Ухвала

від 08.12.2011 по справі 2а-10585/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 р.

Справа № 49676/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді          Дяковича В.П.,

суддів          Обрізко І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання          Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства у Львівській області та Міністерства фінансів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі № 2а-10585/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Ігромакс» до Головного управління Державного казначейства у Львівській області, Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.11.2010 року ПП «Ігромакс» звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Управління державного казначейства України у Львівській області, Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області, Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

          Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року адміністративний адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області по оформленню та ненаданню Управлінню державного казначейства України у Львівській області подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів у сумі 387 537 грн., сплачених ПП «Ігромакс» за користування ліцензією серії АВ Л 082819 на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, видане 11.07.2006 року Міністерством фінансів України. Стягнуто з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «Ігромакс» надмірно сплачені кошти у розмірі 387 537 грн. за видачу ліцензії серії АВ № 082819 на провадження діяльності з організації проведення азартних ігор у зв'язку з невикористаним строком дії ліцензії за період з 26.06.2009 року по 29.05.2011 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного Бюджету України на користь Приватного підприємства «Ігромакс» 1 грн.70 коп. судового збору та 1700, 00 грн.

Представник Головного управління Державного казначейства у Львівській області подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм  матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що 25 червня 2009 року набрав чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу», відповідно до п. 2 ст. 4 якого, з дня набрання ним чинності видача ліцензій провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня на ним чинності, скасовуються. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні", як і будь-який інший закон: не передбачає ані можливості, ані обов'язку будь-якого державного органу  щодо виконання дій з повернення сплачених і фактично не використаних коштів за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не передбачив механізму повернення сплачених і фактично не використаних коштів за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не визначив підстави для визнання коштів помилково, або надмірно сплаченими за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні; не уповноважує представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства оформлювати та подавати подаяння на  повернення коштів ліцензіату.

Представник Міністерства фінансів України подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм  матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення про скасування ліцензій було прийнято Верховною Радою України, яке є обов'язковим до виконання, а тому вимоги позивача до відповідачів безпідставні та задоволенню не підлягають. Верховна Рада України 15 травня 2009 року прийняла Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» з метою запровадження обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству. Однією із головних функцій Верховної Ради України є прийняття законів (стаття 84 Конституції України). Повноваження щодо прийняття законів та внесення в них змін є способом реалізації публічної влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган чи його посадова особа) застосовує надані йому повноваження в межах закону, на власний розсуд, без необхідності узгодження своїх дій з іншими суб'єктами. Застосування дискреційних прав - це дозволена законом інтелектуально-вольова діяльність компетентного суб'єкту, змістом якої є здійснення вибору одного з декількох варіантів рішення, встановленого правовою нормою, для забезпечення законності, справедливості, доцільності та ефективності адміністративного регулювання, з метою ухвалення оптимального рішення по справі, максимально повно забезпечуючи досягнення встановлених правом цілей. До того ж законом не встановлено порядку повернення коштів за невикористану ліцензію

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження в справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Кодексу справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Як встановлено під час судового розгляду справи, 11 липня 2006 року позивачу була видана ліцензія серії АВ № 082819 на вид діяльності - організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) зі строком дії ліцензії з 30.05.2006 року по 29.05.2011 року.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року № 1755-ІІІ (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії. Установити розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30 000 євро за кожний рік користування такою ліцензією, зокрема, на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.

Позивачем була здійснена оплата за користування ліцензією у повному обсязі за весь період її дії з 30.05.2006 року по 29.05.2011 року у розмірі, в сумі 968842,50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 04 липня 2006 р № 204. Зазначені обставини не заперечувалися відповідачами.

15 травня 2009 року був прийнятий Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» № 1334-VІ, який набрав чинності 25 червня 2009 року, відповідно до пункту 2 статті 4 якого з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

Таким чином, з 26 червня 2009 року була скасована ліцензія позивача серії АВ № 082819 на вид діяльності - організація діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) зі строком дії ліцензії з 30.05.2006 року по 29.05.2011 року.

Як встановлено судом, 23.07.2010 року позивач звернувся до Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Львівській області із заявою про повернення надмірно перерахованих коштів за ліцензію, що підтверджується копією опис вкладення у цінний лист. Жодної відповіді на адрес позивача від відповідача  не надходило. Відповідачами, як основний аргумент заперечення, висловлено позицію стосовно відсутності законодавчо врегульованого механізму повернення суб'єкта» господарювання коштів, надмірно сплачених за ліцензії, після їх скасування Законові України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Виходячи з положень ст. 3 КАСУ, справою адміністративної юрисдикції, є справа предметом якої є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Вищий господарський суд у справі № 45/377 (постанова від 12.07.2010 року) в даній категорії справ дійшов до висновку про те, що нормативно-правовими актами не встановлено обов‘язку відповідача щодо відшкодування грошових коштів, як безпідставно отриманих, за невикористаний строк ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв‘язку з прийняттям Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Водночас відповідно до правової позиції ВАС, викладеної у постанові від 16 листопада 2010 року, справа К-24993/10, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених коштів. Позивачем ставиться питання про стягнення суми, а вказані спірні правовідносини не носять публічно-правового характеру.

Враховуючи вищенаведене зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства, спір щодо стягнення шкоди підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, спірні відносини, які виникли між сторонами, не є управлінськими, тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства у Львівській області та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі № 2а-10585/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Ігромакс» до Головного управління Державного казначейства у Львівській області, Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство фінансів України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії – скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено 13.12.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                                В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ                                                                                          І.М. ОБРІЗКО

                                                                                                    І.О. ЯВОРСЬКИЙ