Постанова

від 23.12.2008 по справі 04-13/2997

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04-13/2997

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

23.12.08 р.                                                                                          № 04-13/2997          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Чорногуза М. Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Фаловської  І.М.

                                                  Андрейцевої  Г.М.

при секретарі судового засідання: Салякіній М.І.

за участю представників сторін:

позивач:          Качанов М.М. –представник за довіреністю № 16/08 від 31.03.2008 р.;

від відповідача:  Донков С.В. –представник за довіреністю б/н від 20.12.2008 р.

розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агро синтез” на рішення господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року

у справі № 04-13/2997 (суддя Упир І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія”

про стягнення 175506 грн. 61. коп..

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія” про стягнення 175506 грн. 61 коп. задоволено частково.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26 вересня 2008 року за № 198/08-юр, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”в частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія”на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”  в сумі 8224,90 грн. та  штрафу в сумі 85419,41 грн. а також, витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2008 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2008 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Фаловської І.М. та  Андрейцевої Г.М. про що представників сторін було повідомлено на початку судових засідань. Відводів складу колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, яка переглядає справу в апеляційному порядку, не заявлено.

В судовому засіданні 16 грудня 2008 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 23 грудня 2008 року.

В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні пені та штрафу, та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в частині 8224 грн. 90 коп. пені та 85419 грн. 41 коп. штрафу.

Представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги посилаючись на те, що відповідачем заборгованість погашена та частково сплачено штрафні санкції.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

28 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” та Сільськогосподарським  Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія” було укладено договір поставки № 187/75/К, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця  товар, відомості про який містяться в Додатку № 1 до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (а.с. 13-14).

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та, згідно умов  цього договору, передав відповідачу товар на загальну суму 284731 грн. 38 коп., що підтверджується видатковою накладною №187/75 від 24.05.2006 року та довіреністю серії ЯЛЛ № 934693 від 24.05.2006 року (а.с. 20-21).

Відповідач зобов'язання, передбачені підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. розділу 3 договору щодо повної оплати товару у порядку та у строки, зазначені у розділі 4 договору не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає 76951 грн. 38 коп.

Постановою ВГСУ від 20 травня 2008 року, встановлено що  господарські суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 76951 грн. 38 коп. основного боргу, 1451,44 грн. –3% річних та 3459,48 грн. інфляційних втрат, а Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185,53 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 157,2 грн. державного мита, 10,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,37 грн. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224,90 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 167,67 грн. державного мита, 62,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877,51 грн. скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області  від 11 вересня 2008 року, позовні вимоги в частині пені та штрафних санкцій задоволено частково  та стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма  “Славія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”–7190 грн. 12 коп. пені, та 76 грн. 76 коп. судових витрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.  Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України,  визначено, що „У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)„

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. розділу 5 договору передбачено, що за порушення строку платежу та передачі векселю (пункт 4.2 договору) покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 ГК України також встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 5.4 укладеного сторонами договору встановлено, що „Нарахування неустойок (штрафних санкцій, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється до моменту виконання зобов'язань належним чином.”  

Колегія виходить з того, що слід розрізняти поняття обчислення строків позовної давності щодо стягнення неустойки (частина друга ст. 258 Цивільного кодексу) і строку, в межах якого нараховуються штрафні санкції (частина шоста ст. 232 Господарського кодексу).

Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня), –це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлено законом або договором (триваюче порушення).

Сторони в договорі встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.

Щодо позовної давності, то за загальним правилом це –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу). Власного поняття позовної давності Господарський кодекс не дає, відсилаючи до Цивільного кодексу (ст. 223 Господарського кодексу).

Відповідно до ст. 223 Господарського кодексу при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом. Так, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу скорочена позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся з позовом до господарського суду 12 червня 2007 року, в тому числі про стягнення пені за період з 1 листопада 2006 року по 30 травня 2007 року, та штрафу  право на стягнення якого виникло з 1 листопада 2006 року. Отже позивачем заявлено позовні вимоги в межах строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 8 224 грн. 90 коп. яка підлягає стягненню з відповідача, в цій частині рішення місцевого господарського суду підлягає зміні.

Відносно стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань в сумі 85419 грн. 41 коп., слід врахувати наступне.

Відповідно до частин 4 та 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 551, 625 ЦК України визначено цивільно-правову відповідальність (господарську санкцію) за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

Колегія суддів виходить з того, що юридична відповідальність - це форма впливу на порушників, реакція держави на допущені порушення правових норм, на посягання на соціальні інтереси суспільства, права особи. Юридична відповідальність може бути кримінальною, адміністративною, дисциплінарною, цивільно-правовою та іншою.

І штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності - цивільно-правової.

Згідно зі статтею 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи викладене та практику Вищого господарського суду України (Постанова у справі N 13/710-06 від  12.07.2007 р.), погоджується з висновком місцевого господарського суду частині відсутності правових підстав для одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання, тобто двократного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме порушення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги  процесуального закону перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, проте в рішенні господарського суду Черкаської області не враховано вимог ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, а також умов укладеного сторонами договору в частині строків нарахування пені. Тому рішення господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року по справі № 04-13/2997 підлягає залишенню зміні, в частині стягнення розміру пені, а врешті відповідає вимогам чинного законодавства.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агро синтез” на рішення господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати  покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” на рішення господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року у справі № 04-13/2997 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2008 року у  справі № 04-13/2997 змінити частково. Пункт 2 рішення викласти в наступній редакції: „Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма  “Славія” вул. Суворова, 39, смт. Драбів, Черкаської області, код 32635297 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код 30345439 –8224 грн. 90 коп. пені, та 82 грн. 25 коп. відшкодування державного мита.”

В решті рішення залишити без змін.

3.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія”, Черкаська обл., смт. Драбів, вул. Суворова, 39, код 32635297, а користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агро синтез”, м. Запоріжжя пр. Маяковського, 3, код 30345439, р/р 26002837301 в АБ “АвтоЗАЗбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313407 відшкодування 5 грн. 17 коп. державного мита сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою

4.          Справу № 04-13/2997 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя:                                                                      Чорногуз М. Г.

Судді:

                                                                                                    Фаловська  І.М.

                                                                                                    Андрейцева  Г.М.

Дата відправки  24.12.08