Постанова

від 17.09.2008 по справі 48/154

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/154

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.09.2008                                                                                           № 48/154

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.06.2008

 у справі № 48/154 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Моор іКросондович"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання додаткових угод недійсними

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2008 р. у справі № 48/154 позов ДК „Газ України” до ТОВ „АК „Моор і Кросондович” про визнання додаткових угод недійсними залишений без задоволення.

          Не погоджуючись з рішенням позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.  

Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 15.03.2006 сторонами укладений договір № 10/06-336 про надання юридичних послуг, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання з надання юридичних послуг у тому числі : надання консультацій, складання процесуальних документів, здійснення представництва інтересів позивача у судових інстанціях та інших державних органах. Строк дії договору встановлений до 31.12.2006р.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

16.03.2006 сторонами укладені додаткові угоди ( а.с. 11-19) до договору про надання юридичних послуг. Угоди підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.  

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними, посилаючись на те, що з боку відповідача, спірні угоди підписані невідомою особою.

Господарським судом відмовлено у задоволенні позову, тому заперечуючи проти рішення позивач наполягає на тій обставини, що додаткові угоди підписані не уповноваженою особою, а тому повинні бути визнані недійсними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками позивача, оскільки відповідно до п.1.2 та п.1.3 договору, якій не оспорюється, виконання відповідачем зобов'язань по договору вчиняється на підставі наданої позивачем довіреності, обсяг та конкретні умови наводяться у додаткових угодах до договору.

Як договір, так і додаткові угоди, з боку відповідача, підписані генеральним директором адвокатської компанії – Галайчук Вадимом Сергійовичем, підпис якого не  заперечується та не викликає сумніву  у представника  відповідача та колегії суддів. Повноваження генерального директора передбачені п.7.23 Статуту ( а.с.72), у матеріалах справи є наказ про призначення Галайчук В.С. на посаду генерального директора, таким чином доводи представника позивача, що особа, що підписала додаткові угоди є невідомою або діяла без повноважень не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані; відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

На підставі додаткових угод та довіреностей, виданих позивачем на ім'я представників відповідача, останні  здійснювали захист та представництво інтересів позивача в судових засіданнях Львівського апеляційного господарського суду та Харківського апеляційного господарського суду ( а.с. 56-64), про що свідчать копії процесуальних документів вищевказаних судів з зазначенням прізвищ працівників відповідача.

На протязі всього періоду виконання відповідачем умов договору про надання юридичних послуг, позивач жодного листа, претензії  щодо заперечень стосовно дійсності додаткових угод на адресу  відповідача не надіслав, довіреності, які він видав представникам відповідача для здійснення представництва своїх інтересів у державних органах не відізвав. Суперечка щодо недійсності додаткових угод виникла в зв'язку з тим, що вартість юридичних послуг не укладається у фінансовий план позивача, не може бути підставою для визнання угод недійсними, оскільки  волевиявлення учасників правочину при їх укладанні було вільним і відповідало внутрішній волі сторін.

Натомість, доводи позивача, що всі документи по справам у Львівському та Харківському апеляційних господарських судах, виготовлені працівниками позивача і захист інтересів здійснювався саме представниками позивача не знайшли свого підтвердження, тому заявлені позивачем обставини в обґрунтування позову та апеляційної скарги є хибними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду   є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ДК „Газ України” НАК „Нафтобаз України” залишитибез задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2008 року у справі № 48/154 залишити без змін.

2.          Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Рєпіна  Л.О.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 18.09.08 (відправлено)