Рішення

від 16.07.2007 по справі 26/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

16.07.07                                                                                           Справа№ 26/226

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гетьман”, м. Львів

до відповідача: Приватного малого підприємства „ЛІЛЯ”, м. Самбір

Про стягнення 6 630,88 грн.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача Пріндин Я.І. –юрисконсульт

від відповідача не з'явився  

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.08.2007 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гетьман”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Приватного малого підприємства „ЛІЛЯ”, м. Самбір про стягнення 6 630,88 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2007 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 16.07.2007 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 26.06.2007 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

15.08.2005 р. між сторонами укладено договір № 348/08 (далі по тексту –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець (позивача) передає, а Покупець (відповідач) приймає і оплачує лікеро-горілчані вироби в асортименті партіями, на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним № 140, 145 від 05.01.2007 р. передав відповідачу товар на загальну суму 6 069,34 грн.

Згідно ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язався оплачувати постачання кожної партії продукції не пізніше 21 календарного дня з дати постачання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх договірних зобов'язань перед позивачем щодо оплати поставленого товару не виконав, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 6 069,34 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.2. даного договору, Покупець (відповідач) сплачує на користь Продавця (позивача) пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. Позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму    408,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 78,90 грн. та три проценти річних на загальну суму 73,82 грн.

27.03.2007 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія з вимогою погасити заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного малого підприємства „ЛІЛЯ”, м. Самбір, вул. Купилева, 1а, Львівська область (р/р 26003000729 у АТ „Кредит Банк (Україна)”, МФО 375331, код ЄДРПОУ 22369941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Гетьман”, м. Львів, вул. Волинська, 10            (р/р 2600400601408 в ВАТ „Укрексімбанк” філія в м. Львові, МФО 325718, код ЄДРПОУ 31804036) 6 069 грн. 34 коп. основного боргу, 408 грн. 82 коп. пені,         78 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 73 грн. 82 коп. –3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя