Постанова

від 11.09.2008 по справі 18/54/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/54/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.09.08                                                                                               Справа №18/54/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді  Коробка Н.Д.    , Колодій Н.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників

позивача: Федорчук В.В., дов. № 1 від 11.01.2008 р.

відповідача: Войтенко Ю.Г., дов. № 05 від 20.05.2008 р.  

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 р.

у справі № 18/54/08               

за позовом Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт”,   м. Київ

(03680, м. Київ, вул. Качалова, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”, м. Запоріжжя

(юридична адреса: 69032, м. Запоріжжя, проїзд Піонерський, 3, к. 20

Фактична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 6а)

про стягнення  37.455,19 грн.

Встановив:

Державне підприємство “Український центр механізації колійних робіт”, м. Київ, (далі - позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”, м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про стягнення 37.455,19 грн., які складаються з 26.954,09 грн. основного боргу за договором поставки № 302/07/м від 12.12.2007 р., 9.059,34 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 1.441,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.07.2008 р. у справі № 18/54/08 (суддя Носівець В.В.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 26.954,09 грн. залишку попередньої оплати, 9.059,34 грн. пені, 360,13 грн. державного мита та 113,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.    

Рішення суду мотивовано наступним.

12.12.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 302/07/м, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач оплатити й прийняти товар. Позивач виконав свої обов'язки за вищезазначеним договором, сплативши 160.000,00 грн. передоплати. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплачений товар позивачу в повному обсязі не передав.

Керуючись ст. ст. 526, 712, 655, 662, 693, 530 614 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 26.954,09 грн. залишку попередньої оплати.

До того ж, на підставі ст. ст. 611, 551 ЦК України, ст. 230, п. 6 ст. 232 ГК України господарський суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 9.059,34 грн. пені.

Керуючись ст. ст. 536, 625 ЦК України, суд першої інстанції відмовив в задоволенні 1.441,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.     

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 р. у справі № 18/54/08 в частині стягнення 9.059,34 грн. пені прийнято з порушенням норм матеріального права, просить в цій частині рішення скасувати. Відповідач вважає, що оскільки договір поставки припинив свою дію 31.01.2008 р., нарахування передбаченої п. 13.4 договору пені після 31.01.2008 р. є необґрунтованим.   

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, представник в судовому засіданні просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ст. 96 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.   

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.  

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1725 від 10.09.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Колодій Н.А., Мірошниченка М.В.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

12.12.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 302/07/м (далі - Договір) (а.с. 9 - 13). Сторонами складено до Договору  Специфікацію № 1 на загальну суму 320.000,00 грн. (а.с. 14 - 15) – додаток № 1, який є його невід'ємною частиною згідно з умовами Договору.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивачу певну продукцію (далі – Товар) відповідно до Специфікації, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити поставлений Товар на умовах Договору. Кількість Товару – згідно Специфікації.

Поставка Товару відповідачем здійснюється до 31.01.2008 р. (п. 5.3 Договору).

Загальна сума Договору складає 320.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 53.333,33 грн. Вартість Товару по його видам вказана в Специфікації. Поставка Товару здійснюється за цінами, вказаними в Специфікації до Договору (п. 6.1 Договору).

Зміна ціни в Специфікації протягом дії Договору не допускається (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 17.1 Договору термін дії Договору починається з моменту його підписання і діє до 31.01.2008 р., а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов'язань.

На виконання п. 7.4 Договору позивач здійснив відповідачу передоплату на суму 160.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2817 від 26.12.2007 р.    (а.с. 23).

Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оплачений Товар передав позивачу частково і з порушенням закріпленого в Договорі строку: 10.02.2008 р. на суму 95.524,19 грн., 14.03.2008 р. на суму 37.521,72 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1-00000012, № 1-00000034 (а.с. 21 - 22). Всього відповідачем поставлено позивачу Товару на суму 133.045,91 грн.  

Стягнення з відповідача на користь позивача 37.455,19 грн., які складаються з 26.954,09 грн. залишку передоплати за Договором, 9.059,34 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, 1.441,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, правовідносини сторін врегульовані Договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.       

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що строк поставки товару погоджений сторонами – 31.01.2008 р. У встановлений строк відповідач оплачений позивачем товар не передав.

Отже, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 26.954,09 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені документально і заявлені обґрунтовано.

Згідно з п. 13.4 Договору за порушення строку поставки Товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми Договору за кожний день прострочення, включаючи день поставки.

Згідно з п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (2003 р.) підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з п. 3 ст. 549 ЦК України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Отже, зміст п. 13.4 Договору суперечить нормі, закріпленій в п. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки в ній передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення строку поставки Товару, тобто не за грошове зобов'язання.

Враховуючи викладене, п. 13.4 Договору слід визнати недійсним, як такий, що суперечить п. 3 ст. 549 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови в позові в частині стягнення пені в сумі 9.059,34 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 1.441,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, то вони підлягають задоволенню частково в сумі       1.377,05 грн. з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 693 ЦК України на   суму   попередньої   оплати   нараховуються  проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від  дня,  коли  товар  мав бути  переданий,  до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому  суми  попередньої  оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими  коштами встановлюється  договором,  законом  або  іншим  актом  цивільного законодавства.

У разі не закріплення розміру процентів як майнової санкції у договорі, боржник на вимогу кредитора повинен сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений іншим актом цивільного законодавства.

Отже, позивачем невірно зроблено розрахунок вказаних процентів, виходячи з облікової ставки НБУ (а.с. 20).

Колегією суддів зроблено перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.02.2008 р. по 15.05.2008 р. в розмірі 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні через порушення норма матеріального права.

     Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ст. 83, ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”,     м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2008 р. у справі № 18/54/08 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Визнати недійсним пункт 13.4 договору поставки № 302/07/м від 12.12.2007 р.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП”,                   м. Запоріжжя, на користь Державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт”, м. Київ, 26.954,09 грн. боргу, 1.377,05 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 283,31 грн. державного мита, 89,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.»

Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.            

Головуючий суддя Коробка Н.Д.

 судді  Коробка Н.Д.  

 Колодій Н.А.  Мірошниченко М.В.