Ухвала

від 05.11.2014 по справі 2а-9538/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року м. Київ К/800/63674/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 2а-9538/11/1370 (9104/5621/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Львів»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літера-Львів» (надалі - позивач, ТОВ «Літера-Львів») до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (надалі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000802321 в сумі 560 220,25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність винесення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача 20 червня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802321, яким ТОВ «Літера-Львів» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 647 492,75 грн. (531 957,00 грн. - основного платежу, 115 535,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач порушив вимоги п. 1.7 ст.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п.198.3, п. 198.6 ст. 198 , п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з квітня по грудень 2010 року в розмірі 462 139 грн. та за січень 2011 року в розмірі 69 818 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною до 01.01.2011, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону .

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні приписи містять нормиПодаткового кодексу України , який вступив в дію з 01.01.2011.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів Вищого адміністративного суду України вважати, що юридичні наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином оформленими документами.

Згідно акта перевірки за період з 01.04.2008 по 31.03.2011 ТОВ «Літера-Львів» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1 998 928 грн. Перевіркою встановлено його завищення на суму 619 171,39 грн., зокрема: за січень-грудень 2010 року - 525 499,65 грн., січень 2011 року - 22 890,28 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2009 ТОВ «Літера-Львів» (покупець) та ТОВ «Афіна Букс» (постачальник) уклали договір постачання № 4, згідно якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупцю товар в кількості, асортименті та в строки передбачені договором, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати книжкову продукцію та супутні товари.

Виконання умов договору підтверджено видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, які позивачем внесено до реєстрів податкових накладних відповідних періодів. Факт перевезення товарів засвідчують товарно-транспортні накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт. Отримані від ТОВ «Афіна Букс» товари позивач оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями. Копії зазначених первинних документів є в матеріалах справи та були досліджені судами попередніх інстанцій.

Податковим органом не заперечувався факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

На час укладення договору та виконання господарських операцій з придбання товарів контрагент позивача був належним чином зареєстрований та мав свідоцтво платника ПДВ.

Отже, досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Літера-Львів» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції доречно звернула увагу на помилковість висновків суду першої інстанції щодо протиправного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року сум ПДВ в розмірі 69 818 грн. у зв'язку із анулюванням реєстрації платника податку ТОВ «Афіна Букс» з 31.01.2011.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено матеріалами справи, свідоцтво платника податку ТОВ «Афіна Букс» було анульовано 31.01.2011.

Водночас, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 у справі № 2а-3866/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, визнано протиправним з дати його прийняття та скасовано рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 53 від 31.01.2011 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Афіна Букс»; зобов'язано відновити реєстрацію в якості платника податку на додану вартість з внесенням відповідного запису до реєстру платників податку на додану вартість; зобов'язано відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість № 100275786 від 28.03.2010.

З урахуванням того, що на момент укладення договору та видачі податкових накладних контрагент позивача мав статус юридичної особи та перебував на податковому обліку як платник податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Афіна Букс» після проведення господарських операцій та його подальше поновлення не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту виключення її з реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Укладений між ТОВ «Літера-Львів» та ТОВ «Афіна Букс» договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним, відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору із зазначеним суб'єктом господарювання ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 26.11.2013 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Слід зазначити, що наведені скаржником у касаційній скарзі посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не можуть бути підставою для скасування його рішення судом касаційної інстанції, оскільки таке рішення вже скасовано законною та обґрунтованою постановою колегії суддів апеляційної інстанції від 26.11.2013 про задоволення позову в повному обсязі, яке набрало законної сили з дня його проголошення відповідно до положень ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 2а-9538/11/1370 (9104/5621/12) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна