Рішення

від 27.12.2011 по справі 2-690/11

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

          

Справа № 2-690/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України                                 

"27" грудня 2011 р.                                                                      м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого - судді                                          Кривенка Д.  Т.

               за участю секретаря                                              Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради, Липовецького району Вінницької області про визнання рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року - незаконним та внесення у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Липовецького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 сільської ради, Липовецького району Вінницької області про визнання рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року - незаконним та внесення у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), посилаючись на те, що 08.06.2002 року померла її мати ОСОБА_3. Після її  смерті відкрилась спадщина, яку вона, як дочка спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом, прийняла, про що їй державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3.  Як слідує з трудової книги колгоспника, ОСОБА_3 вступила у члени колгоспу в 1951 році. Після виходу на пенсію, вона залишилася членом колгоспу, оскільки їй було наділено майновий пай, що перейшов у власність позивачки шляхом спадкування майна померлого за законом. Враховуючи те, що колективному сільськогосподарському підприємству ім.. Щорса с.Лозувата 21.11.1995 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю, тобто на день коли ОСОБА_3 була членом колективного сільськогосподарського підприємства, однак помилково не була включена до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай), позивачка звернулась до ОСОБА_2 сільської ради із заявою про внесення   ОСОБА_3 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). За результатами розгляду заяви 11 сесією 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року було прийнято рішення, яким позивачці рекомендовано звернутись до суду з приводу вирішення даного питання. Просить суд визнати рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року - незаконним та внести в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай),  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була членом КСП ім. Щорса с. Лозувата, Липовецького району, Вінницької області на день видачі підприємству Державного акта на право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_5 позов підтримали, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві. Позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що її мати була прийнята в члени  КСП ще в 1951 році. 21.12.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Лозувата, Липовецького району Вінницької області, було видано Державний акт на право колективної власності на землю, тобто на день видачі державного акта її мати ОСОБА_3 залишалась членом КСП, а отже помилково не була внесена до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай). А тому вона звернулась до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, до повноважень якої належить уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), із заявою про внесення ОСОБА_3 до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), однак рішенням 11 сесії 6 скликання їй було відмовлено із пропозицією звернутись до суду.                                                               Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області  сільський голова ОСОБА_6 в судовому засіданні  просила суд вирішити питання згідно чинного законодавства.                                                               Вислухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті, суд приходить до наступного висновку.                                                               Як вбачається із трудової книжки колгоспника №454 виданої на ім'я ОСОБА_3 (а.с.8), ОСОБА_3 вступила в члени колгоспу в 1951 році та залишалась членом колгоспу по день смерті, на що вказує видане ОСОБА_2 сільською радою Липовецького району на її ім'я свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ВІ Х №000631 (а.с.9), де зазначено, що ОСОБА_3 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса реорганізованого в агрокооператив приватних пайовиків імені Щорса с. Лозувата, Липовецького району Вінницької області відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 25.04.2001 року. Частка ОСОБА_3 визначена в розмірі 996 гривень, або 0,105623 відсотка. Державний акт на право колективної власності на землю (серія ВН 0014) виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Лозувата 21.12.1995 року, акт зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за №18 (а.с.10), згідно якого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Лозувата, Липовецького району передано у колективну власність 1557.2 га землі в межах згідно з планом на підставі рішення ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 29.05.1995 року №4-22.  08.06.2002 року в селі Лозувата, Липовецького району, ОСОБА_3 померла, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-АМ №158470 (а.с.5). Після її смерті відкрилась спадщина, яку позивачка, як дочка  спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом прийняла, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом  виданим 11.12.2003 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори (а.с.6). До складу спадкового майна ввійшов також і майновий пай (серія ВІ Х №000631) члена колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса с. Лозувата, реорганізованого в агрокооператив приватних пайовиків ім. Щорса с. Лозувата Липовецького району Вінницької області, виданого ОСОБА_2 сільською радою 13.10.2003 року, розміром - 996 гривень, що становить 0.105623 відсотка від загальної вартості колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса, Липовецького району Вінницької області. Позивачка ОСОБА_1 не погоджуючись із тим, що її матір, ОСОБА_3, безпідставно не було включено до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), звернулась до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області із заявою щодо внесення ОСОБА_3 у додаткові списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Щорса с. Лозувата, Липовецького району. Рішенням 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року (а.с.12), заяву ОСОБА_1 було прийнято до відома та рекомендовано звернутись до суду.                                                              Відповідно до ст. 4 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.                                                                Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

          Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720 /95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

          Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради України  «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»№2200 від 13.03.1992 р. роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій провадяться починаючи з 15 травня 1992 р. відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств та організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

          Згідно з пп.. 1, 2. 3, 5 ст. 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).   

          Наведене узгоджується із п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 р., де зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.   

          Як слідує із роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові №7 від 16.04.2004 року із наступними змінами та доповненнями внесеними згідно з постановою  Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року  №2 (п.24), невнесення до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

          Отже, право на земельну частку(пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства. Сам по собі факт того, що пенсіонер не перебував у трудових відносинах з таким підприємством чи за життя не одержав сертифікат на право на земельну частку (пай), не є підставами для висновку про відсутність у нього права на земельну частку (пай), оскільки невнесення особи, яка залишалась членом сільськогосподарського підприємства у списки не може позбавити її права на земельну частку.

          Статтями 2, 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»№899-ІV від 05.06.2003 року, визначено, що документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України,  є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї. Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

          Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що покійна ОСОБА_3, яка померла 08.06.2002 року залишалась членом колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Щорса с. Лозувата, реорганізованого в агрокооператив приватних пайовиків ім.. Щорса с. Лозувата Липовецького району Вінницької області, що підтверджується відповідним записом у трудовій книзі, відповідачем на спростування даного факту жодних доказів про вихід ОСОБА_3 із членів КСП не надано, тому суд приходить до висновку, що вона мала право на отримання земельної частки (паю), а також її прізвище мало бути внесене у список осіб, як член підприємства, (пенсіонер), який слугує додатком №1 до Державного акту на право колективної власності на землю, (серія ВН 0014).

Натомість рішенням 4 сесії 22 скликання ОСОБА_2 сільської ради від 29.05.1995 року «Про погодження роздержавлення земель та видачу Державного акту на право колективної власності на землю», протоколом зборів співвласників та списком осіб, які мають право на земельну частку (пай),  фактично позбавлено ОСОБА_3 права на земельну частку (пай) члена КСП, чим порушено її права та охоронювані законом інтереси.

          Відповідно до ч.2 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий  акт органу  державної  влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,  якщо  він  суперечить  актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

           Разом з тим, відповідно до чинного законодавства обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації, громадянина - позивача у справі.

Статтями 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин та у контексті наведених вище правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання  рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області від 27.10.2011 року  незаконним, слід задовольнити, оскільки позивачем належними і допустимими доказами доведено право ОСОБА_3 на земельну частку (пай), як члена колективного сільськогосподарського підприємства, а також те, що невнесення її ОСОБА_2 сільською радою до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), порушує права позивачки, як спадкоємця на майно померлої.

Що ж стосується позовної вимоги про внесення ОСОБА_3 у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю виданого 21.12.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Лозувата, Липовецького району, суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, так як у відповідності до вимог ст.. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»М899-ІV від 05.06.2003 року, сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень уточнюють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Разом з тим, як слідує із роз'яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 16.04.2004 року №7 із змінами внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року №2,  суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтвердженні судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та ст.4, 26 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 19 Конституції України, ст.ст.2,3,  5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»№899-ІV від 05.06.2003 року, п.8 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст.25 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -          

 В И Р І Ш И В:

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району від 27.10.2011 року - незаконним та внесення у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) - задовольнити частково.

          Визнати рішення 11 сесії 6 скликання ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району від 27.10.2011 року - незаконним.

          В іншій частині позовних вимог - відмовити.

   Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, місцезнаходження: село Лозувата, Липовецького району Вінницької області, вул. Леніна 48; ідентифікаційний код 20089108, на користь ОСОБА_1, жительки міста Вінниця, вул. Баженова 26/14, судові витрати: судовий збір в сумі 47, 05 гривень.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається  до Апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.

          Після  закінчення цього строку, рішення набирає законної сили, якщо не  буде подано апеляційної скарги.                                        

Суддя:    

ОСОБА_7