Рішення

від 20.12.2011 по справі 2-2402/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

cpg1251

Дата документу 20.12.2011

справа № 2- 2402/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.12.2011 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого -судді Борисюк І.Е.

за участю секретаря Жовтун М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

В Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко»про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 та Публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) було укладено договір про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості. Відповідно до 1 параграфу договору відступлення, предметом цього договору (уступки) є відступлення первісним кредитором позивачу своїх кредиторських прав в стосунках із ТОВ «Мед Поділля і Ко». На користь ОСОБА_1 було здійснення уступку права вимоги до боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко» на загальну суму 181 971, 05 доларів США, що складалася з суми основного боргу у розмірі 140 410, 39 доларів США та відсотків, нарахованих станом на 22.04.2010 року у розмірі 41 410, 39 доларів США. Зазначена вище заборгованість відповідача перед публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) виникла на підставі контракту №20/02/08 від 20.02.2008 року, відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов'язався продати на користь публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) на умовах DAF -ізов мелясу (бурякову патоку) за ціною та на умовах, визначених контрактом. П.3.2.-3.6. було передбачено, що загальна ціна контракту складає 920 000 (дев'ятсот двадцять тисяч) доларів США. Валюта платежу за контрактом долари США.Термін дії контракту було встановлено до 30.09.2008 року, а у фінансовому відношенні -до повного розрахунку між сторонами. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок відповідача на підставі контракту та рахунків -фактур, виставлених відповідачем. Покупець «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) перераховує грошову суму у розмірі 100% передоплати за окрему партію товару чи за весь об'єм товару, передбачений у контракті. 25 лютого 2008 року публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) в особі директора Марії Грити було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти у сумі 170 000 доларів США за придбання товару -меляси.В обумовлений контрактом термін відповідачем поставку товару здійснено на користь «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) ані повністю ані частково не було. У подальшому відповідачем було здійснено часткове повернення «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) перерахованої за контрактом суми грошових коштів у сумі 15 700 доларів США. Надалі відповідачем протягом 2009 року було здійснено часткову поставку товару на користь «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща). Таким чином, станом на сьогоднішній день загальна сума грошових коштів, що їх було перераховано «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) на користь відповідача згідно з контрактом і яку станом на момент укладання договору про уступку прав кредитора, що випливає з заборгованості, відповідачем не було повернуто «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) та на яку відповідачем не було здійснено поставку товару - меляси згідно умов контракту складає 140 410,39 тисяч доларів США. Таким чином, у зв'язку з тим, що у строк до 27.06.2008 року. Відповідач з перерахованої йому «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) за контрактом суми у 170 000, 00 доларів США повернув тільки 15 700 доларів США, то з 28.06.2008 року у відповідача згідно ч.2 ст.11 ЦК України виникло зобов'язання щодо сплати на користь «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) суми грошових коштів у 154 300 доларів США, яке за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням. Отже, первісним кредитором - «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) було здійснено нарахування індексу інфляції, а також 3% річних на суму у 140 410, 39 доларів США, що згідно розрахунку складає 42 902,09 доларів США. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача 1 442 138 (одного мільйона чотирьохсот сорока двох тисяч ста тридцяти восьми) гривень 76 копійок.

Позивачем було надано суду додаткове обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, не повідомлено причини неявки.

Суд, враховуючи думку позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.04.2010 року між ОСОБА_1 та Публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) було укладено договір про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості, який було посвідчено нотаріусом м. Жешов - ОСОБА_5. (а.с. 8-14)

20.02.2008 року між відповідачем та фірмою «Стагіл-Дрозд, Грита»було укладено контракт № 20/02/08, відповідно до п.1.1. якого продавець - відповідач зобов'язався продати Публічному товариству «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) на умовах DAF -Ізов мелясу (бурякову патоку) за ціною та на умовах визначених зазначеним контрактом. П.п. 3.2-3.6. зазначеного контракту було передбачено, що загальна ціна контракту складає 920 000 (дев'ятсот двадцять тисяч) доларів США; валюта платежу за контрактом -долари США; термін дії контракту було встановлено до 30.09.2008 року, а у фінансовому відношенні -до повного розрахунку між сторонами. Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошової суми на поточний рахунок відповідача на підставі контракту та рахунків-фактур, виставлених відповідачем. Покупець «Стагіл-Дрозд, Грита»(Польща) перераховує грошову суму у розмірі 100 % передоплати за окрему партію товару чи за весь об'єм товару, передбачений в контракті. (а.с. 29-31)

Відповідно до 1 параграфу договору про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року, предметом цієї уступки є кредиторські права продавця (Публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита») в стосунках до ТОВ «Мед Поділля і Ко», що випливають з контракту № 20/02/2008 від 28.02.2008 року, додаткових угод: № 1 від 01.06.2008 року до даного контракту, а також попередніх рахунків та банківських переказів. Загальна сума заборгованості, яка належить продавцеві від ТОВ «Мед Поділля і Ко»становить 181 971, 05 доларів США, яка складається з основної суми боргу, що належить до сплати в розмірі 140 410, 39 доларів США, а також відсотків, нарахованих на основну суму станом на 22.04.2010 року в розмірі 41 410, 39 доларів США.

Згідно параграфу 2 договору про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року, вище зазначеною уступкою Публічне товариство «Стагіл-Дрозд, Грита»переносить на ОСОБА_1 в повному обсязі свої кредиторські права в стосунку до ТОВ «Мед Поділля і Ко». Уступка прав включає усі права, що мають предметний характер і належать Публічному товариству «Стагіл-Дрозд, Грита».

На виконання умов контракту № 20/02/08 від 20.02.2008 року ТОВ «Мед Поділля і Ко»було направлено Публічному товариству «Стагіл-Дрозд, Грита»рахунок-проформу № 1 від 20.02.2008 року та рахунок-проформу № 2 від 12.05.2008 року. (а.с. 19-20)

25 лютого 2008 року Публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита» в особі директора Марії Грити було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти у сумі 170 050 (сто сімдесят тисяч п'ятдесят) доларів США за придбання партії товару -меляси. (а.с. 45-48)

В обумовлений контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року термін, відповідачем поставку товару здійснено на користь Публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита»не було.

У подальшому відповідачем було здійснено часткове повернення Публічному товариству «Стагіл-Дрозд, Грита»перерахованої за контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року суми грошових коштів в розмірі 15 700 (п'ятнадцять тисяч сімсот) доларів США, що підтверджується листом від 17.06.2008 року. (а.с. 24)

Надалі відповідачем протягом 2009 року було здійснено часткову поставку товару на користь Публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита». (а.с. 15-18)

Публічне товариство «Стагіл-Дрозд, Грита»неодноразово зверталось до ТОВ «Мед Поділля і Ко»із вимогою повернути заборгованість. (а.с. 22, 24, 25) В свою чергу ТОВ «Мед Поділля і Ко»повідомляло, що невиконання умов контракту сталося внаслідок не виконання умов договору поставки ТОВ «Укр Нафто Транс Експорт», укладеного між ТОВ «Мед Поділля і Ко»і ТОВ «Укр Нафто Транс Експорт», яке є безпосереднім постачальником товару, а саме меляси. (а.с. 21, 23, 26-28)

Судом встановлено, що на даний час загальна сума грошових коштів, що їх було перераховано Публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»на користь відповідача згідно контракту № 20/02/08 від 20.02.2008 року, і яку, станом на момент укладання договору про уступку прав кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року, відповідачем не було повернуто Публічному товариству «Стагіл-Дрозд, Грита»та на яку відповідачем не було здійснено поставку товару -меляси згідно умов контракту складає 140 410 (ста сорок тисяч чотириста десять) доларів США 39 центів.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, відповідно до ст. 662 ЦК України.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, нормами чинного законодавства України покупцеві за договором купівлі-продажу надано право у разі не здійснення продавцем поставки товару у кількості у строк, обумовлений договором, якщо товар підлягав поставці на умовах попередньої оплати, вимагати повернення сплаченої за непоставлений товар суми грошових коштів.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, яка становить 140 410, 39 доларів США станом на 22.04.2010 року, а також нараховано на суму боргу за період з 28.06.2008 року по 22.04.2010 року встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, який становить 35 989, 29 доларів США та 3 % річних за період з 01.09.2008 року по 22.04.2010 року в сумі 6 912, 80 доларів США. Разом сума заборгованості становить 183 312, 48 доларів США. В той же час позивач зазначив, що договором про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року на його користь було здійснено відступлення права вимоги на суму 41 410, 39 доларів США, нарахованих первісним кредитором відсотків, що є меншою ніж загальна сума 3 % річних та інфляційних (42 902, 09 доларів США), що не є порушенням чинного законодавства.

Судом перевірено розрахунок суми боргу відповідача перед позивачем і встановлено: основний борг становить - 140 410, 39 доларів США.

Відповідно до частини 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ 22.04.2010 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі : 100 дол.США = 792, 60 гривень.

Відповідно, 140 410, 39 доларів США х 7, 9260 грн. = 1 112 892, 70 гривень. (а.с. 42-44)

Позивачем при проведенні розрахунку було застосовано курс гривні до долара США в розмірі 7, 9251 гривень за 1 долар США, що не відповідає курсу, встановленому офіційно НБУ станом на 22.04.2010 року.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 140 410, 39 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 1 112 892, 70 гривень станом на 22.04.2010 року.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, тобто нарахування на суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог з наступних підстав.

Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов'язання) -це своєрідне «здешевлення», якого зазнає заборгованість (грошове зобов'язання) внаслідок інфляції. Інфляція -знецінювання грошей, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Індекс інфляції є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг постійної якості з постійними характеристиками у поточному періоді порівняно з базисним та відображає зміну вартості фіксованого споживчого набору товарів і послуг в поточному періоді відносно попереднього. Індекс інфляції встановлюється централізовано і є єдиним для всіх регіонів України. Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Позивач в своєму розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період прострочення провів розрахунок індексу інфляції на суму боргу, яка вже була визначена позивачем з урахуванням зміни курсу іноземних валют до національної валюти України станом на 22.04.2010 року. Тобто, позивачем проведено розрахунок на суму, яка жодним чином не була знецінена, здешевлена за період 2008-2010 роки, що є умовою для застосування індексу інфляції.

Також, розрахунок проведено невірно, оскільки розрахунок відповідних втрат потрібно робити за кожний повний місяць, що минув од часу несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Судом звернуто увагу на той факт, що оскільки позивачем здійснено розрахунок з 28.06.2008 року, то в розрахунку позивачем не відображено, що в 2008 році в липні та в серпні була дефляція: 99,5% та 99,9%. Таким чином, інфляція за цей час є «від'ємною»: (-0,5%) та (-0,1%). Не врахування даних встановленого індексу інфляції призводить до порушення принципу формування індексів інфляції та відбувається відхилення від реальної величини вартості зобов'язання, а також позивач отримав в сумі величину, що відрізняється від розрахованої і тої, яка буде одержана при проведенні розрахунку з урахуванням зміни в споживчих цінах за липень і серпень - за визначенням. Таким чином відбувається порушення прав боржника та кредитора. Тому, суд вважає, що сумарно інфляційні навіть зі знаком (-) повинні були братись позивачем до розрахунку, тільки так розрахунок в свою чергу не порушуватиме прав сторін в процесі.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних, то суд приходить до висновку про задоволення цієї частини позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строк виконання зобов'язання сторонами було встановлено контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року. В той же час, 3 % - окремий вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання не товарного, а саме грошового, а оскільки згідно положень ч. 1 ст. 670 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, кредитор має право вимагати повернення сплаченої за непоставлений товар суми грошових коштів, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, і первинним кредитором було заявлено вимогу саме про повернення коштів, що підтверджується вище зазначеними доказами по справі, відповідно це вже є невиконанням грошового зобов'язання. Три процента річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом перевірено розрахунок нарахування 3 % річних за період, визначений позивачем з 01.09.2008 року по 22.04.2010 року (а.с. 42-44) і встановлено наступне.

З 01.09.2008 р. по 31.12.2009 р.:

140 410, 39 дол. США х 122 дні (кіл-ть прост-х днів) х 3 %/366 = 1 404, 10 дол.США

За 2009 р.:

140 410, 39 дол. США х 3 % = 4 212, 31 дол. США

З 01.01.2010 р. по 22.04.2010 р.:

140 410, 39 дол. США х 112 дні (кіл-ть прост-х днів) х 3 %/365 = 1 292, 54 дол.США

Разом: 1 404, 10 + 4 212, 31 + 1 292, 54 = 6 908, 95 дол. США

Відповідно, 6 908, 95 дол. США х 7, 9260 грн. (офіційний курс гривні до долара США станом на 22.04.2010 р.) = 54 760, 37 гривень.

Судом встановлено невідповідність проведеного позивачем розрахунку. Однак, враховуючи принцип диспозитивності, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних в сумі 6 908, 95 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 54 760, 37 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року, а так само й договір про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, згідно яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст.ст. 655, 663 ЦК України, які вказують, що продавець за договором купівлі-продажу зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) у строк, встановлений договором купівлі-продажу, оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Між позивачем та Публічним товариством «Стагіл-Дрозд, Грита»22.04.2010 року було укладено договір про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості. Відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у зобов'язанні, що виникло з умов контракту № 20/02/08 від 20.02.2008 року, було замінено кредитора іншою особою -позивачем, до якого, відповідно до ст. 514 ЦК України, перейшли права первісного кредитора у вище зазначеному зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, оскільки інше не встановлено договором. Позивачу було передано право вимоги загальної суми заборгованості в розмірі 181 971, 05 доларів США, з яких: сума основного боргу - 140 410, 39 доларів США та відсотки, нараховані станом на 22.04.2010 року у розмірі 41 410, 39 доларів США.

В судовому засіданні було встановлено факт направлення боржником на адресу первісного кредитора рахунка-проформи № 1 від 20.02.2008 року та рахунка-проформи № 2 від 12.05.2008 року, в свою чергу первісним кредитором на виконання умов контракту № 20/02/08 від 20.02.2008 року, було проведено 25.02.2008 року попередню оплату в сумі 170 050, 00 доларів США. В обумовлений контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року термін, відповідачем поставку товару здійснено на користь Публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита»не було. В подальшому відповідачем було здійснено часткове повернення Публічному товаристві «Стагіл-Дрозд, Грита»перерахованої за контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року суми грошових коштів у сумі 15 700, 00 доларів США, а також протягом 2009 року було здійснено часткову поставку товару на користь Публічного товариства «Стагіл-Дрозд, Грита». Враховуючи положення ч. 1 ст. 670 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, кредитор має право вимагати повернення сплаченої за непоставлений товар суми грошових коштів, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року відповідач не бажає, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 140 410, 39 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 1 112 892, 70 гривень станом на 22.04.2010 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині стягнення 3 % річних в розмірі 6 908, 95 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 54 760,37 гривень станом на 22.04.2010 року, оскільки є обґрунтованими та доведеними. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. В частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення, то суд прийшов до висновку, що в цій частині слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю позивачем такої вимоги, враховуючи при цьому вище викладене.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з ТОВ «Мед Поділля і Ко»на користь ОСОБА_1 загальної суми заборгованості за контрактом № 20/02/08 від 20.02.2008 року відповідно до договору про уступку права кредитора, що випливає із заборгованості від 22.04.2010 року в загальній сумі 1 167 653 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок, з яких: 140 410, 39 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 1 112 892 (один мільйон сто дванадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 70 копійок, відповідно до встановленого офіційно НБУ курсу гривні до іноземної валюти станом на 22.04.2010 року -сума основного боргу, а також три проценти річних в сумі 6 908, 95 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становить 54 760, 37 гривень, відповідно до встановленого офіційно НБУ курсу гривні до іноземної валюти станом на 22.04.2010 року.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 274 485, 76 гривень -відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме: судового збору в сумі 1 700, 00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 16, 192, 509, 514, ч. 1 ст. 516, ст.ст. 524, 525, 526, 530, ч. 2 ст. 533, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 625, 627, 629, 655, 662, 663, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 10, 11, 58- 61, ч. 1 ст. 88, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного Процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко»(місцезнаходження: вул. Салтикова-Щедрина, 131 м. Вінниця, ідентифікаційний код 31472968) на користь ОСОБА_1 1 167 653 (один мільйон сто шістдесят сім тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко»на користь ОСОБА_1 274 485, 76 гривень -відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Поділля і Ко»на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1 700, 00 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: