Рішення

від 01.06.2009 по справі 48/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/154

01.06.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Міндер»

про                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій                                                                                                      

                                                                                                                      Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Ткачук Ю.В. (довіреність від 29.05.2009р.);

від відповідача:      не з'явились;

01.06.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс»(надалі ТОВ «Бетон Сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Міндер»(надалі ТОВ «Гранд Міндер», відповідач) сума основного боргу в розмірі 556 854, 71 грн., пені в розмірі 51 827, 14 грн., 3% річних в розмірі 6 478, 39 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 48 223, 73 грн., а всього загальної суми 663 383, 97 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 15/07-08 від 15.07.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленої продукції (бетону). У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача, з посиланням на положення Цивільного кодексу України до стягнення також заявлено суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

В ході розгляду справи у зв'язку з проведенням часткового заліку зустрічних вимог, сума боргу відповідача зменшилась та станом на час вирішення складала 529 371, 67 грн.. Протоколи про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2009р., від 31.04.2009р. на суми боргу відповідача за договором від 15.07.2008р. - 8 163, 58 грн., 19 319, 46 грн. в засвідчених копіях залучені до матеріалів справи та в силу положень ст. 601 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання відповідача по сплаті таких сум.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі 27 483, 04 грн. не існує, та оскільки позовні вимоги позивачем не уточнювались, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідач відзив на позов не надав, під час судового розгляду справи зазначав про наявність об'єктивних обставин що унеможливлюють виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати.

В судове засідання 01.06.2009р. відповідач не з'явився, про розгляд справи представник повідомлений належним чином –під розписку в судовому засіданні 19.05.2009р..

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2008р. між ТОВ «Гранд Міндер»та ТОВ «Бетон Сервіс»укладено договір поставки № 15/07-08 за умовами якого останнє зобов'язувалось виготовити та поставити у власність замовника замовлений товар (бетон та залізобетон, відповідно до прайс-листа виконавця), а замовник (відповідач у справі) зобовязувався своєчасно прийняти та оплатити таку продукцію.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках замовника, рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових); загальна кількість товару, що поставляється за договором визначається на підставі видаткових накладних, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, точна адреса доставки.

Порядок розрахунків сторонами погоджено у розділі 7 договору та зокрема, згідно п. 7.1 відпуск товару здійснюється по вільним відпускним цінам; ціна товару, що входить у партію поставки вказується виконавцем у рахунку-фактурі і вважається погодженою замовником, в разі прийняття товару. Оплата товару здійснюється замовником на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару; замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки (п. 7.4, 7.5 договору), у п. 8.1 сторони визначили, що договір діє до 31.12.2009р..

Поставка товару на користь відповідача з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується накладними № 30936 від 04.09.2008р. на суму 129 103, 20 грн., № 31677 від 02.10.2008р. на суму 701 535, 01 грн., № 32690 від 01.11.2008р. на суму 313 180, 02 грн., № 33334 від 05.12.2008р. на суму 19 731, 60 грн., № 33554 від 24.12.2008р. на суму 14 094 грн..

Оплату поставленої продукції відповідачем у повному обсязі не здійснено, згідно з протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.09.2008р., від 31.10.2008р., від 31.01.2009р., від 28.02.2009р., від 31.03.2009р., від 31.04.2009р. припинились зобов'язання по оплаті поставленого товару в межах договору на суми 107 236, 27 грн., 200 386, 65 грн., 183 464, 77 грн., 20 875, 82 грн., 8 163, 58 грн., 19 319, 46 грн..

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

За змістом ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.07.2008р. на підставі якого виникали грошові зобов'язання позивача перед відповідачем за проведеними зарахуваннями, залучено до матеріалів справи. Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2008р. по 28.02.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 556 854, 71 грн., та з урахуванням проведеного зарахування за протоколами від 31.03.2009р., від 31.04.2009р. станом на час вирішення спору складає 529 371, 67 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено. Зазначені акт звірки розрахунків, протоколи заліку зустрічних вимог підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки товару регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Досягнення згоди щодо поставки продукції (бетону, залізобетону) за правовою природою підтверджує виникнення між сторонами зобов'язань, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

          Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 7.5 Договору № 15/07-08 від 15.07.2008р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних № 30936 від 04.09.2008р., № 31677 від 02.10.2008р., № 32690 від 01.11.2008р., № 33334 від 05.12.2008р., № 33554 від 24.12.2008р., станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, враховуючи відсутність доказів повної оплати переданого товару згідно договору № 15/07-08 від 15.07.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 529 371, 67 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 7.2 Договору № 15/07-08 від 15.07.2008р. за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума пені згідно розрахунку позивача здійсненого з урахуванням строку настання платежу та проведеним заліком зустрічних вимог, за обліковою ставкою 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) складає 51 827, 14 грн.. Вказаний розрахунок судом не прийнятий, оскільки здійснений без урахування кількості днів у 2006р. –366, у зв'язку з чим за перерахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 51 762, 46 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 48 223, 73 грн. здійсненим з урахуванням суми заборгованості у відповідному періоді, наданим позивачем і вважає такий обгрунтованим. Сума трьох відсотків річних за прострочення сплати боргу в періоді з 06.10.2008р. по 17.03.2009р. за перерахунком суду складає 6 470, 30 грн. та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Посилання відповідача на неможливість виконання у даний час зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, в тому числі з підстав наявності проблем на підприємстві з керівництвом, не є підставою для звільнення відповідача від оплати отриманого ним товару, таких умов, виду відповідальності тощо, сторони в договорі не погоджували.

Відсутність коштів для здійснення розрахунків не є обставиною, за яку відповідач не відповідає, та відповідно не може вважатись такою що розуміється як неможливість виконання зобов'язання в розумінні положень ст. 607 ЦК України.

Підстави, умови припинення зобов'язань визначені у главі 50 Цивільного кодексу та не передбачають такого випадку як відсутність коштів для здійснення розрахунків. В силу положень ст. 599, 600, 604, 605, 606, 607, 609 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, ліквідацією юридичної особи.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень суду не надано, враховуючи підтверджений факт прострочення сплати за поставлений товар по договору, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 529 371, 67 грн. основного боргу, 51 762, 46 грн. пені, 48 223, 73 грн. інфляційних збитків та 6 470, 30 грн. –3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 6 633, 84 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині заявлених вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Міндер»27 483, 04 грн. суми основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Міндер»(03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35838430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс»(01013, м. Київ, вул. Промислова 4, ідент. код 32375528) 529 371, 67 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят одну гривню 67 копійок) основного боргу, 51 762, 46 грн. (п'ятдесят одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 46 копійок) пені, 48 223, 73 грн. (сорок вісім тисяч двісті двадцять три гривні 73 копійки) інфляційних збитків та 6 470, 30 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят гривень 30 копійок) –3% річних.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Міндер»(03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35838430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Сервіс»(01013, м. Київ, вул. Промислова 4, ідент. код 32375528) 6 633, 84 грн. (шість тисяч шістсот тридцять три гривні 84 копійки) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 04.06.2009