Рішення

від 12.12.2011 по справі 51/500

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/500

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/500

12.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ"

до   Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА "    

про стягнення 1 430 118, 43 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники :

від позивача: Качуровська А.А.

від відповідача: Гаєвська Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 293 839, 88 грн., 99 997, 86 грн. –пені, 16 819, 92 грн. –інфляційних нарахувань та 19 460, 77 грн. –3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ"  послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позову заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що договором № 09/2009 від 15.10.2009 р. укладення додатків до кожного рекламного заходу, у яких погоджують види послуг, строки та порядок їх надання, вартість, що відображається у попередньо затвердженому кошторисі та строки оплати.

Також відповідач зазначає, що надані позивачем зразки електронної переписки не містять істотних умов, що дозволили б його сприймати як оферту позивача до укладення договору, а тому договір є неукладеним та, відповідно, не породжує правових наслідків.

Позивач подав заперечення на відзив, у яких зазначає, що при проведенні переговорів відповідач повідомив перелік відповідальних та уповноважених осіб, з якими позивач мав право контактувати з приводу виконання умов договору № 09/2009 від 15.10.2009 р., серед яких –Осіпенко Є.Й., який, зокрема, надсилав позивачу заявки щодо організації відповідного рекламного заходу за допомогою електронного зв'язку.

Крім того, позивач відзначає, що пропозиції щодо організації та порядку проведення заходу, затвердження кошторису та адресної програми, погодження проектів додаткових угод здійснювалось шляхом електронної переписки та така практика склалась по всім додаткам –як по тим, що були оплачені відповідачем, так і по тим, які ним неоплачено.

У судових засіданнях 23.11.2011 р. та 30.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви до 30.11.2011 р. та 12.12.2011 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.  

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами .

У судовому засіданні 12.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" та Приватним акціонерним товариством "МТС УКРАЇНА" укладено договір № 09/2009, за умовами якого позивач зобов'язався за завданням відповідача надавати послуги з реклами по просуванню послуг та товарів під знаком для товарів та послуг відповідача, а також знаків для товарів та послуг, передбачених даним договором, в відповідач –здійснювати оплату послуг позивача у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що даний договір є базовим і передбачає загальні умови співробітництва між сторонами. Сторони погоджують в додатках до даного договору вид послуг, які позивач надає відповідачу у визначений період, умови, строки і порядок надання таких послуг, їх вартість та строки оплати. Додатки до даного договору після підписання їх уповноваженими представниками сторін є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач надає відповідачу послуги відповідно до бриф-заявки відповідача, у якій вказує вид запланованих послуг по проекту/акції, їх опис, деталізацію, а також бажані умови і терміни надання послуг. На підставі затвердженого відповідачем кошторису витрат сторони підписують додатки до цього договору, в яких обумовлюють вид послуг, конкретні умови, терміни надання, вартість і терміни оплати послуг.

Договір, відповідно до п. 7.1., набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 15.10.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним були надані рекламні послуги по 116 заходах, в той час як відповідачем оплачено лише частина, що є порушенням зобов'язань.

За твердженням позивача неоплаченими залишились послуги на загальну суму 1 293 839, 88 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Умовами договору № 09/2009 від 15.10.2009 р. встановлено, що він діє до 15.10.2010 р.

Разом з тим, як встановлено судом, заходи, спрямовані на рекламу та просування послуг та товарів Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" проводились в період з 01.06.2010 р. до 13.01.2011 р.

При цьому, відповідач факт проведення вищевказаних заходів не заперечує, однак зазначає, що між сторонами не укладались додатки до кожного рекламного заходу, як то передбачено договором № 09/2009 від 15.10.2009 р. та не затверджувався кошторис кожної акції, а тому відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими.

З приводу викладеного суд відзначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відбувалось листування електронною поштою з приводу проведення заходів (акції), метою яких є популяризація послуг, які надаються Приватним акціонерним товариством "МТС УКРАЇНА" під торгівельною маркою «МТС», організатором та виконавцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ".

При цьому, строки та порядок проведення, а також бюджет організації відповідних рекламних заходів також погоджувались шляхом електронного листування, що підтверджується матеріалами справи.

Також, з метою належного оформлення фактично виконаних зобов'язань, позивач надавав відповідачу на підпис додатки до договору № 09/2009 від 26.05.2010 р. та акти виконаних робіт, однак, як стверджує позивач, відповідач ухиляється від їх підписання.

Також позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив фактично надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" послуги з проведення заходів (акції), метою яких є популяризація послуг, які надаються Приватним акціонерним товариством "МТС УКРАЇНА" під торгівельною маркою «МТС».

Відповідач зазначає, що надані позивачем на підпис додатки до договору № 09/2009 від 26.05.2010 р. фактично датовані після закінчення терміну дії вказаного договору, а тому не можуть укладатись на його виконання.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем фактично було оплачено рекламні заходи по просуванню послуг та товарів під торгівельною маркою «МТС». проведені Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" після закінчення терміну дії договору № 09/2009 від 26.05.2010 р.

Таким чином, вищенаведене свідчить, що між сторонами існували зобов'язання щодо надання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" послуг з проведення рекламних заходів по просуванню послуг та товарів під торгівельною маркою «МТС», та, відповідно, їх оплата Приватним акціонерним товариством "МТС УКРАЇНА".

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Тобто, джерелом цивільного права є правові звичаї, зокрема звичаї ділового обороту. Звичаєм Цивільного кодексу України визнає правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Судом встановлено, що між сторонами спору дії узгодження порядку, періоду, умов та строків проведення конкретних рекламних заходів відбувалось шляхом обміну листів за допомогою електронної пошти, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що сторонами самостійно встановлені правила поведінки у їх ділових стосунках.

За таких обставин, з огляду на те, що між сторонами існували досить тривалі договірні відносини з приводу надання Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" послуг з проведення рекламних заходів по просуванню послуг та товарів під торгівельною маркою «МТС», а також з огляду на те, що після закінчення терміну дії договору № 09/2009 від 26.05.2010 р. сторони продовжували співпрацю у вказаному напрямку, суд дійшов висновку про застосування до відносин сторін звичаїв ділового обороту.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач не заперечує факту надання послуг з проведення рекламних заходів.

20.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 172 від 19.04.2011 р. про оплату вартості проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" рекламних заходів на суму 1 293 859, 88 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, доказів оплати наданих позивачем послуг суду не надано

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 293 839, 88 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 99 997. 86 грн. –пені, 16 819, 92 грн. –інфляційних нарахувань та 19 460, 77 грн. –3% річних за період з 26.04.2011 р. до 25.10.2011 р.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідально до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, з огляду на те, що між сторонами відсутня письмова угода щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, вимогу про сплату вартості наданих рекламних послуг позивачем направлено 20.04.2011 р., а відтак –кінцевим терміном їх оплати відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України є 27.04.2011 р.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування інфляційних та 3% річних з 26.04.2011.

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір 3% річних за період з 28.04.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 25.10.2011 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить  19 248, 10 грн., інфляційні нарахування за вказаний період – 16 819, 92 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме –заборгованість у розмірі 1 293 839, 88 грн., 19 248, 10 грн. –3% річних та інфляційні нарахування у розмірі 16 819, 92 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ"  задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МТС УКРАЇНА" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-БТЛ" (03113, м. Київ, вул. Шевцова, 1, код ЄДРПОУ 34002791) заборгованість у розмірі 1 293 839, 88 (один мільйон двісті дев'яносто три тисячі вісімсот тридцять дев'ять грн.  88 коп.) грн., 19 248, 10 (дев'ятнадцять тисяч двісті сорок вісім грн. 10 коп.) грн. –3% річних, інфляційні нарахування у розмірі 16 819, 92 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять грн. 92 коп.) грн. та 26 598, 16 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім грн. 16 коп.) –судового збору.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                              Пригунова А.Б.         

                                                                                Повне рішення складено: 19.12.2011 р.