Рішення

від 26.12.2011 по справі 16/133-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 16/133-11

   Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді   Христенко  О.О.  розглянув

позов     Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп», м. Дніпропетровськ

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»,

              м. Бровари

про        стягнення 416 641,45 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1, довіреність від 11.11.2011 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 562 від 14.06.2011 р., представник   

                                                                    Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № суду 4215 від 13.10.2011 р.) до Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін № 112»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 316 714,61 грн., 75 366,77 грн. пені, 18 365,55 грн. інфляційних, 6 194,53 грн. 3% річних, а всього 416 641,45 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 17.10.2011 р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/133-11 та призначено її розгляд на 01.11.2011 р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а саме невиконання відповідачем своїх зобов‘язань щодо оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до умов Договорів № 0107/01 від 09.01.2007 р. та № 011001 від 11.01.2010 р., укладених між ТОВ «ЛФК Груп»та Дочірнім підприємством Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін № 112».

Відповідач надав відзив (вх. № суду 15591 від 15.11.2011 р.) на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивач на свій власний ризик поставив товар відповідачу за спірними Договорами до отримання попередньої оплати за товар, тобто строк оплати не визначений тому у даному випадку повинні застосовуватися положення ст. 530 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає що позивач не звертався до нього з вимогою оплатити борг. Тому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 06.12.2011 р. було задоволено клопотання відповідача (вх. № суду 16886 від  06.12.2011 р.) та замінено відповідача - Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»«Мостобудівельний загін № 112» на його правонаступника –Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112».

Розгляд справи № 16/133-11 було продовжено за клопотанням відповідача від 06.12.2011 р. відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.12.2011 р. позивач надав уточнену позовну заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача: основний борг в сумі 316 714,61 грн., 75 366,77 грн. пені, 18 365,55 грн. інфляційних, 6 194,53 грн. 3% річних, всього 416 641,45 грн.  

Заяви про збільшення або зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем до суду подано не було.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2011 р. оголошувалась перерва до 26.12.2011 р. об 11 год. 00 хв.

           Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд                                                               

                                                          встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп»(«Постачальник», надалі –позивач) та Дочірнім підприємством ПАТ «Мостобуд»«Мостобудівельний загін № 112», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»(«Покупець», надалі –відповідач) були укладені Договори № 0107/01 від 09.01.2007 р. та  № 011001 від 11.01.2010 р.

Відповідно до розділу «Предмет договору»Договорів, позивач зобов'язується передати товари та надати послуги у власність відповідача для використання їх в підприємницькій діяльності, а відповідач зобов'язується прийняти товари та оплатити їх на умовах цих Договорів.

Ціна, загальна кількість, асортимент товару, розгорнута номенклатура і найменування послуг, визначаються в рахунках–фактурах, які є невід'ємною частиною цих Договорів.

Згідно  розділу «Ціна товарів (послуг) та умови поставки»Договорів, позивач відвантажує товари на адресу відповідача за накладними з зазначенням цін, узгоджених на момент поставки, а послуги передаються за актами здачі-приймання робіт, які направляються позивачем на адресу відповідача протягом 5 днів після надання послуги.

Протягом 10 днів після отримання актів, акти повинні бути підписані відповідачем. У разі, якщо протягом 10 днів з моменту отримання акту відповідач не підписав акт, та не направив на нього заперечення, такий акт вважається підписаним, а роботи прийнятими в повному обсязі.

Товари, які є предметом поставки за спірними Договорами, відвантажуються на адресу відповідача в строки і в порядку визначеними в накладних.

Позивач на підставі договору № 0107/01 від 09.01.2007 р. виставляв відповідачу рахунки–фактури: № 0907-004 від 09.07.2008 р. на суму 11 520,00 грн.; № СФ-2808-01 від 28.08.2008 р. на суму 53 922,00 грн.; № СФ-2808-02 від 28.08.2008 р. на суму 40 424,26 грн.; № 1709-001 від 17.09.2008 р. на суму 6 110,83 грн.; № 0710-001 від 07.10.2008 р. на суму 13 547,00 грн.; № СФ-0710-2 від 07.10.2008 р. на суму 1 404,00 грн.; № СФ-0710-04 від 07.10.2008 р. на суму 6 940,80 грн.; № СФ-2611-02 від 26.11.2008 р. на суму 7 328,00 грн.;  № СФ-2611-05 від 26.11.2008 р. на суму 3 558,24 грн.; № 2611-007 від 26.11.2008 р. на суму 4 086,68 грн.; № 2711-004 від 27.11.2008 р. на суму 1 951,72 грн.

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар по Договору № 0107/01 від 09.01.2007 р. всього на суму 150 796,53 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0907-002 від 09.07.2008 р. на суму 11 520,00 грн.; № РН-2808-02 від 28.08.2008 р. на суму 40 424,26 грн.; № РН-2808-01 від 28.08.2008 р. на суму                53 922,00 грн.; № 1709-001 від 17.09.2008 р. на суму 6 110,83 грн.; № 0710-001 від 07.10.2008 р. на суму 13 547,00 грн.; № 0710-002 від 07.10.2008 р. на суму 1 404,00 грн.; № 0710-004 від 07.10.2008 р. на суму 6 940,80 грн.; № 2611-002 від 26.11.2008 р. на суму                 7 328,80 грн.; № 2611-004 від 26.11.2008 р. на суму 3 558,24 грн.; № 2611-005 від 26.11.2008 р. на суму 4 089,68 грн.; № 2711-003 від 27.11.2008 р. на суму 1 951,72 грн. Про приймання товару по вказаним видатковим накладним свідчить підпис представників відповідача –Сидоренко В.Н., Марчук А.І.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представниками –Сидоренко В.Н., Марчук А.І.) товару підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера відпоідача) № 602041 від 09.07.2008 р.; № 602183 від 28.08.2008 р.; № 602197 від 28.08.2008 р.; № 602269 від 17.09.2008 р.; № 602339 від 07.10.2008 р.; № 602343 від 07.10.2008 р.

Щодо накладної № 2210-001 від 22.10.2008 р. на суму 41 399,44 грн., то суд не приймає її як належний доказ поставки товару на суму 41 399,44 грн., тому, що вона не засвідчена печаткою відповідача та відсутня довіреність уповноваженому представнику відповідача на отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (в редакції, яка діяла на дату складання спірної видаткової накладної), документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Міністерством фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивач на підставі договору № 011001 від 11.01.2010 р. виставляв відповідачу рахунки–фактури: № СФ-2411-002 від 24.11.2010 р. на суму 9 671,70 грн.; № СФ-0302-01 від 03.02.2011 р. на суму 390,00 грн.

Позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар по Договору № 011001 від 11.01.2010 р. всього на суму 10 061,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2511-001 від 25.11.2010 р. на суму 9 671,70 грн. та № 0302-001 від 03.02.2011 р. на суму 390,00 грн. Про приймання товару по вказаним видатковим накладним свідчить підпис представника відповідача –ОСОБА_3

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –ОСОБА_3) товару підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями довіреностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера відповідача) № 635818 від 25.11.2010 р. та № 635907 від 03.02.2011 р.

        З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Позивач на підставі договору № 0107/01 від 09.01.2007 р. виставляв відповідачу рахунки–фактури: № 0907-002 від 09.07.2008 р. на суму 13 443,20 грн.; № 0907-003 від 09.07.2008 р. на суму 8 240,00 грн.; № 1510-001 від 15.10.2008 р. на суму 5 400,00 грн.; № СФ-1510-02 від 15.10.2008 р. на суму 27 120,00 грн.; № 2611-001 від 26.11.2008 р. на суму 19 135,92 грн.; № 2711-003 від 27.11.2008 р. на суму 2 554,20 грн.; № 2711-005 від 27.11.2008 р. на суму 3 716,80 грн.; № СФ-2611-02 від 26.11.2008 р. на суму 2 592,00 грн.; № 2811-003 від 28.11.2008 р. на суму 62 600,00 грн.; № 290501 від 29.05.2009 р. на суму 28 431,60 грн.

На виконання умов Договору № 0107/01 від 09.01.2007 р. позивачем були надані відповідачу послуги (виконані роботи) всього на суму 173 233,72 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000006 від 09.07.2008 р. на суму 13 443,20 грн.; № ОУ-0000007 від 09.07.2008 р. на суму 8 240,00 грн.; № ОУ-0000009 від 15.10.2008 р. на суму 5 400,00 грн.; № ОУ-0000010 від 15.10.2008 р. на суму 27 120,00 грн.; № ОУ–0000011 від 26.11.2008 р. на суму 2 592,00 грн.; № ОУ-0000015 від 26.11.2008 р. на суму 19 135,92 грн.; № ОУ-0000014 від 27.11.2008 р. на суму 3 716,80 грн.; № ОУ-0000013 від 27.11.2008 р. на суму 2 554,20 грн.; № ОУ-0000016 від 28.11.2008 р. на суму 62 600,00 грн.; за травень 2009 року на суму 28 431,60 грн. Про приймання робіт по вказаним актам свідчить підпис представника відповідача засвідчений відбитком печатки відповідача.

        Відповідно до розділу «Розрахунки по договору»Договору № 0107/01 від 09.01.2007 р., розрахунки по даному Договору здійснюються в порядку визначеному накладними та додатковими угодами. Відповідач зобов'язується сплачувати згідно цін вказаних у накладних.

         До матеріалів справи не надано додаткових угод до Договору № 0107/01, в яких би був визначений строк оплати товару.

         Відповідно до розділу «Розрахунки по договору»Договору № 011001 від 11.01.2010 р., оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у цьому договорі або рахунках–фактурах до Договору. Оплата товару здійснюється відповідачем за поставлений товар у строки вказані у рахунках–фактурах позивача.

          У рахунках–фактурах, наданих до суду, позивачем строків оплати не вказано.

         Оскільки, зі змісту укладених Договорів № 0107/01 та № 011001 строк оплати сторонами не визначений, то в даному випадку застосовуються норми ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

         Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих. № 0807-01 від 08.07.2011 р. з вимогою сплатити за поставлений товар та виконані роботи (надані послуги) за Договорами № 0107/01 від 09.01.2007 р. та  № 011001 від 11.01.2010 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 08.07.2011 р. з відміткою підприємства зв‘язку, відповідач будь–якої відповіді на звернення позивача не надав, борг не сплатив (претензія та доказ її направлення в матеріалах справи).

         Оскільки сторонами строк виконання зобов‘язання не визначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий товар направлена відповідачу 08.07.2011 р., з врахуванням строку на поштовий перебіг, обов'язок відповідача по сплаті за отриманий товар та виконані роботи з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України, настав до 18.07.2011 р. (включно).

          Відповідач у відзиві та у судових засіданнях заперечував проти отримання зазначеної претензії від позивача. Заперечення відповідача щодо відсутності вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України спростовуються наявними в матеріалах справи претензію вих. № 0807-01 від 08.07.2011 р. та доказами її направлення відповідачу.

Заборгованість за невиконання зобов‘язання щодо оплати за отриманий товар по Договору № 0107/01 від 09.01.2007 року становить 150 796,53 грн. та заборгованість за виконані роботи (надані послуги) становить 173 233,72 грн. Всього по Договору № 0107/01 від 09.01.2007 р. заборгованість відповідача становить 324 030,25 грн. По Договору № 011001 від 11.01.2010 р. заборгованість відповідача за отриманий товар становить 10 061,70 грн. Загальна сума боргу по Договорам № 0107/01 та № 011001 становить 334 091,95 грн.

          Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь  другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

За змістом положень частини першої та частини сьомої ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В результаті невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару та отриманих послуг за ним утворилась заборгованість, яка становить всього 334 091,95 грн. Але суд не може виходити за межі позовних вимог, розмір яких становить 316 714,61 грн. основного боргу (згідно позовної заяви та уточненої позовної заяви), а заяви про збільшення позовних вимог в частині основного боргу, як це передбачено ст. 22 ГПК України, позивачем до суду не надано.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідач проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень.

 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар та отримані послуги на підставі договорів № 0107/01 від 09.01.2007 р. та  № 011001 від 11.01.2010 р. у сумі 316 714,61 грн. підлягає задоволенню в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

 Відповідно до розділу «Відповідальність сторін»Договорів № 0107/01 від 09.01.2007 р. та № 011001 від 11.01.2010 р. за необґрунтовану відмову від розрахунків за товар відповідач, сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочення, до повного виконання відповідачем зобов'язань з оплати.

Позивачем на підставі розділу «Відповідальність сторін»Договорів № 0107/01 від 09.01.2007 р. та № 011001 від 11.01.2010 р. здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 75 366,77 грн., згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 05.01.2011 р. по 31.08.2011 р. (згідно розрахунку позивача, який є додатком до позовної заяви).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються  у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 3932-VI від 20.10.2011 р.) обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

  В постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 (за позовом ТОВ “Енергомонтажвентиляція”до ТОВ “Будівельна компанія “Комфортбуд-1” про стягнення 47 785,97 грн.) викладені висновки Верховного Суду України, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

 Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

 Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (дана правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Крім того, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на те, що обов'язок відповідача по сплаті за отримані товари та послуги з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України настав до 18.07.2011 р. (включно).

          Отже, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України та статтей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»суд вважає правомірним нарахування пені за період з 19.07.2011 р. по 31.08.2011 р. (дата зазначена позивачем у розрахунку, який є додатком до позовної заяви) у розмірі 5 917,79 грн. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні пені в сумі 69 448,98 грн. суд відмовляє позивачу.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 18 365,55 грн. з січня 2011 р. по серпень 2011 р. (включно) та 3% річних в розмірі 6 194,53 грн. за період з 05.01.2011р. по 31.08.2011 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд не погоджується з визначеними позивачем періодами нарахування інфляційних та 3% річних з огляду на те, що обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за отримані товар та послуги з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України настав до 18.07.2011 р. (включно).

Отже, згідно розрахунку який був зроблений судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають 3% річних у розмірі 1 145,38 грн. за період з 19.07.2011 р. по 31.08.2011 р. (дата зазначена позивачем у розрахунку, який є додатком до позовної заяви). В решті 3% річних суд відмовляє позивачу в стягненні. Індекс інфляції за липень та серпень 2011 року становив 98,7% та 99,6%, тому суд відмовляє позивачу у стягненні інфляційних.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 316 714,61 грн. основної заборгованості, 5 917,79 грн. пені та 1 145,38 грн. 3% річних.

Оскільки позивач звернувся до суду до набрання чинності Законом України «Про судовий збір», державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч.ч. 3, 5 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

  На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код ЄДРПОУ 22202218, р/р 26002695143657 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», м. Бровари, МФО 322904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп»(49035, м. Дніпропетровськ, вул. Водіїв, 20А, кв. 1, код ЄДРПОУ 33906718, р/р 26004050002110 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) 316 714 (триста шістнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 61 коп. основної заборгованості, 5 917 (п‘ять тисяч дев‘ятсот сімнадцять) грн. 79 коп. пені, 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять) грн. 38 коп. 3% річних, а також 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн. 78 коп. державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 40 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           В решті позову відмовити.

            Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

       Суддя                                                                                               О.О.Христенко