Рішення

від 19.12.2011 по справі 57/44-47/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

57/44-47/370

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  57/44-47/370

19.12.11

За позовом    Прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі

                       Державного комітету України  із земельних ресурсів

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскресенський торговий центр»

Про                     відшкодування шкоди                                              

                                                                                            Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача Монолій Є.А. –представник

від відповідача не з'явився

від прокуратури Мухаїр Л.Б. (посвідч)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів про стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача 200 294,92 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки площею 1 на по на перетині вул.. А. Навої  та бул. Перова у Дніпровському районі міста Києва.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 в справі № 57/44 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 в справі № 58/44  залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 в справі № 57/44 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що  судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено  обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення  по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу передано на новий розгляд судді Станіку С.Р. , який ухвалою суду від 10.10.2011 прийняв до свого провадження для нового розгляду справу за позовом Прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України  із земельних ресурсів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воскресенський торговий центр»про відшкодування 200 294,92 грн. шкоди, присвоїв справі № 57/44-47/370, призначив розгляд 27.10.2011.

Ухвалою суду від 27.10.2011 розгляд справи відкладено до 29.11.2011 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та прокурора, з метою виконання відповідачем вимог ухвали суду від 10.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено до 13.12.2011, а в судовому засіданні 13.12.2011 оголошено перерву до 19.12.2011.

В судовому засіданні 19.12.2011 представник прокуратури заявлені в інтересах позивача вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог прокуратура зазначає, що перевіркою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (Держземінспекцією у місті Києві) встановлено, що Відповідач - ТОВ "Воскресенський торговий центр" самовільно займає земельну ділянку загальною площею 1,0 га під розміщення та експлуатацію МАФів на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, про що було складено відповідний Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.08.2009 № А-1340/22.  За твердженням прокуратури, внаслідок самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки загальною площею 1,0 га, що розташована на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, державі заподіяна шкода. Згідно розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ "Воскресенський торговий центр" земельних ділянок за вищевказаною адресою, відповідно до п. 7 "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття  ґрунтового покриву", затвердженої  постановою КМУ від 25.07.2007р. № 963, розмір шкоди становить 200240,92 грн.

Відповідач в судові засідання по справі представників –не направив, причин неявки не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за належною адресою. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2011 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора та позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що було складено акт № А-1340/22 перевірки дотримання вимог земельного законодавства,  яким встановлено, що Відповідач -ТОВ "Воскресенський торговий центр" самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва під розміщення та експлуатацію МАФів.

Роботи по влаштуванню торгових точок проведені в першому поясі зони санітарної охорони Деснянської водопровідної станції та в санітарно-захисній смузі магістральних водонесучих комунікацій по бульвару Перова на ділянці від вулиці А.Навої до проспекту Визволителів. Межі зон санітарної охорони водопровідних споруд та ширина санітарно-захисних смуг водоводів встановлюється у відповідності до вимог СНиП 2.04-02-84 та ДБН 360-92.

На території першого поясу зони санітарної охорони водопровідних споруд забороняється всі види будівництва, крім реконструкції або розширення основних водопровідних споруд, а також розміщення будівель та споруд, безпосередньо не пов'язаних з подачею та обробкою води.

Крім того, на території Деснянської водопровідної станції розташований витратний склад хлору, який являється потенційно небезпечним об'єктом. Віддалення від складу хлору згідно з п. 5.5. "Правил безпеки при виробництві, зберіганні, транспортуванні та застосуванні хлору", затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.93 № 105, повинно бути не менше 1000 м. (при зберіганні хлору в танках).

В результаті проведеної перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.08.09 № 01340, відповідно до якого до адміністративної відповідальності притягнуто директора ТОВ "Воскресенський торговий центр" Матюху С.І. та видано припис № П-1340/22 щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства в 10-ти денний термін.

Прокуратура у позові як підставу обгрунтування позовних вимог,  що своїми діями Відповідач завдав державі шкоди, адже земельна ділянка площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва використовувалася самовільно, що спричинило завдання шкоди на суму 200204,92 грн., яка розрахована відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963.

У наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву, поданому ще при першому розгляді справи, Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що чинне законодавство України у галузі земельних відносин передбачає, що звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки здійснюється виключно за відповідним рішенням суду, винесеним на підставі прийнятого рішення Київської міської ради щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок. У свою чергу Державний комітет із земельних ресурсів України, як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, у разі виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки має право за результатами проведеного контрою у галузі земельних відносин звернутися до Київської міської ради із відповідним клопотанням. Проте, Позивачем рішення Київської міської ради та  рішення суду про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки суду надано не було.

Судом не приймаються до уваги вищевказані заперечення Відповідача, оскільки згідно з позовними вимогами Позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а не з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також у наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву, поданому ще при першому розгляді справи, на позовну заяву Відповідач стверджує, що розпорядження усіма землями в межах міста Києва за винятком земель, переданих у приватну власність, здійснює Київська міська рада, яка і вважається власником даної землі, а тому позовна вимога про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, що знаходиться в межах міста Києва, на користь держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів України є безпідставною, оскільки в даному випадку мова може йти лише про порушення прав та інтересів територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, але не інтересів держави, адже держава не має жодного стосунку до даної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 1 Положення Про Державний комітет України із земельних ресурсів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008р. № 224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Згідно з підпунктом 41 пункту 4 Положення, Держкомзем порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих  держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності.

Таким чином, Державний комітет України із земельних ресурсів є органом, уповноваженим державою здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель та вимагати відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, а тому є належним позивачем.   

Як передбачено ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, торговельний майданчик відповідачем був встановлений на підставі Дозволу на розміщення тимчасової споруди (на розміщення тимчасового торговельного майданчика (800 точок по продажу) № 04-0130 від 15.06.2009р. (термін дії дозволу з 15.06.2009 по 14.06.2008р.), виданого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА на підставі рішення Київради № 462/1518 від 21.05.2009р. "Про запровадження принципу організації єдності з видачі дозволів на розміщення тимчасових споруд".

Згідно дозволу (ордеру) № 09040009 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням виготовлених збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту стоком дії від 30.04.2009р. по 30.10.2009р., відповідач отримав дозвіл на тимчасове порушення благоустрою для встановлення торгівельного майданчика.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також, відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 "Щодо застосування терміну "Самовільне зайняття земельної ділянки" згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У вищевказаному листі-роз'ясненні зазначено, що під "Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними", про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки", слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (ст. 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (ст. 97 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування закріплений ст. 123 Земельного кодексу України, а порядок передачі земельних ділянок комунальній власності в оренду - ст. 124 Земельного кодексу України.

Вказаними нормами Земельного кодексу України встановлюється, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту - міста Києва, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб належать до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право  оренди земельної ділянки виникає:  після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договору оренди та їх державної реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що   Дозвіл на розміщення тимчасової споруди (на розміщення тимчасового торговельного майданчика (800 точок по продажу) № 04-0130 від 15.06.2009р. виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА та Дозвіл (ордер) № 09040009 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням виготовлених збірних конструкцій, які встановлюються без улаштування заглибленого фундаменту –не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України, які б підтверджували законність користування Відповідачем земельною ділянкою загальною площею 1,0 га, що знаходяться на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва,

Крім того, станом на момент вирішення спору відсутнє рішення Київської міської ради про передачу у власність чи користування Відповідачу - ТОВ "Воскресенський торговий центр" земельної ділянки загальною площею 1,0 га, що знаходиться  на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва. Також судом встановлено, що Відповідач не звертався з відповідними заявами щодо оформлення права власності або права користування зазначеною земельною ділянкою. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Натомість в матеріалах справи містяться документи (лист Головного управління земельних ресурсів № 07-387/25872, Рішення Київської міської ради № 678/2747 від 29.10.2009р. та державні акти на право власності на земельну ділянку), з яких вбачається, що в жовтні 2009 року земельні ділянки на бул. Перова у Дніпровському районі міста Києва були передані у власність Обслуговуючому кооперативу гаражно-будівельному кооперативу "Автоспілка".

Належних доказів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою Відповідач на надав, як і інші твердження Прокуратури та Позивача належними засобами доказування не спростував. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач без належних правових підстав користувався земельною ділянкою площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, що тягне за собою відповідальність, визначену законодавством.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли (п. 12 Постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. № 161.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством  за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про охорону земель" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з розрахунком, проведеним у відповідності до зазначеної Методики, з яким суд погоджується з урахуванянм того, що його здійснено уповноваженою особою та згідно належної Методики, загальний розмір заподіяної Відповідачем шкоди складає 200204,29 грн.

Отже, суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок шкоди у розмірі 200204,29 грн., завданої Відповідачем внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки площею 1,0 га на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва, який розрахований у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 № 963.

Як вбачається з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.08.2009 № А-1340/22, в якому вказана площа самовільно зайнятої ділянки в розмірі 1,0 га, з боку Відповідача він був підписаний без будь-яких зауважень.  

Щодо правових підстав стягнення з відповідача на користь держави саме шкоди в розмірі 200 204,29 грн. та приналежності земельної ділянки до земель комунальної власності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 25.07.2007 № 963, ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Відповідно до пункту 1 порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Отже законодавство розрізняє такі поняття як «шкода»та «збитки».

Шкода застосовується у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Шкода відшкодовується Державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам.

Збитки застосовуються у випадках вилучення (викупу) та тимчасового зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам.

До 23.06.1992 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР») всі землі в Україні перебували у державній власності і повноваження щодо розпорядження землею належали Радам народних депутатів.

Статтею 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (втратив чинність 01.01.2002 року), в редакції викладеній Законом України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР», було встановлено державну, колективну та приватну форми власності на землю.

Згідно ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII суб'єктами права державної власності на землю виступали: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.  Статтею 78 чинного Земельного кодексу України (набрав чинності 01.01.2002 року) встановлено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Пунктом 12 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти,) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На даний час розмежування земель державної та комунальної власності в місті Києві не проведено. Отже, всі землі на території міста Києва є державною власністю (крім земель, переданих у приватну власність) і розпорядження цими землями належить до повноважень Київської міської ради.

Київська міська рада є лише розпорядником земель державної та комунальної власності, а не користувачем, а тим більше власником, а відтак положення постанови Кабінету Міністрів України щодо відшкодування збитків застосуванню при вирішенні даного спору – не підлягають.

Як зазначав позивач у своїх поясненнях, земельна ділянка загальною площею 1,0 га, що знаходиться  на перетині вул. А.Навої та бул. Перова у Дніпровському районі м. Києва на момент проведення перевірки не надавалась у власність або користування (в тому числі на умовах оренди) фізичним чи юридичним особам, а належить до земель державної власності, а відтак, шкода, що є предметом даного спору завдана саме державі, а кошти, що були відшкодовані, розподіляються відповідно до положень пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України (70 % надходить до спеціального фонду місцевого бюджету), та пункту 35 статті 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»( 30 % до спеціального фонду Державного бюджету України).

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19.03.2008 № 224, а саме пункту 7, Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Відтак, суд дійшов висновку, що прокуратурою Дніпровського району міста Києва було правильно визначено позивача у справі, а саме: Державний комітет України  із земельних ресурсів, який представляє інтереси держави у відповідних відносинах.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури в інтересах держави  та задоволення їх в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, з Відповідача до Державного бюджету України підлягає  стягненню державне мито в сумі 2002,05 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., ставки щодо яких були чинними на момент зверненян прокуратури з відповідним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 36346600; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3; ідентифікаційний код 29100019) 200240 (двісті тисяч двісті сорок) грн. 92 коп. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воскресенський торговий центр" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 36346600; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України 2002 (дві тисячі дві) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5.     Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           С.Р.Станік

дата підписання рішення –23.12.2011