Постанова

від 20.12.2011 по справі 2-7/17309-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-7/17309-2007

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2011 року Справа № 2-7/17309-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Воронцової Н.В.,

                                                                                          Остапової К.А.,

у судове  засідання  представники  сторін  не  з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 26.12.2007 у справі № 2-7/17309-2007

за позовом   Державного підприємства  "Лівадія"  (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655)  

до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг"  (вул. Дражинського, 35, Ялта, 98600)  

за участю 3-ї особи: Міністерства  аграрної політики України (вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001).

заявник апеляційної скарги: заступник прокурора Автономної Республіки Крим ( вул.Севастопольська,21, Сімферополь,95015)

про  визнання  недійсним  договору                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Державне підприємство «Лівадія» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" про  визнання  недійсним  укладений  між сторонами договір дольової участі будівництва котеджного селища від 24.07.2007, мотивуючи позов  тим, що  Державне підприємство «Лівадія»та все його майно є власністю держави та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики України, якому делеговані повноваження по розпорядженню майном сільськогосподарських підприємств державної форми власності. Позивач вважає, що у ДП «Лівадія»відсутні повноваження по розпорядженню земельними ділянками переданими йому в постійне користування, а згода Міністерства аграрної політики України на укладання спірного договору отримана не була. Крім того, позивач вважає, що спірний договір укладений всупереч пункту  4  Указу Президента України «Про надання виробничо-аграрному об'єднанню «Масандра»статусу національного», який передбачає недопущення вилучення та передачі майна, яке закріплено та знаходиться у державній власності, та закріпленого за підприємствами, яке входять до складу  об'єднання.

       Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2007 (суддя Дворний І.І.) у справі № 2-7/17309-2007 у позові Державному підприємству  "Лівадія"  відмовлено.

Відмовляючи у позові, господарський суд першої інстанції виходив з того, що вищевказаний договір  не є угодою про вилучення земельної ділянки, оскільки метою його укладання є лише надання землі під забудову, при якій землекористувач зазначеної земельної ділянки не змінюється.

      Не погодившись з постановленим судовим актом, заступник прокурора Автономної Республіки Крим  звернувся  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  господарського суду першої  інстанції скасувати, позов задовольнити.

        Доводи  апеляційної скарги мотивовані неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.

          У судове  засідання  20.12.2011 представники сторін  не з'явилися, про час  та  місце  розгляду  справи  повідомлені  належним  чином, про що свідчить штемпель з відміткою  про відправлення  ухвали  сторонам  про призначення  розгляду справи  на   20.12.2011.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України   від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.

Оскільки  явка  учасників  процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують  спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

    З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у  відсутність  представників сторін.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши  справу, судова колегія  встановила  наступне.

24.07.2007  між Державним підприємством «Лівадія»(Сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг"  (Сторона 2) був укладений договір дольової участі будівництва котеджного селища, п. 1.1 якого передбачено, що Сторона 2 за рахунок власних коштів здійснює фінансування проектно-вишукувальних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію приміщень котеджного селища   на  земельній ділянці орієнтованою площею 17 га в смт. Кореїз, поблизу мікрорайону «Четил-Кая», згідно ситуаційного плану що додається, що належить позивачу на праві постійного користування. Будівництво здійснюється за погодженою  позивачем проектно-кошторисною документацією.

Вважаючи вказаний договір таким, що укладений з порушенням положень чинного законодавства України, ДП «Лівадія»звернулося до суду з позовом про визнання його недійсним.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Предметом  оскаржуємого договору  є будівництво  та введення до експлуатації  приміщень котеджного  селища  на земельній ділянці, що належить позивачу на  праві постійного користування.

Позивач на підставі цього договору  зобов'язаний був узгодити   з органами місцевого самоврядування  відведення  земельної ділянки  під забудову, яка знаходиться у  нього  у постійному користуванні, оформити та передати відповідачу  документацію  по відведенню земельної ділянки  під забудову, тобто   цей договір передбачав передачу  земельної ділянки  відповідачу, який є замовником по договору.

Відповідач зобов'язаний  був здійснювати  фінансування  будівельних робіт  за рахунок власних  коштів  або залучених від  3-х осіб, здійснювати функції  замовника  щодо  забудови.

Розділ ІІ договору  передбачає, що  розподіл  введеного до експлуатації  об'єкту здійснюється  в наступному співвідношенні: позивач отримує 10 відсотків загальної площі побудованого об'єкту, відповідач отримує  90 відсотків загальної площі побудованого об'єкту.   

Відповідно до пункту 4.5. Статуту ДП «Лівадія»підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством. Відчужувати, віддавати в заставу майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, що належать до основних фондів, здавати в оренду комплекси структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку визначеному законодавством.

Згідно з положеннями статуту ДП "Лівадія"  підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України, яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує у встановленому законодавством порядку функції з управління майном, що перебуває у державній власності і належить до сфери його управління.

Відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»органи управління майном погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Однак, Міністерство аграрної політики України, як орган управління спірним майном дозвіл ДП "Лівадія" на  інвестування вказаного майна в будівництво об'єкту інвестування,  а саме,  земельної  ділянки  не  надавало.

За приписами статті 2  Закону України „Про інвестиційну  діяльність” забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Крім того, земельна ділянка під будівництво  котеджного селища передана з порушенням її цільового призначення, оскільки згідно Державного акту на право постійного користування  землею, земельна  ділянка  площею 91,17 га. надана позивачу для  ведення   товарного сільськогосподарського  виробництва.

Зміна цільового призначення  земельної ділянки згідно  статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі  рішення органів  виконавчої влади  або органів місцевого  самоврядування, які приймають рішення про надання в користування.

Однак, такого рішення про зміну цільового  користування земельної ділянки не приймалося.

Таким чином, вищевказане судове рішення прийнято всупереч вищезазначених вимог законодавства.

У зв'язку з вищевикладеним судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а також  висновки, викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Висновки апеляційної скарги  не  спростовують  висновків суду.  

Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини 1 статті  103,  пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим   задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 26.12.2007 у  справі  № 2-7/17309-2007 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов Державного підприємства  „Лівадія”  задовольнити.

                    Визнати  недійсним   договір дольової участі будівництва котеджного селища, укладений між Державним підприємством Лівадія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг"  24.07.2007.

       Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" (вул. Дражинського, 35, Ялта, 98600, ОКПО 33137008) на користь  Державного підприємства „Лівадія” (вул. Виноградна, 2, Лівадія, м. Ялта, 98655,ОКПО 00412760, р/р 26005515416791 в КРФ АКБ № 515 „Укрсоцбанк” м.Ялта, МФО 324010)  сплачене державне мито  у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 118 грн.

      4.Зобов'язати господарський суд Автономної Республіки Крим  видати накази.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    Л.М. Заплава

Судді                                                            < Підпис >                    Н.В. Воронцова

                                                            < Підпис >                    К.А. Остапова

РОЗСИЛКА:

1.Державне підприємство  "Лівадія"

(вул. Виноградна, 2,Лівадія, м. Ялта,98655)  

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг"

(вул. Дражинського, 35,Ялта,98600)

3.Міністерство аграрної політики України

(вул. Хрещатик, 24, Київ 1, 01001)

4. прокуратура Автономної Республіки Крим

(вул.Севастопольська,21, Сімферополь,95015)

5. прокуратура  міста Севастополя

(вул.Павліченко1, Севастополь)