Рішення

від 22.12.2011 по справі 11/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/316

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.12.11 р.                                                                                 Справа № 11/316                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 25484884,

до відповідача, Пайового товариства „Світанок”, с.Гришине Красноармійського району Донецької області, ЄДРПОУ 24158668,   

про стягнення 16 385,68 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Пайового товариства „Світанок”, с.Гришине Красноармійського району Донецької області, про стягнення грошових коштів в розмірі 16 385,68 грн., у тому числі 14 149,88 грн. основного боргу, 1 069,20 грн. пені, 331,76 грн. 3% річних та 834,84 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов  договору №15077 від 15.11.2010р. в частині розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого утворилась  заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: договору №15077 від 15.11.2010р., накладної №2102886049 (их) від 24.12.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.1, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

21.11.2011р. представником Позивача через канцелярію господарського суду подано заяву №б/н від 21.11.2011р., якою суд повідомлено про сплату Відповідачем суми основного боргу у повному обсязі наступними платежами: 1 149,88 грн. – 04.11.2011р., 1 000,00 грн. - 07.11.2011р., 1 000,00 грн. - 11.11.2011р. та 11 000,00 грн. – 14.11.2011р., з огляду на що, на стягненні суми у розмірі 14 149,88 грн. не наполягає. За викладених обставин фактично просить стягнути грошові кошти у розмірі 1 069,20 грн. пені, 331,76грн. 3% річних та 834,84 грн. інфляційних витрат. Одночасно, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача.   

Разом із зазначеною заявою суду представлено оригінал накладної №2102886049(их) від 24.12.2010р., податкової накладної №21028860490210 від 24.12.2010р., договору №15077 від 15.11.2010р., а також копії ліцензії на право здійснення торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) від 25.10.2010р., документів, що підтверджують правовий статус підприємства Відповідача, акта звірки взаємних розрахунків станом на 14.11.2011р. із доказом направлення його Пайовому товариству „Світанок”. Окрім того, підтверджено відсутність даних позовних вимог на розгляді іншого суду та відсутність провадження по справі про банкрутство Відповідача.

23.12.2011р. від Позивача вдруге надійшла вищеозначена заява датована 19.12.2011р. Додатково в означеному документі зазначено, що останній не встигає надати банківські виписки, у зв'язку з чим до матеріалів справи долучили довідку бухгалтерії №750 від 19.12.2011р. у підтвердження повної оплати товару поставленого у відповідності до спірної накладної на умовах договору. Також, додано документи, що підтверджують правовий статус підприємства Позивача.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказані заяви прийняті судом як зменшення позовних вимог та справа розглядається з урахуванням їх змісту.  

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, з огляду на задоволення обумовлених вище клопотань справа розглядається за його відсутності.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних судом документів не представив, проте про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

15.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” та Пайовим товариством „Світанок” укладено договір №15077.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов'язання передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а останній  - прийняти його та оплатити на умовах договору.

Згідно положень п.1.2 укладеного правочину, найменування товару: алкогольні та безалкогольні напої, алкогольні напої в асортименті виробництва відповідних підприємств.

Згідно з накладною №2102886049 (их) від 24.12.2010р., Позивач поставив  вище визначений товар Відповідачу на загальну суму 15 120,72 грн., включаючи податок на додану вартість. Останнім її прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами та печатками на даному документі.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару з боку Відповідача, підтверджуються виданою ним кільцевою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 15.11.2011р., зміст якої міститься на зворотній стороні останнього листа правочину.  

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Товар, що відпущений Відповідачу, відповідає визначеному найменуванню товару у договорі №15077 від 15.11.2010р.

Означений вище первинний документ містить посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення за ними відповідних господарських операцій з поставки товару.

Приймаючи до уваги викладене, умови укладеного між сторонами правочину, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття її останнім в межах спірного договору.

Разом з тим, слід наголосити, що зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України на визначену вище суму.

Відповідно до п.5.2 укладеного правочину, остаточний термін оплати отриманої Покупцем партії товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за накладною.

Таким чином, враховуючи дату складання накладної, що є підтвердженням виконання зобов'язань Позивачем за правочином, за висновками суду, оплата товару поставлено у відповідності до накладної: №2102886049 від 24.12.2010р. повинна бути здійснена не пізніше 31.12.2010р.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, оплата отриманого товару у зазначені строки не здійснена.

За твердженнями Позивача, не спростованими Відповідачем, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, дані, що містить позовна заява, бухгалтерська довідка №750 від 19.12.2011р., товар останнім сплачений з порушенням строків оплати у частині суми, що становить 14 149,88 грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми та інфляційних витрат за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача 3% річних з простроченої суми за період 01.01.2011р. - 14.10.2011р. (286 днів) складає 331,76 грн., інфляційних витрат – 834,84 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у межах заявленого у цій частині, інфляційних витрат у сумі 601,02 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного вбачається при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Згідно п.8.1 договору №15077 від 15.11.2010р., сторони узгодили наступну відповідальність: за порушення строків розрахунків, передбачених правочином, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за період 01.01.2011р. – 30.06.2011р. (180 днів прострочення) у розмірі 1 069,20 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені, дійшов висновку щодо задоволення цих штрафних санкцій в сумі заявленій у цій частині вимог.

Приймаючи до уваги, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочинів, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів постачання та купівлі-продажу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача, проте у частині вимог щодо пені, 3% річних та інфляції – пропорційно задоволеним ним.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс”, м.Запоріжжя, до Відповідача, Пайового товариства „Світанок”, с.Гришине Красноармійського району Донецької області, про стягнення 1 069,20грн. пені, 331,76 грн. 3% річних та 834,84 грн. інфляційних витрат, задовольнити частково.

2.          Стягнути з Пайового товариства „Світанок” (85330, Донецька область, Красноармійський район, с.Гришине, вул.Центральна, 7, ЄДРПОУ 24158668, п/р26000059991115 в ДРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002, м.Запоріжжя, пр.-т.Леніна, б.96, ЄДРПОУ 25484884, п/р26000204876099 в ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399)  2 001,98 грн., у тому числі  1 069,20 грн. пені, 331,76 грн. 3% річних та 601,02 грн. інфляційних витрат.

3.          Стягнути з Пайового товариства „Світанок” (85330, Донецька область, Красноармійський район, с.Гришине, вул.Центральна, 7, ЄДРПОУ 24158668, п/р26000059991115 в ДРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Мегаполіс” (69002, м.Запоріжжя, пр.-т.Леніна, б.96, ЄДРПОУ 25484884, п/р26000204876099 в ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 161,52 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,63 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У задоволенні решти вимог відмовити.

6.          В судовому засіданні 22.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.          Повний текст рішення підписано 27.12.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >