Рішення

від 26.06.2008 по справі 39/129пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

26.06.08 р.                                                                                                   

Справа № 39/129пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.

при секретарі судового засідання

Волобуєвій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи

За позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1м. Красноармійськ

До відповідача: Приватного

підприємства “Агропромбуд” м. Красноармійськ

про: визнання права власності

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_2. - за

довіреністю;

від відповідача не з'явився;

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець

ОСОБА_1м. Красноармійськ, звернувся до господарського суду Донецької області з

позовом до відповідача, Приватного підприємства “Агропромбуд” м.

Красноармійськ, про визнання права власності на автомийку площею 167 кв.м., яка

складається з мийки (102,5 кв.м.), шиномонтажу (29,2 кв.м.), коридору (13,1

кв.м.), душу (2,3 кв.м.), уборної (2,7 кв.м.) компресору (6,2 кв.м.), бойлеру

(11,0 кв.м.) та знаходиться на території автостоянки, за адресою Донецька

область, м. Красноармійськ, мікрорайон Лазурний, район будинку Лазурний.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на оцінювальний акт, договір оренди землі від 17.02.2006 р., акт

приймання-передачі від 17.02.2006 р., лист № 12 від 05.06.2008 р., комерційну

пропозицію від 27.05.2008 р.

Представник відповідача до судового

засідання не з'явився, заявлені вимоги не оспорив, витребуваних документів та

доказів не надав, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового

засідання.

Керуючись ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір  за наявними в справі матеріалами, оскільки

ненадані суду відповідачем докази не можуть істотно вплинути на юридичну

кваліфікацію спірних правовідносин, а надання відзиву є правом, а не обов'язком

відповідача. 

В порядку статті 41 ГПК України,

суд провів судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої, спірні

об'єкти відповідать вимогам будівельних норм та правил, у тому числі

протипожежних та санітарних, і є придатними для подальшої експлуатації.

Вислухавши пояснення представника

позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський

суд встановив.

17.02.2006 р., в порядку

передбаченому Закону України “Про оренду землі”, Земельного кодексу України та

на підставі рішення міської ради №4/25-45 від 02.11.2005 р., позивач, згідно

договору оренди земельної ділянки,  набув

у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 0,2460 га.

Означений договір земельної ділянки

зареєстрований Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру

при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному

реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2006 р. за № 040615900186.

Земельна ділянка виділена

позивачеві для обслуговування автостоянки, яка знаходиться м. Красноармійськ,

мкр Лазурний в районі ринку.

Позивач, пояснив, що без належного

дозволу, на відведеній йому земельній ділянці здійснив будівництво об'єктів

нерухомості, а саме будівлі автомийки площею 167 кв.м., яка складається з мийки

(102,5 кв.м.), шиномонтажу (29,2 кв.м.), коридору (13,1 кв.м.), душу (2,3

кв.м.), уборної (2,7 кв.м.) компресору (6,2 кв.м.), бойлеру (11,0 кв.м.).

27.05.2008 р. позивач звернувся до

відповідача з комерційною пропозицією щодо укладення договору купівлі-продажу

означених об'єктів авто мийки.

Відповідач листом № 12 від

05.06.2008 р. відмовився від укладання договору купівлі-продажу автомийки, що

знаходиться за адресою Донецька область, м. Красноармійськ, мікрорайон

Лазурний, район будинку Лазурний, у зв'язку з відсутністю у ПП ОСОБА_1.

правоустноавчих документів на об'єкт.

Частина 1 ст. 376 ЦК України

передбачає, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним

будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не

була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого

проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівельні роботи здійснені

позивачем без належного дозволу, відповідно до проектно-кошторисної

документації, що не затверджена належним чином.

Проте згідно з експертним висновком

ПП “Експерт-оцінка” № 21/23/06/08 від 25.06.2008 р., будівля автомийки площею

167 кв.м., яка складається з мийки (102,5 кв.м.), шиномонтажу (29,2 кв.м.),

коридору (13,1 кв.м.), душу (2,3 кв.м.), уборної (2,7 кв.м.) компресору (6,2

кв.м.), бойлеру (11,0 кв.м.) згідно вимог ДБН 2.09.02.-85* “Виробничі будівлі”,

ДБН 2.09.03-85 “Споруди промислових підприємств” відповідає діючим нормативним

правилам та придатне для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК

України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за

рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на

земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання

земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме

майно.

В порядку визначеному Конституцією

України, Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, ст.ст.

792-797 ЦК України, а також іншими нормативно-правовими актами прийнятими на їх

виконання, позивачем згідно договору оренди землі від 17.02.2006 р., оформлене

право користування земельною ділянкою площею 0,2460 га, за адресою Донецька

область, м. Красноармійськ, мікрорайон Лазурний, район будинку Лазурний.

Згідно ч. 5 ст.376 ЦК України на

вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на

нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших

осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК

України  сторона повинна довести ті

обставини справи на які вона посилається, 

як на підставу своїх вимог та заперечень.

На час розгляду справи суду не

надані документи, які б підтверджували, що збудоване спірне майно порушує

чиї-небудь права.

Позивач на час розгляду справи

володіє, користується та розпоряджається вказаним майном.

У відповідності до ст. 328 ЦК

України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо

інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Згідно ст. 391 ЦК

України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності,

гарантованого ст. 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були

поєднані з позбавленням володіння. За нормами ст. 392 ЦК України, власник

наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або

оспорювання іншими особами такого права власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу

України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, 

установи,  організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів.

За своїм загальноправовим змістом,

вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на   автомийку площею 167 кв.м., яка складається

з мийки (102,5 кв.м.), шиномонтажу (29,2 кв.м.), коридору (13,1 кв.м.), душу

(2,3 кв.м.), уборної (2,7 кв.м.) компресору (6,2 кв.м.), бойлеру (11,0 кв.м.)

за адресою Донецька область, м. Красноармійськ, мікрорайон Лазурний, район

будинку Лазурний- є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права,

передбаченого ст.ст. 16, 392 ЦК України, 20 ГК України.

Таким чином, враховуючи, що

відповідач, згідно правової позиції оспорює та не визнає право власності

позивача на означені будівлі автомийки, суд доходить висновку, що позивач

правомірно звернувся до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, враховуючи,

що в матеріалах справи відсутні будь-які докази неправомірності набуття

позивачем права власності на спірне майно, позовні вимоги позивача щодо

визнання за ним права власності на  

автомийку площею 167 кв.м., яка складається з мийки (102,5 кв.м.),

шиномонтажу (29,2 кв.м.), коридору (13,1 кв.м.), душу (2,3 кв.м.), уборної (2,7

кв.м.) компресору (6,2 кв.м.), бойлеру (11,0 кв.м.) за адресою Донецька

область, м. Красноармійськ, мікрорайон Лазурний, район будинку Лазурний,

підлягають задоволенню.

Судові витрати за клопотанням

позивача покладаються на нього.

На підставі вищенаведеного, згідно

ст. ст. 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України,

суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1м. Красноармійськ - задовольнити.

Визнати за Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1м. Красноармійськ право власності на   автомийку площею 167 кв.м., яка складається

з мийки (102,5 кв.м.), шиномонтажу (29,2 кв.м.), коридору (13,1 кв.м.), душу

(2,3 кв.м.), уборної (2,7 кв.м.) компресору (6,2 кв.м.), бойлеру (11,0 кв.м.)

за адресою Донецька область, м. Красноармійськ, мікрорайон Лазурний, район

будинку Лазурний.

В судовому засіданні оголошено

повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через

господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів

з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня

набрання рішенням законної сили.

               Суддя