Постанова

від 21.12.2011 по справі 52/279

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2011                                                                                           № 52/279

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко  О.В.

суддів:            Смірнової  Л.Г.

          Чорної Л.В.

при секретарі                       Кривошея О.В.

за участю представників

від позивача:            ОСОБА_1  дов. від 01.06.2011 року

від відповідача:            ОСОБА_2 дов.  Від 28.10 2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.Ко»

на рішення                 Господарського суду м. Києва

від                                 17.10.2011 року

у справі                       № 52/279 (головуючий суддя Чебикіна С.О.,

                                     судді – Ярмак О.М., Шкурдова Л.М.)

за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-Клінінг»

до                                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.Ко»

про                                стягнення  31 614, 56 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-Клінінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.Ко» про стягнення 30 000, 00 грн. основного боргу, 966, 51грн. пені, 187, 05 грн. 3 % річних, 461, 00 грн. інфляційних втрат, всього: 31 614, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 р. у справі № 52/279 позов  задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ф.Р.А.Н.Ко” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетта - Клінінг”  30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 300 (триста) грн. 00 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що  відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати вартості отриманих послуг та має перед позивачем заборгованість у сумі 30 000,00 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  боргу в сумі 30 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, судом першої інстанції зазначено, що позивач своїми діями змінив умови договору щодо порядку оплати послуг, у зв'язку з чим встановити настання строку оплати не можливо. Доказів направлення відповідачу вимоги в розумінні статті ст. 530 Цивільного кодексу України суду не надано. Таким чином, у суду відсутня можливість встановити порушення відповідачем строків оплати. Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 966, 51 грн. пені, 187, 05 грн. 3% річних, 461, 00 грн. інфляційних втрат суд відмовив.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 р. у справі №52/279, прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Справу розглянуто за відсутності представника відповідача не повідомленого належним чином про розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2011 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у позивача доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу, колегією суддів ухвалою від 30.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.12.2011 року.

12.12.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем подано письмові пояснення до апеляційної карги, в яких останній зазначив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням оплатити суму боргу, але судом першої інстанції не було прийнято в якості доказів Листи №56 від 28.04.2011 та № 59 від 13.05.2011р. На вимогу ухвали суду від 30.11.2011р. ТОВ «Бетта - Клінінг» надає докази звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 р. у справі №52/279 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 р. у справі № 52/279.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетта - Клінінг”(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ф.Р.А.Н.Ко” (замовник) було укладено договір № 22/03-2011 про надання послуг по прибиранню,.

За умовами договору виконавець зобов'язався згідно умов та положень договору та відповідних додатків до цього договору, виконувати послуги по прибиранню об'єкту, який розташований за адресою: м. Київ, б-р Т. Шевченка, 36, 36 (А) замовника від забруднень, а замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.

Виконавець на прохання Замовника може виконувати інші додаткові послуги, оплачуються згідно окремих рахунків-фактур, та підтверджуються підписанням додаткової угоди до Договору (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору ціна послуг по прибиранню об'єкта складає  15 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 2 500, 00 грн.

У пункті 2.2. договору сторони передбачили, що оплата послуг виконавця здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від ціни договору, і сплачується до 10 числа поточного місяця.

Всі платежі між Сторонами за даним Договором здійснюються в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця, який вказаний в договорі.  Датою здійснення платежу є дата зарахування коштів на рахунок Виконавця (п. 2.3., 2.4.).

Відповідно до п. 2.5. договору факт виконання договірних зобов'язань Виконавця підтверджується Актом, складається і підписується Сторонами Договору після виконання робіт.

Згідно п. 3.1. строк дії договору становить з 22.02.2011р. до 22.02.2012р.

Відповідно до п. 4.1. договору Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг в строки, зазначені в даному Договорі; підписувати надані Виконавцем Акти або давати мотивовану відмову від їх підписання протягом трьох робочих днів з моменту їх отримання.

Виконавець зобов'язується: забезпечити високоякісне та безпечне очищення від забруднень об'єктів вішка без зупинки діяльності Замовника; своєчасно надавати Акти виконаних робіт і рахунки, які підлягають оплаті; забезпечити за свій рахунок і за власні сили організацію безпечного виконання прибиральних робіт і виконання персоналом Виконавця всіх норм, правил і вимог охороні праці, пожежній безпеці і промисловій санітарії; використовувати технічно справні механічні, електричні та інші засоби та обладнання, які необхідні для відповідного проведення прибиральних робіт; здійснювати контроль за умовами експлуатації, технічного обслуговування механічних, електричних та інших технічних засобів та обладнання, що необхідні для проведення прибиральних робіт (п. 4.2.).

Відповідно до п. 5.3 Договору в випадку порушення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору останнім було надано послуги в розмірі 33 442, 62 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000121 від 30.04.2011 року та № ОУ-0000033 від 31.03.2011р.

Відповідач за надані послуги за договором розрахувався лише частково та має заборгованість перед позивачем у сумі 30 000, 00 грн.

28.04.2011 року позивачем направлено відповідачу вимогу №56, в якій останній просив у 7 денний термін від дня пред'явлення даної вимоги сплатити заборгованість за наданні послуги по прибирання у розмірі 18 442,62 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000033 від 31.03.2011р.

Доказом надсилання відповідачу грошової вимоги № 56 на суму 18 442,62 грн. є запис № 56 в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Бетта -Клінінг» (копія додається).

Також, матеріали справи місять відповідь відповідача від 20.05.2011р. №12/05/2011-1, в якій останній зазначає, що керівництвом ТОВ “Ф.Р.А.Н.Ко”  уважно розглянуто вимогу позивача №56 від 28.04.2011 року та оскільки до вимоги не додано, а у відповідача відсутні необхідні документи для її розгляду у зв'язку з зміною керівництва, відповідач просив надіслати всі необхідні документи.

Вимога позивача №56 відповідачем залишена без задоволення.

Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов‘язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов‘язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що оплата послуг виконавця здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від ціни договору, і сплачується до 10 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було здійснено 100 % попередньої оплати послуг позивача, проте, позивачем були надані послуги без отримання попередньої оплати.

Отже, сторони шляхом вчинення конклюдентних дій  змінили умови договору,  а саме позивач надав послуги без здійсненням відповідачем попередньої оплати, а відповідач прийняв їх.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки доказів направлення відповідачу вимоги в розумінні ст. 530 ЦК України позивачем не надано, то у суду відсутня можливість встановити порушення відповідачем строків оплати, тобто строк оплати не настав. Але, незважаючи на це, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольнив, та саме з цих підстав відмовив  в задоволенні вимог щодо стягнення пені, 3% річних та і інфляційних втрат.  

Судова колегія не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, 28.04.2011 року позивачем направлено відповідачу вимогу №56 на загальну суму 18 442,62 грн., що підтверджується записом № 56 в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ «Бетта -Клінінг».

Відповіддю відповідача від 20.05.2011р. №12/05/2011-1, в якій зазначено, що керівництвом ТОВ “Ф.Р.А.Н.Ко” уважно розглянуто вимогу позивача №56 від 28.04.2011 року, підтверджується факт отримання відповідачем даної вимоги.

Таким чином, строк виникнення зобов'язання у відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 18 442,62 грн. настав з 06.05.2011 року(28.04.2011 року + 7 днів = 06.05.2011 року).

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено, що останнім надано послуги на суму 18 442,62 грн., тоді як відповідач своїх зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 18 442,62 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 18 442,62 грн.

Оскільки позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України щодо сплати решти заборгованості - 11557,38 грн., то позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 000грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 18 442,62 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені,  колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.3 Договору в випадку порушення замовником строків оплати, замовник виплачує виконавцю  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Колегією суддів здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача  пеня за період з 06.05.2011 року по 27.06.2011 року у розмірі 415,09 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат,  колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 даної статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

По-друге, дана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

Колегією суддів здійснено розрахунок 3% річних за період з 06.05.2011 року по 27.06.2011 року,відповідно до якого підлягають стягненню 3% річних у розмірі 80,34грн.

Колегією суддів, з огляду на межі позовних вимог та з врахуванням наведеного позивачем в позовній заяві періоду нарахування інфляційних втрат, здійснено розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача  інфляційні втрати у розмірі 39,41 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)  невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/279 підлягає скасуванню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф.Р.А.Н.Ко» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2011 року у справі № 52/279 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким:

1)  Позов  задовольнити частково.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ф.Р.А.Н.Ко” (01034, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 36-А/36/, нежиле приміщення 9, код 37270758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетта - Клінінг”(01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, код 34527485) 18 442,62 грн.(вісімнадцять тисяч чотириста сорок дві грн. 62 коп.) – основного боргу, 415,09 грн. (чотириста п'ятнадцять грн. 09 коп.) - пені,  80,34 грн. (вісімдесят грн. 34 коп.) - 3% річних, 39,41 грн. (тридцять дев'ять грн. 41 коп. ) – інфляційних втрат, 189,77 грн. державного мита та 141,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) В іншій частині в позові відмовити.

Доручити Господарському суду м. Києва  видати наказ.

Матеріали справи № 52/279 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко  О.В.

Судді                                                                                          Смірнова  Л.Г.

                                                                                          Чорна Л.В.