Постанова

від 24.04.2012 по справі 2-7/17309-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 2-7/17309-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В., суддіПолянський А.Г., Сибіга О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі№ 2-7/17309-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомДержавного підприємства "Лівадія" до третя особа за участюТовариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" Міністерство аграрної політики України Заступника прокурора Автономної Республіки Крим провизнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача -не з'явились, третьої особи -не з'явились, прокуратури -Савицька О.В. посв. № 231.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.04.2012 р. у зв'язку з відпусткою судді Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді - Полянський А.Г., Сибіга О.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2007 р. (суддя -Дворний І.І.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. (судді -Заплава Л.М., Воронцова Н.В., Остапова К.А.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.12.2007 р. скасовано. Прийнято нове рішення. Позов Державного підприємства "Лівадія" задоволено. Визнано недійсним договір дольової участі будівництва котеджного селища, укладений між Державним підприємством Лівадія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" 24.07.2007. Стягнуто з ТОВ "Еталонстрой-Юг" на користь Державного підприємства "Лівадія" сплачене державне мито у сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 118 грн.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Еталонстрой-Юг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, Державне підприємство "Лівадія" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ "Еталонстрой-Юг" про визнання недійсним укладеного між сторонами договіру дольової участі будівництва котеджного селища від 24.07.2007 р.

Між Державним підприємством "Лівадія" (сторона - 1) та ТОВ "Еталонстрой-Юг" (сторона - 2) 24.07.2007 р. був укладений договір дольової участі будівництва котеджного селища.

Умовами договору було передбачено, що сторона - 2 за рахунок власних коштів здійснює фінансування проектно-вишукувальних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію приміщень котеджного селища на земельній ділянці орієнтованою площею 17 га в смт. Кореїз, поблизу мікрорайону "Четил-Кая", згідно ситуаційного плану що додається, що належить позивачу на праві постійного користування. Будівництво повинно було здійснюватися за погодженою позивачем проектно-кошторисною документацією.

Звертаючись з позовом, Державне підприємство "Лівадія" обґрунтовувало його тим, що все його майно є власністю держави та знаходиться у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики України якому делеговані повноваження по розпорядженню майном сільськогосподарських підприємств державної форми власності. Позивачем було зазначено, що згода Міністерства аграрної політики України на укладання спірного договору отримана не була.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір не є угодою про вилучення земельної ділянки, оскільки метою його укладання є лише надання землі під забудову та при цьому землекористувач зазначеної земельної ділянки не змінюється.

Слід зазначити, що умовами договору також передбачено, що позивач зобов'язаний був узгодити з органами місцевого самоврядування відведення земельної ділянки під забудову, яка знаходиться у нього у постійному користуванні, оформити та передати відповідачу документацію по відведенню земельної ділянки під забудову, тобто цей договір передбачав передачу земельної ділянки відповідачу, який є замовником по договору.

Відповідач зобов'язаний був здійснювати фінансування будівельних робіт за рахунок власних коштів або залучених від 3-х осіб, здійснювати функції замовника щодо забудови.

Статутом ДП "Лівадія" передбачено, що підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України, яке відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує у встановленому законодавством порядку функції з управління майном, що перебуває у державній власності і належить до сфери його управління.

Пунктом 4.5 Статуту ДП "Лівадія" передбачено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законодавством. Відчужувати, віддавати в заставу майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів, що належать до основних фондів, здавати в оренду комплекси структурних одиниць та підрозділів Підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном в порядку визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції на момент укладення договору), органи управління майном погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерство аграрної політики України, як орган управління спірним майном, дозвіл ДП "Лівадія" на інвестування вказаного майна в будівництво об'єкту інвестування, а саме, земельної ділянки, не надавало.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що земельна ділянка під будівництво котеджного селища передана з порушенням її цільового призначення, оскільки згідно Державного акту на право постійного користування землею, земельна ділянка площею 91,17 га. надана позивачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно приписів ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання в користування.

Рішення про зміну цільового користування земельної ділянки не приймалося.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства та прийняв правомірне рішення про визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонстрой-Юг" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі 2-7/17309-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Сибіга О.М.