Постанова

від 09.12.2008 по справі 18/54/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/54/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 грудня 2008 р.                                                                                    № 18/54/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді   Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача    В. Федорчука (дов. від 11.01.08), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня 2008 року у справі № 18/54/08 за позовом державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП” про стягнення 37 455 грн. 19 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року державне підприємство “Український центр механізації колійних робіт” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП” про стягнення сум збитків - 26 954 грн. 09 коп., пені - 9 059 грн. 34 коп., та процентів за користування чужими грошовими коштами - 1 441 грн. 76 коп. з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 12 грудня 2007 року № 302/07/м.

Відповідач позов в частині стягнення пені і процентів не визнав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30 липня 2008 року (В.Носівець) позов задоволено в частині стягнення сум боргу та пені, а в стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11 вересня      2008 року рішення змінено: визнано недійсним пункт 13.4 договору поставки від            12 грудня 2007 року № 302/07/м та стягнуті суми боргу - 26 954 грн. 09 коп. і проценти за користування чужими грошовими коштами - 1 377 грн. 07 коп.; у іншій частині в позову відмовлено.

Постанова мотивована невідповідністю умови договору законодавству та невірним визначенням позивачем розміру процентів.

Державне підприємство “Український центр механізації колійних робіт” просить постанову змінити в частинах визнання недійсним пункту 13.4 договору поставки від 12 грудня 2007 року № 302/07/м та відмови в стягненні пені з підстав неправильного застосування господарським судом статей 230 і 231 Господарського кодексу України та задовольнити позов у повному обсязі.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відповідач право на подання відзиву на касаційну скаргу не використав і його представник в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що 12 грудня 2007 року сторони уклали договір поставки № 302/07/м (далі-договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити до 31 січня 2008 року 60, 77 тонн металопрокату в асортименті, а позивач сплатити його вартість - 320 000 грн..

Умовами договору сторони встановили, що 50 відсотків ціни договору сплачується авансом, а залишок - після передачі товару.

Платіжним дорученням № 2817 від 26 грудня 2007 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 160 000 грн.

Відповідач зобов'язання виконав з порушенням строку, здійснивши поставки партій товару 10 лютого і 14 березня 2008 року та не в повному обсязі - 26, 53 тонн металу на суму 133 045 грн. 91 коп.

Зобов'язання в частині поставки 34, 24 тонн металопрокату на суму 186 954 грн. 09 коп. не виконані і залишок авансу, на який відповідач не поставив товар становить 26 954 грн. 09 коп.

Пропозиція позивача збільшити ціну договору залишена відповідачем без реагування.

За правилами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, місцевий господарський суд на підставі пункту 13.4 договору, статей 230 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення пені за період з 31 січня 2008 року по 15 травня 2008 року на загальну суму 9 059 грн. 34 коп.

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, господарський суд у частині відповідальності за невиконання зобов'язання дійшов помилкового висновку про те, що встановлена сторонами санкція за порушення строку поставки товару у вигляді пені (пункт 13.4. договору) не узгоджується з правилом частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якого підставою застосування пені є прострочення виконання виключно грошового зобов'язання.

Такий висновок господарського суду не ґрунтується на частині 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість стягнення пені за будь-яке прострочення виконання зобов'язання у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до Статуту позивача підприємство засновано на державній власності.

Порівняно із статтею 549 Цивільного кодексу України, стаття 231 Господарського кодексу України є спеціальною і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи в позові в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий господарський суд виходив з того, що така вимога є безпідставною, оскільки позивач помилково ототожнює їх із санкцією.

Задовольняючи позов у цій частині, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач невірно обрахував розмір відсотків.

Господарські суди дійшли таких висновків без урахування статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідач не повернув позивачеві безпідставно отримані грошові кошти та продовжує ними користуватись.

Пунктом 2 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Правило частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України має імперативний характер для юридичних осіб.

За змістом пункту 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може встановлюватися договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, яка регулює подібні відносини, встановлено, що у разі не встановлення договором розміру процентів, як в даному випадку, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами є правомірним, але, оскільки позивач правомірно визначив їх розмір на рівні облікової ставки Національного банку України, їх сума підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня           2008 року у справі № 18/54/08 в частині визнання недійсним пункту 13.4 договору поставки № 302/07/м від 12 грудня 2007 року скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30 липня 2008 року в частині стягнення 9 059 грн. 34 коп. пені залишити в силі.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11 серпня          2008 року в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія КІП” на користь державного підприємства “Український центр механізації колійних робіт” 1 441 грн.      76 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Запорізької області.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій