Рішення

від 26.12.2011 по справі 41/499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/499

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/499

26.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Драфт»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»

Про стягнення 13 925,97 грн.  

Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Драфт»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет» про стягання 13 925,97 грн.

Ухвалою від 28.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.11.2011 року.

В судове засідання 25.11.2011 року представники сторін не з'явились,  вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою від 25.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2011 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 12.12.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 26.12.2011 р.

Представники сторін у судове засідання 26.12.2011 р. не з'явилися, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши матеріали справи,  господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Драфт»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МаксБет»(покупець) був укладений договір поставки товару № 51/09 від 24.02.2009 р., відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати згідно із замовленням у встановлений строк у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.4. договору поставки товару № 51/09 від 24.02.2009 р. встановлено, що право власності на товари переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товарів.

У відповідності до пункту 6.3. даного договору сторони погодили, що оплата товару покупцем за даним договором здійснюється протягом 14 банківських днів з дати поставки товару.

Представник позивача пояснив, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Драфт»передало відповідачу товар на загальну суму 13 925,97 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДР-0000917 від 17.04.2009 р. на суму 8 839,99 грн. та № ДР-0000772 від 03.04.2009 р. на суму 5 087,98 грн. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару у строк встановлений умовами договору не виконав.

30.12.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Драфт»звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»з письмовою вимогою про оплату вартості отриманого товару згідно видаткових накладних  № ДР-0000917 від 17.04.2009 р. на суму 8 839,99 грн. та № ДР-0000772 від 03.04.2009 р. на суму 5 087,98 грн. Дана вимога позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Драфт»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»про стягнення 13 925,97 грн. боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що станом на 13.12.2011 р. до Єдиного державного реєстру внесена наступна інформація про Товариство з обмеженою відповідальністю «МаксБет»:

11.02.2010 р. винесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

Частиною 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що конкурсні кредитори –це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

11.02.2011 року за заявою Приватного підприємства «НІК»до Товариства  з обмеженою відповідальністю «МаксБет»господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі про банкрутство № 50/107-б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2011 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, зупинено заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва по справі № 50/107-б від 01.03.2010 року було зобов'язано заявника за його рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Агаркова С.Ю. та зобов'язано розпорядника майна не пізніше двох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду надати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, внести в реєстр окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав, а також вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Згідно з частиною 11 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі – Закон) після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Зі змісту позовної заяви та  доданих до неї документів вбачається, що порушення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, відбулося до моменту порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто, вимоги позивача зі сплати боргу по відношенню до відповідача є конкурсними в розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, позивач з вимогою про стягнення 13 925,97 грн. суми боргу за договором № 51/09 від 24.02.09 р. повинен був звертатися не в межах позовного провадження, а в справі про банкрутство.

У відповідності до п. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З положень статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Отже, закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

У зв'язку з тим, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості, що виникла до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, не звертався до господарського суду із заявою про визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»  та про включення його вимог до реєстру вимог кредиторів (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), конкурсні вимоги останнього до відповідача відповідно до частини 2 статті 14 Закону є погашеними, а грошові зобов'язання відповідно до статті 598 ЦК України припиненими.

Вищезазначена правова позиція підтверджується Рекомендацією Президії вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство».

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Драфт»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МаксБет»задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу щодо розгляду  позовної заяви  покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Спичак О.М.

Повний текст рішення підписано  

03.01.2012 р.