Рішення

від 17.09.2008 по справі 2/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

РІШЕННЯ                   

17.09.2008р.                                                             Справа  № 2/69

За позовом Закарпатського державного університету, м. Ужгород

ДО товариства з обмеженою відповідальністю СМП „Тевіант”, м. Ужгорода

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Тевіком”, м. Ужгород

ПРО визнання недійсним договору купівлі-продажу б/н від 18.05.2006р. в частині передачі ТОВ „СМП „Тевіант” ТОВ „Тевіком” нерухомого майна –приміщення на другому поверсі будівлі по вул. Заньковецької, 89 у м. Ужгороді площею 64,8 кв.м., а також застосування наслідків визнання договору частково недійсним у вигляді двохсторонньої реституції (повернення сторін за угодою у первісний стан),

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Попова А.М. –представник за дорученням № 810/01-21 від 05.11.2007р.

від відповідача 1 – не з'явився

від відповідача 2 – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 02.09.2008р. судом у відповідності до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін було оголошено перерву до 17.09.2008р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові обгрунтування з приводу позовних вимог та їх заперечень.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. У підтвердження своєї позиції подав додаткові пояснення якими вказує на факт за відомо протиправного укладення відповідачами недійсного договору, а відповідно на негативні наслідки для позивача від укладення такого в частині позбавлення права власності на майно, оскільки відчуження даного майна спричинило неможливість виконання рішення суду щодо знесення незаконно побудованої перегородки, яка в тому числі ввійшла до складу відчужуваного за оспорюваною угодою майна. Вказує на фіктивність укладеної відповідачами угоди, оскільки таку вчинено без наміру створення правових наслідків, які нею обумовлюються, а також на неможливість її укладення через відсутність повноважень представника відповідача в особі директора товариства на здійснення таких дій з іншою стороною та збігом особистостей представників.

Відповідач 1 свого уповноваженого представника на засідання суду 17.09.2008р. не направив, однак, його представник у попередніх судових засіданнях подав письмове пояснення та заперечує з приводу позовних вимог в повному обсязі по мотивах, викладених у ньому. Просить взяти до уваги те, що позивачем не чітко

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 року по справі №2/69

визначено фактичну площу, яка оспорюється за договором купівлі-продажу від 18.05.2006р.

Представник відповідача 2 своєї позиції з приводу позовних вимог суду не навів та письмового пояснення не подав. За таких обставин справа розглядається в порядку вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю спільне мале підприємство „Тевіант”, м. Ужгород (відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю „Тевіком”, м. Ужгород (відповідач 2) 05.07.2006 року було укладено договір купівлі-продажу частини приміщень загальною площею 283,3кв.м. на 1-му та 2-му поверхах будинковолодіння, що зазначені в експлікації внутрішніх площ до плану зазначеного будинковолодіння та планів поверхів будівлі літ. „А” реєстраційного посвідчення за адресою: м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 89. Дану угоду внесено до Державного реєстру право чинів, у підтвердження чого відповідачами подано суду копію витягу №2589236 від 05.07.2006р. серії  СД №059714. Відповідачем 2 після отримання предмету даного правочину за актом приймання-передачі від 05.07.2006р. отримано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССА №937638 від 13.07.2006р.

Позивач оспорює правомірність укладення даної угоди, просить визнати її недійсною та вжити наслідки визнання такої угоди недійсною з поверненням сторін у попередній стан. Відповідачі заперечують з приводу обґрунтованості позовних вимог з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні.

Аналізуючи позицію сторін з приводу неправомірності укладення оспорюваної угоди, суд констатує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та правовідносин сторін з приводу усунення перешкод у користуванні спільною частковою власністю, дана угода укладена сторонами з порушенням вимог чинного законодавства та спрямована на унеможливлення виконання рішення суду у справі №1/11, що полягає в наступному.

Так, 23.02.2006 року Вищим господарським судом України прийнято рішення про часткове задоволення касаційної скарги Закарпатського державного університету (позивач) й залишено без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2004р. у справі № 1/11, яким ТОВ СМП „Тевіант” (відповідач 1) зобов'язано усунути перешкоди позивачу у користуванні коридором на 2-му поверсі в приміщенні будівлі по вул. Заньковецької, 89, м. Ужгород, шляхом знесення незаконно збудованої конструкції (перегородки).

На підставі зазначеного рішення господарським судом Закарпатської області видано наказ № 1/11 від 18.05.2006р. на виконання цього рішення.

Водночас, рішенням господарського суду Закарпатської області 20.04.2006р. задоволено позов ТОВ „Тевіант” у справі №17/54 і зобов'язано виконавчий комітет Ужгородської міської ради видати свідоцтво про право власності на частину приміщень загальною площею 283,3 кв.м на 1-му та 2-му поверхах будівлі по вул. Заньковецької, 89, м. Ужгород, в тому числі й на ту площу (частину коридору, що

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 року по справі №2/69

перебуває у спільному користуванні), яка виникла внаслідок незаконного самовільного спорудження перегородки, що визнав у своєму рішенні Вищий господарський суд України. Дане свідоцтво про право власності на нерухоме майно ТОВ „Тевіант” було видано 18.05.2006р. на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 20.04.2006р. у  справі №17/54.

19.05.2006р. між відповідачем 1 та ТОВ „Тевіком” (відповідач 2) було укладено договір оренди № 1-06 нежитлових приміщень площею 251,3кв.м.

В подальшому, 05.07.2006р. відповідачем 1 було відчужено на користь відповідача 2 за договором купівлі-продажу б/н всі належні продавцю, згідно із свідоцтвом про право власності від 18.05.2006р., приміщення.

11.06.2007р. Львівським апеляційним господарським судом частково скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 20.04.2006р. у справі №17/54 та зобов'язано виконавчий комітет видати відповідачу 1 свідоцтво про право власності на частину приміщень загальною площею 218,5кв.м за виключенням площ, що належать до спільного користування. Також даним рішенням визначено, що до складу приміщень згідно із свідоцтвом входить незаконно захоплена частина коридору та самовільно споруджена перегородка, яка (площа) є у спільній власності позивача, почергово відповідачів 1, 2, і утворена внаслідок самовільного зведення відповідачем 1 огороджувальної конструкції (перегородки).

Водночас, в процесі примусового виконання рішення у справі №1/11 за скаргою позивача, судом було встановлено неможливість його виконання до моменту фактичного виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.06.2007р. у справі 17/54. Також судом встановлено, що причина неможливості виконання рішення суду полягає у відсутності незаконно збудованої перегородки у власності відповідача 1, яка за договором купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. перейшла до відповідача 2.

Підставою для укладення даного договору стало свідоцтво про право власності від 18.05.2006р., видане виконавчим комітетом і на ту частину нежитлових приміщень, які відповідачу 1 не належать.

Наведені вище обставини свідчать про порушення прав та інтересів позивача на вільне користування частиною приміщень, які безпідставно і незаконно набув за договором на підставі незаконно виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради свідоцтва відповідач 2, інших співвласників, в тому числі й позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Разом з тим,  відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, реальних правових наслідків за договором купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р., які ним обумовлені (відчуження майна продавцем і передача його покупцю) не настало, так як продавець за договором в особі відповідача 1 передане майно покупцю фактично не відчужив, а продовжує ним також користуватися. Причому у даному договорі сторонами жодним чином не обумовлено про право продавця використовувати товар (приміщення) після його продажу.

Дана обставина суперечить і вимогам ст. 662 ЦК України, за якою основним обов'язком продавця є реальна передача товару у власність покупця з втратою останнім будь-яких правомочностей щодо переданого за договором товару.

Також на вимогу ст. 659 ЦК України продавець не попередив і не передбачив таке попередження у договорі купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. про те, що частина товару (приміщень) знаходиться у спільній частковій власності та користуванні інших осіб, у тому числі і позивача. Про існування таких обставин

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 року по справі №2/69

відповідач на момент укладення знав та належним чином обізнаний, оскільки на момент укладення договору вже існувало відповідне рішення Вищого господарського суду України у справі №1/11, і такий товар не міг бути безпідставно переданий відповідачем 1 будь-кому у власність.

Згідно із ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим договором. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

ТОВ „Тевіант” та ТОВ „Тевіком” є пов'язаними юридичними особами, єдиним власником і директором яких є п. Яцола Я.М., а укладення договору купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. на всю частину приміщень (площею 283,3 кв.м, в тому числі на незаконно збудовану стінку, яка підлягає знесенню згідно рішення та наказу суду) було нічим іншим як фікцією. Під виглядом відчуження належних відповідачу 1 приміщень відбулось відчуження всього належного йому нерухомого майна без мети настання реальних наслідків щодо відчуження приміщень за договором. Тобто, такі дії відповідача 1 є нічим іншим, як спробою ухилення від виконання рішення по справі № 1/11, в тому числі рішення Вищого господарського суду України від 23.02.2006р.

У діях сторін даного договору, в особі і від імені яких фактично виступає одна і та ж фізична особа, відсутня головна ознака правочину –спрямованість на встановлення, припинення або іншу трансформацію цивільних правовідносин, відсутність у сторін дійсного наміру на створення і досягнення наслідків, які обумовлені договором. Викликає сумніви добровільність волевиявлення однієї з сторін договору на відчуження всього належного їй нерухомого майна, основних фондів у вигляді виробничих приміщень, невідома підстава на якій відповідач 1 до цього часу займає відчужені приміщення, факт укладення договору оренди № 1-06 від 19.05.2006р., а в подальшому договору купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. між тими ж сторонами і щодо того ж майна співпадає у часі з моментом виникнення обов'язку у відповідача 1 щодо виконання рішення Вищого господарського суду України від 23.02.2006р.

На фіктивність намірів при укладенні даного договору також вказує ціна договору –64000, 00 грн., в той час як згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11116979 від 04.07.2006р. вартість відчуженого об'єкту становить 299439грн. (така сума зазначена на копії договору, який знаходиться в матеріалах справи № 1/11).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства та оцінки договору купівлі-продажу на предмет відповідності останнього зазначеним нормам законодавства, випливає однозначний висновок про фіктивність даного договору в частині відчуження нежитлових приміщень площею 64,8 кв.м, що є підставою для визнання його в цій частині недійсним.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо від був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майня фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умови договору купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. в частині відчуження відповідачем 1 частини коридору розміром 64,8 кв.м, яка є спільною власністю і перебуває у спільному користуванні, і яка була незаконно самовільно захоплена відповідачем 1, про що є рішення Вищого господарського суду України від 23.02.2006р. та господарського суду Закарпатської області від 23.11.2004р., порушують права та інтереси позивача на вільне і мирне користування належним йому майном, а отже в контексті с. 228 ЦК України такі умови договору порушують публічний порядок, зокрема конституційні гарантії кожному щодо недоторканості і

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 року по справі №2/69

захисту його прав власності –ч. 4 ст. 13 Конституції України, і в цій частині відповідно договір є нікчемним.

Також, згідно із ст. 12 ЗУ „Про міжнародне приватне право”, під публічним порядком розуміється основний правопорядок у державі. Елементом такого правопорядку є безумовне виконання будь-ким легітимного рішення суду, що набрало законної сили. Ухилення від такого виконання або перешкоджання такому виконанню незалежно від способу його здійснення є нічим іншим як порушенням встановленого правопорядку у державі, тобто публічного порядку.

Саме оспорюваний договір є засобом порушення публічного порядку у даному спорі, а тому є нікчемним.

Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що при укладенні оспорюваного договору між ТОВ „Тевіант” та ТОВ „Тевіком”, представник відповідача 2 –п. Яцола Я.М., який діяв на підставі статуту товариства, як директор, і був одночасно директором ТОВ „Тевіком”, та представник відповідача 1 п. Яцола Т.В., яка діяла на підставі довіреності, та є одночасно дружиною п. Яцоли Я.М., діяли за спільною протиправною згодою в інтересах п. Яцоли Я.М., які полягали у недопущенні виконання рішення суду, що мало мати наслідком втрату ТОВ „Тевіант” незаконно і безпідставно належних йому приміщень розміром 64,8 кв.м. З цих міркувань п. Яцола Я.М. за домовленістю з своєю дружиною, якій видав довіреність від імені ТОВ „Тевіант”, продав всі належні товариству приміщення ТОВ „Тевіком”, у якому є власником та директором, тобто самому ж собі.

У даному випадку п. Яцола Т.В. як представник ТОВ „Тевіант” перевищила надані їй повноваження в контексті ст. 238 ЦК України, так як фактично діяла не в інтересах ТОВ „Тевіант”, а в інтересах ТОВ „Тевіком” та свого чоловіка п. Яцоли Я.М., в результаті чого ТОВ „Тевіант” позбувся свого права на належні йому нерухомі приміщення.

Зазначений аналіз обставин укладення договору купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. в контексті ст. 238 ЦК України доводить фіктивність укладення такого договору.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У даній справі деякі обставини, які потребують дослідження і доказування, вже встановлені рішеннями господарських судів, які набрали законної сили, тобто має місце взаємна преюдиція даної справи і постанови Вищого господарського суду України у справі 1/11 від 23.02.2006р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі № 17/54 від 11.06.2007р.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978р. (із змінами) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, суд, визнавши, що оспорювана угода суперечить закону, може визнати її недійсною незалежно від позиції сторін справи.

У даному спорі матеріально-правовий інтерес позивача полягає у визнанні лише частково недійсним договору купівлі-продажу б/н від 05.07.2006р. укладенням якого завдано шкоди правам та інтересам насамперед ТОВ „Тевіант”, так як до складу відчуженого майна входить частина коридору спільного користування площею 64,8 кв.м, який належить і позивачу. Відтак, дана вимога позивача з огляду на вищенаведене підлягає задоволенню в повному обсязі із застосуванням наслідків

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 17.09.2008 року по справі №2/69

визнання договору від 05.07.2006 року купівлі-продажу нерухомого майна –приміщення на другому поверсі будівлі по вул. Заньковецької, 89 у м. Ужгороді площею 64,8 кв.м. недійсним у вигляді двостронньої реституції та повернення сторін у попередній стан шляхом наявності у ТОВ „Тевіком” обов'язку передати ТОВ СМП „Тевіант” за відповідним актом приймання-передачі частину спірного приміщення - приміщення на другому поверсі будівлі по вул. Заньковецької, 89 у м. Ужгороді площею 64,8 кв.м., тобто частину коридору та самовільно спорудженої перегородки, яка (площа) є у спільній частковій власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.07.2006р. частині передачі ТОВ „СМП „Тевіант” ТОВ „Тевіком” нерухомого майна –приміщення на другому поверсі будівлі по вул. Заньковецької, 89 у м. Ужгороді площею 64,8 кв.м., тобто частини коридору та самовільно спорудженої перегородки, яка (площа) є у спільній частковій власності.

Зобов'язати ТОВ „Тевіком”, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 89 (код ЄДРПОУ 33868835) повернути ТОВ СМП „Тевіант”, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 89 (код ЄДРПОУ 20442777) за відповідним актом приймання-передачі нерухоме майно - приміщення на другому поверсі будівлі по вул. Заньковецької, 89 у м. Ужгороді площею 64,8 кв.м., тобто частину коридору та самовільно спорудженої перегородки, яка (площа) є у спільній частковій власності.

3. Стягнути з ТОВ СМП „Тевіант”, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 89 (рах. №26003246000001 в КБ „ПриватБанк”, м. Ужгород, МФО 312378, код ЄДРПОУ 20442777) на користь Закарпатського державного університету, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 89А (рах. №35224003002009 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, код ЄДРПОУ 22114000) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                  Суддя                                                О.Ф. Ремецькі