Рішення

від 30.07.2008 по справі 18/54/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/54/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.08                                                                                        Справа №  18/54/08

Суддя   Носівець В.В.

за позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт», м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «КІП», м.Запоріжжя

про стягнення 37455,19 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Федорчук В.В. доручення № 1 від 11.01.2008 р.;

від відповідача: Войтенко Ю.Г. доручення № 05 від 20.05.2008 р.;

СУТНІСТЬ  СПОРУ:

          30.05.2008р. в господарський суд Запорізької області звернулося Державне підприємство «Український центр механізації колійних робіт»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «КІП»про стягнення 37455,19 грн., у тому числі 26954,09 грн. залишку авансу, на який не поставлено товар, 9059,34 грн. пені за прострочення поставки товару та 1441,76 грн. процентів за користування коштами позивача, на підставі Договору поставки № 302/07/м від 12.12.2007р. та ст. 693 Цивільного кодексу України і ст. 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 04.06.2008р. порушено провадження у справі №18/54/08, судове засідання призначено на 26.06.2008р. У судовому засіданні оголошувались перерви до 15.07.2008р. та 30.07.2008р. Розгляд справи закінчено 30.07.2008р., судом прийнято рішення, яке оголошено у судовому засіданні в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.07.2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої, посилаючись на ст. ст. 536, 693, 712 ЦК України та ст. 231 ГК України, просить суд стягнути з відповідача 26954,09 грн. залишку авансу, на який не поставлено товар, 9059,34 грн. штрафних санкцій за прострочення поставки товару та 1441,76 грн. процентів за користування коштами позивача.

Заява про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, приймається судом до розгляду та задовольняється.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 26954,09 грн. залишку авансу.  Проти стягнення 9059,34 грн. пені заперечив посилаючись на безпідставність її нарахування, оскільки термін дії договору, на підставі якого її нараховано,  закінчився. Вимоги щодо стягнення 1441,76 грн. процентів за користування коштами, відповідач, посилаючись на необґрунтованість нарахування таких процентів у розмірі облікової  ставки НБУ та невідповідність чинному законодавству, вважає нарахованими безпідставно.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

     12 грудня 2007 року між державним підприємством «Український центр механізації колійних робіт»(далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «КІП»(далі - постачальник) укладено Договір поставки №302/07/м (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність замовнику певну продукцію (далі-товар) відповідно до специфікації, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити  поставлений  товар на умовах даного договору (п 1.1.  Договору).

Згідно п.7.4 Договору оплата за товар здійснюється авансовим платежем, а саме: 50% ціни Договору виплачується авансом,  інші 50%  - по факту одержання партії  товару.

На виконання умов п. 5.3 Договору, Відповідач повинен був поставити Позивачу до

31.01.2008р. метал в кількості 60,77 тонн на суму 320000,00 грн., згідно із  Специфікацією.

          На виконання своїх договірних зобов'язань, згідно п. 7.4. Договору, позивач 26.12.2007р. платіжним дорученням №2817, перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача авансовий платіж за товар в сумі 160 000,00 грн.

          Відповідач, в порушення умов Договору, (з порушенням строку поставки, а саме: 10.02.2008р. та 14.03.2008р.) поставив  позивачу 26,53 тонн металу на суму 133 045,91грн.

Товар в кількості 34,24 тонн на суму 186 954,09 грн. відповідачем позивач  поставлений не був. Залишок авансу, на який Відповідач не поставив товар становить 26954,09 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.06.2008р.

    27.02.2008 року позивач направив відповідачу лист за № УЦМКР 193 з проханням терміново допоставити товар на умовах Договору.

   Своїм листом № 0326/2-08 від 26.03.2008 року відповідач запропонував позивачу збільшити ціну договору.

    Згідно пункту 6.4. Договору зміна ціни в специфікації(додаток 1 Договору) не допускається. Всі зміни умов Договору згідно п. 15.3. повинні бути оформлені в письмовій формі, додатковою угодою. На момент звернення позивача до суду жодних письмових угод сторонами до договору не підписано.

На день звернення позивача з позовом до суду відповідач товар позивачу не поставив; залишок отриманої попередньої оплати, не повернув.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 26954,09 грн. залишку авансу є обґрунтованою і підлягає задоволенню,  з наступних  підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний  припис містить  ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 ЦК України регламентує обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 06.03.2008 року було направлено Відповідачу претензію № УЦМКР 208, у зв'язку із недопоставкою товару. Претензія залишена відповідачем без задоволення (відповідь на претензію вих. № 217-юр від 23.04.2008р.), у зв'язку з тим, що відповідач вважає, що строк дії договору поставки №302/07/м від 12.12.2007р.  закінчився 31.01.2008р.  і у нього відсутні зобов'язання щодо поставки товару та  сплати пені.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 26 954,09 грн. залишку попередньої оплати обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9059,34 грн. штрафних  санкцій  за  прострочення  поставки товару  за  період з 31.01.2008р. по  15.05.2008р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, …, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 13.4 Договору обумовили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми Договору, за кожен день прострочення, включаючи день поставки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком пені –сума пені з 31.01.2008р. по 15.05.2008р. складає  9059,34 грн. Дана вимога обґрунтована та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1441,76 грн. відсотків за користування коштами позивача, на підставі ч. 2 ст. 536, ч.3 ст. 693 ЦК України та п.6 ст.231 ГК України.

Суд вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно  до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати…

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом  або іншим актом цивільного законодавства.

Пункт 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, як вказано вище, згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням положень ст.ст. 536, 625 ЦК України вимога позивача є безпідставною, оскільки ґрунтується на помилковому баченні позивачем відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами позивача в якості штрафної  санкції.

Зазначеної правової позиції також дотримуються Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 30.05.2006р. у справі №37/400-05) та Верховний Суд України (постанова ВСУ від 17.01.2006р. у справі №11/690)

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «КІП» (69032, м.Запоріжжя, вул. Бородинська, 6-А; код ЄДРПОУ 34501619) на користь Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»(03680, м. Київ, вул.Качалова, 7; код ЄДРПОУ 31349738) 26954 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. залишку попередньої оплати, 9059 (дев'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 13 коп. державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                      В.В. Носівець