Постанова

від 20.10.2011 по справі 5004/719/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/719/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року                                                                                      Справа № 5004/719/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. ,  суддя Василишин А.Р.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився  

відповідача: представник Олексюк А.Л.  

третьої особи ПАТ "Західінкомбанк": представник не з'явився

третьої особи КФ ПАТ "Західінкомбанк": представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача  приватного підприємства "Фірма СПМК-1" на рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/719/11 від 02.06.11р. (суддя Войціховський В. А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тайга"    

до відповідача  Приватного підприємства "Фірма СПМК-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

- публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"

- Київська філія публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення в сумі 57 132 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/719/11 від 02.06.11р. задоволено позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Тайга" та стягнуто з приватного підприємства "Фірма СПМК-1" на користь приватного акціонерного товариства "Тайга" 57 132,14 грн. у відшкодування фактично понесених витрат, 571,32 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що приватне підприємство "Фірма СПМК-1" є власником спільної часткової власності, а саме 5/100 майнового комплексу площею 5422,6 кв.м., що належать на праві власності ПрАТ "Тайга", що у відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України породжує для відповідача обов'язок пропорційно до його частки брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції приватне підприємство "Фірма СПМК-1" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 02.06.11р. у справі 5004/719/11 та прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2011р. змінити, яким стягнути з ПП "Фірма "СПМК-1" на користь позивача у відшкодування понесених ним витрат у 2010 році на утримання адмінбудинку №65 по вул.  Червоноармійській в  м. Києві - 9 075,24 грн. суму рівнозначну в процентному відношенні коштам, які сплатили позивачу за цей період інші співвласники будинку - ТОВ "Лідер" та Київська філія АКБ "Укрсоцбанк" та фактично використані відповідачем послуги у січні-лютому 2010р. по теплопостачанню в сумі 4 093,23 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що згідно з банківськими виписками, філія АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Лідер", які є також співвласниками будинку, перерахували ПрАТ "Тайга" за 2010 рік 54 451,47 грн. на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки ПП "Фірма "СПМК-1" володіє в шість разів меншою часткою власності в зазначеному будинку, то виходячи з розрахунку (54 451,47 грн.:6), грошовий внесок відповідача на утримання будинку становить 9 075,24 грн. Щодо стягнення коштів за використання теплової енергії, то апелянт зазначає, що фактичне використання відповідачем теплової енергії протягом січня-лютого 2010 року становить 4 093,23 грн.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 02.06.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.  

Після початку розгляду апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом по суті позивачем до початку продовження розгляду апеляційної скарги у наступному судовому засіданні подано клопотання у формі телеграми про припинення провадження у справі у зв'язку із укладенням мирової угоди в частині відшкодування витрат, пов'язаних із обслуговуванням адміністративного будинку у сумі 57132грн.14коп.

Представник апелянта зазначив, що укладення мирових угод на стадії апеляційного провадження процесуальним законом не передбачено, тим більше припинення апеляційного провадження після укладення мирової угоди.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухавши думку представника відповідача прийшла до висновку про безпідставність заявленого клопотання про припинення апеляційного провадження та вважає, що апеляційна скарга має бути розглянута по суті.  

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників  сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Фірма СПМК-1" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2011р. частковій зміні, виходячи із наступного.

Відповідно до свідоцтва на право власності з додатком (том 3 а.с. 75-76), виданого Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації 15.09.1998р., товариству "Тайга" належить на праві колективної власності майновий комплекс площею 5422,600 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, в тому числі адміністративний будинок площею 5068 кв.м., гараж площею 243,60 кв.м., гараж площею 110,40 кв.м.

04 жовтня 2002 року між ВАТ "Тайга", м. Київ та фірмою "СПМК-1", м. Луцьк було укладено договір (том 1 а.с. 15-18) купівлі-продажу частини майнового комплексу, що знаходиться по вул. Червоноармійська, 65, у м. Києві загальною площею 258,6 кв.м., або 5/100 від усього адміністративного будинку.

Зазначені нежилі приміщення знаходяться на першому поверсі адміністративного будинку.

Як визначено договором купівлі-продажу (п. 1.3 договору) продаж частини майнового комплексу за цим договором погоджений з двома іншими співвласниками майнового комплексу, зокрема, із АКБ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Лідер". До матеріалів справи (том 4 а.с. 94-110) долучено примірники укладених між ВАТ "Тайга" та АКБ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Лідер", договорів купівлі-продажу частин майнового комплексу по вул. Червоноармійській, 65, у м. Києві, а також актів приймання-передачі приміщень.

04 жовтня 2002 року між сторонами договору купівлі-продажу був підписаний акт прийняття-передачі придбаної частини будинку №65 по вул. Червоноармійській у м. Києві (том 1 а.с. 19). Як зазначено у акті приймання-передачі приміщення, останнє має центральне опалення.

Пунктом 2.3 договору купівлі-продажу від 04.10.2002р. сторонами було погоджено, що після переходу права власності відчужуваної частини майнового комплексу до покупця – фірми "СПМК-1", продавець у момент фактичної передачі приміщень відповідно до п. 2.2 договору одночасно зобов'язується передати покупцеві копії документів, які засвідчують його право власності на відчужувану частину майнового комплексу, надати інформаційно-консультаційне та інше сприяння, необхідне для переоформлення угод на комунікаційне постачання та забезпечення відчужуваних приміщень.

Крім того, як визначено п.п. 2.4, п. 2.5.3 договору, продавець зобов'язується надати доступ покупцеві до відчужуваної за цим договором частини майнового комплексу через центральний вхід будинку, а також не чинити покупцеві будь-яких інших перешкод щодо використання ним придбаної частини майнового комплексу.

З переходом до покупця права власності на відчужувану продавцем частину майнового комплексу покупець набуває право користування прибудинковою земельною ділянкою пропорційно придбаної частини будинку, що дорівнює стандартній площадці для стоянки двох легкових автомобілів.

Згідно п. 3.1 договору кожна із сторін за цим договором зобов'язувалась сумлінно і у встановлені терміни виконувати взяті на себе зобов'язання та сприяти іншій стороні в дотриманні покладених на неї договірних обов'язків.

Укладений між товариством "Тайга" та фірмою "СПМК-1" договір купівлі-продажу частини майнового комплексу від 04.10.2002р. предметом судових розглядів не виступав, сторонами розірваний чи змінений не був, недійсним чи неукладеним не визнавався.

Здійснюючи господарську діяльність фірма "СПМК-1" прийняла рішення про здачу власного приміщення в оренду.

28.05.2009р. між фірмою "СПМК-1" та Київською філією ПАТ "Західінкомбанк" було укладено договір оренди нежитлового приміщення строком до 01.06.2010р. (том 4 а.с. 156-158). Згідно зазначеної угоди нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі в будинку №65 по вул. Велика Васильківська (Червоноармійська) у м. Києві, загальною площею 258,6 кв.м., передавалось фірмою "СПМК-1" в строкове, платне користування філії ПАТ "Західінкомбанк" для розміщення відділення банку. Угодою №1-2602/10 від 26.02.2010р. (том 4 а.с. 159) було розірвано договір оренди нежитлового приміщення №2805/09 від 28.05.2009р. та встановлено, що фірма "СПМК-1" не має жодних претензій до ПАТ "Західінкомбанк" щодо виконання умов договору оренди, приміщення знаходиться в належному стані.

Як прослідковується із пояснень Київської філії ПАТ "Західінкомбанк" від 18.05.2011р. (том 4 а.с. 154), у період дії договору оренди ні між ПАТ "Західінкомбанк" та фірмою "СПМК-1" інших договорів щодо приміщення в будинку №65 по вул. Велика Васильківська у м. Києві не укладалось, як не укладалося і інших договорів між ПАТ "Західінкомбанк" та ВАТ "Тайга" щодо зазначеного приміщення.

Оскільки договором купівлі-продажу приміщення 04 жовтня 2002 року продавець ВАТ "Тайга" не обумовив строки, у які приватне підприємство "Фірма СПМК-1" мало б укласти самостійні договори на комунальне обслуговування, то до такого укладення відповідач зобов'язаний був відшкодовувати витрати на відшкодування оплати комунальних послуг, витрати на підтримання в належному санітарно-гігієнічному стані будівлі в цілому та прибудинкової території пропорційно придбаним площам нежитлового приміщення.

Поряд з тим приватне підприємство "Фірма СПМК-1", встановивши засоби вимірювальної техніки (ЗВТ) для облікову споживання води та електроенергії, не провело розмежування теплових комунікацій та самоусунулась від оформлення прямих договорів на водо-, електро- та теплопостачання.

Пропоновані позивачем умови відшкодування витрат як на утримання будинку і прибудинкової території так і на комунальні послуги відповідачем підтримані не були (а.с.115-116, 120-121, 125-126, 133-136, т.3).

Водночас рішенням господарського суду Волинської області від 11.05.10р. у справі 6/121-40 (а.с.139-148, т.3), залишеним без змін Львівським апеляційним господарським судом від 13.09.10р. (а.с.149-154, т.3) встановлено, що відповідач приватне підприємство "Фірма СПМК-1" здійснює відшкодування позивачу коштів у розмірі 5% від загальної суми.

За змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак приватне підприємство "Фірма СПМК-1" зобов'язане відшкодовувати витрати як за теплоенергію так і за утримання в належному санітарно-гігієнічному стані будівлі №65 у м. Києві по вул. Червоноармійській та прибудинкової території пропорційно придбаним площам нежитлового приміщення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстраційного посвідчення №008989 від 08.10.2002р. (том 1 а.с. 20) фірма "СПМК-1" є власником нежилого приміщення загальною площею 258,6 кв.м., що складає 5/100 частин майнового комплексу площею 5422,6 кв.м., розташованого у м. Києві по вул. Червоноармійська, 65.

Таким чином, фірма "СПМК-1" є власником спільної часткової власності, а саме 5/100 майнового комплексу площею 5422,6 кв.м., що належать на праві власності ПрАТ "Тайга", що у відповідності до ст. 360 Цивільного кодексу України породжує для відповідача обов'язок пропорційно до його частки брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено поняття і види права спільної власності. Частиною 4 зазначеної статті встановлено презумпцію дії правового режиму права спільної часткової власності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

У позовній заяві позивачем наведено розрахунок витрат по фактичному утриманню спільного приміщення у 2010 році за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, в загальній сумі 57132,14 грн., а саме:          1. Витрати за користування спільними площами (прибирання спільних площ в будинку, витрати по оплаті праці двірника, прибиральниці та ін.) в розмірі 13682,07 грн. (5% від загальних витрат 273641,46 грн.), а саме: заробітна плата за рік (4 працівника) за 12 місяців –55229,27 грн.; відрахування соцстрах із з/плати за 2010 рік –31767,88 грн.; спецодяг –1041,42 грн.; господарський інвентар (віники) –112,50 грн.; миючі засоби –7982,28 грн.; - освітлювальні прибори, розетки, вимикачі –3027,73 грн.; вивіз побутового сміття –12117,60 грн.; закупка вогнегасників –519 грн.; прибирання даху адмінбудинку від снігового покрову –133740 грн.; закупівля солі (зимовий період) –187,50 грн.; обслуговування ліфта –6117,72 грн.; будівельні матеріали на ремонт, утримання адмінбудинку –21798,56 грн.          2. Витрати по оплаті комунальних послуг за 2010 рік 39946,67 грн., в тому числі 3255,81 грн. по оплаті електричної енергії згідно показників лічильника, 36139,86грн. по оплаті теплової енергії (пропорційно зайнятої площі у опалювальний період 2010 року), а також 551 грн. по оплаті води згідно показників лічильника за період січня-травня місяців 2010 року. 3. Витрати по ремонту системи водопостачання за 2010 рік 3503,40 грн. (5% від загальних витрат  70068 грн.).

В обґрунтування фактично понесених товариством "Тайга" впродовж 2010 року витрат на утримання адміністративного будинку позивач надав копії документів, які, на його думку, доводять правомірність позовних вимог здійснює посилання на наступні документи: - рахунки-фактури за комунальні послуги та докази їх надіслання відповідачу (том 1 а.с. 22-44); - звідні відомості для відрахування у фонди (том 1 а.с. 45-86); - видаткові накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей, використання котрих пов'язане з утриманням будинку (том 1 а.с. 87-107); - рахунки на оплату води (том 1 а.с. 108-116); - акти приймання-передавання товарної продукції – теплової енергії та інші документи щодо даного виду енергії (том 1 а.с. 117-134); - акти приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів (том 1 а.с. 135-143); - акти з надання послуг по вивезенню сміття (том 2 а.с. 1-8); - акти здачі-приймання робіт на очищення даху від снігового покрову (том 2 а.с. 9-10); - податкові накладні на оплату теплової енергії, послуг з обслуговування ліфтів, спожитої електроенергії, активної електроенергії (том 2 а.с. 11-93); - податкові накладні на оплату миючих засобів, закупівлю освітлювальних приборів (том 2 а.с. 94-106); - податкові накладні на оплату послуг з ремонту системи водопостачання, чистки даху (том 2 а.с. 107-110); - банківські виписки про здійснені в 2010 році безготівкові розрахунки, спрямовані на оплату послуг, товарно-матеріальних цінностей та ін. (том 2 а.с. 111-149); - банківські виписки на оплату понесених у зв'язку з утриманням адміністративного будинку витрат (том 3 а.с. 1-74).

На підставі зазначених письмових доказів місцевий господарський суд Волинської області прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд після дослідження як наявних у матеріалах справи письмових доказів так і додатково витребуваних від позивача (а.с.87-198, т.5) та відповідача (а.с.199-203, т.5), доводів апеляційної скарги та заперечення на неї, приходить до висновку, що стягненню із відповідача підлягає частина коштів від суми нарахованих понесених витрат за 2010 рік позивачем.

Як зазначалося вище, розрахунок позову позивач формує із трьох частин (розділів), з яких 13682,07 грн. (5% від загальних витрат 273641,46 грн.) - по першому розділу "Витрати за користування спільними площами". По другому розділу "Витрати по оплаті комунальних послуг за 2010 рік" нараховано 39946,67 грн., в тому числі 3255,81 грн. по оплаті електричної енергії згідно показників лічильника, 36139,86грн. по оплаті теплової енергії (пропорційно зайнятої площі у опалювальний період 2010 року), а також 551 грн. по оплаті води згідно показників лічильника за період січня-травня місяців 2010 року. Та по третьому  розділу "Витрати по ремонту системи водопостачання за 2010 рік" нараховано 3503,40 грн. (5% від суми понесених загальних витрат у розмірі 70068 грн.).

Досліджуючи понесені фактичні витрати по зазначених розділах, суд апеляційної інстанції встановив таке.

В частині понесених фактичних витрат по ремонту системи водопостачання у 2010 році.

Як вбачається із додатково наданих письмових доказів на вимогу апеляційного суду позивач у 2010 році провів у жовтні місяці ремонт систем водопостачання та каналізації на загальну суму 30082грн.80коп., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року форми КБ-2в (а.с.159-162, т.5). Довідка про вартість таких виконаних робіт (форми КБ-3в) відсутня.

Письмових доказів, які б обґрунтовували оплату вартості виконаних будівельних робіт на суму 30082грн.80коп., позивачем суду не надано.

Поряд з тим позивачем надано суду апеляційної інстанції інший акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року форми КБ-2в (а.с.176-181, т.5), яким підтверджується виконання ремонту внутрішньої системи опалення в будівлі за адресою вул.Червоноармійська, 65 в м. Києві на загальну суму 39985грн.20коп.

При сумуванні сум за двома зазначеними вище актами виконаних будівельних робіт добутком є сума 70068 грн.

Позивачем помилково ототожнено ремонт внутрішньої системи опалення із ремонтом систем водопостачання та каналізації.

При поданні позовної заяви у самій позовній заяві відсутні підстави позову щодо стягнення витрат, за умови їх підтвердження (докази відсутні), ремонту внутрішньої системи опалення.

Надані письмові докази, а також відсутність доказів щодо фактичного понесення витрат, які підлягають відшкодуванню пропорційно площі, що знаходиться у користуванні (у тому числі і у власності) відповідача та інших користувачів, спростовують твердження позивача щодо порушеного його права відповідачем у цій частині вимог.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на зазначені суперечності та припустився помилкового висновку про доведеність позову у цій частині.

Що стосується позовних вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату комунальних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що комунальні послуги обмежуються постачанням для відповідача електро- та теплоенергії та води.

Оскільки відповідачем були встановлені окремі лічильники для обліку спожитої електроенергії та води, місячний обсяг спожитих ресурсів обчислюється виходячи із фактичного споживання. За фактичне споживання має здійснюватися і оплата.

На отримання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту постанови - теплоенергія у відповідних відмінках) відповідач окремого договору із теплопостачальною організацією не укладав. Відсутні також докази розмежування системи опалення. Відтак облік теплової енергії та оплата за спожиту енергію здійснюється позивачем відповідно до опалювальної площі із подальшим відшкодуванням іншими користувачами, які не від'єднанні від загальної системи опалення пропорційно площі, що знаходиться у їх користуванні.

За 2010 рік позивачем для відповідача, в порядку відшкодування понесених витрат по оплаті комунальних послуг, нараховано 39946грн.67коп. З них: 2713,18грн. - за електроенергію, 30116,55грн. - за теплоенергію, 439,59грн. - за воду, 6677,35грн. - податок на додану вартість на зазначені суми.

Суд першої інстанції погодився із доводами позивача щодо нарахування витрат за комунальні послуги за 2010 рік на загальну суму 39946грн.67коп.

Однак із такими доводами не погоджується суд апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи 5004/719/11 для позивача у 2010 році було надано послуг по теплопостачанню теплопостачальною організацією - акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" на загальну суму 187892,82грн. (а.с.11-26, т.2), у тому числі і в міжопалювальний сезон по корегуючим розрахункам.

Приймаючи до уваги, що компенсація даного виду енергії відповідачем для позивача має бути проведена пропорційно займаній площі (5/100), то розмір такої компенсації за теплову енергію за 2010 рік має становити 9394,64грн. (187892,82 * 5%). Зазначені суми обраховані з урахуванням податку на додану вартість.

Твердження апелянта у апеляційній скарзі, що ним (у тому числі і орендарем - третьою особою Київською філією публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк") фактично приміщення використовувалося лише у січні-лютому 2010 року, а відтак і оплата повинна бути проведена за фактичне користування у сумі 4093,23грн., судом не приймається, як необґрунтоване. Як зазначалося вище, придбана відповідачем частина приміщення (5/100) не від'єднана від цілісної системи опалення, відсутні технічні можливості про відключення приміщень відповідача, а відтак подача тепла для відповідача здійснюється у складі єдиної опалювальної системи. І у даному випадку неважливо, чи дане приміщення використовується чи не використовується відповідачем у межах його статутної діяльності.

Таким чином Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що за 2010 рік відповідач зобов'язаний здійснити позивачу відшкодування за теплову енергію у розмірі 9394грн.64коп.

Що стосується оплати за спожиту електричну енергію та воду, то відповідач зобов'язаний відшкодувати її вартість у фактично спожитих обсягах відповідно до ЗВТ.

За наданими позивачем розрахунками, які відповідачем не були заперечені,  останнім у 2010 році було спожито електроенергії на загальну суму 2713,18грн., води - 439,59грн., що також підлягає відшкодуванню.

Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (стаття 1) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

З огляду на зазначене відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг у межах розділу 2 розрахунку позову підтверджується у сумі 12547грн.41коп.

В решті позовних вимог щодо відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг розрахунки є необґрунтованими та безпідставними і у їх задоволенні позивачу слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача щодо відшкодування витрат за користування спільними площами у сумі 13682грн.07коп.

Такий розрахунок позивача ґрунтується на добутку 5% від загальних витрат 273641,46грн., до яких включені: заробітна плата 4 працівників за 12 місяців – 55229,27грн.; відрахування внесків до Фонду соціального страхування із заробітної плати за 2010 рік – 31767,88грн.; спецодяг – 1041,42грн.; господарський інвентар (віники) – 112,50грн.; миючі засоби – 7982,28грн.; освітлювальні прибори, розетки, вимикачі – 3027,73грн.; вивіз побутового сміття – 12117,60грн.; закупка вогнегасників (фактично було проведено технічний огляд) – 519грн.; прибирання даху адмінбудинку від снігового покрову – 133740грн.; закупівля солі (зимовий період) – 187,50грн.; обслуговування ліфта – 6117,72грн.; будівельні матеріали на ремонт, утримання адмінбудинку – 21798,56грн.

Суд першої інстанції визнав доведеними надані розрахунки, такі, що підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Із таким висновком колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується лише частково.

Так матеріалами справи не підтверджено оплати позивачем послуг на вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) за періоди з 01.01.10р. по 31.03.10р., з 01.05.10р. по 30.06.10р., з 01.08.10р. по 31.10.10р. (а.с.1-8, т.2);  очищення даху адмінбудинку від снігового покрову у січні та лютому місяцях 2010 року (а.с.9-10, т.2).

Не можуть вважатися обґрунтованими доводи позивача в частині компенсації (відшкодування) йому послуг на вивезення та знешкодження ТПВ, ще і з тієї причини, що із березня по грудень 2010 року приміщення не використовувалося. У даному випадку відшкодування витрат по наданих послугах на вивезення та знешкодження ТПВ знаходиться у прямому причинному зв'язку із використанням приміщення, на відміну від відшкодування послуг по теплопостачанню.

Не знаходять свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги і доводи позивача щодо підставності та правомірності нарахування відшкодування витрат по обслуговуванню ліфтів.

Як доведено матеріалами справи, визнається сторонами, підтверджується письмовими доказами (а.с.89-93, т.5) приміщення, яке є власністю відповідача знаходиться на першому поверсі адмінбудівлі. Однак позивачем не надано доказів, яким чином, як часто і чи була потреба у відповідача для користування ліфтом у період із 01.01.10р. по 28.02.10р. (з 01.03.10р. по 31.12.10р. приміщення відповідачем не використовувалося взагалі, було зачинене).

Судом апеляційної інстанції критично оцінені письмові докази, пояснення позивача в частині включення до відшкодування витрат, які він поніс при закупівлі будівельних матеріалів на ремонт а також утримання адмінбудівлі.

Так надані податкові накладні на придбання матеріалів, обладнання не співпадають із актами на списання матеріалів та актами обстеження адміністративної будівлі (а.с.115-158, т.5).

Актами обстеження адміністративної будівлі визначаються ті недоліки та пошкодження, які необхідно усунути. Податковим накладними підтверджується придбання будівельних матеріалів, деталей, тощо. Однак доказів того, що зазначені будівельні матеріали були використані саме на ліквідацію пошкодження чи для здійснення ремонту як капітального так і поточного у межах актів обстеження адміністративної будівлі, апеляційному суду надано не було, як не було надано і суду першої інстанції.

Покликання на акти списання не може бути прийнято як належні та допустимі докази, так як вони містять поряд із будівельними матеріалами, вузлами, деталями, відомості про списання товароматеріальних цінностей (малоцінних предметів, канцтоварів, тощо, навіть квітів, чаю, кави, цукру...), які використовуються виключно у власній господарській діяльності позивача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковим включення позивачем до складу понесених ним витрат та як наслідок відшкодування відповідачем витрат на вивезення ТПВ, очищення снігу із даху будинку, обслуговування ліфта, на придбання будівельних матеріалів на ремонт, утримання адмінбудинку. Розмір таких витрат становить 8688,70грн. В цій частині позивачу слід відмовити.

Витрати, які підлягають стягненню із відповідача за користування спільними площами підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у сумі 5023,80грн.

У даному випадку має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене рішення господарського суду Волинської області від 02.06.11р. у справі №5004/719/11 підлягає частковій зміні в частині стягнення із відповідача відшкодування фактично понесених витрат у сумі 17571,21грн. Доводи апелянта знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги лише частково.

В частині стягнення 39560грн.93коп. позивачу - приватному акціонерному товариству "Тайга" слід відмовити у цій частині позовних вимог, як заявлених необґрунтовано та безпідставно.  

Витрати по сплаті держмита та витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Видачу наказу слід доручити місцевому господарському суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 02.06.11р. у справі №5004/719/11 частково змінити в частині відшкодування фактично понесених витрат, виклавши резолютивну частину у такій редакції:

"Стягнути з приватного підприємства "Фірма СПМК-1" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 13349848) на користь приватного акціонерного товариства "Тайга" (м. Київ, вул. Червоноармійська, 65, код ЄДРПОУ 13685175) 17571,21грн. у відшкодування фактично понесених витрат, 175,71грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 72,58грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.  

В решті позову відмовити."

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Справу №5004/719/11 повернути  господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий  суддя                                                                      Юрчук М.І.

Суддя                                                                                              Дужич С.П.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

 01-12/15721/11  15721/11