Рішення

від 12.01.2012 по справі 3/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/5

12.01.12

За позовом    Приватного акціонерного товариства «Київтрансекспедиція»

До                   Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка

                       онкоінвалідів «ІНЛЮКС»                    

Про                 стягнення 29 809,60 грн. та зобов‘язання забрати вантаж

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 2 від 04.01.2011

                               ОСОБА_2 –по дов. № 2082 від 13.12.2011

Від відповідача      ОСОБА_3 –по дов. № б/н від 14.10.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Київтрансекспедиція»про стягнення з Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «ІНЛЮКС» 29 809,60 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 03/08 від 02.02.2009 та про зобов‘язання відповідача забрати вантаж, а саме: прилад для виявлення та вимірювання іонізуючого гамма випромінювання - автоматичний RE-2000 «Евро TLD зчитувач»для TL дозиметрів - 1 шт.; частини до приладів для вимірювання іонізуючого випромінювання - стандартні персональні TL дозиметри - 2 400 шт.; генератор азоту № 2 - 1 шт. з митного ліцензійного складу позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполева, 23 та помістити даний вантаж на інший митний ліцензійний склад, або склад митних органів з моменту набрання рішенням суду законної сили.       

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2011 порушено провадження у справі № 3/5 та призначено її до розгляду на 12.01.2012.

Позивач в судовому засіданні 12.01.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.01.2012 відзиві позов в частині стягнення суми боргу в розмірі 29 809,60 грн. визнає, однак у зв‘язку зі скрутним фінансовим становищем, який ускладнюється і тим, що контрагенти не розраховуються з відповідачем, просить розстрочити виконання рішення суду протягом 1 року щомісяця рівними частками по 2 484,13 грн. В частині позовних вимог про зобов‘язання забрати вантаж з митного ліцензійного складу позивача проти позову заперечує.

Позивач проти розстрочки виконання рішення суду заперечував.

В судовому засіданні 12.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

             02.02.2009 між Приватним акціонерним товариством «Київтрансекспедиція»та Підприємством Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «ІНЛЮКС» (замовник) було укладено договір № 03/08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору  відповідач передає, а позивач на підставі Ліцензії № 10000/184СВ –00789 на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу (МЛС) на території України, виданої ГТСУ 19.08.2002, приймає на склад за адресою :         м. Київ, вул. Туполева, 23 на зберігання вантаж (окрім медичних препаратів та продуктів харчування), згідно доданим до нього документам.

Згідно п. 1.2. договору позивач від імені та за рахунок відповідача здійснює декларування вантажів відповідача та інші операції по митному оформленню на підставі ліцензії № 10000/499 БМ –01741 на здійснення митної брокерської діяльності, виданої ГТСУ 29.08.2002.

            Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання вантажу, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 29 809,60 грн. Також позивач вважає, що на підставі ст. 214 Митного кодексу України відповідач має забрати вантаж з митного ліцензійного складу позивача та помістити даний вантаж на інший митний ліцензійний склад.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За умовами п. 2.1.2. та п. 2.2.4. договору позивач зобов‘язаний прийняти на митний склад вантаж, а відповідач в свою чергу передати необхідні документи та вантаж у повній відповідності до доданих до нього документами.

Згідно п. 2.2.6. договору відповідач зобов‘язаний забезпечити підписання приходно-видаткових накладних із зазначенням розмірів займаної вантажем площі та актів виконаних робіт.

З наявних в матеріалах справи заявки відповідача від 02.02.2009 та вантажної митної декларації ІМ 74 № 100000012/9/448802 від 12.03.2009 вбачається, що відповідачем було передано позивачу на зберігання наступний вантаж:

- прилад для виявлення та вимірювання іонізуючого гамма випромінювання - автоматичний RE-2000 «Евро TLD зчитувач»для TL дозиметрів - 1 шт.;

- частини до приладів для вимірювання іонізуючого випромінювання - стандартні персональні TL дозиметри - 2 400 шт.;

- генератор азоту № 2 - 1 шт.

Відповідно до п. 2.2.8. договору відповідач зобов‘язався забезпечити оплату послуг в порядку та розмірах, зазначених в розділі 4 та додатках доданого договору.

Згідно п. 4.1. договору вартість послуги являється договірною. Базові ціни за надані послуги відображаються в додатках (додаток № Б/ (порядковий номер) –послуги з оформлення вантажу, додаток № С/ (порядковий номер) –по складським послугам) до договору у можуть змінюватись, про що сторони підтверджують свою згоду шляхом підписання наступних додатків, які є невід‘ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3. договору протягом дії договору при розміщенні кожної партії вантажу оформлюється протокол узгодження цін, який є невід‘ємною частиною договору.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками обох сторін додаток № С/1 щодо узгодження базової вартості складських послуг, додаток № Б/1 про узгодження базової вартості послуг з оформлення вантажів та протокол № 01-08/0000001 погодження ціни на послуги складу на вантаж - прилад для виявлення та вимірювання іонізуючого гамма випромінювання - автоматичний зчитувач RE-2000 для TLD дозиметрів.

Пунктом 4.13.1. договору  передбачено, що при зберіганні вантажу більше одного місяця оплата проводиться щодекадно (10 днів), а відповідач сплачує рахунок протягом двох банківських днів після отримання рахунку.  

В матеріалах справи  наявні наступні рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) :

- рахунок-фактура та акт за №№ 14-121 на суму 2 016,00 грн.;

- рахунок-фактура № 14-520 та акт № 14-548 на суму 31 046,40 грн.;

- рахунок-фактура № 14-547 та акт № 14-549 на суму 1 747,20 грн., загалом на суму 34 809,60 грн.

Вищезазначені рахунки та акти були надіслані відповідачу разом з листом-вимогою № 1 від 24.11.2011 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 0097 та описом вкладення від 24.11.2011.

З повідомлення про вручення поштового відправлення повернутого поштою позивачу вбачається, що відповідач вимогу рахви з рахунками-фактурами та актами отримав 02.12.2011.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків складає 29 809,60 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 809,60 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов‘язання відповідача забрати вантаж з ліцензійного митного складу позивача та помістити даний вантаж на інший митний ліцензійний склад, або склад митних органів слід зазначити наступне

Згідно п. 8.2. договору строк дії договору встановлено на 12 місяців з дати його підписання, тобто до 02.02.2010.

Додатковими угодами № 2 від 25.01.2010 та № 4 від 28.01.2011 сторони  дійшли згоди продовжити строк дії договору  до 02.02.2011 та в подальшому до 02.12.2011.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що при закінченні строку дії договору умови даного договору залишаються дійсними у випадку знаходження вантажу на складі і згоди сторін.

Доказів того, що однією із сторін виявлено про не бажання продовження дії договору не подано.

Крім цього, відповідно до п. 1 ст. 214 Митного кодексу України строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим.

Згідно п. 5.6. наказу Державної митної служби України «Про затвердження Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів»№ 592 від 31.ё12.1996 (зі змінами від 21.07.2005) товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років. Цей строк може бути обмежений для окремих видів товарів митним органом. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців. Конкретний термін зберігання товарів у встановлених межах визначається спільно з власником складу особою, яка розміщує товари на зберігання.

Після закінчення терміну зберігання товарів на складі, вони мають бути передані на зберігання митниці або заявлені до іншого митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.

Отже, максимальний строк зберігання вантажу відповідача в режимі митного ліцензійного складу з моменту поміщення вантажу у зазначений режим (з 12.03.2009) спливає лише 12.02.2012.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що станом на день звернення позивача з позовом до суду (19.12.2011)  відповідачем не порушено прав та законних інтересів позивача щодо переміщення вантажу на інший митний ліцензійний склад, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Київтрансекспедиція»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Пункт 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлює, що не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, порушення зобов‘язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов‘язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд вважає посилання заявника на те, що перед відповідачем існує борг інших юридичних осіб, що в свою чергу спричиняє неможливість виконання рішення суду у встановлений строк, такими, що не заслуговують на увагу та не є тими обставинами, які перешкоджають боржнику виконати рішення суду у визначений термін.

Судом відзначається, що згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата  у місячному розмірі становить 941,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином,  розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2011 році в господарському суді майнового характеру  становив не менше 1 411,50 грн. та не більше 56 460,00 грн. Розмір судового збору за розгляд позовних заяв немайнового характеру становив 941,00 грн.

Оскільки позивачем пред‘явлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру, то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 2 353,50 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 1295 від 13.12.2011, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 2 510,00 грн., тобто в більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 157 (сто п‘ятдесят сім) грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

            2. Стягнути з Підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів «Спілка онкоінвалідів «ІНЛЮКС»(м. Київ, вул. Закревського, 21, код ЄДРПОУ 32527855) на користь Приватного акціонерного товариства «Київтрансекспедиція»(м. Київ, вул. А. Туполева, 23, код ЄДРПОУ 03120242) 29 809 (двадцять дев‘ять тисяч вісімсот дев‘ять) грн. 60 коп. основного боргу, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству «Київтрансекспедиція»(м. Київ, вул. А. Туполева, 23, код ЄДРПОУ 03120242) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 157 (сто п‘ятдесят сім) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 1295 від 13.12.2011. Платіжне доручення № 1295 від 13.12.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва   № 3/5.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 17.01.2012.