Ухвала

від 28.11.2011 по справі 2а-3550/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. Справа № 6910/10

Львівський апеляцій ний адміністративний суд в с кладі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Ст арунського Д.М.,

розглянувши в порядку пись мового провадження апеляцій ну скаргу управління Пенсійн ого фонду України в Берегівс ькому районі Закарпатської о бласті на постанову Берегівс ького районного суду Закарпа тської області від 20.10.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБ А_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, О СОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСО БА_12, Попович Елізавети Бер толомієвни, ОСОБА_13, ОСО БА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 д о управління Пенсійного фонд у України в Берегівському ра йоні Закарпатської області п ро стягнення недоплаченого п ідвищення до пенсії дитині в ійни,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2009 року позивачі зве рнулись до суду з позовом до у правління Пенсійного фонду У країни в Берегівському район і Закарпатської області про стягнення недоплаченого під вищення до пенсії.

Позивачі посилались на те, що у зв' язку з визнанням Кон ституційним судом України та кими, що не відповідають Конс титуції України відповідних положень Закону України «Пр о Державний бюджет України н а 2007 рік», якими була зупинена д ія положень чинного законода вства України, на підставі як ого їм було нараховано пенсі ю, в 2006-2008 роках відповідач зобов ' язаний був здійснити перер ахування пенсії, тобто приве сти у відповідність з ст. 6 Зак ону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішен нями Конституційного суду Ук раїни розмір виплати їм пенс ії з врахуванням права на над бавку як дітям війни.

Позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь н едоплачену як дитині війни д оплату до пенсії за 2006 - 2008 роки.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатсько ї області від 20.10.2009 року позов з адоволено частково.

Зобов' язано управління П енсійного фонду України в Бе регівському районі Закарпат ської області провести нарах ування та виплату позивачам підвищення до пенсії як дітя м війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року т а з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відпові дно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей вій ни». В задоволенні решти позо вних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інст анції оскаржило управління П енсійного фонду України в Бе регівському районі Закарпат ської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апеля нт зазначає, що постанова суд у першої інстанції є необґру нтована та винесена з поруше нням норм матеріального прав а.

Апелянт звертає увагу на те , що законодавством України н е прийнято жодного нормативн ого акту на виконання вимог с т. 6 Закону України “Про соціал ьний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій д ітей війни, не визначено, які с аме органи мають проводити т акі виплати, за рахунок яких к оштів і джерел. Крім того, зали шається невизначеним порядо к обчислення такого підвищен ня та його розмір. Просить вра хувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальн ообов' язкове державне пенс ійне страхування” мінімальн ий розмір пенсії за віком зас тосовується виключно для виз начення розміру пенсій, приз начених відповідно до зазнач еного Закону, і не може врахо вуватися для перерахунків аб о підвищень інших пенсій.

Апелянт просить скасувати постанову Берегівського рай онного суду Закарпатської об ласті від 20.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у повному обсязі з аявлених позовних вимог.

Оскільки, клопотань від осі б, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх учас тю не поступило, тому, суд апел яційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у сп раві матеріалами, оскільки т аку може бути вирішено на осн ові наявних у ній доказів (ч. 1 с т. 197 КАС України із змінами і до повненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 ро ку N 2453-VI), що є достатнім для розг ляду даної справи.

Вислухавши суддю-доповіда ча, дослідивши обставини спр ави та доводи апеляційної ск арги, колегія суддів приходи ть до висновку про те, що апеля ційна скарга підлягає задово ленню частково з таких підст ав.

Задовольняючи частково по зовні вимоги позивачів, суд п ершої інстанції виходив з то го, що позивачі належать до ка тегорії громадян, на яких пош ирюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вони мають право на встановл ене ст. 6 Закону України “Про с оціальний захист дітей війни ” підвищення до пенсії. Оскіл ьки Конституційний Суд Украї ни своїми рішеннями від 09.07.2007 ро ку №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними ок ремі положення Законів Украї ни Про Державний бюджет Укра їни на 2007 та 2008 роки, якими було з упинено і обмежено право на о тримання спірних виплат, від мова управління Пенсійного ф онду України в Берегівському районі Закарпатської област і у проведенні перерахунку п енсій позивачів з врахування м вимог ст. 6 Закону України “П ро соціальний захист дітей в ійни” є неправомірною.

Такі висновки суду першої і нстанції, на думку колегії су ддів, частково відповідають нормам матеріального права т а є правильними.

Встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно д о ст. 6 Закону України “Про соц іальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних право відносин та вирішення даного публічно-правового спору су дом, мали право на отримання п ідвищення виплачуваної їм уп равлінням Пенсійного фонду У країни в Берегівському район і Закарпатської області пенс ії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визн ано такими, що не відповідают ь Конституції України положе ння п. 12 ст. 71 Закону України “Пр о Державний бюджет на 2007 рік”, я кими було зупинено на 2007 рік ді ю вищевказаної ст. 6 Закону Укр аїни “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституц ійного Суду України має прею диціальне значення для судів загальної юрисдикції при ро згляді ними позовів у зв' яз ку з правовідносинами, які ви никли внаслідок дії положень статей зазначених законів, щ о визнані неконституційними , тому вимоги позивачів в част ині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обґрунтованими.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова р едакція ст. 6 Закону України “П ро соціальний захист дітей в ійни”, відповідно до якої діт ям війни до пенсії або щоміся чного довічного грошового ут римання чи державної соціаль ної допомоги, що виплачуєтьс я замість пенсії, виплачуєть ся підвищення у розмірі надб авки, встановленої для учасн иків війни, визнана неконсти туційною та втратила чинніст ь з дня ухвалення, тобто була в ідновлена з 22.05.2008 року колишня р едакція статті 6 Законі та над алі не зупинялась, тому вимог и позивачів щодо виплати під вищення до пенсії підлягають до задоволення з 22.05.2008 року.

Ч.2 ст. 99 КАС України, в редакці ї, що була чинною на момент вин икнення спірних правовіднос ин, встановлено, що для зверне ння до адміністративного суд у за захистом прав, свобод та і нтересів особи встановлюєть ся річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюєть ся з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись п ро порушення своїх прав, своб од чи інтересів. Відповідно д о ч.1 ст. 100 КАС України пропущен ня строку звернення до адмін істративного суду є підставо ю для відмови у задоволені ад міністративного позову за ум ови, якщо на цьому наполягає о дна із сторін.

Позивачі пропустили строк звернення до суду, оскі льки звернулись з позовом 02.10.20 09 року, а на застосуванні насл ідків пропуску річного строк у звернення до суду наполяга в відповідач у своєму запере ченні на позовну заяву.

Колегія суддів приходить д о висновку про необхідність застосування наслідків проп уску строку звернення до суд у, визначеного ст. 99 КАС Україн и та відмову в задоволенні по зовних вимог позивачів за 2007 р ік та за період з 22.05.2008 року по 01.10. 2008 року.

З огляду на викладен е, колегія суддів вважає, що по зов підлягає до часткового з адоволення, а саме в частині в иплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсі ї за віком за період з 02.10.2008 року по 31.12.2008 року

Колегія суддів приходить д о висновку щодо відмови у під вищенні пенсії за 2006 рік, оскіл ьки Законом України «Про Дер жавний бюджет України на 2006 рі к» було зупинено дію статті 6 З акону України «Про соціальни й захист дітей війни», однак З аконом України від 19 січня 2006 р оку № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено , що пільги дітям війни, передб ачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 р оку, а статтею 6, - у 2006 році поета пно, за результатами виконан ня бюджету у першому піврічч і, у порядку встановленому Ка бінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Вер ховної Ради України з питань бюджету.

Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищ езазначених умов, оскільки т акі умови не настали, то в задо воленні позовних вимог в час тині виплати позивачам підви щення до пенсії за 2006 рік слід в ідмовити.

Доводи апелянта в тій части ні, що законодавством Україн и не визначено поняття «міні мальна пенсія за віком» як ро зрахункової величини для під вищення пенсії згідно ст. 6 Зак ону України «Про соціальний захист дітей війни», не заслу говують на увагу, оскільки за чинним законодавством Украї ни розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише з а правилами ст. 28 Закону Украї ни «Про загальнообов' язков е державне пенсійне страхува ння». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цьог о Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлени й абзацом 1 частини 1 цієї стат ті, застосовується виключно для визначення розмірів пенс ії, призначених згідно з цим З аконом. Оскільки законодавст вом інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначени й, слід застосовувати цей роз мір.

Достатніх правових підста в чи застережень щодо неможл ивості підвищення пенсій поз ивачам у передбаченому ст. 6 За кону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.

З огляду на наведене, колег ія судів приходить до виснов ку про неправомірність поста нови суду першої інстанції щ одо незастосування до спірни х правовідносин наслідків п ропуску строку звернення до суду, тому оскаржувана поста нова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення по зовних вимог з наведених вищ е підстав.

Керуючись ст. 195, ст.197 ч.1, ст. 198, с т. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, а пеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управлі ння Пенсійного фонду України в Берегівському районі Зака рпатської області задоволит и частково.

Постанову Берегівського р айонного суду Закарпатської області від 20.10.2009 року по справ і №2а-3550/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов за доволити частково.

Визнати неправомірними ді ї управління Пенсійного фонд у України в Берегівському ра йоні Закарпатської області в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСО БА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_ 12, ОСОБА_17, ОСОБА_13, О СОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в нарахуванні та виплаті під вищення до пенсії.

Зобов'язати управління Пен сійного фонду України в Бере гівському районі Закарпатсь кої області нарахувати та ви платити ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБ А_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, О СОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСО БА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підвищен ня до пенсії в розмірі 30% мінім альної пенсії за віком відпо відно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Зак ону України “Про загальнообо в' язкове державне пенсійне страхування”, за період з 02.10.2008 року по 31.12.2008 року, з урахування м виплачених сум.

В задоволенні решти позовн их вимог відмовити.

Постанова набирає законно ї сили через п'ять днів після н аправлення її копій особам, я кі беруть участь у справі, та м оже бути оскаржена до Вищого адміністративного суду Укра їни протягом двадцяти днів ш ляхом подання касаційної ска рги безпосередньо до суду ка саційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський