Рішення

від 20.12.2011 по справі 9/44/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 р.           Справа 9/44/2011/5003

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт", код ЄДРПОУ 25274773 (04111, вул. Салютна, б.13, кв.75, м. Київ)      

до:Селянського (фемерського) господарства "Аграрій", код ЄДРПОУ 32426802  (23042, с. Гулі, Барський район, Вінницька область)  

про стягнення 615000,00 грн. боргу

Головуючий суддя Балтак О.О.    

Секретар судового засідання Білоус І.М.                                        

Представники сторін:

позивача: Пасічник М.О. - паспорт АА НОМЕР_1, виданий  Жмеринським РВ УМВС у Вінницькій обл. від 20.03.1996р.;

позивача: Бондар Р. М. - паспорт СН НОМЕР_2, виданий  Ленінградським РУ ГУМВС України в м. Києві від 01.04.1997р.;

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

      відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Закритим акціонерним товариством "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" заявлено позов до Селянського (фемерського) господарства "Аграрій" про стягнення 615000,00 грн., з яких 600000,00 грн. - основного боргу та 15000,00 грн. - збитків.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.02.11 р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі № 9/44/2011/5003.

31.03.11р. до суду надійшла заява Закритого акціонерного товариства "Експерементально-промислова технологія вибухових робіт" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно селянського фермерського господарства "Арграрій", що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Гулі та на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку п/р №260053017098 у ВФ ВАТ ВТБ Банк м. Вінниця, МФО 302559. Однак, враховуючи те, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав доказів в підтвердження  імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд ухвалою від 31.03.11 р. відхилив вказану заяву в повному обсязі.

Водночас ухвалами суду від 31.03.11 р., 21.04.11 р., 06.05.11 р., 16.06.11 р. розгляд справи з підстав передбачених законодавством неодноразово відкладався та зупинявся.

20.10.11р. зважаючи на усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 9/44/2011/5003, суд своєю ухвалою в силу ч. 3 ст. 79 ГПК України  провадження по даній справі поновив та призначив її до слухання на 08.11.11р.

04.11.11р. до суду надійшла апеляційна скарга № 23 від 03 жовтня 2011 р. Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.06.11р. про зупинення провадження у справі № 9/44/2011/5003. За таких обставин, 08.11.11р. розгляд справи не відбувся у зв"язку з направленням 07.11.11р. відповідно до ст. 91 ГПК УКраїни вказаної апеляційної скарги разом зі справою до Рівненського апеляційного господарського суду.

08.12.11р. матеріали справи № 9/44/2011/5003 повернулися до господарського суду Вінницької області, з яких вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.11 р. апеляційну скаргу № 23 від 03 жовтня 2011 р. Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.06.11р. повернуто відповідачу без розгляду.

Враховуючи таку ситуацію, суд ухвалою від 12.12.11 р. призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 20.12.11 р.  Але, 13.12.11р. до суду вдруге надійшла апеляційна скарга №б/н від 13.12.11р. Сільськогосподарського фермерського господарства "Аграрій" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.05.11р. про зупинення провадження у справі № 9/44/2011/5003, мотивована тим, що останній просить змінити оскаржувану ухвалу, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції, а саме: "Зупинити провадження у справі № 9/44/2011/5003 до вирішення пов"язаної з нею справи  № 2/49/2011/5003 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Аграрій" до Закритого акціонерного товариства "Експериментально-промислова технологія вибухових робіт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 15/12 від 15.12.10 р. та набрання рішенням по справі № 2/49/2011/5003 законної сили".

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд встановив, що оскаржувана ухвала суду від 06.05.11р. про зупинення провадження у справі № 9/44/2011/5003 містить таке ж формулювання в резолютивній частині, як і те, викладення якого просить скаржник в скарзі, окрім слів "набрання рішенням по справі № 2/49/2011/5003 законної сили", що прямо суперечить законодавчим приписам ст. 79 ГПК України. До того ж, вказана апеляційна скарга за своїм змістом подібна попередньо поданій апеляційній скарзі, що залишена апеляційною інстанцією без розгляду та будь-яких нових, обгрунтованих і конкретних фактів, які б тягнули за собою правові підстави для зміни ухвали від 06.05.11р. не містить. З- поміж того, 06.05.11р., 16.06.11р. справа № 9/44/2011/5003 зупинялась саме за клопотаннями відповідача та з посиланням на обставини і підстави, викладених у них, про що процесуально відображено в ухвалах про зупинення провадження у справі. Тому суд, проаналізувавши дії відповідача розцінив їх, як зловживання процесуальними правами та такі, що спрямовані на штучне затягування судового процесу.

20.12.11 р. суд в судовому засіданні при огляді документів, доданих до матеріалів справи встановив, що у відповідності з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" позивачем було змінено найменування типу акціонерного товариства з Закритого акціонерного товариства "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" (скорочене найменування "Техновибух") на Приватне акціонерне товариство "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт", що підтверджується новою редакцією Статуту, Довідкою/Витягом з ЄДРПОУ, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 119 - 142). Разом з тим, при перевірці  наявності заяв, клопотань від учасників судового процесу з"ясував, що під час перебування справи в Рівненському апеляційному господарському суді 08.11.11р. представник позивача через канцелярію господарського суду Вінницької області подав заяву № б/н від 07.11.11р. (вх.№ 08-46/14597/11 від 08.11.11р.) про збільшення позовних вимог. В якій просив суд стягнути з відповідача 600000,00 грн. - основного боргу, 15000,00 грн. - збитків, 543000,00 грн. - пені, 28710,00 грн. - індексу інфляції, 13216,44 грн. - 3% річних.

В ході розгляду справи представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Зважаючи на приписи ст. 22 ГПК України, суд дану заяву прийняв до розгляду, однак в її задоволенні відмовив керуючись наступним.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що останній просить суд стягнути з Селянського (фемерського) господарства "Аграрій" лише основний борг та збитки, натомість в заяві № б/н від 07.11.11р. (вх.№ 08-46/14597/11 від 08.11.11р.) про збільшення позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" вже просить стягнути з відповідача, крім основного боргу та збитків ще й пеню, індекс інфляції та 3% річних, що свідчить про заявлення трьох нових додаткових позовних вимог.

Суд надавши правову оцінку вимогам зазначених у заяві про збільшення позовних вимог звертає увагу представників позивача на те, що під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України зауважив, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу.

Таким чином, вищевикладене дає підстави вважати, що подана позивачем заява за змістом є заявою не про збільшення позовних вимог, а про зміну предмету позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Разом з тим, положення ч.4 ст. 22 ГПК України визначають те, що зміна предмета позову допускається саме до початку розгляду господарським судом справи по суті. Тому, беручи до уваги той факт, що справа № 9/44/2011/5003 вже впродовж значного часу розглядається по суті, то правові підстави та процесуальне право позивача на цій стадії змінювати предмет позову відсутні.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що позивач з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, законодавством не позбавлений права в подальшому звертатися до суду з самостійним позовом про стягнення з відповідача 543000,00 грн. - пені, 28710,00 грн. - індексу інфляції, 13216,44 грн. - 3% річних.

В свою чергу, відповідач  явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, вимоги ухвали суду від 12.12.11р. в частині надання усіх доказів, необхідних для правильного вирішення спору не виконав, письмових пояснень з обгрунтуванням поважності причин невиконання вимог суду не надав.

Зокрема, ухвала суду про призначення слухання у справі № 9/44/2011/5003  від 12.12.2011р. надсилалась відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: (23042, с. Гулі, Барський район, Вінницька область) та не повернута підприємством зв"язку. При цьому, слід наголосити, що вищевказана ухвала суду була надіслана відповідачу згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 30.03.2011р. відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: 23042, с. Гулі, Барський район, Вінницька область.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи  - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи  чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже, місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.

Ухвала суду від 12.12.11 р. надіслана відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання її з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги  приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.12.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" (Продавець) та Селянським (фемерським) господарством "Аграрій" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №15/12. Відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов"язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов"язався прийняти та оплатити насіння соняшника (надалі товар) за ціною 4,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кг.

У розділі 2, 3 договору сторони визначили обов"язки сторін та порядок розрахунків, а саме:

- Продавець зобов"язаний не пізніше 30 календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати Покупцю товар згідно акту приймання-передачі товару;

- Покупець зобов"язаний прийняти товар і розрахуватися за нього;

- Оплата товару здійснюється Покупцем за визначеною п.1.1 цього договору ціною та у визначений п.2.2 цього договору строк шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця згідно виставленого рахунку - фактури;

- Обсяг товару складає 150000,00 кг насіння соняшника за ціною 4,00 грн. з ПДВ за  кг, всього 600000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу визначеного договором товару на суму 600000,00 грн., що підтверджується актом здавання-приймання від 16.12.10р., податковою накладною № 2011715 від 16.12.10р., рахунком-фактури № ТВ 203616 від 16.12.10р.

Проте, відповідач всупереч вимогам вищезазначеного договору розрахунку з позивачем за поставлений товар не провів, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів розрахунків з позивачем згідно предмету позовних вимог (платіжні доручення, виписки банківських установ про рух коштів на рахунку, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо) на зазначену суму.

За таких обставин, основний борг Покупця (відповідача) перед Продавцем (позивача) за договором купівлі-продажу товарів №15/12 складає 600000,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов’язання  по оплаті  за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 600000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто позовну вимогу про стягнення з відповідача 15000,00 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, як авансової оплати за юридичні послуги. Вказану вимогу позивач обгрунтовує тим, що по-перше, понесення додаткових витрат на юридичні послуги пов"язане виключно у зв"язку з порушенням відповідачем своїх зобов"язань, що призвело до порушення прав позивача, а тому суб"єкт, права якого порушені не міг в даному випадку поновити їх інакше ніж через звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, коли у добровільному порядку особа, що порушила його права, відмовляється їх поновити, по-друге, єдиний законний спосіб захисту прав позивача - звернення з позовом до суду вимагає спеціальних знань в області процесуального та матеріального права, а оскільки позивач кваліфікованих штатних юристів не має, останній був змушений укласти договір про надання юридичних послуг від 11.01.11р. із юристом - ФОП ОСОБА_3

Розглянувши дану вимогу позивача суд взяв до уваги наступні приписи закону.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Покладаючи на відповідача відповідальність за збитки, позивачем повною мірою не враховані положення законодавства про відшкодування шкоди, а саме - наявність в діях     Селянського (фемерського) господарства "Аграрій" повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про наявність в діях відповідача цивільного правопорушення та заподіяння останнім збитків: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди.

Зважаючи на наведене та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 15000,00 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів. Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої суми пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків на зазначену суму (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з покладанням витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Разом з тим, при розгляді  справи судом з‘ясовано, що при поданні до суду заяви № б/н від 07.11.11р. (вх.№ 08-46/14597/11 від 08.11.11р.) про збільшення позовних вимог, позивачем платіжним дорученням  № 14993 від 02.11.2011р. сплачено 11 698,53 грн. судового збору. Однак, оскільки суд повернув дану заяву без розгляду, судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню позивачу відповідно до п.2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.4-5, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фемерського) господарства "Аграрій", код ЄДРПОУ 32426802  (23042, с. Гулі, Барський район, Вінницька область) на користь Приватного акціонерного товариства "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт", код ЄДРПОУ 25274773 (04111, вул. Салютна, б.13, кв.75, м. Київ) 600000,00 грн. - основного боргу; 6000,00 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 230,24 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.    

4.  В стягненні  15000,00 грн. збитків відмовити.

5. Заяву № б/н від 07.11.11р. (вх.№ 08-46/14597/11 від 08.11.11р.) про збільшення позовних вимог на 2 аркушах разом з додатками на 5 аркушах повернути Приватному акціонерному товариству "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" без розгляду.

6. У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. № 3674-VI судовий збір у сумі 11 698,53 грн., перераховане за платіжним дорученням № 14993 від 02.11.2011р. , підлягає поверненню позивачу.

7. Примірник рішення з гербовою печаткою суду на повернення Приватному акціонерному товариству "Експериментально-Промислова технологія вибухових робіт" судового збору у сумі 11 698,53 грн., перераховане за платіжним дорученням № 14993 від 02.11.2011р. направити позивачу, копію рішення - відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                             Балтак О.О.

         Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  26 грудня 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  (04111, вул. Салютна, б.13, кв.75, м. Київ)

3 - відповідачу  (23042, с. Гулі, Барський район, Вінницька область)