Постанова

від 18.06.2008 по справі 10/373

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 18.06.2008 р.                                                   

                                                 №

10/373 

За

позовом 

ОСОБА_1

до

1.

Головного управління соціального захисту населення Київської міської

державної адміністрації

2.

Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

проперерахунок та виплату щорічної до

5 травня разової грошової допомоги

Суддя

Ковзель П.О.

Секретар

Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати неправомірними дії

Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) щодо виплати щорічної до 5 травня

разової грошової допомоги, як інваліду другої групи, виходячи з її розміру,

меншого ніж вісім фактичних розмірів мінімальної пенсії за віком, зобов'язати

Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної

адміністрації у відповідності з рішеннями Конституційного суду України провести

перерахунок щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, яка надавалася

позивачу, як інваліду війни, у 2004-2007 роках, виходячи з восьми фактичних

розмірів мінімальної пенсії за віком, і виплатити різницю за минулі роки та

виплачувати в подальшому щорічну до 5 травня разову грошову допомогу, як

інваліду війни другої групи, в розмірі восьми фактичних розмірів мінімальних

пенсій за віком, який встановлюється законодавством України на відповідний рік.

В

процесі розгляду справи судом залучено співвідповідача Київський міський центр

по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

09.06.2008

позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просить

зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат у відповідності з рішеннями Конституційного суду України нарахувати та

виплатити позивачу як інваліду війни 2 групи різницю між фактично отриманою та

належною до сплати суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за

2004-2007 роки, виходячи з восьми фактичних розмірів мінімальної пенсії за

віком

В

судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники

відповідачів заперечили позов з підстав зазначених у запереченнях, також

настоювали на застосуванні вимог ст.ст. 99, 100 КАС України у зв'язку

порушенням позивачем строків звернення до суду.

На

підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.06.2008 проголошено

вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному

обсязі відкладено на 23.06.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення

вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням

вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по

суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ткаченко

І.Л. є пенсіонером Міністерства оборони України, інвалідом війни другої групи,

згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.06.2002, виданого Київським міським

військовим комісаріатом, прослужив у Збройних Силах 33 роки і у 1972 був

звільнений з військової служби.

На

своє звернення до відповідача-1 щодо перерахунку щорічної до 5 травня разової

грошової допомоги, яка надавалася позивачу, як інваліду війни, у 2004-2007

роках позивач отримав лист від 17.10.2007 №02/2-Т967, у якому зазначено:

зважаючи на те, що статтею 7 Бюджетного Кодексу України основним принципом

бюджетної системи визначено збалансованість, всі витрати бюджету на відповідний

рік затверджуються виходячи із можливості його доходної частини. Пунктом 9

Бюджетного Кодексу України передбачено, що до видатків, які здійснюються з

державного бюджетного України належать, зокрема, видатки на щорічну разову

грошову допомогу  інвалідам Великої

Вітчизняної війни. Оскільки статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених тільки

згідно з цим Законом, застосування даного мінімального розміру пенсії для

визначення надбавок, підвищень до пенсії тощо, призначених відповідно до інших

законів, не передбачено. Також позивачу повідомлено про виплачену йому щорічну

разову грошову допомогу з 2004 по 2007.

Відповідно

до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до вимог статті 2 Закону

України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” права та

пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством

України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх

рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів

місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни,

передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким

чином, обмеження прав позивача щодо розміру одноразової грошової допомоги є

протиправним, а її виплату необхідно здійснювати у розмірі, визначеному

частиною 5 статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту” без обмежень, встановлених іншими законами.

          Згідно ст. 13 Закону України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, інваліди війни 2

групи мають право на разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі восьми

мінімальних пенсій за віком.

У ст.

17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту” зазначено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в

розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці

та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи

банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам -за

місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх

проживання чи одержання грошового утримання.

Також,

у абзаці першому пункту п'ятого Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007

від 09.07.2007 вказано, що проаналізувавши зазначені положення Конституції

України, Кодексу, практику зупинення законом про державний бюджет України дії

інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення

законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання

пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України,

встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж

передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частини другої статті

8, частини другої статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92,

частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Як

вбачається із витягів з журналів Ощадбанку, позивачем з 2005 по 2007 отримана

щорічна разова грошова допомога до 5 травня: у 2004 -160 грн., 2005 -330 грн.,

2006 -330 грн., 2007 -360 грн.

Поряд

з цим, Кабінет Міністрів України своїми постановами визначив мінімальну пенсію

за віком на 2004 -92,45 грн., на 2005 - 332 грн., на 2006 - 359 грн., на 2007

-410,06 грн.

Разом

з тим, в процесі розгляду справи відповідачі звернулись до суду з заявами, в

яких просять відмовити позивачу в задоволенні позовних в зв'язку з закінченням

на момент подачі позову строків позовної давності та строку звернення до

адміністративного суду.

Згідно

ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах

строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або

іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,

свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як

видно з матеріалів справи, позовну заяву подано до Окружного адміністративного

суду міста Києва 06.12.2007.

Відповідно

до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного

суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,

якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Щодо

застосування вимог ст. 99 КАС України та пропущення позивачем річного строку

для звернення до суду, то в даному випадку ця норма не може бути застосована до

позовних вимог в частині позовних вимог щодо нарахування виплати позивачу

різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5

травня разової грошової допомоги за 2004 та 2005 роки, так як станом на момент

виникнення спірних правовідносин КАС України не було прийнято, тому позивач не

міг оскаржити постанову з дотриманням вимог КАС України. Таким чином в цій

частині позовних вимог позивачем не пропущено загальний трирічний термін

позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Поряд

з цим, суд не визнає причину пропущення позивачем строку звернення до суду в

частині позовних вимог щодо нарахування виплати позивачу різниці між фактично

отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової

допомоги за 2006 рік поважною, оскільки останній із клопотанням про поновлення

пропущеного строку не звертався, в судовому засіданні будь яких доводів в

обґрунтування підстав пропущення строку не заявив.

Тому

в задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє з мотивів пропущення

строку звернення до адміністративного суду.

З

урахуванням викладеного різниця між фактично отриманою та належною до сплати

позивачу сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2004, 2005 та

2007 роки, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком, становить

5826,08 грн.

Згідно

п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від

25.04.2006 № 147 „Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню

та здійсненню соціальних виплат” (далі - Положення),  головним завданням центру є здійснення

контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх

видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Крім

того, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007

№65 «Про заходи щодо впорядкування діяльності Київського центру по нарахуванню

та виплаті пенсій і допомоги»затверджено Положення про Київський міський центр

по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, відповідно до змісту якого

головними завданнями центру є забезпечення реалізації державної політики у

сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної

допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка

документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у

готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та скрапленого

газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат; здійснення контролю

за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів

соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Отже,

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має

виплатити позивачу, як інваліду війни 2-ї групи різницю між фактично отриманою

та належною до сплати суму щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за

2004, 2005 та 2007 роки у розмірі 5826,08 грн.

Статтею

22 Конституції України передбачено що, при прийнятті нових законів або внесенні

змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав

та свобод.

Стаття

95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет

України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,

розмір і цільове спрямування цих видатків.

Тому,

суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів, що відповідно до законів про

державний бюджет за 2005-2007 роки розміри щорічної разової грошової допомоги

до Дня Перемоги ветеранам війни установлюються виходячи з обсягу видатків,

встановлених на цю мету при формуванні показників державного бюджету на

відповідні роки, оскільки позивачу була призначена та виплачувалася щорічна до

5 травня разова грошова допомога, виходячи не з розміру восьми мінімальних

пенсій за віком, встановленого ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”, а з розмірів, встановлених іншими

нормативно-правовими документами.

Згідно

ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Відповідно

до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею

72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач

не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності

своїх дій та бездіяльності.

Дослідивши

обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до

висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню

частково.

Керуючись

ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 99, 100, 158-163 КАС України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.

Позов задовольнити частково.

2.

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних

виплат виплатити ОСОБА_1як інваліду війни 2-ї групи різницю між фактично

отриманою та належною до сплати суму щорічної до 5 травня разової грошової

допомоги за 2004, 2005 та 2007 роки, виходячи з восьми розмірів мінімальної

пенсії за віком, в розмірі 5826,08 грн.

3. У

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя

П.О.

Ковзель