Постанова

від 22.12.2011 по справі 2а-9538/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМ ІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловсь кого, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р. № 2а-9538/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у скла ді головуючого судді Сподари к Н.І., за участі секретаря суд ового засідання Янчака П.О., пр едставника позивача Фурсе нко А.О., розглянув у відкрит ому судовому засіданні адмін істративну справу за позовом товариства з обмеженою відп овідальністю «ЛІТЕРА - ЛЬВІ В»до державної податкової ін спекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протип равним та скасування податко вого повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмежено ю відповідальністю «ЛІТЕРА - ЛЬВІВ»(далі - ТзОВ «ЛІТЕРА - Л ЬВІВ») звернулося до Львівсь кого окружного адміністрати вного суду з позовною заявою до державної податкової інс пекції у Галицькому районі м . Львова (далі - ДПІ у Галицько му районі м. Львова) про визна ння протиправним та скасуван ня податкового повідомлення -рішення від 20 червня 2011 року № 0000802321 про нарахування суми гр ошового зобов' язання та штр афних санкцій в розмірі 647 492,75 гр н.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що п озивачем для отримання подат кового кредиту виконано усі передбачені законодавством умови щодо включення суми 619 171 ,39 грн., яка виникла в процесі ді яльності між ТзОВ «ЛІТЕРА - ЛЬВІВ»та ТзОВ «Афіна- Букс», в суму податкового кредиту. Кр ім того, позивач зазначає, що у сі суми, які були включені до с кладу податкового кредиту пі дтверджені належним чином оф ормленими податковими накла дними, що засвідчують факт пр идбання товарів та підтвердж ують правомірність формуван ня позивачем податкового кре диту. Позивач також зазначає , що законодавство України не передбачає норми, які б вказу вали на те, що не подання звітн ості та несплата податку про давцем при фактичному здійсн енні господарської операції впливає на податковий креди т покупця. Таким чином, вважає , що відповідач прийшов до неп равомірних висновків щодо по рушення порядку формування Т зОВ «ЛІТЕРА - ЛЬВІВ»податко вого кредиту, який передбача є єдиною підставою для форму вання податкового кредиту - н аявність податкових накладн их, складених у відповідност і до вимог чинного законодав ства. Представник позивача п росив позов задовольнити в п овному обсязі та скасувати о скаржуване податкове повідо млення-рішення.

Відповідач явки уповноваж еного представника в судове засідання призначене на 21.12.2011 р оку не забезпечив, хоча належ ним чином повідомлявся про д ату, час та місце судового роз гляду справи. Представник ві дповідача у поданих письмови х запереченнях, які були пода ні 05.10.2011 року в судовому засідан ні до матеріалів справи, прос ив у задоволені адміністрати вного позову відмовити у пов ному обсязі, вважаючи оскарж уване податкове повідомленн я - рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чин ного податкового законодавс тва, оскільки позивачем пору шені п. 1.7.ст.1 пп. 7.2.3 п. 7.2 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст . 7 Закону України «Про подато к на додану вартість»та п.198.3 п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового ко дексу України, в результаті ч ого завищено податковий кред ит. Вважає, що угода укладена м іж позивачем та його контраг ентом ТзОВ «Афіна- Букс»є нік чемною, а свідоцтво останньо го анульоване 31.01.2011 року у зв' я зку з ненаданням декларацій протягом року.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр едставника позивача, досліди вши долучені до матеріалів с прави докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що поз ов підлягає до задоволення ч астково з огляду на наступне :

ТзОВ «ЛІТЕРА - ЛЬВІВ» (іде нтифікаційний код 33419618) зареєс тровано як юридична особа Ви конавчим комітетом Львівськ ої міської ради 25.02.2005 року, пере буває на обліку платника под атків в ДПІ у Галицькому райо ні м. Львова з 14.03.2005 року за № 12878.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Галицькому рай оні м. Львова з питань дотрима ння вимог податкового законо давства за період з 01.04.2008 року п о 31.03.2011 року, валютного та іншог о законодавства за період з 01. 04.2008 року по 31.03.2011 року проводилас ь планова виїзна перевірка. З а результатами якої складено акт перевірки № 1501/23-209/33419618 від 03.06.20 11 року і як наслідок за поруше ння податкового законодавст ва стосовно позивача було пр ийнято відповідачем оскаржу ване податкове повідомлення - рішення.

Зокрема, на підставі даного акту перевірки винесено по даткове повідомлення - рішен ня № 0000802321 від 20.06.2011 року, яким в становлено порушення позива чем п. 1.7.ст.1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.3 п. 198 .6 ст. 198, п.201.6 ст. 201 Податкового код ексу України.

Перевіркою встановлено, що позивачем, занижено податко ве зобов' язання із податку на додану вартість в розмірі 462 139 грн. з квітня по грудень 2010 р оку, та на суму 69 818 грн. за січень 2011 року.

Позивач не погоджуючись з в исновками посадових осіб ДПІ у Галицькому районі м. Львова та з прийнятим податковим по відомленням - рішенням, оска ржив вказане рішення в судов ому порядку.

Оцінюючи встановлені обст авини та доводи сторін суд ви ходить з наступних міркувань :

На момент виникнення спір них правовідносин спеціальн им законом, що визначав платн иків податку на додану варт ість, об'єкти, базу та ставки о податкування, перелік неопо датковуваних та звільнени х від оподаткування опер ацій, особливості оподаткув ання експортних та імпортних операцій, поняття податково ї накладної, порядок обліку , звітування та внесення по датку до бюджету був вище зга даний Закон України «Про под аток на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/9 7-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Законом зазначає, що податковий кре дит - це сума, на яку платник по датку має право зменшити под аткове зобов' язання звітно го періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 за значеного Закону № 168/97-ВР пода тковий кредит звітного періо ду складається із сум податк ів, нарахованих (сплачених) пл атником податку протягом так ого звітного періоду у зв'язк у з придбанням або виготовле нням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльно сті платника податку, а також у зв' язку з придбанням (буді вництвом, спорудженням) осно вних фондів (основних засобі в, у тому числі інших необорот них матеріальних активів та незавершених капітальних ін вестицій в необоротні капіта льні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшог о використання у виробництві та/або поставці товарів (посл уг) для оподатковуваних опер ацій у межах господарської д іяльності платника податку.

16.01.2009 року ТзОВ «Афіна - Бук с»(постачальник) та ТзОВ «ЛІТ ЕРА-ЛЬВІВ»(покупець) уклали д оговір постачання № 4, за яким постачальник зобов' язуєть ся передавати у власність по купцю товар в кількості, асор тименті та в строки передбач ені договором, а покупець зоб ов' язується приймати та опл ачувати книжкову продукцію т а супутні товари. Також було у кладено ряд додаткових угод від 16.01.2009 року. (а.с. 57-68 том 1). Постав ка та отримання товару підтв ерджується всіма необхідним и документами, а саме:

прихідними накладними з кв ітня 2010 року по січень 2011 року (т оми: 6-18 );

податковими накладними, на дані суду позивачем та надав алися під час перевірки, про щ о сказано на сторінці 18 акту п еревірки від 03.06.2011 року.(а.с. 28 том І) :

- квітень 2010 року ( а.с . 2-132 тому 19 том 22, 23);

- травень 2010 року (а.с. 2-163 тому 24);

- червень 2010 року ( а.с.134-321 т ому 19 а.с. 2-177 тому 20);

- липень 2010 року ( а.с. 178-297 т ому 20, том 21);

- серпень 2010 року ( а.с. 166-274 т ому 24, том 25);

- вересень 2010 року (том 26-17 );

- за жовтень 2010 року (т ом 1,2) ;

- листопад 2010 року (а.с . 2-157 тому 3);

- грудень 2010 року ( а.с.160-309 тому 3, том 4);

- січень 2011 року (том 5).

актами здачі - приймання р обіт (надання послуг) № ВС- 0013319№, ВС- 0013160, № ВС- 0012952, ВС- 0012738, № ВС- 0012526, № ВС - 0012330, № ВС- 0012103, № ВС- 0011906, № ВС- 0011752, № ВС- 00 11575, № ВС- 0011361, № ВС- 0000129, № ВС-0011575 , № ВС-0011572 , № ВС-0011906, № ВС-0012103, № ВС-0012330, № ВС-0012526, № ВС-0012738, № ВС-0012952, № ВС-0013160, № ВС-0013319, № ВС -0011361, № ВС-0000129 (а.с. 56-73,76,82,87,91,97,102, 107,114,119,124, 130,135 то м 28) ;

товарно-транспортними нак ладними; (том справи 28);

рахунками фактури від 30.07.2010 р оку, 31.08.20101 року, 30.09.2010 року, 29.10.2010 року , 30.11.2010 року, 27.12.2010 року, 30.06.2010 року,29.01.2010 р оку, 26.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.201ё0 року , 28.05.2010 року;

платіжними дорученнями (а.с . 90-164 том 1; 145-186 тому 16);

реєстрами отриманих та вид аних податкових накладних з а липень 2009 року по грудень 2010 ро ку ( а.с. 170- 248 том 28 та а.с. 1-145 том 29).

Вказані документи згідно с т.1 Закону України «Про бухгал терський облік та фінансову звітність в Україні»є первин ними документами, що підтвер джують факти здійснення госп одарської діяльності і містя ть всі необхідні реквізити, п ередбачені ст.9 вказаного Зак ону та п.2.4 Положення про докум ентальне забезпечення запис ів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Мін фіну України від 24.05.1995 року.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податков а накладна, яка видається пла тником податку, який поставл яє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 За кону № 168/97-ВР не підлягають вкл юченню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нар ахованого) податку у зв' язк у з придбанням товарів (послу г), не підтверджені податкови ми накладними чи документами , передбаченими п.п.7.2.6 цього пу нкту. Платник податку несе ві дповідальність у вигляді фін ансових санкцій, установлени х законодавством, нараховани х на суму податкового кредит у, не підтверджену зазначени ми цим підпунктом документам и лише у разі, коли на момент п еревірки платника податку ор ганом державної податкової с лужби суми податку, попередн ьо включені до складу податк ового кредиту, залишаються н епідтвердженими зазначеним и цим підпунктом документами .

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР в становлено, що датою виникне ння права платника податку н а податковий кредит вважаєть ся дата здійснення першої з п одій: або дата списання кошті в з банківського рахунку пла тника податку в оплату товар ів (робіт, послуг), дата виписк и відповідного рахунку (това рного чека) - в разі розрахункі в з використанням кредитних дебетових карток або комерці йних чеків; або дата отриманн я податкової накладної, що за свідчує факт придбання платн иком податку товарів (робіт, п ослуг).

Виходячи з аналізу вищезаз начених норм права, суд вважа є, що законодавцем чітко визн ачено необхідні умови для фо рмування податкового кредит у з податку на додану вартіст ь - наявність належним чином о формленої податкової наклад ної або іншого документа, пер едбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до цього та врах овуючи ту обставину, що подат кові накладні з квітня 2010 ро ку по грудень 2010 року виписа ні для позивача його контраг ентом містили всі, передбаче ні п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР рекв ізити, а на момент їх виписува ння контрагент позивача був зареєстрованим платником ПД В, податковий кредит, сформов аний позивачем за період з кв ітня 2010 року по грудень 2010 року н а підставі господарських опе рацій з вказаною особою, вваж ається підтвердженим. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або пору шення порядку їх видачі, що св ідчить про їх належність як п ервинного документу. Отже, по даткове зобов' язання із под атку на додану вартість в заг альній сумі 462 139 грн. не занижен о.

Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на пода тковий кредит в залежність в ід обов'язкового підтверджен ня декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на дод ану вартість є непрямим пода тком і сплачується при придб анні товару не безпосередньо до бюджету, а постачальнику т оварів. І лише у такого постач альника товарів який у склад і вартості проданого товару отримав податок на додану ва ртість виникають зобов'язанн я стосовно подання звітності та сплати податку до бюджету . При цьому, покупець товарів н е може нести відповідальніст ь за постачальника. Крім того , для платника податків (підпр иємства-покупця) не передбач ено обов' язок й не надано пр ава вимагати від іншого плат ника податків (підприємства продавця) будь-яких відомост ей на підтвердження податков ого кредиту.

Щодо висновку органу держа вної податкової служби, що Тз ОВ «ЛІТЕРА-ЛЬВІВ»занижено зо бов' язання із податку на до дану вартість в січні 2011 року на суму 69 818 грн., то суд виходить з наступного:

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України пере дбачає, що датою виникнення п рава платника податку на від несення сум податку до подат кового кредиту вважається: д ата тієї події, що відбулася р аніше; дата списання коштів з банківського рахунка платни ка податку на оплату товарів або послуг; дата отримання пл атником податку товарів/посл уг, що підтверджено податков ою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаче ного (нарахованого) у зв' язк у з придбанням товарів або по слуг, не підтверджені податк овими накладними або оформле ні з порушеннями вимог чи не п ідтвердженні митними деклар аціями ( іншими подібними док ументами згідно п. 201.11 ст.201 ПК Ук раїни , а саме: а) транспортний квиток, готельний рахунок аб о рахунок, який виставляєтьс я платнику податків за послу ги зв' язку, інші послуги, вар тість яких визначається за п оказниками приладів обліку, що містять загальну суму пла тежу та податковий номер про давця , крім тих, форма яких вс тановлена міжнародними стан дартами; б) касові чеки, які мі стять форму отриманих товарі в або послуг,загальну суму на рахованого податку (з визнач еного фіксального номера та податкового номера постачал ьника). При цьому з метою таког о нарахування загальна сума отриманих товарів або послуг не може перевищувати 200 грн. за день ( без урахування податку ). У разі якщо на момент переві рки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кр едиту, залишаються не підтве рдженими зазначеними вище до кументами , платник податку н есе відповідальність відпов ідно до закону.

Стаття 201 ПК України передба чає вимоги для податкової на кладної, а саме повинна бути п ідписана уповноваженою плат ником особою та скріпленою п ечаткою податкову накладну, у якій зазначається в окреми х рядках: порядковий номер, да та виписування податкової на кладної; повна або скорочена назва зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім' я та по бат ькові, зареєстрованої як пла тник податку на додану варті сть, - продавця товарів або пос луг; податковий номер платни ка податку (подавця та покупц я); місцезнаходження юридичн ої особи - продавця або пода ткова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платника податку; опис товар ів або послуг та їх кількість , обсяг; ціна постачання без ур ахування податку; ставка под атку та відповідна сума пода тку; загальна сума коштів, що п ідлягають сплаті з урахуванн ям податку; вид цивільно - прав ового договору. Податкова на кладна виписуються у двох пр имірниках у день виникнення податкових зобов' язань про давця. Оригінал податкової н акладної видається покупцю, копія залишається у покупця товарів або послуг. Податков а накладна є податковим доку ментом і одночасно відобража ється у податкових зобов' яз аннях і реєстрі виданих пода ткових накладних продавця та реєстрі отриманих податкови х накладних покупця. Право на нарахування податку та скла дання податкових накладних н адається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбачен ому статтею 183 ПК України.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накла дна видається платником пода тку, який здійснює операції з постачання товарів або посл уг, на вимогу покупця та є підс тавою для нарахування сум по датку, що відносяться до пода ткового кредиту. При здійсне нні операцій з постачання то варів або послуг платник под атку - продавець товару або послуг зобов' язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в єдиному р еєстрі податкових накладних . Порядок ведення Єдиного реє стру податкових накладних вс тановлюється Кабінетом Міні стрів України. Відсутність ф акту реєстрації платником по датку - продавцем товарів аб о послуг податкових накладни х в Єдиному реєстрі податков их накладних та порушення по рядку заповнення податкової накладної не дає права покуп цю на включення сум податку н а додану вартість до податко вого кредиту та не звільняє п родавця від обов' язку включ ення суми податку на додану в артість, вказаної в податков ій накладній, до суми податко вих зобов' язань за відповід ний звітний період.

Суд не бере до уваги ті накл адні, що були виписані за січе нь 2011 року, так як відповідаче м в засіданні суду стверджен о, що платнику ТзОВ «Афіна-Бу кс»31.01.2011 року анульовано свідо цтво платника податку на дод ану вартість. Дане твердженн я позивачем заперечується, в матеріалах справи наявна по станова Окружного адміністр ативного суду міста Києва у с праві №2а-3866/11/2670 від 19.09.2011р., якою виз нано протиправним з дати при йняття та скасування рішення Державної податкової інспек ції у Дарницькому районі м.Ки єва №53 від 31.01.20011р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Афі на Букс». Тобто, постановою су ду підтверджується факт анул ювання реєстрації платника п одатку на додану вартість Тз ОВ «Афіна Букс»31.01.2011р., а відпов ідно до п. 184.5 ст.184 ПК України з м оменту анулювання реєстраці ї особи, як платника податку, т ака особа позбавляється прав а на віднесення сум податку д о податкового кредиту, вип иску податкових накладних. І відповідно, суд приходить до переконання, що відповіда ч в цій частині діяв правомір но, так як позивач безпідстав но включив до податкового кр едиту суму 69818 грн.

Судом встановлено, щодо дов одів відповідача про відсутн ість у позивача товарно-тран спортних накладних, які б сві дчили про транспортування от риманих ТМЦ від контрагентів з посиланням на наказ Мінтра нсу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.19 95 року «Про затвердження типо вих форм первинного обліку р оботи вантажного автомобіля », наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 р оку «Правила перевезень вант ажів автомобільним транспор том в Україні», якими передба чається обов' язкове викори стання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згід но з вказаними вище норматив но-правовими актами використ ання товарно-транспортної на кладної є обов' язкове тільк и у випадку, якщо мало місце на дання транспортних послуг, т обто за умови участі у господ арських відносинах між поста чальником та покупцем третьо ї особи - перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамб ули вищезгаданих правил - Пра вила перевезень вантажів авт омобільним транспортом в Укр аїні визначають права, обов'я зки і відповідальність власн иків автомобільного транспо рту - перевізників та вантаж овідправників і вантажоодер жувачів - замовників.

Відповідно до розділу 1 Прав ил Перевізник - особа, яка нада є послуги з перевезення вант ажу автомобільним транспорт ом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбач ає порядок оформлення докуме нтів на перевезення також вс тановлено, що у процесі оформ лення товарно - транспортної накладної беруть участь пре дставники трьох осіб - вантаж овідправника, вантажоодержу вача та перевізника.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи догово ру про надання послуг від 1.03.2009р . та від 01.02.2009р., додаткової угоди між ТзОВ «Афіна-Букс»і ТзОВ « Кур'єрська Авіапошта України Експрес» і товарно-транспор тних накладних послуги по до ставці товару покладено на п родавця (том справи 28).

Відповідач вважає, що угод а від 16.01.2009 року укладена між Т зОВ «ЛІТЕРА-ЛЬВІВ»та ТзОВ «А фіна- Букс»має ознаки нікчем ності. Суд вважає таку позиці ю відповідача помилковою вих одячи з наступного:

Відповідно до ст. 202 ЦК Украї ни правочином є дія особи, спр ямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав т а обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передба чає загальні вимоги, додержа ння яких є необхідним для чин ності правочину: зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також і нтересам держави і суспільст ва, його моральним засадам; ос оба, яка вчиняє правочин, пови нна мати необхідний обсяг ци вільної дієздатності; волеви явлення учасника правочину м ає бути вільним і відповідат и його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, вст ановленій законом; правочин має бути спрямований на реал ьне настання правових наслід ків, що обумовлені ним; правоч ин, що вчиняється батьками (ус иновлювачами), не може супере чити правам та інтересам їхн іх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного зак онодавства існує презумпція правомірності: правочин є пр авомірним, якщо його недійсн ість прямо не встановлена за коном або якщо він не визнани й судом недійсним (ст. 204 ЦК). З на веденого випливає, що правоч ин (договір) є правомірним, а о тже й дійсним. Неправомірніс ть (недійсність) правочину по винна бути прямо передбачена законом або встановлена ріш енням суду, що набрало законн ої сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т вчинення правочину стороно ю (сторонами) вимог, які встано влені частинами першою - трет ьою, п'ятою та шостою статті 203 ц ього Кодексу. У цій же статті р озмежовується два види недій сних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є прав очин, якщо його недійсність в становлена законом. У цьому р азі визнання такого правочин у недійсним судом не вимагає ться. Оспорюваним є правочин , якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але о дна із сторін або інша заінте ресована особа заперечує йог о дійсність на підставах, вст ановлених законом. Такий пра вочин може бути визнаний нед ійсним судом.

Верховний Суд України у Пос танові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Пр о судову практику розгляду ц ивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний п равочин є недійсним через не відповідність його вимогам з акону та не потребує визнанн я його таким судом. Оспорюван ий правочин може бути визнан ий недійсним лише за рішення м суду (п. 4 Постанови). Виконанн я чи невиконання сторонами з обов'язань, які виникли з прав очину, має значення лише для в изначення наслідків його нед ійсності, а не для визнання пр авочину недійсним. У разі якщ о правочин ще не виконаний, ві н є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 Ц К України ), (п. 7 Постанови Плену му від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (ст. 14 Конст итуції України); правочини що до відчуження викраденого ма йна; правочини, що порушують п равовий режим вилучених з об ігу або обмежених в обігу об'є ктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постан ови тлумачить, що усі інші пра вочини, спрямовані на поруше ння інших об'єктів права, пере дбачені іншими нормами публі чного права, не є такими, що по рушують публічний порядок. П ри кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховува тися вина, яка виражається в н амірі порушити публічний пор ядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вин и може бути вирок суду, постан овлений у кримінальній справ і, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволо діння ним тощо .

Висновки податкового орга ну про нікчемність правочині в між ТзОВ «ЛІТЕРА-ЛЬВІВ»та Т зОВ «Афіна- Букс», ґрунтуютьс я на тому, що під час їх вчинен ня не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спр ямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним и.

Такий висновок є помилкови м. Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлювалися цим правочином. С аме таку кваліфікацію правоч инів було надано податковим органом в акті перевірки від 03.06.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 0 6.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання пр авочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що са ме по собі невиконання право чину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин . Якщо сторонами не вчинено бу дь-яких дій на виконання тако го правочину, суд ухвалює ріш ення про визнання правочину недійсним без застосування б удь-яких наслідків. У разі якщ о на виконання правочину бул о передано майно, такий право чин не може бути кваліфікова ний як фіктивний.

Під час перевірки податков ий орган не встановив обстав ин, які б свідчили про умисел Т зОВ «ЛІТЕРА-ЛЬВІВ»на укладен ня договору з ТзОВ «Афіна- Бук с»без наміру створити наслід ки, які передбачені цими дого ворами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду с прави. Навпаки, документальн о доведено виконання зобов' язань щодо придбання товару. Це підтверджується поданими відповідачем рядом докумен тів, серед яких є накладні, под аткові накладні, актів здачі -прийняття, договори, додатко ві угоди, платіжні доручення , реєстри виданих та отримани х податкових накладних за ли пень 2009 року по грудень 2010 року.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних право чинів належить до оспорювани х правочинів. З огляду на цю но рму, жоден інший орган, окрім с уду, не може робити висновок п ро недійсність фіктивного пр авочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки с удження суб' єкта владних по вноважень про порушення пози вачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК Укра їни зроблені з перевищенням компетенції органів державн ої податкової служби України та не підтверджуються дослі дженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про держа вну податкову службу в Украї ні” від 04.12.1990 р. (з наступними змі нами і доповненнями), суд прих одить до переконання, що пода ткові органи не наділені зак онодавцем компетенцією на вс тановлення фактів порушення платниками податків норм ак тів цивільного або господарс ького законодавства та не ма ють повноважень визнавати пр авочини нікчемними або таким и, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 За кону України «Про державну п одаткову службу в Україні»де ржавні податкові інспекції в районах, містах без районног о поділу, районах у містах, між районні та об'єднані спеціал ізовані державні податкові і нспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до суді в позови до підприємств, уста нов, організацій та громадян про визнання угод недійсним и і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за так ими угодами, а в інших випадка х - коштів, одержаних без устан овлених законом підстав, а та кож про стягнення заборгован ості перед бюджетом і держав ними цільовими фондами за ра хунок їх майна; звертаються д о суду в інших випадках, перед бачених законом.

Відтак, встановивши, що прав очин, який має ознаки фіктивн ого, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, пов инен звернутися до суду з поз овом про визнання цього прав очину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним , оскільки саме це є змістом пр езумпції, яка наведена у ст. 204 Ц К України. До цього часу подат ковий орган не може застосов увати наслідки недійсності п равочину, зокрема й корегува ти податкові зобов' язання, навіть якщо б у нього і були ві дповідні переконання. Здійсн ення таких дій не відповідає повноваженням податкового о ргану та способу їх реалізац ії, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правов ідносини, порушує принцип оф іційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформ лення результатів документа льних перевірок з питань дот римання податкового, валютно го та іншого законодавства з атверджено наказом Державно ї податкової адміністрації У країни від 22.12.2010 р. № 984 передбаче но, що у висновку акта докумен тальної перевірки зазначаєт ься опис виявлених перевірко ю порушень податкового, валю тного та іншого законодавств а, контроль за дотриманням як ого покладено на органи держ авної податкової служби, з по силанням на підпункти, пункт и, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, ві дповідач досліджував дійсні сть правочинів, тобто фактич но контролював дотримання пл атником податків цивільно го законодавства, на що по датковий орган не уповноваже ний.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлен их порушень податкового, вал ютного та іншого законодавст ва, контроль за дотриманням я кого покладено на органи дер жавної податкової служби, ви кладаються в акті документал ьної перевірки чітко, об'єкти вно та в повній мірі, із посила нням на первинні або інші док ументи, які зафіксовані в бух галтерському та податковому обліку, що підтверджують ная вність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 с т.83 Податкового кодексу Украї ни для посадових осіб органі в державної податкової служб и під час проведення перевір ок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інфор мація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключе но; 83.1.6. інші матеріали, отриман і в порядку та у спосіб, передб ачені цим Кодексом або іншим и законами, контроль за дотри манням яких покладений на ор гани державної податкової сл ужби.

З огляду на приписи наведен их вище норм права, суд приход ить до переконання, що до набу ття законної сили рішенням с уду про визнання недійсним п равочину, за яким платником п одатків було сформовано пода тковий кредит та податкове з обов' язання з податку на до дану вартість, податковий ор ган не має правових підстав д ля відображення в акті перев ірки судження про вчинення т аким платником порушення под аткового законодавства щодо правильності та повноти спр авляння податків за цим прав очином.

Підстави нікчемності прав очину встановлюються законо м, а не актами податкових пере вірок. Вказані в актах переві рки недоліки, допущені суб' єктом господарювання при укл аденні та виконанні договорі в, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскі льки законодавство не встано влює таких підстав нікчемнос ті правочину. Аналогічне тлу мачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань ре гуляторної політики та підпр иємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту пере вірки від 03.06.2011р. ці вимоги пода тковим органом не виконані. П ервинні документи, надані пл атником податків, невмотивов ано не взяті до уваги і не впли нули на висновки податкового органу.

Суд оцінює належність, доп устимість, достовірність кож ного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Дока зи подані позивачем за періо д з квітня по грудень 2010р. пере конують у підставності позов них вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах пр о протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вл адних повноважень обов'язок щодо доказування правомірно сті свого рішення, дії чи безд іяльності покладається на ві дповідача, якщо він заперечу є проти адміністративного по зову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сто рони зобов' язані добросові сно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов' язані обґрунт овувати належність та допуст имість доказів для підтвердж ення своїх вимог або запереч ень, що відповідачем зроблен о не було.

Відповідно до ст. 94 Кодексу а дміністративного судочинст ва України підлягають відшко дуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судово го збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позо в задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідом лення-рішення від 20.06.2011 року 2011 р оку № 0000802321 в сумі 560 220,25 грн.

Стягнути з державного бюдж ету на користь товариства з о бмеженою відповідальністю «ЛІТЕРА - ЛЬВІВ»(м. Львів, вул . Шевська,4/8; ідентифікаційний код 33419618) 1(одну) грн.70 (сімдесят) к оп.

Апеляційну скаргу на пост анову суду першої інстанції може бути подано протягом де сяти днів з дня отримання коп ії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна с карга подається до адміністр ативного суду апеляційної ін станції через суд першої інс танції, який ухвалив оскаржу ване судове рішення. Копія ап еляційної скарги одночасно н адсилається особою, яка її по дає, до суду апеляційної інст анції.

У разі подання апеляційн ої скарги судове рішення, якщ о його не скасовано, набирає з аконної сили після поверненн я апеляційної скарги, відмов и у відкритті апеляційного п ровадження або набрання зако нної сили рішенням за наслід ками апеляційного проваджен ня.

Повний текст постанови с кладено 27 грудня 2011року.

Суддя Сподарик Н.І.