Постанова

від 19.06.2008 по справі 35/537-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 19 червня 2008 р.                                                                                   

№

35/537-07 

Колегія

суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова

Є.В.,

суддів:

Данилової

Т.Б.,

Ходаківської

І.П.,

розглянувши

касаційну

скаргу

суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі Підприємець)

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду

від

17.03.08

у

справі

№

35/537-07

господарського

суду

Харківської

області

за

позовом

Харківської

міської ради (далі Міськрада)

до

Підприємця

про

звільнення

та повернення земельної ділянки

В

засіданні взяли участь представники:

-

позивача:

не

з'явились;

-

відповідача:

Радик

І.Л. (згідно договору № 4 від 25.05.08).

Ухвалою

від 30.05.08 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого -Першикова Є.В., суддів -Муравйова О.В., Ходаківської І.П.

касаційна скарга Підприємця № б/н від 14.04.08 була прийнята до провадження та

призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.06.08, без початку перегляду

справи по суті.

Вказана

ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку,

документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого

господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу

відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України

належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На

день розгляду справи у судовому засіданні 19.06.08 будь-яких письмових заяв та

клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до

суду не надходило.

У

судове засідання 19.06.08 представники Міськради не з'явились.

Враховуючи,

що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було

попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою

перенесення розгляду справи на інші строки, а від Міськради повідомлень щодо

неможливості участі у судовому засіданні 19.06.08 до колегії суддів Вищого

господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними

матеріалами справи за участі представника Підприємця.

З

урахуванням значної завантаженості судді Муравйова О.В. та виходом судді

Данилової Т.Б. з відпустки розпорядженням заступника Голови Вищого

господарського суду України від 18.06.08 для перегляду даної справи,

призначеної до розгляду у судовому засіданні на 19.06.08, створено колегію

суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В.,

судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про

вказані обставини представника Підприємця було повідомлено на початку судового

засідання 19.06.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду

України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За

згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.06.08 було оголошено

лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду

України.

Рішенням

від 21.12.07 господарського суду Харківської області (суддя Швед Е.Ю.) позовні

вимоги задоволено повністю.

Підприємця

зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: пр-т.Маршала

Жукова (біля автостоянки № 15) у м.Харкові, загальною площею 0,014 га та

повернути її Міськраді з приведенням її у придатний для подальшого використання

стан.

З

Підприємця на користь Міськради стягнуто 102,00 грн. державного мита та 118,00

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою

від 17.03.08 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у

складі: головуючого -Шепітько І.І., суддів -Бондаренка В.П., Лакізи В.В.)

апеляційну скаргу Підприємця залишено без задоволення, а рішення від 21.12.07

господарського суду Харківської області -без змін.

Вказані

судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи не доведено укладення

договору оренди на спірну земельну ділянку, проте в контексті ст. 126 Земельного

кодексу України самий такий договір є правовстановлюючим документом на право

користування земельною ділянкою, до отримання і реєстрації якого приступати до

використання земельної ділянки заборонено ст. 125 цього кодексу.

Не

погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Підприємець звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення

від 21.12.07 господарського суду Харківської області та постанову від 17.03.08

Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі

нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої

вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було

порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 124

Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 204, 654 Цивільного кодексу України,

ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

На

день розгляду справи у судовому засіданні 19.06.08 письмовий відзив на

касаційну скаргу від Міськради не надійшов, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського

процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу

(подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони,

суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних

обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла

до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як

встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи,

відповідно до п. 148 додатку № 1 до рішення 4-ї сесії Міськради 4-го скликання

від 28.09.05 за № 170/05 Підприємцю було вирішено надати в оренду строком до

01.10.07 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) земельну ділянку

площею 0,083,8 га по пр.Маршала Жукова (біля автостоянки № 15) для будівництва

мийки та пункту вулканізації та її подальшої експлуатації до 01.10.2030.

Також,

встановлено, що п.п. 4.2 рішення 40-ї сесії 4-го скликання Міськради Підприємця

зобов'язано в трьохмісячний термін оформити в управлінні земельних ресурсів

акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості та договори оренди землі.

Вирішуючи

спір, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт невиконання

Підприємцем зазначеного п.п. 4.2 рішення Міськради від 28.09.05

№

170/05 щодо укладення договорів оренди спірної земельної ділянки, у зв'язку з

чим дійшли до висновку про те, що у Підприємця не виникло право на користування

спірною земельною ділянкою.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України враховує, що земельні відносини щодо

володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією

України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них

нормативно-правовими актами.

Статтею

13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні

та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні

ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є

об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу

права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в

межах, визначених цією Конституцією.

За змістом

п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що

перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі

рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого

самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно

до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в

Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання

земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки)

вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення

порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій

чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування,

вирішуються в судовому порядку.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначає, що наведеними правовими

нормами не передбачено порядок автоматичного укладення договору оренди

земельної ділянки, а лише визначено підставу, на якій такий договір підлягає

укладенню.

Статтями

125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право

постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її

власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право

на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його

державної реєстрації.

Приступати

до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної

реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право

постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право

оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як

вбачається з рішення та постанови у справі, суди не встановили обставин

укладення договору оренди спірної земельної ділянки між Підприємцем та

Міськрадою, доказів звернення Підприємця в установленому законом порядку (в

тому числі судовому) щодо укладення такого договору Підприємцем до попередніх

судових інстанцій надано не було.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України враховує вимоги ст. 212 Земельного

кодексу України якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки

підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування

затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно

зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття

"самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону

України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"

як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй

земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її

меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на

неї, та до його державної реєстрації.

З

урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського

суду України вважає, що доводи, викладені Підприємцем в касаційній скарзі, є

необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і

не відповідають вимогам закону.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в

касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та

процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але

відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України

оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про

встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім

переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної

інстанції.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги

ст.

1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що

перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною

інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється

застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального

права.

Касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати

питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З

врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення

обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального

кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції,

колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про

неможливість задоволення касаційної скарги.

На

підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано

обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та

винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що

дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 № б/н від

14.04.08 залишити без задоволення.

Постанову

від 17.03.08 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 35/537-07

господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

Т.Данилова

  І.Ходаківська