Постанова

від 10.06.2008 по справі 10/479

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 10.06.2008 р.                                                                                                    

№ 10/479 

За

позовом 

ОСОБА_1

до

1.

Міністерства оборони України

2.

Військової частини А0105

про

стягнення

компенсації за продовольчий пайок

Судова

колегія у складі: Головуючий

суддя Ковзель П.О., Судді Кочан В.М., Кротюк О.В.

Секретар

Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною

бездіяльність відповідачів щодо забезпечення позивача продовольчими пайками або

грошовою компенсацією замість них, зобов'язання Міністерства оборони України

перерахувати кошти на виплату компенсації за продовольчий пайок на спеціальний

рахунок, з якого передбачено такі виплати, та стягнення з Військової частини

А0105 невиплаченої суми грошової компенсації за продовольче забезпечення

-18083,67 грн., компенсації внаслідок інфляції -9196,39 грн., на загальну суму

27280,06 грн.

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закон України “Про соціальний

та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині видачі

продовольчих пайків, Конституцію України, Постанову КМУ від 12.03.96р. № 316

тощо. Додатково зазначив, що Конституційним Судом України сформульовано правову

позицію, відповідно до якої зупинення пільг, компенсацій і гарантій для

військовослужбовців є порушенням права на їх соціальний захист; та позицію

Верховного суду України про відсутність правових підстав щодо обґрунтування

позиції держави в частині невиконання відповідних зобов'язань в зв'язку з

відсутністю коштів.

Представник

відповідачів проти позову заперечив та зазначив, що законодавством України

надано право Кабінету Міністрів України визначати порядок і розмір забезпечення

військовослужбовців та компенсації замість продовольчих пайків. 29.03.02р. КМУ

прийняв постанову № 426, якою постанову КМУ № 316 від 12.03.96р. скасовано.

Відповідно до постанови № 426 певним категоріям військовослужбовців надано

право харчування за рахунок держави, право на грошову компенсацію за

продовольче забезпечення даним актом не встановлено. Крім того, представник

відповідачів зазначив, що Законом України від 27.02.2000р. № 1459-ІІІ було

призупинено дію норми щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків

або за бажанням грошової компенсації замість них.

На

підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2008 проголошено

вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному

обсязі відкладено на 17.06.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення

вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням

вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і

повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

проходив військову службу на посаді начальника групи присвоєння військових зваг

та нагороджень -заступника начальника відділу присвоєння військових звань,

нагороджень, обліку та статистики управління особового складу штабу Командування

Сухопутних військ .збройних Сил України і знаходився на продовольчому

забезпеченні у військовій частині №А-0105.

Наказом

Міністра оборони України від 22.09.2005 №574 позивача звільнено з військової

служби у запас за станом здоров'я та з 30.09.2005 виключено зі списків

особового складу.

Відповідно

до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Законом

України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей” передбачено продовольче та речове забезпечення військовослужбовців, яке

здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів

України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або

перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість

належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової

компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової

компенсації визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 9-1 Закону).

На

виконання вимог зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 12 березня 1996

року було прийнято постанову № 316 "Про норми забезпечення продовольчими

пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань,

утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і

начальницького складу Міністерства внутрішніх справ ".

Положеннями

зазначеної постанови були затверджені та введені в дію з 1 березня 1996 року

норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил

України. Відповідно до встановлених норм військовослужбовці Збройних Сил

України забезпечувалися за рахунок держави продовольчими пайками за нормою № 7.

З

прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426

"Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових

формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів

цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту

інформації " постанова № 316 скасовано.

Згідно

з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в

межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до

виконання.

На

підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426

"Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових

формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів

цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту

інформації" Міністерством оборони України було розроблено Положення про

продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час (далі - Положення),

затверджене наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та

зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280.

Відповідно

до вимог пункту 2.1 цього Положення встановлено, що забезпечення

військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування

військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими постановою № 426.

Згідно норм забезпечення, затвердженими постановою № 426 не передбачено надання

продовольчого забезпечення та видачу пайків особам офіцерського складу.

Згідно

вимогам підпункту б) примітки 1 до норми №1 Положення право на харчування за

рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики

(мічмани) і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу,

які проходять військову службу за контрактом і які постійно працюють на аеродромах,

полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні

апарати (літаки, вертольоти, планери тощо) та забезпечують їх польоти.

Згідно

з вимогами статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України"

держава гарантує отримання продовольчого забезпечення у розмірах, які

визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер службової

діяльності.

З

аналізу наведених норм вбачається, що з 29.03.2002 держава взяла на себе

зобов'язання щодо забезпечення харчуванням військовослужбовців в їдальнях, що

передбачено постановою № 426. Зобов'язання щодо продовольчого забезпечення

військовослужбовців є іншим видом зобов'язання, порядок виконання якого було

встановлено постановою КМУ № 316.

Законом

України від 17.02.2000 “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”

призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і

правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині

одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації

замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців

Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої

розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної

охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ

України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу

належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої

статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім

військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у

відпустку. На день звернення позивача до суду зазначена норма не втратила свою

юридичну силу та є чинною.

Відповідно

до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням

Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої

статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших

нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за

загальновизнаним   принципом   права  

закони   та    інші нормативно-правові акти не мають

зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58

Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти

так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з

втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший

нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно

до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування   практики  

Європейського   суду   з  

прав   людини"   суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського

суду з прав людини як джерело права.

З

огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у

рішенні у справі “Кечко проти України”, та положення ч.1 ст. 58 Конституції

України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових

актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність

особи, суд приходить до висновку, що реалізація особою права, що пов'язане з

отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Разом

з тим, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами

призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних

правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи

відповідного права.

Посилання

позивача на пряму дію ст. 17 Конституції України в частині забезпечення

державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у

Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх

сімей, приймається судом до уваги. Проте питання щодо відповідності

нормативно-правових актів, якими зупинено дію норми Закону України про право

військовослужбовців на грошову компенсацію замість продовольчих пайків,

Конституції України не підпадає під компетенцію адміністративних судів.

Згідно

ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу.

Позивач

достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються

його позовні вимоги, та на спростування обставин, викладених відповідачем, суду

не надав.

Враховуючи

викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись

ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд

міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У

задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий

суддя

П.О.

Ковзель

суддіВ.М.

Кочан

О.В.

Кротюк