Постанова

від 21.12.2011 по справі 5008/1065/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИ Й ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТ АНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 5008/1065/2011

м. Львів

Львівський апеляційний го сподарський суд в складі кол егії:

головуючого - судді К ордюк Г.Т.

суддів Дав ид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну ск аргу Товариства з обмежен ою відповідальністю «Автосе рвіс - 2»від 14.11.2011 року

на рішення Господарськ ого суду Закарпатської облас ті від 28.10.2011 року

у справі № 5008/1065/2011

за позовом: ТзОВ «Автосе рвіс - 2», м. Ужгород

до відповідача: Публічн ого акціонерного товариства «Закарпаття-Авто», м. Ужгород

про стягнення 238 749,00 грн.

За участю представникі в сторін:

від позивача: не з'явив ся

від відповідача: Домбро вський Д.П. - представник

Права та обов'язки сторі н, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК Укр аїни роз'яснено, заяви про в ідвід суддів не поступали, кл опотання про технічну фіксац ію судового процесу не надхо дило, тому протокол судового засідання ведеться з дотрим анням вимог ст. 81-1 ГПК України б ез забезпечення повного фікс ування судового процесу за д опомогою звукозаписувально го технічного засобу.

Рішенням господарського с уду Закарпатського області в ід 28.10.2011 року у справі № 5008/1065/2011 (суд дя Івашкович І.В.) в задоволенн і позовних вимог ТзОВ «Авто сервіс - 2» до ПАТ «Закарпатт я-Авто»про стягнення 238 749,00 грн . - відмовлено.

При винесенні рішення, суд п ершої інстанції виходив із т ого, що позивачем невірно обр ано спосіб захисту свого пра ва шляхом стягнення з відпов ідача суми 238749,00 грн. для відновл ення становища, яке існувало до порушення його права влас ності на спірне майно, оскіль ки позивач стверджує про пор ушення належного йому права власності на майно на момент його продажу відповідачем т ретім особам, однак витребув ання отриманих відповідачем внаслідок продажу майна гро шових коштів, не може призвес ти до відновлення права влас ності позивача на це майно.

Крім цього, місцевий госпо дарський суд зазначив, що у ви падку, коли майном власника р озпорядилася особа, яка не ма ла такого права, власник не п озбавлений права захистити с вої майнові права шляхом без посереднього звернення з поз овом до такої особи про відшк одування збитків, завданих н еправомірним відчуженням ма йна третім особам, з доведенн ям наявних для цього відпові дно до закону підстав.

Також, господарський суд пе ршої інстанції зазначив, що д оводи позивача про те, що ним с пірне майно набуто у власніс ть відповідно до Закону Укра їни «Про господарські товари ства», оскільки згідно з акто м прийому-передачі від 15.01.2003 рок у передано відповідачем до с татутного фонду ТзОВ «Автосе рвіс-2», спростовуються факта ми, встановленими судовими р ішеннями, які набрали законн ої сили, та в силу ст. 35 ГПК Укра їни мають преюдиційне значен ня для вирішення даного спор у, а саме рішення Ужгородсько го міського суду Закарпатськ ої області від 02.07.2003 року по спр аві № 2-2302/03 та рішення господарс ького суду Закарпатської обл асті від 06.03.2008 року по справі 1/63, я ке залишено без змін постано вою Львівського апеляційног о господарського суду від 13.08.20 08 року, постановою Вищого госп одарського суду України від 10.11.2008 року.

Щодо посилання позивача на наявність чинного свідоцтва про право власності на спірн е майно не може прийматися до уваги як доказ (первинний док умент), що підтверджує правом ірність набуття права власно сті, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що свідоцтво про право власнос ті видається на підставі від повідного правовстановлююч ого документу та лише посвід чує наявність відповідного п рава, але не породжує, змінює а бо припиняє певні права та об ов'язки, а тому не є правовстан овлюючим актом. Свідоцтво пр о право власності є лише доку ментом, яким оформляється ві дповідне право, а не документ ом, на підставі якого набуває ться чи припиняється право в ласності.

ТзОВ «Автосервіс - 2», н е погоджуючись з рішенням мі сцевого господарського суду , подало апеляційну скаргу від 14.11.2011 року, в якій просить скасувати рішення господарс ького суду Закарпатської обл асті від 28.10.2011 року та прийняти нове, яким позовні вимоги зад оволити повністю, оскільки с удом першої інстанції поруше но і неправильно застосовано норми матеріального та проц есуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають об ставинам справи. Зокрема, ска ржник вважає, що:

- судом першої інста нції не взято до уваги те, що о тримане від відповідача, як у часника ТзОВ «Автосервіс-2», м айно як внесок до статутного фонду ТзОВ «Автосервіс-2», пер едане згідно акту прийому-пе редачі від 15.01.2003 року, відповід но до п. 4.1 Статуту, ст. 12 Закону У країни «Про господарські тов ариства», ст. 85 Господарського кодексу України є власністю товариства, числиться як осн овні фонди товариства, що від ображено на його балансі;

- відповідно до свід оцтва про право власності на нерухоме майно від 05.01.2004 року п раво власності на нерухоме м айно, яке перебувало у статут ному фонді позивача було зар еєстроване у БТІ за ТзОВ «Ато сервіс-2», однак внаслідок при йняття Ужгородським міськра йонним судом рішення від 24.01.2005 р оку у справі №2-1562/05, яке рішенням Апеляційного суду Закарпатс ької області по справі 961 від 07. 06.2005 року залишено без змін, пра во власності на нерухоме май но в м. Ужгород по вул. Собране цька 158, було зареєстроване за ВАТ «Закарпаття-Авто»та в по дальшому ВАТ «Автоальянс-ХХІ сторіччя», яке в свою чергу пр одало ВАТ «АТП «Атлант»;

- ухвалою Верховного Суду України від 28.05.2009 року спр остовано правомірність пося гань відповідача на власніст ь позивача і залишено в силі п . 1.1.2 рішення виконавчого коміт ету Ужгородської міської рад и № 345 від 24.12.2003 року та свідоцтво про право власності ТзОВ «Ав тосервіс-2», видане на підстав і п. 1.1.2 рішення виконавчого ком ітету, на майно, яке передане у статутний фонд останнього;

- статтею 147 ГК Україн и гарантовано, що майнові пра ва суб'єктів господарювання захищаються законом та у спо сіб зазначений у ст. 20 цього Ко дексу, в тому числі і відновле нням становища, яке існувало до порушення прав та законни х інтересів суб'єктів господ арювання. Відновити становищ е (у зв'язку з проведеними злоч инними діями з відчуження ма йна третім набувачам) у спосі б витребування майна у відпо відача в натурі не можливо, а т ому ТзОВ «Автосервіс-2»обира ло інший спосіб відновлення становища - стягнення коштів , одержаних відповідачем від протиправної реалізації май на позивача третім особам у р озмірі 238 749 грн.;

- висновок місцевог о господарського суду про те , що витребування отриманих в ідповідачем внаслідок прода жу майна грошових коштів не м оже призвести до відновлення права власності позивача на це майно, спростовується тим , що згідно з ст. 192 ЦК України - гр оші визнаються речами, а відп овідно до ст.190 ЦК України майн ом є речі, а отже гроші є майно м. Тому, відповідно до ст. 387 ЦК У країни, власник має право вит ребувати своє майно від особ и, яка незаконно, без відповід ної правової підстави заволо діла ним, а задоволення позов них вимог про стягнення з від повідача на користь позивача 238 749,00 грн. в рахунок оплати варт ості незаконно вилученого ма йна ТзОВ «Автосервіс-2»- безпе речно відновить порушене пра во останнього.

Відповідач в судовому за сіданні та у поданому на апел яційну скаргу відзиві, проси ть рішення господарського су ду Закарпатської області зал ишити без змін, апеляційну ск аргу без задоволення, з підст ав викладених у ньому. А саме, відповідач зазначає, що уста новчими документами ТзОВ «Ав тосервіс-2»не визначено було обов'язку його учасників фор мувати статутний фонд товари ства за рахунок належного їм нерухомого майна, передача я кого у відповідності до вимо г статті 13 Закону України «Про господарські товариства»та сам вклад якого повинен бути оцінений при прийнятті у від повідності до вимог, що визна чаються в установчих докумен тах товариства, якщо інше не п ередбачено законодавством У країни, а, навпаки, в установчи х документах позивача чітко зазначено, що статутний фонд товариства формується виклю чно з цінних паперів українс ьких емітентів та грошових к оштів в національній валюті України; рішенням Ужгородськ ого міського суду від 02.07.2003 року у справі № 2-2302/03, яке набрало зак онної сили, визнано недійсни м рішення Ради акціонерів ВА Т «Закарпаттяавтосервіс»ві д 29.12.2002 року, визнано недійсним акт прийому-передачі майнов ого внеску від 15.01.2003 року, зобов 'язано ТзОВ «Автосервіс-2»вчи нити дії по передачі майна та усунення перешкод у користу ванні майном. Тобто, факти, щод о незаконного створення ТзОВ «Автосервіс-2»та передачі йо му майна, що належить ВАТ «Зак арпаття-Авто»пунктами 1.1, 1.3, 1.4, 1. 5 рішення Ужгородського місь кого суду від 02.07.2003 року визнано незаконними.

Також, відповідач вважає , що посилання апелянта про те , що відповідач незаконно зді йснив відчуження майнового к омплексу, за адресою: м. Ужгоро д, вул. Собранецька 158, третім ос обам не відповідає дійсності , оскільки на підставі рішенн я Ужгородського міськрайонн ого суду від 24.01.2005 року у справі №2-1562/05, яке набрало законної сил и, на момент здійснення реєст рації, а також на момент відчу ження майна 07.07.2005 р., майновий ко мплекс за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька 158, було зареє строване в КП «Ужгородське м іжрегіональне бюро технічно ї інвентаризації» за № 4267420 за В АТ «Закарпаття-Авто». Крім ць ого, на момент вчинення право чину, а саме, укладення догово ру купівлі-продажу від 15.08.2005 рок у, між ВАТ «Закарпаття-Авто»т а ВАТ «Автоальянс-ХХІ сторіч чя», рішення суду та реєстрац ія майна в органі БТІ не були с касовані. Майно в Єдиному реє стрі заборон відчуження об'є ктів нерухомого майна, в заст аві, на момент вчинення право чину не перебувало, належніс ть майна саме ВАТ «Закарпатт я-Авто»приватним нотаріусом ОСОБА_3 перевірено, про що здійснено відповідний запис в договорі.

Позивач участь уповноваже ного представника в судове з асідання не забезпечив вимог и ухвали суду від 23.11.2011 року та в ід 07.12.2011 року не виконав, доказі в досплати судового збору не подав.

21.12.2011 року через канцелярію с уду від представника позивач а надійшла телеграма-клопота ння (вх. ЛАГС № 945 від 21.12.2011р.), в яком у останній просить розгляд с прави відкласти, у зв'язку з неможливістю забезпечення у часті в судовому засіданні.

Судова колегія порадившис ь, вирішила у задоволенні дан ого клопотання відмовити, ос кільки учасники судового про цесу не позбавлені права і мо жливості за необхідності заб езпечити участь у судовому з асіданні іншого представник а згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників , так і з числа осіб, не пов'яз аних з ним трудовими відноси нами. Крім цього, ухвалою госп одарського суду апеляційної інстанції від 07.12.2011 року про ві дкладення розгляду справи на 21.12.2011 року, суд явку сторін обов 'язковою не визнавав, а витр ебовувані докази позивач міг направити поштою.

Також, 13.12.2011 року через канцел ярію суду представником пози вача подано клопотання, в яко му останній просить звільнит и від сплати судового збору в розмірі 1 192,49 грн., який ним не бу в доплачений на вимогу судов ої колегії, у зв'язку з важки м майновим (матеріальним) ста ном ТзОВ «Автосервіс-2».

Судова колегія розглян увши дане клопотання, прийшл а до висновку про відмову у йо го задоволенні, виходячи з на ступного:

Відповідно до норм ст. 8 Зако ну України «Про судовий збір », враховуючи майновий стан с торони, суд може своєю ухвало ю відстрочити або розстрочит и сплату судового збору на пе вний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити ро змір судового збору або звіл ьнити від його сплати на підс таві, зазначеній у частині пе ршій цієї статті.

Аналогічні висновки містя ться у п. 6 інформаційного лист а Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 «П ро деякі питання практики за стосування Закону України «П ро судовий збір», який зазнач ає, що Законом України «Про су довий збір»передбачена можл ивість, зокрема, відстроченн я судом сплати судового збор у на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рі шення у справі. Якщо строк, на який надано таку відстрочку, закінчився, а сплату судовог о збору здійснено не було, гос подарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжит и цей строк (але не довше, ніж д о прийняття судового рішення у справі), або звільнити сторо ну від сплати судового збору (частина друга тієї ж статті З акону), або залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Госп одарського процесуального к одексу України.

Вищевказана стаття Закону України передбачає, що єдино ю підставою для вчинення суд ом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового с тану сторони.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України п ередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин и, на які вона посилається як н а підставу своїх вимог і запе речень.

Відповідно до ст. 34 ГПК Украї ни господарський суд приймає тільки ті докази, які мають зн ачення для справи. Обставини справи, які відповідно до зак онодавства повинні бути підт верджені певними засобами до казування, не можуть підтвер джуватись іншими засобами до казування.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ска ржником належними та допусти мими доказами не доведено на явність обставин для звільне ння від сплати судового збор у у встановленому порядку і р озмірі.

Посилання апелянта на відс утність коштів на банківськи х рахунках та довідку арбітр ажного керуючого, в якій зазн ачається про визнання ТзОВ « Автосервіс-2»банкрутом та ві дкриття ліквідаційної проце дури, судова колегія вважає н е достатніми доказами для вс тановлення неможливості поз ивачем сплатити судовий збір на момент подання апеляційн ої скарги.

Судом апеляційної інстан ції встановлено:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до устано вчого договору про створення та діяльність ТзОВ «Автосер віс-2», затвердженого зборами засновників протоколом № 1 ві д 14.12.2003 року (том І, а.с. 42), та Статут у товариства, зареєстрованог о 30.01.2003 року (том І, а.с. 47), одним із з асновників ТзОВ «Автосервіс -2»є ВАТ «Закарпаттяавтосерв іс»(перейменоване у ВАТ «Зак арпаття-Авто»), з часткою у ста тутному фонді товариства 19,29 в ідсотки.

Як зазначає позивач в позов ній заяві, даний внесок до ста тутного фонду товариства від повідачем здійснено 15.01.2003 року , по акту прийому-передачі, від повідно до якого у статутний фонд увійшло нерухоме майно , що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 158.

На підставі рішення викона вчого комітету Ужгородської міської ради № 3445 від 05.01.2004 року, п озивачу видано свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходи ться за адресою: м. Ужгород, ву л. Собранецька, 158, що підтвердж ується витягом № 2510884 від 08.01.2004 ро ку (том І, а.с. 13).

На підставі рішення Ужгоро дського міськрайонного суду від 24.01.2005 року у справі №2-1562/05, яке набрало законної сили на під ставі рішення Апеляційного с уду Закарпатської області ві д 07.06.2005 року, право власності не рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Со бранецька, 158, зареєстровано з а відповідачем - ВАТ «Закарп аття-Авто», що підтверджуєть ся витягом № 7681396 від 05.07.2005 року (то м І, а.с. 14).

15.08.2005 року між ВАТ «Закарпатт я-Авто»(продавець) та ВАТ «ВАТ «Автоальянс-ХХІ сторіччя»(п окупець) укладено договір ку півлі-продажу, за умовами яко го, продавець зобов'язуєтьс я передати у власність покуп цю нерухоме майно, що знаходи ться за адресою: м. Ужгород, ву л. Собранецька, 158, а покупець з обов'язується прийняти та о плати вартість нерухомого ма йна на умовах та в порядку, виз начених у цьому договорі (п. 1.1 д оговору) (том І, а.с. 15). Актом прий ому-передачі нерухомого майн а до договору купівлі-продаж у від 15.08.2005 року, продавець пере дав, а покупець прийняв у влас ність об'єкт нерухомості (т ом І, а.с. 20).

В свою чергу, 06.10.2005 року ВАТ «ВА Т «Автоальянс-ХХІ сторіччя», як продавець та ВАТ «АТП «Атл ант»як покупець, уклали дого вір купівлі-продажу нерухомо го майна, що знаходиться за ад ресою: м. Ужгород, вул. Собране цька, 158 (том І, а.с. 24). На підставі Акту прийому-передачі нерухо мого майна до договору купів лі-продажу від 06.10.2005 року, прода вець передав, а покупець прий няв у власність об'єкт неру хомості (том І, а.с. 27).

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою В ерховного Суду України від 28.0 5.2009 року (том І, а.с. 35) задоволено скаргу ТзОВ «Автосервіс-2»з в инятковими обставинами, ухва лу апеляційного суду Закарпа тської області від 07 червня 2005 року в частині задоволення п озову ВАТ «Закарпаття-Авто»і визнання незаконним та скас ування п. 1.1.2 рішення виконавчо го комітету Ужгородської міс ької ради № 345 від 24 грудня 2003 рок у та свідоцтва про право влас ності ТзОВ «Автосервіс-2»на м айно, що розташоване по вул. Со бранецькій, 158 у м. Ужгороді, виз нання права власності на заз начене нерухоме майно за ВАТ «Закарпаття-Авто», зобов'яза ння Ужгородського комунальн ого підприємства «Бюро техні чної інвентаризації»зареєс трувати його за ВАТ «Закарпа ття-Авто»та скасувати попере дню реєстрацію за ТзОВ «Авто сервіс-2», а також постановлен у в касаційному порядку ухва лу апеляційного суду Івано-Ф ранківської області від 28 січ ня 2009 року, якою ухвалу апеляці йного суду Закарпатської обл асті від 07 червня 2005 року в цій ч астині залишено без змін, ска совано, і провадження у справ і в цій частині закрито.

Таким чином, позивач вважає , що вищезазначеною ухвалою В ерховного Суду України усуну то перешкоди для відновлення його порушених прав, однак пі сля звернення до органів реє страції позивач довідався пр о те, що право власності на йог о майно зареєстровано за нев ідомими йому юридичними особ ами.

З метою відновлення станов ища, яке існувало до порушенн я прав та законних інтересів позивача, останній звернувс я до господарського суду з по зовом про стягнення коштів, о держаних відповідачем від пр отиправної реалізації майна ТзОВ «Автосервіс-2»третім ос обам у розмірі 238 749,00 грн., мотиву ючи свої вимоги з посиланням на норми ст. 41 Конституції Укр аїни, ст. ст. 11, 12 Закону України « Про господарські товариства », ст.ст. 147, 20, 79-92, 133 Господарського кодексу України, ст. 115, гл. 23 Цив ільного кодексу України, при цьому зазначивши, що врахову ючи неможливість відновленн я свого становища (у зв'язку з незаконним відчуженням ма йна третім набувачам) у спосі б витребування майна у відпо відача в натурі, позивач обра в інший спосіб відновлення с вого становища - стягнення к оштів.

Розглянувши апеляційну ск аргу, вивчивши матеріали спр ави, оцінивши наявні в ній док ази, заслухавши доводи та зап еречення сторін, колегія суд дів вважає, що рішення господ арського Закарпатської обла сті слід залишити без змін, ап еляційну скаргу ТзОВ «Автосе рвіс-2»без задоволення, виход ячи з наступного:

Предметом позову є певна ма теріальна - правова вимога п озивача до відповідача. Пред мет позову кореспондує зі сп особами захисту права, які ви значені, зокрема, згідно зі ст аттею 16 Цивільного кодексу Ук раїни та статтею 20 Господарсь кого кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Господар ського процесуального кодек су України, підприємства, уст анови, організації, інші юрид ичні особи (у тому числі інозе мні), громадяни, які здійснюют ь підприємницьку діяльність без створення юридичної осо би і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підп риємницької діяльності, мают ь право звертатися до господ арського суду згідно з встан овленою підвідомчістю госпо дарських справ за захистом с воїх порушених або оспорюван их прав і охоронюваних закон ом інтересів. Встановлено, що у випадках, передбачених зак онодавчими актами України, д о господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємни цької діяльності.

Згідно зі ст. 2 ГПК України, го сподарський суд порушує пров адження у справі за позовами , зокрема, підприємств та орга нізацій, які звертаються до г осподарського суду за захист ом своїх прав та охоронювани х законом інтересів, державн их та інших органів, які зверт аються до господарського суд у у випадках, передбачених за конодавчими актами України.

Виходячи із змісту вказани х правових норм, до господарс ького суду звертаються відпо відні особи, а суд при вчиненн і провадження у справі з'яс овує наявність у позивача су б'єктивного матеріального права або охоронюваного зак оном інтересу, на захист яког о подано позов, та у випадку вс тановлення факту порушення а бо оспорювання наявного у по зивача права чи охоронюваног о законом інтересу, ухвалює в ідповідне рішення про їх зах ист відповідно до врегульова них законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 Цивільного кодексу Укра їни, ст. 20 Господарського коде ксу України).

Статтею 20 ГК України встано влено, що держава забезпечує захист прав і законних інтер есів суб'єктів господарюванн я та споживачів.

Кожний суб'єкт господарюва ння та споживач має право на з ахист своїх прав і законних і нтересів. Права та законні ін тереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності п рав; визнання повністю або ча стково недійсними актів орга нів державної влади та орган ів місцевого самоврядування , актів інших суб'єктів, що суп еречать законодавству, ущемл яють права та законні інтере си суб'єкта господарювання а бо споживачів; визнання неді йсними господарських угод з підстав, передбачених законо м; відновлення становища, яке існувало до порушення прав т а законних інтересів суб'єкт ів господарювання; припиненн я дій, що порушують право або с творюють загрозу його поруше ння; присудження до виконанн я обов'язку в натурі; відшкоду вання збитків; застосування штрафних санкцій; застосуван ня оперативно-господарських санкцій; застосування адмін істративно-господарських са нкцій; установлення, зміни і п рипинення господарських пра вовідносин; іншими способами , передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єк тів господарювання та спожив ачів визначається цим Кодекс ом, іншими законами.

Статтею 16 ЦК України встано влено, що кожна особа має прав о звернутися до суду за захис том свого особистого немайно вого або майнового права та і нтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та ін тересів можуть бути: визнанн я права; визнання правочину н едійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення с тановища, яке існувало до пор ушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна пр авовідношення; припинення пр авовідношення; відшкодуванн я збитків та інші способи від шкодування майнової шкоди; в ідшкодування моральної (нема йнової) шкоди; визнання незак онними рішення, дій чи бездія льності органу державної вла ди, органу влади Автономної Р еспубліки Крим або органу мі сцевого самоврядування, їхні х посадових і службових осіб .

Суд може захистити цивільн е право або інтерес іншим спо собом, що встановлений догов ором або законом.

Під способами захисту прав а слід розуміти заходи, прямо передбачені законом або дог овором з метою припинення ос порювання або порушення суб' єктивних цивільних прав та (а бо) усунення наслідків таког о порушення.

Підстава позову - це факти чні обставини, на яких ґрунту ється вимога позивача.

Як вбачається з позовної за яви, позов про стягнення з від повідача суми 238 749,00 грн. подано для відновлення свого станов ища, з посиланням на отриманн я відповідачем вказаної суми внаслідок протиправної реал ізації об'єкта нерухомого м айна, що знаходиться в м. Ужгор од, вул. Собранецька,158, оскільк и позивач вважає, що продано м айно, яке є власністю ТзОВ «Ав тосервіс-2», а отже отримані ві д реалізації кошти на всіх пр авових підставах належать Тз ОВ «Автосервіс-2». При цьому по зивач стверджує про неможлив ість відновити своє становищ е у спосіб витребування майн а у відповідача в натурі, оскі льки на момент продажу спірн ого майна, ВАТ «Закарпаття-Ав то»формально виступало як за конний власник, що позбавляє позивача підстав витребуван ня майна з чужого володіння. О тже, причиною виникнення спо ру є здійснення відповідачем продажу спірного майна, влас ником якого вважає себе пози вач.

Судом першої інстанції зро блено вірний висновок, що поз овні вимоги спрямовано на за хист позивачем права власнос ті на об'єкт нерухомого май на, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Собранецька, 158, який ст ав предметом договору купівл і-продажу від 15.08.2005 року, укладе ного між ВАТ «Закарпаття-Авт о»та ВАТ «Автоальянс-ХХІ сто річчя»та за своєю суттю позо в є віндикаційним, оскільки п озивач ставить вимогу про по вернення коштів, стверджуючи , що вони відповідачу не належ ать.

Правові засади захисту пра ва власності закріплено глав і 29 «Захист права власності»Ц ивільного кодексу України.

Відповідно до з ч. 2 ст. 386 ЦК Ук раїни, власник, який має підст ави передбачати можливість п орушення свого права власнос ті іншою особою, може звернут ися до суду з вимогою про забо рону вчинення нею дій, які мож уть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому п орушенню.

Також, нормою даної статті К одексу, передбачено право вл асника на відшкодування завд аної йому майнової та мораль ної шкоди у разі порушення йо го прав.

Одним зі способів захисту п рава власності є право власн ика, який вважає, що його майно м незаконно заволоділа інша особа, витребувати від цієї о соби своє майно (право на пода ння віндикаційного позову).

Особливістю віндикаційног о позову є те, що його предмето м може бути лише індивідуаль но визначена річ, тобто може з аявлятись вимога про поверне ння саме того майна, яке вибул о із власності особи.

Таким чином, право особи, як а вважає себе власником майн а, відчудженого іншою особою , вимагати передачі йому взам ін майна отриманих від реалі зації такого майна коштів чи нним законодавством не перед бачено.

В даному випадку позивач за значає, що ним обрано спосіб з ахисту свого права шляхом ст ягнення з відповідача суми 238 749,00 грн. для відновлення станов ища, яке існувало до порушенн я його права власності на спі рне майно.

Врегульований згідно зі ст . 16 ЦК України та ст. 20 ГК України спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до по рушення, пов'язаний із заст осуванням заходів, спрямован их на відновлення суб'єктив ного права особи у тому стані , в якому воно існувало раніше .

Отже, судова колегія погодж ується з висновком місцевого господарського суду, що твер дження позивача про порушенн я належного йому права власн ості на майно на момент його п родажу відповідачем та як на слідок цього, витребування в ід відповідача отриманих вна слідок продажу майна грошови х коштів, не може призвести до відновлення права власності позивача на це майно, а тому п озивачем обрано невірний спо сіб захисту порушеного права .

Окрім цього, господарський суд вірно зазначив, що у випад ку, коли майном власника розп орядилася особа, яка не мала т акого права, власник не позба влений права захистити свої майнові права шляхом безпосе реднього звернення з позовом до такої особи про відшкодув ання збитків, завданих непра вомірним відчуженням майна т ретім особам, з доведенням на явних для цього відповідно д о закону підстав. За обставин , якщо майно за відплатним дог овором відчужено особою, яка не мала на це права, право вла сника такого майна може бути захищене з дотриманням вимо г ст.ст. 388, 389, 390 Цивільного кодекс у України, що спростовує дово ди апеляційної скарги про не правильне застосування місц евим господарським судом нор м матеріального права.

Окрім цього, ухвалами апеля ційного господарського суду від 23.11.2011 року та від 07.12.2011 року су д вимагав від апелянта допла тити судовий збір за розгляд апеляційної скарги у відпов ідності до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону Ук раїни «Про судовий збір», оск ільки як встановлено при дос лідженні матеріалів апеляці йної скарги, останній сплати в лише 1 195,00 грн. судового збору (згідно з платіжним доруче нням № 556 від 14.11.2011 року (том ІІ, а.с . 49)).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Зак ону України «Про судовий збі р», який набрав чинності 01.11.2011 р оку, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського су ду складає 50 відсотків став ки, що підлягає сплаті при под анні позовної заяви, а у ра зі подання позовної заяви ма йнового характеру - 50 відсоткі в ставки, обчисленої виходяч и з оспорюваної суми.

Відповідно до п. 1 інформаці йного листа Вищого господарс ького суду України від 21.11.2011 рок у № 01-06/1625/2011 «Про деякі питання пр актики застосування Закону У країни «Про судовий збір», за значені ставки судового збор у підлягають застосуванню не залежно від того, коли - до на брання Законом чинності чи п ісля цього - подано позов та п рийнято рішення суду, яке оск аржується в апеляційному або в касаційному порядку.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»передбаче но, що за подання позовної зая ви майнового характеру ставк а судового збору складає 2 від сотки ціни позову, але не менш е 1,5 розміру мінімальної зароб ітної плати та не більше 60 роз мірів мінімальних заробітни х плат.

Таким чином, відповідно до в казаних норм Закону України «Про судовий збір»за подання апеляційної скарги на рішен ня господарського суду Закар патської області від 28.10.2011 року у даній справі позивачу нале жало сплатити 2 387,49 грн. судовог о збору за подання апеляційн ої скарги (2 387,49 грн. - 50 відсот ків від суми судового збору (4 774,98 грн.), який позивач сплатив б и при поданні позову, після на брання чинності Законом Укра їни «Про судовий збір»).

Пунктом 7 Постанови Пленум у Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про де які питання практики застосу вання розділу XII Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни»визначено, що у випадк ах коли передбачені у пункта х 2 і 3 частини першої статті 97 Г ПК підстави повернення апеля ційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарг и, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази надсил ання її копії іншій стороні (с торонам) та сплати державног о мита у встановленому поряд ку і розмірі. У разі неподання таких доказів скарга залиша ється без розгляду на підста ві пункту 5 частини першої ста тті 81 ГПК, а у випадку неспла ти державного мита у встанов леному законом розмірі, суд т акож має право стягнути недо плачену суму мита за результ атами апеляційного провадже ння.

Таким чином, судова колег ія приходить до висновку, оск ільки позивач (скаржник) вимо г ухвал суду не виконав, доказ ів сплати судового збору не п одав, відповідно не дооплаче ний судовий збір в сумі 1 192,49 грн . слід достягнути з останньог о до Державного бюджету Укра їни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК Ук раїни, Львівський апеляційни й господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господ арського суду Закарпатської області від 28.10.2011 року залишити без змін, апеляційну скаргу Т зОВ «Автосервіс-2» - без задо волення.

2. Стягнути з ТзОВ «А втосервіс-2»(88000, м. Ужгород, ву л. Собранецька, 158; 88000, м. Ужгород , вул. Швабська, 25; код ЄДРПОУ 32331737 ) до Державного бюджету Укр аїни - 1 192,49 грн. судового збору за розгляд апеляційної скар ги.

Доручити місцевому госп одарському суду видати відпо відний наказ.

3. Постанова наби рає законної сили з дня її при йняття і може бути оскаржена до Вищого господарського су ду України в порядку та строк и, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК Ук раїни.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Мурська Х.В.