Рішення

від 11.09.2008 по справі 04-13/2997

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04-13/2997

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "11" вересня 2008 р.                                                                             Справа №  04-13/2997

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого-судді Упир І.І., при секретарі – Голосінській Н.М.,  за участю представників сторін: від  позивача – Миленький В.Л. - представник за довіреністю,  від відповідача –Кульчицький С.О. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма  “Славія” про стягнення 175506 грн. 61 коп.

                                                           ВСТАНОВИВ:

          Позивач заявив позов  про  стягнення з відповідача 76951 грн. 38 коп. заборгованості по оплаті насіння сільськогосподарських культур, 8224 грн. 90 коп. пені за прострочку оплати насіння, 85419 грн. 41 коп. штрафу  за порушення строку платежів згідно укладеного договору №187/75К, а також 1451 грн. 44 коп. річних, 3459 грн. 48 коп. –втрат від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України.

          Цей спір розглядався в суді першої , апеляційної та касаційної інстанціях.

          Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року позов було задоволено частково і з відповідача на користь позивача було стягнуто 76951 грн. 38 коп. основного боргу, 8224 грн. 90 коп. пені, 8541 грн. 90 коп. штрафу, 1451 грн. 44 коп. –3% річних, 3459 грн. 48 коп. інфляційних, 988 грн. 29 коп. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

20.07.2007 року відповідач подав до Київського міжобласного апеляційного господарського суду скаргу в якій просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ “Корпорація “Агросинтез”, відмовити.

Переглянувши справу Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2007 року позов задовольнив частково і стягнув з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю  “Агрофірма “Славія” на користь позивача ТОВ “Корпорація “Агросинтез” –76951 грн. 38 коп. основного боргу, 7185 грн. 53 коп. пені, 8541 грн. 90 коп. штрафу, 1451 грн. 44 коп. –3% річних , 3459 грн. 48 коп. інфляційних, 975 грн. 82 коп. витрат по держмиту  та 65 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039 грн. 37 коп. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу відмовив.

Не погоджуючись з  рішенням Київського міжобласного апеляційного господарського суду позивач 07.11.2007 року №254/07 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України  в якій просив касаційну інстанцію змінити постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року, зокрема: апеляційну скаргу СТОВ “Агрофірма “ Славія” залишити без задоволення, змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997, а саме : позов задовольнити повністю. Стягнути з СТОВ “Агрофірма “Славія” на користь  ТОВ “Корпорація “Агросинтез”- 76951 грн. 38 коп. основного боргу, 8224 грн. 90 коп. пені, 85419 грн. 41 коп. штрафу, 1451 грн. 44 коп. 3% річних , 3459 грн. 48 коп. витрат від інфляції, 1755 грн. 07 коп. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути  із СТОВ “Агрофірма “Славія” на користь ТОВ “Корпорація “Агросинтез” 877 грн. 54 коп. витрат по держмиту за подання касаційної скарги.

20.05.2008 року Вищий Господарський Суд України прийняв постанову, якою касаційну скаргу ТОВ “Корпорація “ Агросинтез”  задовольнив частково і постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі №13/2997 Господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185 грн. 53 коп. пені, 8541 грн. 90 коп. штрафу, 157 грн. 20 коп. державного мита, 10 грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039 грн. 37 коп. пені, 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення  Господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224 грн. 90 коп. пені, 8541 грн. 90 коп. штрафу, 167 грн. 67 коп. державного мита, 62 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877 грн. 51 коп., скасував.

Справу в цій частині передав на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

В іншій частині постанову Київського міжобласного  апеляційного господарського суду  від 12.10.2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі № 13/2997 господарський суд Черкаської області залишив без змін.

При новому розгляді справи представник позивача в засіданні суду просить суд розглянути та задовольнити позовні вимоги в частині 8224 грн. 90 коп. пені та 85419 грн. 41 коп. штрафу.

О обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача в засіданні суду пояснив, що між сторонами було укладеного договір поставки від 28.03.2006 року №187/75/К яким постачальник –позивач, передав, а відповідач прийняв товар і зобов'язувався його оплатити, згідно п. 4.2 договору з розстрочкою платежу , тобто третій платіж відповідач в сумі 85419 грн. 41 коп. мав оплатити у строк не пізніше 31.10.2006 року. В порушення умов договору відповідач  в повній сумі у визначений строк третій платіж не сплатив.

Заборгованість по третьому платежу складає 76951 грн. 38 коп. , яка визнається і не оспорюється відповідачем.

За порушення умов п. 4.2 та відповідно до п. 5.3.1 договору  позивач нарахував за період з 01.11.2006 року по 30.05.2007 року за 211 днів пеню в сумі 8244 грн. 90 коп. та  штраф в сумі 85419 грн. 41 коп.

Нарахування пені та штрафу у визначених сумах позивач вважає  є правомірними і відповідають умовам договору та ч.4 ст. 231, ст. 239  Господарського кодексу України.

Тому, він просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 8244 грн. 90 коп. пені та 85419 грн. 41 коп. штрафу.

Представник відповідача в засіданні суду проти заявлених позовних вимог заперечив і суду пояснив, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені можливе лише за  шість місяців тобто за період з 01.11.2006 року по 01.05.2006 року за 182 дні.

За  вказаний період по розрахунку відповідача сума пені складає 7190 грн. 12 коп.  Нарахування штрафу в сумі 85419 грн. 41 коп. відповідач вважає є помилковим оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме порушення, на що звернув увагу і Вищий Господарський Суд України постановою від 20.05.2008 року.

Вислухавши пояснення представників сторін оцінивши надані докази суд вважає, що позовні вимоги  підлягають до задоволення частково з таких обставин.

Відповідач порушив договірні зобов'язання в частині сплати третього платежу в повній сумі і у визначений строк. Факт порушення договірних умов відповідачем підтверджується договором, видатковою накладною № 187/75 від 24.05.2006 року, довіреністю відповідача від 24.05.2006 року №934893 та визнається відповідачем

За порушення умов договору п. 5.3.1 передбачена відповідальність у виді неустойки зокрема :  пеня в розмірі 0.25% але не більше встановленого розміру законодавством від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, а також штраф у розмірі 30% вартості договору за кожний факт порушення строку платежу.

Позивач, відповідно до п. 5.3.1 договору за порушення договірних зобов'язань до відповідача застосував і пеню і штраф і відповідно до його розрахунків пеню нарахував в сумі 8224 грн. 90 коп. та штраф в сумі 85419 грн. 41 коп.

Нарахування позивачем одночасно пені і штрафу за одне і те ж порушення суд вважає є помилковим і суперечить вимогам ст.. 61 Конституції України, приписами якої зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те ж саме порушення.

В п. 5.3.1 договору не зазначено, що за порушення строку платежу  до 30 днів ( чи іншого строку) відповідач сплачує пеню, а після 30 днів ( чи іншого строку) сплачує штраф.

Доводи представника позивача в засіданні суду з посиланням на ч.2ст. 231 Господарського кодексу України про те, що : “за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів ( робіт, послуг) , з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі суми відсотків вказаної вартості” не є підставою для застосування штрафу оскільки, цією статтею встановлений порядок лише в тому випадку коли є суб'єкт господарювання який належить до державного сектора економіки. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 197160, Статуту ТОВ “Корпорація “Агросинтез” та довідки  з Головного міжрегіонального управляння статистики у м. Києві від 06.06.2007 року №21-10/3398-2 ні позивач, ні відповідач СТОВ “Агрофірма “Славія” не належать до державного сектору економіки.

Отже, нарахування штрафу суд вважає є помилковими і позов в сумі 85419 грн. 41 коп. з вищевикладених мотивів задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5.4 договору нарахування неустойки ( штрафних санкцій, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється до моменту виконання зобов'язань належним чином.

Приписами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи з умов договору та приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд вважає, що нарахування пені за прострочення виконання зобов”язання можливе до моменту виконання договірних зобов”язань але не більше як за шість місяців .

Тому, нарахування пені за 211 днів суд вважає є помилковим.

Суд вважає, відповідно до розрахунків позивача пеня повинна рахуватися з 01.11.2006 року по 01.05 2007 року. За вказаний період сума пені складає 7190 грн. 12 коп. ( з 01.11.06р по 17.04.07р. –6688 грн. 08 коп. (85419,41 х 0,0466 х168) , з 18.04.07р. по 01.05.07р. –502 грн. 04 коп. ( 76951,38 х 0,0466 х 14).Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 7190 грн. 12 коп. пені підлягають до задоволення. В іншій частині 1034 грн. 78 коп. пені суд вважає в позові відмовити.

В засіданні суду представник відповідача надав суду доказ, платіжне доручення №9 від 22.01.2008 року , яким він на виконання наказу суду першої інстанції від 23.07.2007 року по справі №13/2997 сплатив позивачу 76951 грн. 38 коп. основного боргу, 8224 грн. 90 коп. пені, 8541 грн. 90 коп. штрафу, 1451 грн. 44 коп. –3% річних, 3459 грн. 48 коп. інфляційних, 986 грн. 96 коп. державного мита та 11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання цим рішенням законної сили позивач в порядку ст.. 122 ГПК України  повинен повернути відповідачу 1034 грн. 78 коп. пені та 8224 грн. 90 коп. штрафу.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України витрати по держмиту в сумі 71 грн. 92 коп.  та витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 4 грн. 84 коп. , а всього 76 грн. 27 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                                    В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма  “Славія” вул.. Суворова, 39, смт. Драбів, Черкаської області, код 32635297 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код 30345439 –7190 грн. 12 коп. пені, та 76 грн. 76 коп. судових витрат.

3.В іншій  сумі в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

              Суддя                                                                                   І.І.Упир                              

Рішення підписано 16.09.2008 р.