ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 47/427
15.12.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Богуславна"
До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 38 035,98 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 –представник за довіреністю № б/н від 01.07.2009 р.
від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.12.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 38 035,98 грн. за Договором № 218 поставки товару від 01.05.2009 р., з яких: 37 116,13 грн. –основний борг, 770,44 грн. –пеня та 149,41 грн. –3 % річні, а також відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/427, розгляд справи було призначено на 01.12.2011.
21.11.2011 р. представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи судом задоволено.
В судовому засіданні 01.12.2011 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2011 р., а також заяву про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої просив стягнути з відповідача 31 526,95 грн., з яких: 30 607,10 грн. – основного боргу, 770,44 грн. –пені та 149,41 грн. –3 % річних.
Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 01.12.2011 р. заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 31 526,95 грн., з яких: 30 607,10 грн. –основного боргу, 770,44 грн. –пені та 149,41 грн. –3 % річних.
Відповідач своїх представників в судове засідання 01.12.2011р. не направив, однак 01.12.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладенням розгляду справи у зв'язку із відрядженням повноважного представника відповідача. Клопотання про відкладенням розгляду справи судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. розгляд справи було відкладено до 15.12.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2011 р. подав заяву на виконання ухвали суду від 01.12.2011 р., відповідно до якої підтримав позовні вимоги в сумі 31 526,95 грн., з яких: 30 607,10 грн. –основного боргу, 770,44 грн. –пені та 149,41 грн. –3 % річних.
Відповідач своїх представників в судове засідання 15.12.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Богуславна" (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) було укладено Договір № 218 поставки товару (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язувся передати у власність покупця (відповідача) товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язувся прийняти товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Умовами Договору сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 Договору); вартість партії товару визначається в накладних, виписаних на підставі замовлення згідно з цінами, затвердженими сторонами у специфікації (п. 4.1 Договору); покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 21 банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.2 Договору).
01.01.2010 р. та 01.01.2011 р. сторони підписали Додаткову угоду та Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до яких строк дії Договору було пролонговано до 31.12.2011 р. та до 31.12.2011 р. відповідно.
17.06.2011 р., 20.06.2011 р., 25.06.2011 р., 08.07.2011 р., 12.07.2011 р., 23.08.2011 р. та 09.09.2011 р. позивач згідно з умовами Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 38 472,86 грн. на підставі видаткових накладних, перелік яких наведено у позовній заяві, а копії додані до позовної заяви.
Факт прийняття товару у вищезазначеній сумі уповноваженими особами відповідача у відповідності до абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі –Інструкція) підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитками штампів відповідача на видаткових накладних.
Так, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
З огляду на вищенаведені приписи Інструкції, позивачем до матеріалів справи залучені копії генеральних довіреностей до Договору від 01.05.2009 р. (за підписом директора та головного бухгалтера відповідача), якими встановлені перелік відповідальні особи, уповноважені відповідачем приймати товари від позивача, із зазначенням їх паспортних даних та із зразками їх підписів, а також зразки відбитків штампів, якими засвідчуються документи, що підтверджують прийняття поставленого позивачем товару особами, уповноваженими відповідачем.
Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач повинен був перерахувати кошти за поставлений товар після спливу 21 банківських днів з моменту отримання товару, яким згідно п. 1.3 Договору вважається з момент підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
В порушення умов Договору відповідач за одержану продукцію у повному обсязі не розрахувався, а тому, з урахуванням здійсненої відповідачем 27.09.2011 р. переплати в сумі 1 356,73 грн. за попередні поставки по Договору, сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором на момент звернення позивача з позовом до суду склала 37 116,13 грн. (38 472,86 грн. - 1 356,73 грн. = 37 116,13 грн.), яка додатково підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за 01.06.11 –30.09.11 між ТОВ Торговий дім "Богуславна" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 станом на 30.09.2011 р., підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін.
Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду, зокрема, 10.11.2011 р. та 15.11.2011 р., відповідач здійснив часткові розрахунки в сумі 6 509,03 грн. за поставлений позивачем згідно Договору спірний товар. Наведене підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача за поставлений на підставі Договору № 218 від 01.05.2009 р. товар станом на час вирішення спору по суті становить 30 607,10 грн., основний борг (37 116,13 грн. - 6 509,03 грн. = 30 607,10 грн.), оплату якої відповідач фактично не здійснив, доказів протилежного суду не надав.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 218 поставки товару, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 38 472,86 грн. на підставі видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами відповідача, завірені відбитками штампів відповідача. Отриманий відповідачем товар оплачений лише частково в сумі 6 509,03 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.
З огляду на викладене, судом дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору № 218 поставки товару від 01.05.2009 р. існує непогашена заборгованість в сумі 30 607,10 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлний позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 30 607,10 грн.
Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 770,44 грн. –пені та 149,41 грн. –3 % річних.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 6.7 Протоколу розбіжностей до Договору № 218 поставки товару від 01.05.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін та є невід»ємною частиною зазначеного договору, в разі несвоєчасної або в неповному обсязі оплати товару покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Як вище було встановлено, відповідач повинен був у відповідності до п. 4.2 Договору перерахувати кошти за поставлений товар після спливу 21 банківських днів з моменту отримання товару, однак, повністю та своєчасно оплату за поставлений товар не здійснив.
Отже, враховуючи те, що відповідачем прострочено зобов'язання по оплаті поставленого товару в сумі 30 607,10 грн. і станом на час розгляду спору по суті вказана заборгованість відповідачем не погашена, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню згідно наданого позивачем розрахунку пені в сумі 770,44 грн., при цьому суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені, який судом перевірено, щодо строків, сум та ставок нарахувань, а відтак, задовольняє вимогу позивача про стягнення пені в сумі 770,44 грн.
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару згідно з Договором та у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 30 607,10 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням 3% річних в сумі 149,41 грн., вважає ці позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 149,41 грн. законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставлений товар згідно з Договором № 218 поставки товару від 01.05.2009 р. в розмірі 30 607,10 грн., сума 3% річних в розмірі 149,41 грн. та сума пені в розмірі 770,44 грн.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Богуславна" (ідентифікаційний код 32766243, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Корабельна, 6) суму боргу –30607,10 (тридцять тисяч шістсот сім) грн. 70 коп., 770 (сімсот сімдесят) грн. 44 коп. - пені, 149 (сто сорок дев»ять) грн. 41 коп. - 3% річних, 380 (триста вісімдесят) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата підписання рішення –23.12.11
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2011 |
Оприлюднено | 05.01.2012 |
Номер документу | 20532119 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Станік С.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні