Рішення

від 19.12.2011 по справі 39/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/190

19.12.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "БП - 1 КМБ- 1"

до                   Приватного підприємства "Моноліт і Компанія 7077"    

про                 стягнення заборгованості 1 375 051,80 грн.

Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

від позивача      ОСОБА_1., довіреність № 95 від 21.10.2011 р.

від відповідача  не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БП - 1 КМБ- 1" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Моноліт і Компанія 7077" (відповідача) про стягнення заборгованості на підставі Договору підряду № 4/10/08 від 10.10.2008 р. у загальній сумі 1375051,80 грн., з яких: 879128,94 грн. основного боргу, 87912,89 грн. пені, 317551,37 грн. інфляційних втрат та 90458,60 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. (суддя Гумега О.В.) порушено провадження у справі № 39/190 та призначено справу до розгляду на 21.11.2011 р. о 12:10 год.

Представник позивача  в судовому засіданні, призначеному на 21.11.2011 р., звернувся  до  суду  з  усним  клопотанням  про  залучення  доказів та пояснень  до  матеріалів  справи.  Клопотання  позивача  судом  задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.11.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 01.11.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 12.12.2011 о 11:10 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р., справу № 39/190 передано на розгляд судді Картацевій Ю.В., у зв»язку із перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. справу № 39/190 прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 15:40 год.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р., справу № 39/190 передано на розгляд судді Гумезі О.В. у зв»язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. справу № 39/190 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., розгляд справи призначено на 19.12.2011 р. о 15:40 год. Наведена ухвала суду сторонам не направлялась, оскільки про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені ухвалою суду від 12.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., не з»явився, вимоги ухвал суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/190 від 01.11.2011 р. було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/190 від 21.11.2011 р. та від 12.12.2011 р. були направлені відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЖ  № 219584) станом на 17.10.2011 р. Таким чином, про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Проте, стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Представник відповідача письмових пояснень та повідомлень суду про поважність причин неявки в судове засідання 19.12.2011 р. не подав та не надіслав.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 19.12.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., надав письмові пояснення щодо акту приймання виконаних робіт від 28.11.2008 р. на суму 19600,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., надав усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.          

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.12.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                    ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 р. між Приватним підприємством "Моноліт і Компанія 7077" (відповідач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БП - 1 КМБ- 1" (позивач, субпідрядник) було укладено Договір підряду № 4/10/08 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору визначено, що підрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) зобов'язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов Договору роботи на об'єкті "Меморіальний комплекс пам'яті жертв голодоморів в Україні на вул. Івана Мазепи, 15-А" (надалі - Об'єкт), згідно із погодженою у встановленому порядку та затвердженою замовником Проектно-кошторисною документацією, узгодженим сторонами Графіком виконання робіт, здати роботи Держкомісії (робочій комісії), ліквідувати за свій рахунок недоліки і дефекти, що виникли з вини субпідрядника в процесі виконання робіт та в гарантійні строки, а підрядник зобов'язується оплатити ці роботи відповідно до умов Договору.

Як встановлено в п. 2.4 Договору, оплата вартості фактично виконаних робіт, проводиться підрядником (відповідачем) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (позивача) у строк не пізніше 15-ти банківських днів з дня підписання сторонами Довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та Акту виконаних робіт (Ф-КБ-2в).

Відповідно до п. 2.8 Договору, при уточненні фактичних витрат, які пов»язані з придбанням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, витрати по їхньому транспортуванню (на виконаний обсяг робіт); експлуатації машин та механізмів, пов»язаних з роботою на ПММ, запчастини, що визначаються на потреби в ресурсах, і передбачені кошторисними нормами, та цін і тарифів на момент взаєморозрахунків, зазначені ціни та витрати матеріальних ресурсів підтверджуються первинним бухгалтерським обліком субпідрядника (позивача).

Позивач у відповідності до умов Договору виконав замовлені відповідачем роботи на загальну суму 1756915,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за жовтень, листопад 2008 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін (копії зазначених актів та довідок додані до позовної заяви).

При цьому до складу виконаних робіт на загальну суму 1756915,60 грн. позивач відповідно до п. 2.8 Договору включив роботи на суму 19600,00 грн., які пов»язані із транспортуванням конструкцій автомобілем КАМАЗ, з приводу чого ним був складений та переданий відповідачу на підписання акт № 236 від 28.11.2008 р. Наведений акт відповідач позивачу не повернув, проте заборгованість в сумі 19600,00 грн. за цим актом визнав у складі загальної заборгованості в сумі 1756915,60 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків 31184 від 06.07.2009 р. (копія зазначеного акту додана до позовної заяви).

Проте, виконані позивачем роботи відповідач оплатив лише частково, в сумі 584747,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (копії виписок додані до позовної заяви), у зв»язку з чим заборгованість відповідача склала 1172168,60 грн. (1756915,60 грн. - 584747,00 грн. = 1172168,60 грн.).

Як вище було зазначено, 06.07.2009 р. сторони підписали Акт звірки розрахунків 31184, відповідно до якого підтвердили наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеній сумі станом на 06.07.2009 р.

28.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 12/08-09 від 12.08.2009 р., що підтверджується фіскальним чеком № 8625 від 28.08.2009 р., копія якого додана до позовної заяви.

25.10.2010 р. сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних вимог, відповідно до якої домовились провести залік зустрічних вимог на суму 293039,66 грн. (п. 2 даної Угоди) та узгодили, що після проведення заліку зустрічних вимог по даній Угоді, залишок кредиторської заборгованості ПП "Моноліт і Компанія 7077" (відповідача) перед ТОВ "БП - 1 КМБ- 1" (позивачем) становить 879128,94 грн. (п. 3 даної Угоди).

Враховуючи  наведене, позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт на підставі Договору станом на момент звернення з позовом до суду становить 879128,94 грн. (основний борг): 1756915,60 грн. - 584747,00 грн. - 293039,66 грн.  = 879128,94 грн.

За таких обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 879128,94 грн. основного боргу, 87922,89 грн. пені, 317551,37 грн. інфляційних втрат та 90458,60 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (Договір підряду № СТ 30/06/10 від 21.07.2010 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу ІІІ ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року  № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(який був чинним станом на момент укладення сторонами спірного Договору) такими типовими формами були визначені форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.

Зібрані у справі докази, а саме: акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2008 року (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2008 року (форма КБ-3), свідчать, що позивач у жовтні, листопаді 2008 року виконав роботи, передбачені Договором, на загальну суму 1756915,60 грн.

Наведені акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно прийняття цих робіт відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Також суд враховує наявність підписаного сторонами Акту звірки розрахунків 31184 від 06.07.2009 р., відповідно до якого відповідач, зокрема, визнав заборгованість в сумі 19600,00 грн. актом № 236 від 28.11.2011 р., а також визнав, що станом на 06.07.2009 р. з урахуванням здійснених ним часткових оплат виконаних позивачем робіт, загальна заборгованість склала 1172168,60 грн.

Матеріалами справи підтверджується підписання сторонами 25.10.2010 р. Угоди про зарахування зустрічних вимог, відповідно до якої сторони домовились провести залік зустрічних вимог на суму 293039,66 грн. та узгодили, що після проведення заліку зустрічних вимог залишок кредиторської заборгованості ПП "Моноліт і Компанія 7077" (відповідача) перед ТОВ "БП - 1 КМБ- 1" (позивачем) становитиме 879128,94 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зокрема, пунктом 2.4 Договору передбачено, що оплата вартості фактично виконаних робіт, проводиться відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у строк не пізніше 15-ти банківських днів з дня підписання сторонами Довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ-3) та Акту виконаних робіт (Ф-КБ-2в).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач спірні роботи в сумі 879128,94 грн. (основний борг) своєчасно та повністю не оплатив, доказів протилежного суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу у сумі 879128,94 грн. повністю.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 87922,89 грн. пені, 317551,37 грн. інфляційних втрат та 90458,60 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема,  неустойкою.  Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 9.4 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату згідно з пунктами 2.4, 2.5 Договору, підрядник (відповідач) сплачує субпідряднику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше 10% від несплаченої суми.

Позивачем визначена до стягнення пеня у розмірі 87912,89 грн., проте при цьому до позовної заяви доданий розрахунок пені  за період з 24.11.2008 р. по 23.05.2009 р. (181 день) у розмірі 139076,16 грн.

За таких обставин, судом було здійснено перерахунок визначеної позивачем суми пені та встановлено, що розмір пені за вказаний позивачем період фактично становить 130486,15 грн.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

716003.00

24.11.2008 - 16.12.2008

23

12.0000 %

0.066 %*

10798.73

556003.00

17.12.2008 - 21.12.2008

5

12.0000 %

0.066 %*

1822.96

1262168.60

22.12.2008 - 22.12.2008

1

12.0000 %

0.066 %*

827.65

1172168.60

23.12.2008 - 15.02.2009

55

12.0000 %

0.066 %*

42274.93

1172168.60

16.02.2009 - 23.05.2009

97

12.0000 %

0.066 %*

74761.88

Судом також встановлено, що фактично сума пені в розмірі 130486,15 грн. (за перерахунком суду) є більшою, ніж 10 % від несплаченої відповідачем позивачу суми, т.т. більше ніж 87912,89 грн. (10% від 879128,94 грн.).

Враховуючи вищенаведене та умови п. 9.4 Договору, суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 24.11.2008 р. по 23.05.2009 р. в розмірі 87912,89 грн., приймаючи при цьому до уваги, що оплата державного мита в цій частині позовних вимог була здійснена позивачем саме від наведеної суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 90458,60 грн. за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р.

Здійснивши  перерахунок визначеної позивачем суми 3% річних, судом встановлено, що за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р. сума 3% річних становить 90465,57 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% в розмірі 90458,60 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 90458,60 грн.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 317551,37 грн. за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р.

Здійснивши  перерахунок визначеної позивачем суми інфляційних втрат, судом встановлено, що за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р. сума інфляційних втрат фактично становить 311008,76 грн.:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

24.11.2008 - 16.12.2008

716003.00

1.021

15036.06

731039.06

17.12.2008 - 21.12.2008

556003.00

1.000

0.00

556003.00

22.12.2008 - 22.12.2008

1262168.60

1.000

0.00

1262168.60

23.12.2008 - 24.10.2010

1172168.60

1.212

248499.74

1420668.34

25.10.2010 - 23.09.2011

879128.94

1.054

47472.96

926601.90

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 317551,37 грн. інфляційних втрат за період з 24.11.2008 р. по 23.09.2011 р. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 311008,76 грн. за наведений період.

В іншій частині вимог стосовно стягнення з відповідача 6542,61 грн. інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 838 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Моноліт і Компанія 7077" (04114, м. Київ, вул. Красицького, будинок 60-Б, кв 2., ідентифікаційний код 34482104; р/р 26000301003828 в АКБ «Трансбанк»м. Києва, МФО 300089, а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БП - 1 КМБ- 1" (04212,  м. Київ,  вул. Маршала Тимошенка, 21, корп. 8; ідентифікаційний код 32346942; р/р № 26000107978 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 879128,94 грн. (вісімсот сімдесят дев»ять тисяч сто двадцять вісім гривень 94 коп.) основного боргу,  87912,89 грн. (вісімдесят сім тисяч дев»ятсот дванадцять гривень 89 коп.) пені, 90458,60 грн. (дев»яносто тисяч чотириста п»ятдесят вісім гривень 60 коп.) трьох відсотків річних, 311008,76 грн. (триста одинадцять тисяч вісім гривень 76 коп.) інфляційних втрат, 13685,57 грн. (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят п»ять гривень 57 коп.) державного мита та 234,88 грн. (двісті тридцять чотири гривні 88 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

       Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення –22.12.2011 р.