Постанова

від 24.10.2006 по справі 12/837

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/837

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 жовтня 2006 р.                                                                                   № 12/837  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді     Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача    С. Венгерука (дов. від 4.01.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” на рішення від 6 червня 2006 року господарського суду Житомирської області у справі № 12/837 за позовом  відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” до державного комунального підприємства лазня “Веселка” про стягнення 214 грн. 72 коп.,

  ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” подало до господарського суду Житомирської області позов до державного комунального підприємства лазня “Веселка” про стягнення санкцій з підстав порушення правил користування електричною енергією.

Відповідач позов заперечив з мотивів безпідставності вимог.

Рішенням від 6 червня 2006 року господарського суду Житомирської області (суддя Н. Сікорська) в позові відмовлено з мотивів відсутності факту порушення права та спливом  позовної давності.

У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” просить рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статті 230 Господарського кодексу України, статей 26 і 27 Закону України “Про електроенергетику”, статей 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України, постанови від 24 березня 1999 року № 441  Кабінету Міністрів України ”Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою від 31 липня 1996 року № 28 Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарським судом встановлено, що 23 жовтня 2001 року між підрозділом позивача - Житомирським районом електричних мереж та державним комунальним підприємством лазнею “Веселка” укладений договір на користування електричною енергією (далі скорочено - Договір).

Згідно з пунктом 2.3 Договору відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до Додатку № 1 і у випадку їх зміни енергопостачальна компанія має направити абоненту листом лімітне повідомлення.

У разі споживання електричної енергії понад кількість, обумовлену Договором на відповідний період, споживач має сплатити постачальнику п'ятикратну її вартість (пункт 5.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору контрагенти встановили, що електрична енергія поставляється державному комунальному підприємству лазні “Веселка” лише в жовтні (0, 2 кВт/год.), в листопаді (0, 25 кВт/год.) і в грудні (0,25 кВт/год.).  

Проте в липні і серпні 2004 року відповідач спожив електричної енергії відповідно 258 кВТ/год. на суму 86 грн. 51 коп. і 84 кВт/год. на суму 27 грн. 88 коп., але її вартість сплатив не в повному обсязі, що зумовило коригування позивачем договірних величин споживання до рівня фактичної оплати споживачем - за липень місяць до 149 кВт/год. і за серпень до 0 кВт/год.

Висновок господарського суду про те, що не встановлення сторонами в додатку до Договору обсягів споживання електричної енергії, крім четвертого кварталу 2001 року, зумовлює направлення відповідачу лімітних повідомлень, колегія суддів  вважає помилковим, оскільки не узгоджується з правилами пункту 2.3. Договору, за змістом якого лімітне повідомлення посилатися споживачу виключно у разі зміни величин споживання, а також пункту 14 Договору в контексті дії Договору в часі.

Крім того, дійшовши висновку, що право позивача не порушене, господарський суд, за заявою відповідача, застосував позовну давність та відмовив в позові також і з цієї підстави. Водночас правила про позовну давність мають застосовуватися судом лише тоді, коли буде доведене як існування самого права, так і його порушення.

Неправильне застосування господарським судом статті 267 Цивільного кодексу України та пункту 11 Правил користування електричною енергією зумовлюють скасування судового рішення та передачу справи на новий розгляд, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого постановити відповідне рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” задовільнити частково.

Рішення від 6 червня 2006 року господарського суду Житомирської області у справі № 12/837 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій