Постанова

від 17.06.2008 по справі 2-а-1800/2008

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Категорія

статобліку - 75                                                                                                       

Справа № 2-а-1800/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2008

року                                                                                       м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний

адміністративний суд у складі:

головуючого судді     Верба І.О.

при секретарі              Ромасько

Є.В.

за участю представників:

позивача - подав заяву про розгляд справи без його участі,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.

Дніпродзержинська, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.

Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення

заборгованості в розмірі 239,82 грн., -

в с т а н о в и в :

 Управління Пенсійного фонду України

в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська звернулось до адміністративного

суду із адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1 із вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 239,

82 грн.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- що страхові внески не включаються до

складу податків та інших обов'язкових платежів та на них не поширюється

податкове законодавство;

- недоїмка по страховим внескам не

підлягає списанню;

- статтею 45 Закону України «Про

державний бюджет на 2005 рік» №2285 від 23.12.04 р.  був встановлений фіксований розмір страхового

внеску у розміні мінімального внеску у сумі 83,84 грн.;

- з 31.03.05 року внесені зміні до

вказаного закону, якими встановлено що сплата та зарахування до бюджетів та

державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого

підприємництва здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.05 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не

направив.

Розглянувши матеріали справи, пояснення сторін, суд приходить до висновку

що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.  

            ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької

діяльності 12.10.1994 року, ідентифікаційний код НОМЕР_1.     

            Відповідач

31.03.06 року за вхідним №4912 подав до управління Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі м. Дніпродзержинська звіт про нарахування та сплату суми

страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2005

рік, повідомив що він фіксований розмір страхових внесків за січень, лютий,

березень не сплачував. Позивачем та відповідачем не надано документ, який

підтверджує обрану систему оподаткування, однак з матеріалів справи виходить що

сторони  посилаються на обрання

відповідачем у спірному періоді особливого порядку оподаткування фіксованого

податку.

Позивачем складено акт про виявлення заборгованості зі сплати страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у фіксованому

розмірі (фіксована ставка) передбаченому статтею 45 Закону України «Про

державний бюджет на 2005 рік» №2285 від 23.12.04 р., яким виявлена

заборгованість по фіксованій ставці за період з 01.01.05 року по 30.03.05 року

в сумі 239, 82 грн. Наведений розрахунок січень, лютий, березень належить до

сплати  за кожен місяць 83,84 грн., з них

сплачено  по 3 грн. щомісячно у складі

фіксованого податку (єдиного податку). 

Загальна недоїмка 239, 82 грн.

Відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-IV "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) фізичні

особи - підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів

(фіксований та єдиний податки), за себе та членів своїх сімей повинні

сплачувати внески у фіксованому розмірі. Фіксований розмір страхових внесків

приймається окремим законом.

Так, статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005

рік" встановлюється, що у 2005 році до набрання чинності законом про

спрощену систему оподаткування, обліку та звітності платники єдиного податку

сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне

страхування у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з

питань справляння таких внесків.

Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали

особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки), та членів сімей

зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької

діяльності, на 2005 рік установлюється фіксований розмір страхових внесків у

розмірі мінімального страхового внеску на місяць на кожну особу, визначеного

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування".

Фіксований розмір страхового пенсійного внеску на 2005 рік становив 32

відсотки мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той

час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків (пункт 4.8 Інструкції

про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного

фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від

19.12.2003 N 21-1).

Статтею 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005

рік" з 1 січня 2005 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати

262 гривні на місяць. Отже, фіксований розмір страхового пенсійного внеску на

2005 рік складає 83,84 (262 грн. х 0,32).

Пунктом 40 статті 73 цього Закону на 2005 рік зупиняється дія абзацу 23

пункту першого статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N

13-92 "Про прибутковий податок з громадян" в частині звільнення

платників фіксованого податку, осіб, які перебувають з ними у трудових

відносинах, а також членів їх сімей, які беруть участь у підприємницькій

діяльності, від здійснення нарахувань на фонд оплати праці та сплати збору на

обов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до пункту 41 цієї ж статті на 2005 рік зупиняється також дія

пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від

13.02.98 N 129/98-ВР "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів

України "Про прибутковий податок з громадян" в частині відрахування

громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків від сум

цього податку до Пенсійного фонду України.

Отже, зазначені зміни до законодавства вимагають від фізичних осіб -

платників фіксованого та єдиного податку сплати внесків на загальнообов'язкове

державне страхування на загальних підставах, починаючи з 1 січня 2005 року.

Спірність питання пов'язане з невиконанням вимог Прикінцевих положень

Закону України від 09.07.2003 N 1058 "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" в частині внесення змін до діючого законодавства та

встановлення фіксованого розміру страхового внеску для приватних підприємців,

які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податки).

 Закон України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01

січня 2004 року, розроблений відповідно до Конституції України та Основ

законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,

визначає принципи, засади і механізми функціонування системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення,

перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного

фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та

інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування

Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів

видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат

застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим

Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону.

Згідно статті 18 вказаного Закону, страхові внески є цільовим

загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в

порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу

податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На

ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися

до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з

Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на

цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися

пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Недоїмка не підлягає списанню, у тому числі в разі укладення із

страхувальником мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім

випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання

її безвісно відсутньою, оголошення померлою чи недієздатною, щодо яких відсутні

особи, які відповідно до цього Закону мають нести зобов'язання із сплати страхових

внесків. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не

застосовується, згідно частинам 6, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування».

Підпунктом 4 пункту 8 розділу 15 Прикінцеві положення вказаного Закону передбачено,

що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до

Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту),

та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань

особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному

цим Законом у фіксованому розмірі

Пункт 16 розділу 15 Прикінцеві

положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» встановлює правило, згідно з яким до

приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України

та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить

цьому Закону.

З системного аналізу наведених норм права суд дійшов

висновку про обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Дніпровському

районі м. Дніпродзержинська задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в

Дніпровському районі м. Дніпродзержинська суму недоїмки (заборгованості) зі

сплати страхових внесків в розмірі 239,82 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне

оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України

та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі

відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня

складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне

оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в

порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     

(підпис)                                                       

І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 20.06.08 р.

З оригіналом згідно                                                                                        

Суддя    І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 20.06.08

р.                        Суддя    І.О. Верба