Рішення

від 09.09.2008 по справі 26/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.09.08                                                                                           Справа№ 26/226

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гора”, м. Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Техенерго”, м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна                                                                                               

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Кравчук В.М. –адвокат (довіреність № 20 від 14.08.2008 р.)

Представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Гора”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Техенерго”, м. Львів про розірвання договору купівлі-продажу та витребування майна.

Ухвалою суду від 15.08.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2008 р. В судовому засіданні 02.09.2008 р. оголошувалась перерва до 09.09.2008 р.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 14.08.2007 р. між ТОВ “ГОРА” та ЗАТ “Техенерго” був укладений договір купівлі-продажу телефону Nokia N-76, серійний номер 356262011524556, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами (платіжне доручення та накладна). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р. у зв'язку із відмовою ЗАТ “Техенерго” від договору купівлі-продажу, ТОВ “ГОРА” було зобов'язано сплатити на користь ЗАТ “Техенерго” повну вартість вказаного мобільного телефону. 25.07.2008 р. кошти у повному обсязі було перераховано на рахунок ЗАТ “Техенерго”. Позивач, посилаючись на ст.ст. 13,14 Конституції України; ст.ст. 11, 321, 387, 652, 1212 ЦК України, вказує, що ЗАТ “Техенерго” утримує мобільний телефон без достатніх для цього правових підстав і тому зобов'язане повернути його ТОВ “ГОРА”. Відповідно, позовними вимогами позивача є: розірвати договір купівлі-продажу, зобов'язати відповідача повернути майно, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач позов заперечує з підстав, зазначених у відзиві та поясненні. Зокрема, вказує, що обов'язку ЗАТ “Техенерго” повернути мобільний телефон після сплати усієї суми постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р. не було передбачено. Тому, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, ТОВ “ГОРА” (тобто кредитор) самостійно повинно було звернутися з вимогою про повернення майна, а ЗАТ “Техенерго” (як боржник) у семиденний строк повинно було цю вимогу виконати. Як зазначено у відзиві, жодних усних і письмових вимог ТОВ “ГОРА” до ЗАТ “Техенерго” не пред'являло. Також відповідач вказує, і підтверджує це відповідними документами, що сам неодноразово звертався і в усній, і в письмовій формі до ТОВ “ГОРА” з вимогою прийняти мобільний телефон, на жодну з яких відповіді не отримав.

Позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи з 09.09.2008 р. на інший день у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншій справі, у задоволенні якого було відмовлено, оскільки не було подано жодних доказів зайнятості представника позивача в іншій справі та закінченням встановленого законом строку розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши подані документи, суд встановив наступне:

З матеріалів справи вбачається та обома сторонами визнається факт придбання відповідачем у позивача 14.08.2007 р. мобільного телефону Nokia N-76, серійний номер 356262011524556. Зазначена обставина підтверджується платіжним дорученням № 5192 від 14.08.2007 р. та накладною № 1408-02 від 14.08.2007 р.

Також судом встановлено, що відповідач у подальшому відмовився від даного договору купівлі-продажу у зв'язку з наявністю істотного недоліку в мобільному телефоні, який унеможливлював його використання за цільовим призначенням. Про це, зокрема, йдеться у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р., відповідно до якої договір було розірвано судом, а ТОВ “ГОРА” було зобов'язано сплатити повну вартість мобільного телефону на користь ЗАТ “Техенерго”. Зазначена обставина доказуванню не підлягає, оскільки встановлена судовим рішенням. Як вбачається з постанови Галицького відділу державної виконавчої служби від 25.07.2008 р. про закінчення виконавчого провадження, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р. позивачем було виконано у повному обсязі, тобто вся заборгованість була сплачена.

Як стверджує позивач, після виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р., жодного разу до нього не зверталися із пропозицією повернути мобільний телефон, тобто фактично відповідач, зі слів позивача, утримував його у своїй власності без достатніх на це підстав. Саме ця обставина і стала причиною подання 07.08.2008 р. позовної заяви до господарського суду Львівської області.

Однак, суд встановив, що такі пропозиції щодо передачі мобільного телефону неодноразово висувалися відповідачем, як до подання позову до суду, так і після цього. Зокрема, у листі відповідача до позивача від 03.10.2007 р., де відповідач відмовляється від договору купівлі-продажу, вказано, що після повернення грошової суми у розмірі                      2 849,01 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, мобільний телефон Nokia N-76, серійний номер 356262011524556, буде повернуто позивачу у встановленому законом порядку. Вже після сплати всієї суми заборгованості, у листах від 19.08.2008 р., 20.08.2008 р. та      26.08.2008 р. відповідач вимагає у позивача забрати зазначений мобільний телефон, або зателефонувати представникові відповідача і назначити час та місце, за якими можна прийти і передати вищевказаний телефон директорові позивача або його уповноваженому представникові.

Відповідач стверджує, що на жодний із вищеперечислених листів він ні усно, ні письмово не отримав відповіді. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем у суді не було надано жодних доказів того, що на неодноразові звернення відповідача він якимось чином реагував, з чого випливає, що пропозиції відповідача щодо повернення мобільного телефону позивач ігнорував. Спростувати цього у судовому засіданні позивач не зміг, але вказував, що пропозиції про повернення мобільного телефону почали поступати від відповідача вже після подання позовної заяви до суду. Натомість, така пропозиція міститься у листі відповідача до позивача ще від 03.10.2007 р.

У матеріалах справи міститься також касаційна скарга ТОВ “ГОРА” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2008 р., у якій  ТОВ “ГОРА” просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р., тим самим фактично вимагаючи залишити договір купівлі-продажу мобільного телефону в силі, а отже мобільний телефон у власності відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в якій вказано, що “особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала”. Водночас, суд враховує, що ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлює обов'язок потерпілого самому звернутися до боржника з вимогою про повернення майна, якщо строк виконання зобов'язання не встановлено. Позивач не довів, що він звертався з такою вимогою до відповідача.

Покликання позивача на ч.ч. 1, 2, 3 ст. 652 ЦК України суд відхиляє, оскільки договір купівлі-продажу від 14.09.2007 р. на час пред‘явлення позову вже був припинений, що встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 р.).

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що саме позивач, а не відповідач, ухилявся від прийняття мобільного телефону, спір виник через бездіяльність позивача, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються також витрати на правову допомогу адвоката. З наданого суду відповідачем договору про правову допомогу між ЗАТ “Техенерго” і адвокатом Кравчуком В.М. від 17.08.2008 р. вбачається, що останній прийняв доручення надати правову допомогу у справі за позовом ТОВ “ГОРА” (справа № 26/226). У зв'язку із цим ЗАТ “Техенерго” понесло витрати у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 63 від 17.08.2008 р. Обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, наведено у звіті про виконану роботу, а його правовий статус як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 210 від 12.07.1996 р.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що витрати відповідача, які він поніс у зв'язку з поданням на нього позову до суду, слід включити до судових витрат. Сума, сплачена відповідачем за надані адвокатом послуги, є обґрунтована і відповідає обсягу наданої правової допомоги.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГОРА”, м. Львів,                пр. Т. Шевченка, 15 (код ЄДРПОУ 31978878) на користь Закритого акціонерного товариства „Техенерго”, м. Львів, пр. Т. Шевченка, 21/4 (код ЄДРПОУ 23891483) 1 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.