Рішення

від 06.06.2006 по справі 12/837

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/837

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2006 р.                                                     Справа № 12/837

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді Сікорської  Н.А.

 за участю представників сторін

від позивача Приведьон В.М. - дов. від 06.01.06 №08/119-005380;

від відповідача Сухоребра С.В. - представник за дор.

розглянув справу за позовом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (м. Житомир)

до Державного комунального підприємства лазня "Веселка" (м.Житомир)

про стягнення 214,72 грн.

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалийстрок ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача підвищеної плати за спожиту електричну енергію понад договірні величини в сумі 214,72грн.

Вимоги позивача ґрунтуються на порушені відповідачем положень п. 4.1 та п. 5.1, укладеного між сторонами договору №895 на користування електричною енергією, зокрема щодо своєчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію, а також щодо оплати нарахувань за перевищення договірних величин електроспоживання  та потужності.

Позивач зазначає, що в порушення п. 4.1 договору відповідач не оплатив у встановлені строки видані електропостачальною компанією рахунки від 20.07.04 №13571 на суму 86,51грн. та від 19.08.04 №15756 на суму 27,88грн. за спожиту у липні - серпні місяцях електричну енергію, а в порушення п. 5.1 договору не оплатив видані рахунки від 09.08.04 №8/10 на суму 121,82грн. та від 06.09.04 №7/14 на суму 92,90грн. за спожиту понад договірну величину електричну енергію.

Договірна величина була попередньо відкоригована позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлень від 09.08.04 №1531 та від 06.09.04 №1699.

Нормативно, обов'язок споживачів сплачувати п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії, за відповідний розрахунковий період, було закріплено  в Законі України "Про електроенергетику" в редакції чинній до 23.06.05, а порядок доведення споживачам та коригування граничних величин споживання електричної енергії закріплено Порядком постачання електроенергії споживачам, затвердженого  Постановою Кабінету міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" від 24.03.99 №441 (в редакції постанови КМУ №475 від 09.04.02) та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.96 (в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.02 №928).

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від30.03.06 №51 (а.с.21-23) та в письмовому поясненні (а.с.58) позовні вимоги заперечує повністю. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач  зазначає, що всі рахунки, які видавались позивачем на оплату спожитої електроенергії були ним сплачені в повному обсязі і станом на 01.01.05 за позивачем рахувалась заборгованість на користь відповідача  в сумі 46,20грн. Стосовно рахунків від 09.08.04 №8/10 на суму 121,82грн. та від 06.09.04 №7/14 на суму 92,90грн., то відповідач їх не отримував і п. 4.1 жодного разу не порушував. Крім того, відповідач вказує, що додатком №1 до договору №895 не було доведено граничних величин споживання електроенергії і будь-які інші лімітні повідомлення у період з 2001 року по 2005 рік позивач не надсилав. Також, відповідач стверджує, що позивач пропустив строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.01 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" (позивач) та Державним комунальним підприємством  Лазня "Веселка" (відповідач) було укладено договір №396 на користування електричною енергією.

Пунктом 1.1. договору встановлюється, що позивач забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій формі або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови визначені цим договором.

Згідно п. 2.3 договору, відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до додатку №1 договору. У випадках зміни цих величин позивач має направити відповідачу листом лімітне повідомлення.

Відповідно до п.4.1 договору, відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати кошти за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період. Розрахунковим періодом вважається період з 16 числа по 15 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість обумовлену договором на відповідний період, відповідач виключно банківськими коштами зобов'язується сплатити позивачу п'ятикратну вартість електроенергії та потужності,  витраченої понад  обумовлений договором обсяг електроенергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику", за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Згідно з п. 6.2 договору,  остаточний розрахунок  за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, договірною величиною споживання електричної енергії є узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією встановлюється, що договір про постачання електричної енергії має містити умову про договірну (граничну) величину споживання електроенергії, договірну (граничну) величину споживання електричної потужності (для об'єктів потужністю 150 кВА (кВт) та більше) та порядок їх погодження сторонами, яка є істотною та обов'язковою для цього виду угод.

Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що фактично у липні місяці 2004 року відповідачем було спожито електроенергії в обсязі 258 кВт/год на загальну суму 86,51грн. з врахуванням ПДВ, а в серпні місяці 2004 року спожито 84 кВт/год на загальну суму 27,88грн.

З метою оплати спожитої електроенергії у липні - серпні місяцях 2004 року, позивач видав відповідачу рахунок №13571 від 20.07.04 на суму 86,51грн. (а.с. 13) та рахунок №15756 від 19.08.04 на суму 27,88 грн. (а.с. 14).

Оскільки, виданий позивачем рахунок від 20.07.04 на суму 86,51грн. був оплачений відповідачем частково в сумі 50,00 грн., а рахунок від 19.08.04 на суму 27,88грн. не був оплачений,  відповідно до п.2.3 договору та п.11 постанови Кабінету Міністрів України №441, за підсумками місяця договірна величина споживання електричної енергії була відкоригована позивачем до рівня фактично сплаченої відповідачем за липень місяць 2004 року величини її споживання до 149 кВт/год., а за серпень місяць 2004 року до 0 кВт/год.

Коригування граничної величини електроспоживання у липні та серпні місяцях 2004 року було проведено шляхом надіслання відповідачу повідомлень №1531 від 09.08.04 та №1699 від 06.09.04 відповідно.

За даними позивача, перевищення договірної величини споживання електричної енергії у липні місяці склало 109 кВт/год., що з урахуванням п'ятикратної вартості електричної енергії становить суму в розмірі 121,82 грн., а в серпні місяці  84 кВт/год, що з урахуванням п'ятикратної вартості електричної енергії становить суму в розмірі 92,90грн. Для оплати вищезазначених сум позивач видав відповідачу рахунок №8/10 від 09.08.04 та рахунок №7/14 від 06.09.04, які за твердженням  позивача відповідач безпідставно не оплатив.

В позовній заяві позивач стверджує, що згідно  додатку №1 до договору №895 від 23.10.01 (а.с.10) на липень - серпень місяці 2004 року відповідачу було доведено договірну величину споживання електроенергії в обсязі 0 кВт/год. В наданих поясненнях від 10.05.06 (а.с.56) та від 05.06.06 (а.с. 69), представник позивача вказує, що на момент укладення договору №895 від 23.10.01 сторони в додатку №1 погодили, що в липні та серпні місяці споживач (відповідач) електроенергію не споживає. Зміни в даний додаток не вносились, відомостей про обсяг очікуваної електроенергії відповідач не надавав.

Проте, господарський суд не може погодитись з таким твердженням позивача, оскільки додаток №1 до договору взагалі не містить будь-яких цифрових позначень доведеного обсягу постачання електричної енергії у відповідних графах навпроти розрахункових місяців, окрім жовтня - грудня місяців 2001 року.

Оскільки, в додатку №1 не було вказано про конкретні договірні (граничні) величини споживання електричної енергії, позивач у відповідності до умов договору та нормативних актів,  повинен був  надсилати відповідачу повідомлення про ці величини.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують надіслання відповідачу повідомлень про граничні величини споживання електричної енергії та потужності у відповідному розрахунковому періоді, як того вимагає абзац 1 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд  приходить до висновку, що сторонами не було погоджено договірні (граничні) величини споживання електричної енергії.

Твердження позивача,  що  відповідачу  було  доведено у липні та в серпні місяцях 2004 року обсяг споживання електроенергії в розмірі 0 кВт/год з посиланням на  додаток №1 до договору №895 (п.2.3 договору), господарський суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначений додаток №1, з огляду на його зміст, а також з вищенаведених підстав,  не може вважатись належним доказом цього, як і доказом погодження сторонами умови, що відповідач не споживатиме в липні та серпні місяцях електричну енергію.

Зі змісту абзацу 1 пункту 11 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого  Постановою Кабінету міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" від 24.03.99 №441 випливає, що гранична величина є договірною величиною, оскільки граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 зазначеного Порядку, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

Таким чином, для коригування граничної величини необхідно, щоб вона була доведена до споживача як договірна величина до того ж у терміни, які сторони повинні були обумовити в договорі.

Враховуючи вищевикладене,  господарський суд вважає, що позивач безпідставно застосував положення абзацу 2 пункту 11 Порядку до відповідача, так як виходячи з суті абзацу 1 та 2 пункту 11 Порядку, коригуванню підлягає лише договірна величина, а оскільки сторони попередньо не погодили договірні (граничні) величини споживання електричної енергії, у відповідача були відсутні правові підстави для коригування граничної величини.

До того ж споживання  електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Закони, які б відповідно до ст.92 Конституції України визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали б відповідну відповідальність за такі дії, відсутні.

Таким чином передбачена ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у ст.27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафною.

Відповідно до ст.  258 ЦК України, до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи, що рахунки №8/10 та №7/14 на оплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання, з терміном оплати в п'ять днів, були видані 09.08.04 та 06.09.04 відповідно, а позовна заява надійшла до господарського суду 14.03.06, про що свідчить відмітка канцелярії, позивач пропустив річний строк  у межах якого він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення 241,72грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином суд погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

  В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання. 

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

  Дата підписання: 30 червня 2006 року.

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу