Постанова

від 06.12.2011 по справі 12/20/1903-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

                                     

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

06 грудня 2011 року                                                           Справа № 12/20/1903-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Маціщук А.В.

судді                                                   Гулова А.Г. ,

 судді                                                   Петухов М.Г.   

за участю представників сторін:

позивача - пред-к ОСОБА_1 (пост.дов. №5904 від 12.11.2009 р.)

відповідача -  пред-к ОСОБА_2 (пост.дов. №11 від 29.08.2011 р.)

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду  Хмельницької області від 23.09.11 р.

у справі № 12/20/1903-10     (суддя  Шпак В.О. )

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

до відповідача  приватного  підприємства "ВНК"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3    

про звернення стягнення 335 136,00 грн. - суми штрафів  на предмет іпотеки.

в с т а н о в и в :

Рішенням  господарського суду Хмельницької області  від  23.09.2011 р. у  справі            №12/20/1903-10 задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"  до приватного підприємства "ВНК",м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення 335136,00 грн. - суми штрафів за кредитною угодою    № 0801/1009 від 30.01.2008 р. та договором іпотеки № 0801/1009 від 30.01.2008 р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення комори-швейного цеху площею 598,9 кв.м, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н с. Давидківці пров. Коцюбинського,10/1, що належить відповідачу на праві власності згідно з договором купівлі-продажу ВКЕ № 164631 від 21.01.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в Хмельницькому бюро технічної інвентаризації 21.01.2008 р., реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 21655109.

Сума позову 335136,00 грн. складається з: - 73798,50 грн. штрафу за п.6.6 кредитної угоди № 0801/1009 від 30.01.2008 р. за порушення позичальником ОСОБА_3 грошових зобов'язань, більше, ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк був змушений звернутись до суду;

- 261337,50 грн. штрафу за п.21 договору іпотеки № 0801/1009 від 30.01.2008 р.  за порушення термінів укладення договору страхування майна, яке є предметом іпотеки, на новий строк.

Відповідно до оскаржуваного рішення суду встановлено способ реалізації предмета  іпотеки  шляхом надання  права  публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві  з усіма правами, наданими актами цивільного законодавства продавцю, зокрема,  правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу, з правом отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримувати матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт, отримувати витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру правочинів та інших прав, необхідних для здійснення продажу. Оспорюваним рішенням суду встановлена початкова ціна предмета іпотеки (приміщення комори швейного цеху площею 598,9 кв.м) для його реалізації - 284062,5 грн.

Відповідач не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ комерційному банку "ПриватБанк" в задоволенні позовних вимог. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, суд прийняв рішення про стягнення  штрафу, відповідність розміру якого,  позивачем  не доведена, всупереч п.6.6 кредитної угоди № 0801/1009 від 30.01.2008 р. Задовольняючи  позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з позивачем, що для нарахування штрафу за такою умовою кредитної угоди достатньо самого тільки факту порушення будь-якого зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим банк буде звертатись із позовлм до суду, і суму штрафу обрахована банком із врахуванням 5% від суми ним же поданого до суду іншого позову.

Відповідач стверджує, що визначена позивачем сума штрафу 73798,50 грн. не була доведена належними та допустимими доказами всупереч  вимогам ст.ст.33,34 ГПК України, а тому суд ухвалив протиправне рішення, визнавши встановленими обставини, які базувались не на поданих в судове засідання доказах, а на виключно суб'єктивному  необгрунтованому твердженні позивача.  Пояснює, що суд першої інстанції визнав доведеним факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, всупереч тому, що ця обставина   лише встановлюється Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у справі  №2-2498/11.

Скаржник при цьому посилається на Узагальнення судової практики щодо розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних відносин (2009-2010рр.), зокрема, на розділ II ‘Звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи заставу', де Верховний Суд України зазначив, що «вирішуючи спори цієї категорії, суду принципово необхідно встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за цієї умови суд й має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави».

Також відповідач доводить, що суд з посиланням на  п.2.1 договору іпотеки                   № 0801/1009 від 30.01.2008 року стягнув  штраф, на нарахування  якого позивач не мав права, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, в даному випадку – ПП «ВНК» мало виконати обов'язок по перестрахуванню предмету іпотеки не пізніше 28.12.2009 р., тому позивач мав право нарахувати іпотекодавцю/відповідачеві штраф не пізніше 28.06.2010 р.

Також вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи. Зокрема, всупереч ст.35 Закону України «Про іпотеку» суд задоволив позов про дострокові звернення стягнення на предмет іпотеки за умов недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, визначеної ч.1 цієї статті, оскільки банк не надіслав іпотекодавцю та боржнику, який є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення. Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до  вказаного закону лише, якщо протягом встановленого 30-денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення.

ПАТ КБ «Приватбанк» у заяві про зміну предмету позову зазначає, що повідомлення такого змісту 20.10.2010 р. було направлено на адресу відповідача. Проте, господарський суд Хмельницької області, задовільняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», не взяв до уваги, що наявне в матеріалах справи повідомлення за своїм змістом не відповідає ст.35 Закону України «Про іпотеку», тому недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Скаржник також посилається на зазначене вище Узагальнення Верховного Суду України від 07.10.2010 р., де визначено, що недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, відповідно до ч.2 ст.35 Закону № 898-І\/.

Скаржник пояснює, що судом першої інстанції також порушено ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку», де зазначено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Крім того, господарським судом Хмельницької області всупереч ст.591 Цивільного кодексу України, ст.ст.ЗЗ,36,41 Закону України «Про іпотеку», договору іпотеки та всупереч запереченням іпотекодавця застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки, який сторони домовились застосовувати лише в позасудовому порядку. В порушення зазначених норм матеріального права суд першої інстанції надав право  ПАТ КБ «Приватбанк» продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі.

Позивач ПАТ КБ «Приватбанком» у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2011 р. - залишити без змін.

Позивач вважає, що судом вірно досліджені умови кредитної угоди, відносно яких сторони дійшли згоди, а саме - щодо застосування штрафу за пунктом 6.6. кредитної угоди в розмірі 50 грн. + 5 % від суми позову. Тому є достатнім наявності порушення ОСОБА_3 будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених кредитною угодою, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк змушений звернутися до суду. Інші умови (щодо наявності рішення за зверненням банка та набрання чинності таким рішенням) сторонами не передбачені.

Позивач додав до відзиву копію рішення з цивільної справи № 2-2498/11, яке підтверджує, що 22 вересня  2011 року (до моменту винесення оскаржуваного рішення господарського суду) Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" у цивільній справі № 2-2498/11 та було прийнято рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ПП "ВНК" заборгованості (станом на 14.04.2011р.) за кредитною угодою № 0801/1009 від 30.01.2008 р. у розмірі 1 648 666,13 грн.

Отже, місцевий господарський суд правомірно визнав доведеним факт невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки дана обставина  була встановлена рішенням Жовтневого районного суду  м.Дніпропетровська.

Щодо стягнення штрафу за договором іпотеки позивач пояснює, що суд встановив, що банку стало відомо про порушення іпотекодавцем (ПП „ВНК") п.20.1 договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у вересні 2010 року, коли банк заздалегідь повідомив ПП „ВНК" про комплексну перевірку збереження заставного майна та попередив про обсяги запланованої перевірки з наданням відповідної документації. Таким чином, позивачем не пропущено річний строк звернення до суду.          

Також позивач зазначає, що його право звернутися  у будь-який час  за судовим захистом та звернути стягнення на предмет іпотеки передбачено договором іпотеки               № 0801/1009, де сторони в пунктах 18.8.1.,18.8,3. та 18.10  досягли згоди щодо відповідних  умов для звернення стягнення, а також пунктом 6 договору поруки передбачили, що ПП "ВНК" зобов'язаний виконати обов'язки, зазначені в письмовій вимозі банку впродовж п'яти календарних днів.

ПАТ КБ "Приватбанк"  врахував  правову  позицію ВГСУ, що викладена у постанові  від 07.06.2011 р.,  якою було скасовано рішення першої та апеляційної інстанції  у даній справі і перед початком нового розгляду позивач скористався своїм правом на заміну  предмету позову  та усунув  недоліки прохальної частин позову, визначивши лише один об'єкт  для звернення стягнення  на предмет іпотеки та зазначивши 284062,50 грн. як початкову ціну предмета для його реалізації

Враховуючи вищенаведене, позивач стверджує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, прийняте з повним та всебічним вивченням всіх обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа ОСОБА_3 підтримує позицію відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено слідуюче.

30 січня 2008 року сторонами публічним акціонерним товариством Комерційний банк „ПриватБанк”, який є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (далі - банк) та ОСОБА_3 (далі - позичальник) укладено кредитну угоду № 0801/1009.

Відповідно до п.1.2. кредитної угоди позивач надав позичальнику кредит у розмірі 155000 дол. США.

Згідно з п.2.2.2 кредитної угоди ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити відсотки за користування кредитом в порядку і строки, встановлені в кредитній угоді та в договорі про видачу траншу № 0801/1009/01 від 03.01.2008 р.

Погашення заборгованості за кредитною угодою, здійснюється відповідно до графіку, що є додатком до договору про видачу траншу від 30.01.2008 р. № 0801/1009/01. Позичальник повинен надавати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитною угодою належним чином не виконав.

Станом на 10.09.2010 р. виникла заборгованість позичальника перед банком/позивачем за кредитною угодою № 0801/1009 від 30.01.2008 р. в розмірі 186 005,66 дол. США., з яких:

- заборгованість із повернення кредиту - 114 129,54 дол. США;          

- прострочена заборгованість із повернення кредиту - 26 374,62 дол. США;

- заборгованість із сплати відсотків - 35 272,01 дол. США;

- пеня - 8 851,08 дол. США;

  - заборгованість з комісії - 1378,41 дол. США.

Наявність заборгованності понад 120 днів підтверджена матеріалами справи, зокрема, розрахунком позивача, і відсутні докази сплати цієї заборгованності позичальником.

Крім того, відповідно до рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.09.2011 р. у справі № 2-2498/2011 р. задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та приватного підприємства «ВНК» про солідарне стягнення заборгованності за кредитною угодою № 0801/1009 від 30.01.2008 р. в розмірі 1648666,13 грн.

Стягнута судом заборгованність є еквівалентом сумі боргу 208654,26 дол.США (станом на 14.04.2011 р. – за заявами позивача про збільшення позовних вимог), яка складається із 140504,16 дол.США заборгованності за кредитом, 50557,1 дол.США заборгованності по процентам та 15701,74 дол.США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. При цьому первісно заявлений 23.06.2009 р. позов складаеться із позовних вимог про стягнення як боргу, так і пені, що вбачається з описової частини рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.

Відповідно до п.6.6 кредитної угоди ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених кредитною угодою, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду.

Відповідно до п.6.4. кредитної угоди нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років, сплата штрафу здійснюється в гривні (за курсом НБУ на дату сплати).

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 грошових зобов'язаннь за укладеною кредитною угодою позивач нарахував штраф відповідно до п.6.6 кредитної угоди в розмірі 73798,50 грн., що становить 250 грн. + 0,05 х 1470969,96 грн. (або 186005,66 дол.США ціни позову).

30.01.2008 р. позивачем та відповідачем приватним підприємством "ВНК" (іпотекодавець – майновий поручитель) укладений договір іпотеки № 0801/1009, відповідно до умов якого підприємство виступило майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_3 за кредитною угодою від 30.01.2008 р. № 0801/1009.

Предметом іпотеки стало нерухоме майно: приміщення комори–швейного цеху, площею 598,9 кв.м та приміщення відгодівельника площею 1212,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, пров.Коцюбинського, 10/1 та 10/2.

Відповідно до умов зазначеного договору іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитної угоди від 30.01.2008 р., в тому числі зі сплати штрафу у порядку та розмірі, визначених кредитним договором, за кожний випадок порушення зобов'язань (п. 2 договору іпотеки).

Крім того, відповідно до п.4 договору, іпотекою також забезпечуються, серед іншого, вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування штрафних санкцій, передбачених договором іпотеки.

За порушення іпотекодавцем (приватним підприємством "ВНК") передбаченого п.20.1. договору обов'язку продовжити договори страхування предмета іпотеки банк нарахував штраф в розмірі 30% вартості предмета іпотеки.

Предметом спору у даній справі є вимоги "Приватбанку" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно з п.6.6. кредитного договору та штрафу, нарахованого згідно з п.21 договору іпотеки.

Відповідно до ч.1 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.1-2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналізуючи зазначені норми Цивільного кодексу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок штрафу  73798,50 грн., заявленого позивачем до стягнення, суперечить нормам ст.549 ЦК України, оскільки встановлено, що штраф обчислений не від суми невиконаного зобов'язання (суми боргу), а від суми позову, до якої включено пеню. Тобто – в даному випадку штраф обчислений у відсотках від суми неустойки.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекотодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча і не перешкоджає зверненню із позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Отже у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст.35 Закону України «Про іпотеку» банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялась, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним – недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією із підстав для відмови у позові.

Така правова позиція відображена у листі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ , які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки)», а також – у постановах Вищого господарського суду України у справах № 34/520 від 26.07.2011 р.,         № 5023/468/11 від  14.09.2011 р., № 34/632-4/22 від 19.10.2011 р., № 5020-533/2011 від 26.10.2011 р. тощо.  

На час звернення з позовом до суду (28.10.2010 р.) таке повідомлення банком боржнику ОСОБА_3 надіслано не було – 20.10.2010 р. іпотекодавцю приватному підприємству «ВНК» листом № 20.0.1/01-1135 направлена вимога відповідного змісту, однак банк з посиланням на норми ст.ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку», вимагав від ПП «ВНК» протягом п'яти днів з моменту отримання даної вимоги сплатити всю заборгованність із повернення кредиту, всю заборгованність із сплати відсотків, пені, комісії та штрафу за кредитною угодою, що становить 184731,77 дол.США та 73798,5 грн. штрафу та сплатити штраф за договором іпотеки у розмірі 261337,5 грн./а.с.51-52 у т.1/.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що позовна вимога про звернення стягнення 73798,5 грн. штрафу на предмет іпотеки є неправомірною та передчасною, оскільки сума штрафу визначена всупереч нормам ст.549 ЦК України та оскільки така вимога заявлена банком із порушенням процедури, передбаченої ст.35 Закону України «Про іпотеку». При цьому колегія суддів не бере до уваги вимоги – повідомлення, які направлялись іпотекодавцю ПП «ВНК» та позичальнику ОСОБА_3 14.06.2011 р./копії на арк.7-12 у т.2, оригінали оглянуті колегією суддів в судовому засіданні/, оскільки оцінці судом підлягає порушене право на момент звернення з позовом до суду, тобто – на 28.10.2010 р.

          Позовна вимога про звернення стягнення штрафу за договором іпотеки у розмірі 261337,5 грн. також заявлена із порушенням норм ст.ст.35,39 Закону України «Про іпотеку».

Як зазначено вище, ПАТ КБ „Приватбанк” 20.10.2010 р. направив на адресу ПП «ВНК» повідомлення № 20.0.1/01-1135, в якому просив у п'ятиденний термін усунути порушення ним вимог договору іпотеки і повідомляв про намір в іншому випадку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, на момент такого повідомлення порушення договору іпотеки були вже відсутні (усунені), оскільки позивачеві стало відомо ще 21.09.2010 р., що предмет іпотеки був самостійно перестрахований підприємством «ВНК», що підтверджено договором страхування від 15.09.2010 р./а.с.155-167 у т.2/ та актом від 21.09.2010 р. перевірки збереження майна, що знаходиться в заставі Хмельницької філії «ПриватБанку» згідно з договором іпотеки № 0801/1009 від 30.01.2008 року /а.с.88 у т.2/. Така обставина може бути підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги, оскільки ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку» визначає, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене іпотекодавцем порушення іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. На зазначене звернув увагу Вищий господарський суд України в постанові від 07.06.2011 р. у даній справі.

Позивач не доводить, яким чином порушення строку укладання договору страхування в даному випадку завдало йому збитків чи вплинуло/змінило обсяг його прав, тоді як наведені обставини мають бути підставою/обгрунтуванням для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов, поданому суду першої інстанції за № 143 від 27.12.2010 р. /а.с.76-79 у т.1/, заявив про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу за договором іпотеки відповідно до ч.2 ст.258 та ч.3 ст.267 ЦК України.

Так, за умовами п.20.1 договору іпотеки відповідач зобов'язаний в день укладення договору іпотеки застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість. Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору страхування  ПП «ВНК» зобов'язаний продовжити строк дії цього договору у встановленому законом порядку на термін не менше строку дії кредитної угоди та надати банку докази цього  та сплати страхового платежу.

Договір іпотеки був укладений сторонами 30.01.2008 р. Договір страхування майна                            № НМІВGМ67417 був укладений 29.01.2008 р. ЗАТ «Страхова компанія ІНГОССТРАХ» та приватним підприємством «ВНК» /а.с.45-47 у т.1, 170-172 у т.2/. За умовами п.10 договору страхування майна строк дії договору визначений по 28.01.2009 р. включно.

Тобто – не пізніше 28.12.2008 р. відповідач зобов'язаний був продовжити строк дії договору страхування та надати іпотекодержателю докази цього та сплати страхового внеску. Відповідач  з порушенням вищезазначених умов договору іпотеки уклав договір страхування майна на новий строк лише 15.09.2010 р.

Оскільки визначені договором дії вчинені не були (відповідач не надав банку докази продовження строку дії договору страхування та докази сплати страхового внеску), позивач вже 29.12.2008 р. мав об'єктивну можливість дізнатись про порушення відповідачем умов договору і, відповідно, застосувати відповідальність у вигляді штрафу за п.21 договору іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись  про порушення свого права. Таким чином, строк позовної давності, визначений ч.2 ст.258 ЦК України до позовної вимоги про стягнення штрафу, сплив 29.12.2009 р., тоді як з позовом до суду банк звернувся 28.10.2010 р.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 261337,5 грн. штрафу за порушення зобов'язання, визначеного п.20.1 договору іпотеки, не підлягає задоволенню, враховуючи сплив позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, тому рішення підлягає скасуванню. Позовні вимоги з урахуванням наведеного вище не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.09.2011 р. у справі №12/20/1903-10 скасувати. Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь приватного підприємства "ВНК" 1675,68 грн. витрат на державне мито за розгляд апеляційної скарги. Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий  суддя                                                                        Маціщук А.В.

Суддя                                                                                                Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                                Петухов М.Г.  

 01-12/17751/11  17751/11