Рішення

від 12.01.2012 по справі 38/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

38/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  38/8

12.01.12

За позовомПублічного акціонерного товариства  «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Гарант»

Простягнення 10000,00 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивачаДонець Д.О.

Від відповідачаКидалов І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 10000,00 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отриманих Відповідачем.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. 31.03.09р. на розрахунковий рахунок Відповідача на підставі платіжного доручення №1089, в призначенні якого було зазначено: «оплата за хомути обжимні зг. рах. і-000056 від 11.09.08р. дог. 1 від 29.08.08», Позивачем було перераховано грошову суму у розмірі 10000,00 грн., при цьому між Позивачем та Відповідачем не укладалось угод з вказаними реквізитами, тому дані кошти підлягають поверненню Відповідачем, як безпідставно отримані.  

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що між ним та Позивачем був укладений договір, за яким Відповідач поставив Позивачу товар, за який останній повністю не розрахувався, сплативши лише спірні 10000,00 грн.

При цьому, у платіжному дорученні Позивачем були неправильно вказані дати рахунку та договору, проте оскільки інших договірних відносин між сторонами не існувало, Позивач не звертався з вимогою про повернення цих коштів, останні були зараховані Відповідачем в оплату поставленого товару.

Ухвалою від 23.12.11р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 12.01.12р.

Судом  досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

          07.08.08р. між Відповідачем та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до якого Відповідач зобов'язався поставити черв'ячні хомути, а Позивач зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар.

Відповідно до п.2.3. вказаного договору Позивач повинен здійснити повну оплату вартості товару згідно специфікації у термін 24 банківських днів з моменту отримання товару.

20.08.08р. на виконання умов вказаного договору Відповідач виставив Позивачу рахунок-фактуру №і-000056 на оплату хомутів обжимних вартістю 31480,80 грн.   

20.08.08р. на виконання умов вказаного договору Відповідач передав, а Позивач прийняв хомути обжимні вартістю 31480,80 грн., що підтверджується накладною №і-000056 та не заперечується Позивачем.

Проте Позивач вказаний товар оплатив частково, 31.03.09р. перерахував на рахунок Відповідача кошти в сум 10000,00 грн., при цьому у призначенні даного платежу Позивач припустився помилок, а саме дату рахунку №і-000056 замість 20.08.08р. вказав 11.09.08р., а дату договору №1 замість 07.08.08р. вказав 29.08.08».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.  

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1212 глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання»Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

          Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.04р. №22 реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог чинного законодавства.  Платник відповідає за дані, що зазначені у  реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу», Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

          Як встановлено судом, 07.08.08р. між Відповідачем та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до якого Відповідач зобов'язався поставити черв'ячні хомути, а Позивач зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар. Відповідно до п.2.3. вказаного договору Позивач повинен здійснити повну оплату вартості товару згідно специфікації у термін 24 банківських днів з моменту отримання товару.

Як встановлено судом, 20.08.08р. на виконання умов вказаного договору Відповідач виставив Позивачу рахунок-фактуру №і-000056 на оплату хомутів обжимних вартістю 31480,80 грн. 20.08.08р. на виконання умов вказаного договору Відповідач передав, а Позивач прийняв хомути обжимні вартістю 31480,80 грн., що підтверджується накладною №і-000056 та не заперечується Позивачем. Проте Позивач вказаний товар оплатив частково, 31.03.09р. перерахував на рахунок Відповідача кошти в сум 10000,00 грн., при цьому у призначенні даного платежу Позивач припустився помилок, а саме дату рахунку №і-000056 замість 20.08.08р. вказав 11.09.08р., а дату договору №1 замість 07.08.08р. вказав 29.08.08».

          З наведеного вбачається, що між сторонами існують договірні відносини  купівлі-продажу, у яких Позивач має заборгованість перед Відповідачем за отриманий товар, інших відносин між цими сторонами немає. На оплату цієї заборгованості Позивач сплатив Відповідачу 10000,00 грн., при цьому в призначенні платежу припустився помилок щодо дат підписання договору та рахунку, при цьому назва отриманого товару, номери договору та рахунку Позивачем вказані вірно.

За вказаних обставин суд вважає, що Відповідав підставно за договором, рахунком та накладною отримав від Позивача спірні кошти, обґрунтовано зарахував їх у сплату за переданий товар, тому підстави для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України відсутні, відповідно позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                   Ю.Л. Власов

Рішення підписане 16.01.2012р.