Рішення

від 20.12.2011 по справі 11/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/326

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/326

20.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»

Допро   Комунального підприємства «Київпастранс»      стягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідача Любчик У.В. - представникне з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»заборгованості у розмірі 3 531 845,33 грн., у тому числі заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, - 2 911 387,96 грн., винагорода лізингодавця - 574 512,63 грн., пеня - 36 626,00 грн. та інфляційні втрати - 9 318,74 грн.

          В ході розгляду справи представником позивача подано заяву зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 160 814,35 грн., у тому числі заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, -2 472 591,10 грн., винагорода (комісія) –632 996,23 грн., пеня –45 908,28 грн. та інфляційні втрати - 9 318,74 грн.

          Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 193Ф від 29.12.2008 про закупівлю фінансових лізингових послуг.

Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

  Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

 Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

          29.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія –Гарант»та Комунальним підприємством «Київпастранс»укладено договір № 193Ф про закупівлю фінансових лізингових послуг (далі –Договір), відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця у виключне платне користування на умовах фінансового лізингу майно, яке набувається лізингодавцем у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем, з наступною передачею права власності на це майно лізингоодержувачу після сплати останнього лізингового платежу.

          В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди (копії наявні в матеріалах справи), якими було внесено зміни до Договору.

          Предметом лізингу, відповідно до п. 1.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 13.04.2009, є нові міські автобуси Богдан А-09202 в кількості 77 одиниць –50 одиниць в першій партії та 27 одиниць в другій партії.

          Згідно з п. 1.3 Договору, термін лізингу складає 36 місяців.

          На виконання умов Договору лізингодавцем було передано відповідачеві у лізинг автобуси Богдан А-09202 в кількості 77 одиниць, про що свідчать акти приймання-передачі предмета лізингу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

          Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (стаття 2 вказаного Закону).

          Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі у повному обсязі. Сплата   лізингових   платежів   здійснюється  в  порядку, встановленому договором (ст. 16 вказаного Закону).

          Пунктом 2.5 Договору передбачено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі ануїтетними щомісячними платежами, крім пільгового періоду та ПДВ, що нараховується на комісію лізингодавця, в розмірах та термінах відповідно до «Графіку оплати лізингових платежів», що вказаний у додатку № 2 цього договору.

          До складу лізингових платежів входять: сума, що відшкодовує вартість предмета лізингу (в тому числі ПДВ 20%); комісія лізингодавця за надання предмета лізингу, нарахована на вартість предмета лізингу з урахуванням податку на додану вартість , за рахунок якої компенсуються витрати лізингодавця, пов'язані з залученням позикового капіталу, державною реєстрацією предмета лізингу та зняття з реєстрації предмета лізингу, сплатою податку з власників транспортних засобів, витрати на страхування предмета лізингу, переданого в лізинг відповідно до договору, та інші витрати лізингодавця, безпосередньо зв'язані з виконанням Договору на весь термін його дії (п. 2.2. Договору).          

У пункті 2.13. Договору сторонами визначено, що сплата всіх лізингових платежів здійснюється в національній валюті України —у гривнях у безготівковій формі на банківський поточний рахунок лізингодавця, зазначений в Договорі в реквізитах сторін в терміни та у строки, що зазначені в Додатку №2 до даного Договору.

          Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю незалежно від результатів господарської діяльності лізингоодержувача і незалежно від будь-яких обставин, пов'язаних з роботою чи простоєм предмета лізингу й економічною ефективністю його роботи в період лізингу (п. 2.14. Договору).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія –Гарант»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(позивачем по справі) укладено договір відступлення права вимоги № 118-511 від 18.05.2011. На підставі даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»набуло право вимоги, належне лізингодавцеві за договором № 193Ф від 29.12.2011 про закупівлю фінансових лізингових послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України).

18.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія –Гарант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»та Комунальним підприємством «Київпастранс»укладено додаткову угоду № 15 до договору  № 193Ф про закупівлю фінансових лізингових послуг від 29.12.2008, в якій сторонами було погоджено, що лізингодавцем по Договору виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», до якого переходять всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія –Гарант»по Договору, в тому числі право власності на предмет лізингу, в частині розпорядження ним. Крім того, у вказаній  угоді відповідач підтверджує той факт, що він повідомлений та ознайомлений з умовами договору відступлення права вимоги № 118-511 від 18.05.2011.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.2 Договору закріплено обов'язок лізингоодержувача у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору.

          З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість за період з 20.05.2011 по 20.10.2011 у розмірі 3105587,33 грн. (з яких 2 472 591,10 грн. –відшкодування вартості предмета лізингу та 632 996,23 грн. –комісія лізингодавця).

          У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу позивач, крім основного боргу, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 908,28 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами Договору, а саме п. 12.3., передбачено, що за порушення строків внесення лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, із дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до Договору, по день фактичної оплати цього платежу включно.

          З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання з оплати лізингових платежів відповідачем не виконані, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком пені в межах періоду нарахування, визначеного позивачем у розрахунку заборгованості та штрафних санкцій, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені за прострочення сплати лізингових платежів складає 45 279,37 грн.

          Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції у розмірі 9 318,74 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати лізингових платежів на користь позивача судом встановлений, проте вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за травень 2011 року у розмірі 5 869,33 грн., нараховані на заборгованість за травень 2011 року, а також інфляційні втрати за червень 2011 у розмірі 3 449,41 грн., нараховані на заборгованість за червень 2011 року.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому  сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Оскільки лізингові платежі в травні 2011 року мали бути внесені до 20 числа цього місяця (тобто останній день строку виконання зобов'язання припадає на період з 16 по 31 числа травня місяця), то сума заборгованості за травень 2011 року індексації у вказаному місяці не підлягає. Аналогічної помилки позивач припустився, нарахувавши суму інфляційних втрат за червень 2011 року.

У зв'язку з викладеним, позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 9 318,74 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено 35 318,45 грн. державного мита, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 456 від 23.09.2011 року. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру на суму  3 531845,33 грн. Таким чином, 9 818,45 грн. державного мита сплачено позивачем надмірно, а тому на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України зазначена сума державного мита підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м.  Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, ідентифікаційний код 32960732) 3 105 587 (три мільйони сто п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 33 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 45 279 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 37 коп. пені,  25 420 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять) грн. 95 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корпус 87, ідентифікаційний код 32960732)  9 818 (дев'ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 45 коп.  надмірно сплаченого державного мита за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

     Суддя                                                                                                    Ю.М. Смирнова

                                                                                            Дата підписання рішення: 26.12.2011