Постанова

від 22.12.2011 по справі 5015/962/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "22" грудня 2011 р.                                                                                    

Справа № 5015/962/11  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.,

суддів

Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін:

позивача,відповідача-1:

відповідача-2:

касаційну скаргу

не з'явились, повідомлені належно

ОСОБА_1. –дов. від 08.04.11

Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.11

у справі

№ 5015/962/11

господарського суду

Львівської області

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ"

до

1.Приватного підприємства "Міралюкс"

2.Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління"

про

стягнення 406553,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Міралюкс" і Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" про стягнення солідарно з відповідачів 100000 грн. та з відповідача-2 306553,60 грн. передоплати за договором поставки від 20.10.09. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що між позивачем і відповідачем-2 було укладено договір поставки від 20.10.09, виконання зобов'язань за яким забезпечене порукою (договір поруки від 12.01.10, укладений між позивачем і відповідачем-1). Внаслідок порушення відповідачем-2 зобов'язань з поставки гірничої маси мармуровидного вапняку за спірним договором позивач вважав підставним стягнення солідарно з відповідачів перерахованої суми передоплати за непоставлену на цю суму продукцію. При цьому, позивач посилався на приписи статей 526, 530, 543, 554, 693 Цивільного кодексу України, статей 20, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.04.11 (суддя Кітаєва С.Б.) в позові відмовлено. Господарський суд, виходив з того, що зобов'язання відповідача-2 з поставки спірної продукції за договором від 20.10.09 не виникло, оскільки сторонами не була оформлена та погоджена специфікація на поставку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 509, 526, 530, 554, 629, 693 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.11 (судді: Р.Марко, Т.Бонк, С.Бойко) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Міралюкс" та Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" 100000 грн. та з Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" 306553,60 грн. Апеляційний господарський суд виходив з наявності підстав для стягнення спірної суми передоплати, оскільки гірнича маса мармуровидного вапняку за договором від 20.10.09 на суму попередньої оплати відповідачем-2 не була поставлена позивачеві. Водночас апеляційним господарським судом враховано, що відповідач-2, як-то передбачено договором, не оформлював і не направляв позивачеві повідомлення про кількість і асортимент продукції та специфікації на поставку продукції. Постанова обґрунтована приписами статей 530, 693 Цивільного кодексу України.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Колективне підприємство "Кримське кар'єроуправління", в якій просить скасувати постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей  509, 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статей 193, 266 Господарського кодексу України, статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про виникнення у відповідача-2 обов'язку з поставки спірної продукції. Водночас, посилається скаржник і на невірну оцінку апеляційним судом зібраних у справі доказів, зокрема видаткових накладних.

          Позивач та відповідач-1 не скористалися правом надання відзиву на касаційну скаргу.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача-2, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів матеріального та процесуального законодавства, відзначає наступне.

   Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.09 між Колективним підприємством "Кримське кар'єроуправління" –постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" –покупцем був укладений договір поставки, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю продукцію - гірничу масу мармуровидного вапняку. Згідно з пунктом 2.1 договору ціна продукції, що постачається становить 43,20 грн. за 1 м. куб. Покупець зобов’язаний оплатити поставлену продукцію упродовж 10 днів з моменту її отримання та здійснює часткову передоплату за продукцію в розмірі 50% вартості бурильних і вибухових робіт на підставі рахунка, виставленого постачальником (пункт 2.5 договору). Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що продукція постачається партіями; для здійснення поставки покупець надсилає постачальнику замовлення (заявку), в якому зазначає асортимент та кількість продукції, яку він має намір придбати. Замовлення (заявка) має бути надане (надіслане) постачальникові в письмовій формі через представника, кур’єра, поштою, електронною поштою, факсимільним зв’язком чи іншим, окремо погодженим сторонами способом, що дозволяє отримати підтвердження надіслання такого замовлення. Постачальник, отримавши замовлення, упродовж 1 робочого дня повідомляє покупця про асортимент та кількість продукції, яку він може поставити. Повідомлення має бути надане покупцеві у спосіб, визначений пунктом 3.2 цього договору. Разом з тим, пунктом 3.4.2 договору сторони обумовили, що після 31.12.09 продукція поставлятиметься покупцеві в необхідній кількості щомісячно. Крім того, пунктом 3.10 договору сторони обумовили, що в рамках цього договору постачальник надає згоду покупцю на переробку поставленої продукції силами і засобами покупця на території кар’єру постачальника. Для переробки (дроблення, сортування тощо) продукції покупець використовує свою спеціалізовану гірничу техніку, машини і механізми. Згідно з пунктом 5.3 договору передача продукції покупцю оформляється видатково-прихідною накладною на продукцію. Строк дії договору сторонами визначено до 31.01.11. Окрім того, судами також установлено, що 12.01.10 між Приватним підприємством "Міралюкс" – поручителем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" був укладений договір поруки №01/10, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником грошових зобов'язань, в тому числі щодо повернення передоплати, сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків, котрі виникли або можуть виникнути з договору поставки, укладеного 20.10.09 між кредитором і боржником (відповідачем-2). Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх грошових зобов'язань за договором поставки від 20.10.09 в сумі 100000 грн. В процесі розгляду спору господарськими судами установлено, що позивач на виконання умов договору поставки перерахував відповідачеві 603553,60 грн. передоплати за гірничу масу вапняку, проте відповідач-2 здійснив часткову поставку спірної продукції, лише на суму 197000,00 грн. Як убачається з матеріалів, справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітака-ПВ" про стягнення з Приватного підприємства "Міралюкс" і Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" солідарно 100000 грн. та з відповідача-2 306553,60 грн. передплати за договором поставки від 20.10.09. Як на підставу позову позивач посилався на порушення відповідачем-2 своїх договірних зобов’язань (забезпечених порукою) щодо своєчасного відвантаження гірничої маси мармуровидного вапняку на суму сплаченої позивачем передоплати. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За приписами частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведених норм покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що позивачем перераховано відповідачеві-2 (і це не заперечується останнім) в якості попередньої оплати за спірну продукцію 603553,60 грн. за договором поставки від 20.10.09. Судом апеляційної інстанції установлено і те, що відповідачем-2 було поставлено позивачеві гірничу масу вапняку лише на суму 197 000,00 грн. Разом з тим, як вже зазначалося і це установлено апеляційним господарським судом за умовами спірного договору поставка продукції з 31.12.09 здійснюється щомісячно, при цьому, необхідна покупцю кількість продукції визначається у заявці, котра надсилається постачальнику. В процесі розгляду спору, апеляційний господарський суд установив та це підтверджено матеріалами справи, що позивачем, як-то передбачено договором, 31.12.10 було надіслано відповідачеві-2 замовлення (заявку) на поставку партії гірничої маси вапняку в кількості 9410,96 м3 на суму передоплати в розмірі 406553,60 грн. Вказана заявка була отримана відповідачем-2, проте, як установив апеляційний господарський суд, спірна продукція на вказану суму передоплати відповідачем-2 не була відвантажена позивачу. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений апеляційним господарським судом факт непоставки відповідачем-2 продукції на спірну суму перерахованої позивачем попередньої оплати за договором від 20.10.09 (зобов'язання за яким забезпечені порукою), колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Довід скаржника про поставку ним спірної продукції позивачу не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і відхилений ним як необґрунтований і недоведений матеріалами справи. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують встановленого апеляційним господарським судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.11 у справі №5015/962/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Кримське кар'єроуправління" залишити  без задоволення.          

Головуючий, суддя                                                                     Т.Добролюбова

Судді                                                                                         Т.Гоголь

                                                                                                          В.Швець