Постанова

від 26.12.2011 по справі 2-2/4819-2009

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-2/4819-2009

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2011 року Справа № 2-2/4819-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дмитрієва В.Є.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 6 жовтня 2011 року у справі № 2-2/4819-2009

за позовом           публічного акціонерного товариства "Крименерго"  

до          Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства  

про стягнення 2410940,70 грн.                                                             

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Чорноморського виробничого управління  житлово-комунального господарства про стягнення заборгованості у сумі  3436021грн.80коп., у тому числі, 1566406грн.13коп. - заборгованості за активну  електричну енергію, 260297грн.69коп. - заборгованості за реактивну електричну енергію, 1225272грн.89коп. - інфляційних витрат, 222075грн.65коп. - 3% річних,  161969грн.44коп. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір № 43  від 07.04.2004 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого споживач зобов'язався оплачувати енергію та інші нарахування. Відповідачу пред'являлись рахунки на оплату, проте, вони відповідачем оплачувались лише частково, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Заявою №10/91 від 18.01.2010, позивач просив суд стягнути з відповідача  1525271,56грн. - суму за активну  електричну енергію, 271824,99грн. - суму за реактивну  електричну енергію, індексу інфляції  у розмірі 1225272,89грн., 3% річних  у  сумі 222075,65грн., 161969,44грн. - пені.

01.02.2010  від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено,  що на час звернення позивача із позовом до суду  пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

19.08.2010, представником позивача було надано заяву від 17.08.2010 №10/2578, в якій позивач надав докладний розрахунок суми позову. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача  2410 940,70грн. у тому числі: заборгованість по графіку реструктуризації у розмірі 681055,00грн., 3% річних по графіку реструктуризації –63030,15грн., індекс інфляції у розмірі –324182,32грн., заборгованість по активній електричній енергії у розмірі 844 216,89грн., 3% річних  за активну електричну енергію у розмірі 32821,42грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у розмірі 58002,47грн., пеню за активну електричну енергію у розмірі 29240,52грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824,99грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 15473,04грн., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у розмірі 90123,08грн., пеню за реактивну електричну енергію у розмірі 970,82грн.

                    Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.6.2011 здійснено заміну позивача - відкрите акціонерне товариство "Крименерго" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Крименерго".

23.11.2010 від  відповідача надійшло доповнення до відзиву, яким він визнав суму боргу у розмірі 156695,84грн.

                    Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 06.10.2011, позов задоволено частково.

                    Стягнуто з Чорноморського управління житлово-комунального господарства на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" заборгованість у розмірі 681055,00грн. за активну електричну енергію по графіку реструктуризації, 3% річних у сумі 63030,15грн., індексу інфляції у сумі  324182,32грн., заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 163813,30грн., 3% річних у розмірі 5047,43грн., індекс інфляції у розмірі 10464,75грн., пені у розмірі 15382,46грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824,99грн., 3% річних у розмірі 15473,04грн., індекс інфляції у розмірі 90123,08грн., пеню у розмірі 970,82грн.

                    Стягнуто з Чорноморського управління житлово-комунального господарства на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" 16413,67грн. державного мита та 160,67грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    У задоволенні вимог про стягнення суми у розмірі 769573,96грн. - відмовлено.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Чорноморське управління житлово-комунального господарства звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" заборгованості у розмірі 681055,00грн. за активну електричну енергію по графіку реструктуризації, 3% річних у сумі 63030,15грн., індексу інфляції у сумі 324182,32грн., заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 271824,99грн., 3% річних у розмірі 15473,04грн., індексу інфляції у розмірі 90123,08грн., пені у розмірі 970,82грн.

                    Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що господарським судом при прийнятті рішення у справі порушені норми матеріального та процесуального права.

                    Так, заявник зазначає, що в порушення норм статті 267 Цивільного кодексу України, господарським судом не було враховано заяву відповідача, відповідно до якої він зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності  щодо стягнення суми в розмірі  681055,00грн. за активну електричну енергію по графіку реструктуризації та відповідно 3% річних у сумі 63030,15грн., індексу інфляції у сумі 324182,32грн., а також пропущено строк позовної давності в частині  суми боргу у розмірі 1525271,56грн. за реактивну електроенергію, що утворилась станом на 01.07.2006.  

                    В судовому засіданні апеляційної інстанції оголошувалась перерва.

                    В судове засідання апеляційної інстанції призначене до розгляду на 26.12.2011, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення  розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду  від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у х відсутність, вважаючи наявні у справі докази  достатніми для прийняття рішення у справі.                                        Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Крименерго" та Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства укладено договір на поставку електричної енергії № 43 (116) від 07.04.2004.

Умовами договору  визначено, що постачальник  постачає  електричну енергію  споживачу, а споживач  оплачує  постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (п'ятикратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам порушення ПКЕЕ) відповідно до умов договору та  додатків до договору, які є його невід'ємною частиною (п.1 договору).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими у встановленому порядку.

                    Пунктами 6.11, 6.12 ППЕЕ та пунктами 2.2.3, 2.2.4 та 3.1.1 договору встановлений обов'язок  споживача  оплачувати поставщику вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку № 4.1, або № 4.2 "Порядок розрахунків" та здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електровстановленнями споживача відповідно до додатку №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», а також зустрічне право поставщика отримувати від   споживача плату  за поставлену електричну енергію  по роздрібним тарифам розрахованим відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності  та поставки електричної енергії по тарифу, що регулюється, та інші платежі, обумовлені договором.

Відповідно до умов п.2 додатку №4.2 «Порядок розрахунків»розрахункова дата (день, коли споживач представляє «Акт про об'єми переданої  споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії», а постачальник пред'являє кінцевий рахунок) встановлюється 23 числа кожного місяця, відповідно,  розрахунковим вважається   період з 23 числа місяця  до такого ж  числа  наступного місяця. Пунктом 3 цього ж додатку до договору встановлено, що об'єм фактично споживаної за розрахунковий період електричної енергії, з врахуванням  розрахункової величини втрат  на ділянці мережі  від місяця встановлення засобів  обліку до границі балансової приналежності  електромереж, визначається у відповідності з «Актом  про об'єми  переданої  споживачу (споживаної споживачем) електричної енергії».

Сторонами також укладений додаток №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», в якому узгоджені усі необхідні параметри для розрахунків, а саме, коефіцієнт обліку, а також необхідні параметри для розрахунків реактивної електроенергії. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печатками та не може бути підставою для несплати компенсування перетоків реактивної електроенергії.

Відповідно до п. 1.2 ППЕЕ електрична енергія (активна) –енергоносій, яка виступає на ринку як товар який відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями і фізико-технічними характеристиками.

Електрична енергія (реактивна) технологічні шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання і приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітній незбалансованості установки. Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії визначається додатком № 5 до договору постачання електричної енергії № 43 (116) від 07.04.2004, який було узгоджено сторонами, скріплено печатками і підписано керівниками.

Позивач у виконання зобов'язань за договором відпускав відповідачу електроенергію.

Однак, відповідач в порушення умов договору належним чином у встановлені строки та по встановленим об'ємам оплату не здійснював за споживану активну електроенергію, що призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту активну електричну енергію.

В ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції, позивачем надано пояснення та документи стосовно номерів договорів № 44 та 116, з яких вбачається, що рішенням 5-й сесії 5-то скликання від 21.09.2006 № 331 Чорноморська селищна рада вирішила реорганізувати Чорноморське виробниче управління житлово-комунального господарства,  договір на постачання електричної енергії  № 116,  шляхом злиття з Чорноморським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, договір на постачання електричної енергії № 43 на підставі чого ВАТ "Крименерго" в особі Чорноморського РЕМ здійснило злиття двох договорів та привласнивши номер договору на постачання електричної енергії 43 (116).

Відповідач в остаточному контррозрахунку визнав позов частково у сумі 335539,03грн., яка складається з сум за активну та реактивну електричну енергії, а саме: за активну енергію з листопада 2008 року по грудень 2009 року складає –163813,30грн., 3% річних - 5047,43грн. інфляційних у сумі 10464,75грн., пеня –15382,46грн., вся сума заборгованості складає 194707,94грн., заборгованість за реактивну електричну енергію складає –119295,75грн., індекс інфляції –17773,66грн., 3% річних –2790,86грн., пеня –970,82грн., вся сума заборгованості складає – 140831,09грн.

                    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Згідно частині 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому одна  сторона (боржник)  зобов'язана   вчинити   на   користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).   

Статтею 610 Цивільного кодексу України, невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не  допускається, якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною  1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо  у зобов'язанні встановлений строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін)  виконання  боржником обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.     

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства  не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 26 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 №575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричної енергії.

Як вказувалось вище, позивач просив суд стягнути з відповідача  2410 940,70грн. у тому числі:  заборгованість по графіку реструктуризації у розмірі 681055,00грн., 3% річних по графіку реструктуризації –63030,15грн., індекс інфляції у розмірі –324182,32грн., заборгованість по активній електричній енергії у розмірі 844 216,89грн., 3% річних  за активну електричну енергію у розмірі 32821,42грн., індекс інфляції за активну електричну енергію у розмірі 58002,47грн., пеню за активну електричну енергію у розмірі 29240,52грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824,99грн., 3% річних за реактивну електричну енергію у розмірі 15473,04грн., індекс інфляції за реактивну електричну енергію у розмірі 90123,08грн., пеню за реактивну електричну енергію у розмірі 970,82грн.

                    Рішенням господарського суду першої інстанції у цій справі, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 681055,00грн. за активну електричну енергію по графіку реструктуризації, 3% річних у сумі 63030,15грн., індексу інфляції у сумі  324182,32грн., заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 163813,30грн., 3% річних у розмірі 5047,43грн., індекс інфляції у розмірі 10464,75грн., пені у розмірі 15382,46грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 271824,99грн., 3% річних у розмірі 15473,04грн., індекс інфляції у розмірі 90123,08грн., пеню у розмірі 970,82грн.

Однак, з таким рішенням господарського суду, судова колегія апеляційної інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, в апеляційній скарзі, відповідач заперечуючи проти позовних вимог  посилається на порушення господарським судом частини 3 сткатті 267 Цивільного кодексу України, та просить суд відмовити у позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Статтею 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.  Після переривання перебіг позовної давності починається заново (стаття 264 Цивільного кодексу України).

Перевіривши докази наявні в матеріалах справи, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду стосовно стягнення з відповідача суми заборгованості за активну електроенергію у розмірі 681055,00грн. та суми заборгованості за реактивну електроенергію у розмірі 152529,24грн., оскільки в межах даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності відносно стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 681055,00 грн. що залишилася несплаченою за графіком реструктуризації та за реактивну електричну енергію у розмірі 152529,24 грн., що склалася станом на 01.07.2006, виходячи з наступного.

          Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк,   в межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три  роки.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у справі – Чорноморським ВУЖКГ було заявлено про застосування позовної давності відносно стягнення заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 681055,00грн. що залишилася несплаченою за графіком реструктуризації та за реактивну електричну енергію у розмірі 152529,24грн., що склалася станом на 01.07.2006.

          Однак судом першої інстанції заява була проігнорована та застосована норма статті 264 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

          Суд першої інстанції дійшов висновку про те що позивачем - ПАТ "Крименерго" не був пропущений строк позовної давності. Зазначена думка  суду першої інстанції склалася на підставі наступних обставин:

- неодноразового підписання відповідачем - Чорноморським ВУЖКГ актів звірянь;

- укладення 06.11.2006 між відповідачем, ВАТ "Крименерго" та іншими учасниками договору №705е/434 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 02.05.2006 №705, згідно якого відповідач перераховує позивачеві грошові кошти в сумі 3690476,00грн., в т.ч. в рахунок погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у 2002-2004роках у розмірі 2944131грн., в т.ч. ПДВ 490688,50грн., за договором №43 (116) від 23.12.1996;

- акту звірки на суму 3129563,15грн., підписаного між ВАТ "Крименерго" та відповідачем 01.12.2007;

- акту звірки, підписаного сторонами на момент звернення позивача до суду;

- двостороннього акту звірки, складеного сторонами на виконання ухвали суду від 06.10-15.12.2009.

Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

          Згідно пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України", Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

          Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

          При цьому, в тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання тільки частини боргу (періодичного платежу) такі дії не можуть бути основою для переривання терміну позовної давності по інших частинах (платежам).

          Акти звірки, на які посилається в обґрунтування переривання перебігу строку позовної давності господарський суд, не можуть слугувати достатньою підставою здійсненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

          Акти звірки, складені між Чорноморським ВУЖКГ та ВАТ «Крименерго» станом на 01.12.2007, 14.07.2009 та 01.12.2009 мають посилання на суму заборгованості, наявну на момент їх складання.

          Однак зі змісту цих актів не вбачається можливим визначити чи входить в суму боргу заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 681055,00грн. що залишилася несплаченою за графіком реструктуризації та за реактивну електричну енергію у розмірі 152529,24грн., що склалася станом на 01.07.2006.

Разом з тим, представник ПАТ «Крименерго»в судовому засіданні апеляційної інстанції також не зміг підтвердити наявність вищезазначених сум в актах звірки.

          До того ж статтею  1  Закону  України  "Про  бухгалтерський  облік  та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) визначено,  що первинний документ - це документ,  який містить відомості  про  господарську операцію  та  підтверджує  її  здійснення.  Відповідно  до  частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку  господарських операцій є первинні документи,  які фіксують факти  здійснення  господарських  операцій.   Первинні   документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо  це  неможливо  -  безпосередньо  після  її  закінчення.  Для контролю  та  впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

          Отже, акт  звірки  взаєморозрахунків  як  зведений  обліковий документ   не  належить  до  первинних  документів  бухгалтерської звітності.  Такий акт є,  по суті,  документом, що містить зведені відомості   про   бухгалтерський   облік  здійснених  операцій  на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості   у   суб'єкта господарювання.

          Відносно укладених 06.11.2006 та 22.10.2008 багатосторонніх угод про організацію взаєморозрахунків, сторонами яких були позивач та відповідач у справі судова колегія також не вважає, що ці документи свідчать про визнання відповідачем боргу.

          Згідно договору від 06.11.2006 Сторона 5 (Чорноморське ВУЖКГ) перераховує Стороні 6 (ВАТ "Крименерго") грошові кошти у розмірі 3690476,00грн. в рахунок погашення заборгованості за електроенергію, спожиту у 2002-2004 роках.

          У своїй заяві від 17.08.2010 №10/2578 позивач просив стягнути суму боргу у розмірі 681055,00грн. що залишилася по графіку реструктуризації і виникла у свою чергу до 2002 року.

          Як вбачається з істотних умов договору від 06.11.2006 сума заборгованості у розмірі 3690476,00грн. виникла за електроенергію, спожиту в період 2002-2004 роках і тим самим жодним чином не відноситься до суми заборгованості у розмірі 681055,00грн., що виникла до 2002 року, і відповідно підписаний 06.11.2006 Чорноморським ВУЖКГ договір №705е/434 про організацію взаєморозрахунку не може бути підставою визнання Чорноморським ВУЖКГ боргу що є предметом спору, який виник до 2002 року.

          Згідно договору від 22.10.2008 Сторона 7 (Чорноморське ВУЖКГ) перераховує Стороні 8 (ВАТ "Крименерго") грошові кошти у розмірі 1486915,00грн. в рахунок погашення заборгованості за електроенергію за 2001-2003 роки і за січень-березень 2004 року.

          Як вже було зазначено згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного і Господарського кодексів України" (п.23) в тих випадках, коли передбачалося виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання тільки частини боргу (періодичного платежу) такі дії не можуть бути основою для переривання терміну позовної давності по інших частинах (платежам).

          Договір від 22.10.2008 про організацію взаєморозрахунків був укладений на суму заборгованості у розмірі  1486915,00грн.

          Якщо взяти до уваги, що ця сума передбачала погашення заборгованості за графіком реструктуризації, то цей договір не має ніякого відношення до заборгованості у розміри 681055,00грн., яка не була предметом цього договору і відповідно не підтверджує факт визнання відповідачем саме цієї суми боргу.

          Таким чином позивачем не доведено факт визнання відповідачем заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 681055,00грн. що залишилася несплаченою за графіком реструктуризації та за реактивну електричну енергію у розмірі 152529,24грн., що склалася станом на 01.07.2006.

При таких обставинах, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в частині стягнення суми у розмірі 681055,00грн., позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до статті 266 Цивільного кодексу України, Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3%  річних у сумі 63030,15грн. та індексу інфляції у сумі 324182,32грн. по графіку реструктуризації.

Решта позовних вимог позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, по активній  електричній енергії позивачем  здійснено нарахування  боргу у сумі 844 216,89грн. з листопада 2008 року по грудень 2009 року, тоді як  позивачем не представлені докази  споживання відповідачем  активної електричної енергії  (крім вуличного освітлення) з серпня  2009 року  по грудень  2009 року).

В ході розгляду справи, належними документами, у  тому числі: двостороннім актом звірки, підтверджена заборгованість відповідача  по активній  електричній енергії у спірному періоді  на суму 163813,30грн., яка підлягає стягненню.

Крім даної суми стягненню підлягають суми інфляції у розмірі 10464,75грн., нарахованої  з листопада  2008 року по грудень 2009 року, річні у сумі 5047,43грн. за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 року, пеня у сумі 15382,46грн. за період з 31 січня 2009 року по 28 липня 2009 року.

В частині  стягнення 769573,36грн. по активній  електричній енергії, висновок господарського суду стосовно того, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, судова колегія вважає цілком правильним.

Щодо суми заборгованості за реактивну електричну енергію, судова колегія також погоджується з висновком господарського суду, щодо обґрунтованості вимог, оскільки між сторонами у 2002 році було укладено графік реструктуризації заборгованості,  згідно якого відповідач повинен був сплачувати суми, однак, свої зобов'язання не виконав.

Також  відповідачем частково було визнано суму боргу за реактивну електричну енергію, у розмірі 119295,75грн., 3% річних у сумі 2790,86грн., індексу інфляції у сумі 17773,66грн., пені у сумі 970,82грн., стосовно решти вимог відповідач послався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Таким чином, визнана відповідачем сума боргу підлягає стягненню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі  15473,04грн., індекс інфляції у розмірі 90123,08грн., пеню у розмірі 970,82грн., нарахованих на суму основної заборгованості за  реактивну електричну енергію.

Однак, як вказувалось вище, господарським судом не було враховано норми статті 266 Цивільного кодексу України, отже погодження господарського суду з розрахунком пені, суми інфляції та річних, зроблених позивачем, виходячи з умов договору та норм діючого законодавства, судова колегія вважає невірним.

                    Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду частково прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим воно підлягає зміні.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (пункт 4), статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд    

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2011 року у справі № 2-2/4819-2009 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

                    " Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства  (96400, смт. Чорноморське, вул. Павленко, 64,  ЗКПО 03348235, р/р26004301322454) на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, п/р 260073013142, МФО 324805, ЗКПО 00131400 у філії ВАТ "Ощадбанк") заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 163813,30грн., 3% річних у сумі 5047,43грн., індекс інфляції у сумі 10464,75грн., пеню у розмірі 15382,46грн., заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 119295,75грн., 3% річних у сумі 2790,86грн., індекс інфляції у розмірі 17773,66грн., пеню у сумі 970,82грн., а всього 335539,03грн.

                    Стягнути з Чорноморського виробничого управління житлово-комунального господарства  (96400, смт. Чорноморське, вул. Павленко, 64,  ЗКПО 03348235, р/р26004301322454) на користь публічного акціонерного товариства "Крименерго" 3355,40грн. - державного мита та 32,85грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В решті позову - відмовити.

                    3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідні накази.             

Головуючий суддя                              < Підпис >                    В.Є. Дмитрієв

Судді                                                            < Підпис >                    К.В. Волков

                                                            < Підпис >                    С.А. Рибіна

розсилка:  

1.  Публічне акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95000)

2.  Чорноморське виробниче управління житлово-комунального господарства (вул. Павленка, 62,Чорноморське,96400)