Постанова

від 06.08.2008 по справі 14/11-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/11-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 серпня 2008 р.                                                                                    № 14/11-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Кривди Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р.

у справі№ 14/11-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомПриватного підприємства "Калібр"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер"

простягнення 19 472,66 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Баумер Е.В. дов. № б/н від 20.09.2007 р.;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2007 р. Приватне підприємство "Калібр" (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" (далі –Товариство) основний борг у розмірі 16 378,36 грн., пеню у розмірі 2 621,21 грн. та 3 % річних у розмірі 473,09 грн.

Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що воно на виконання договору № 169 від 27.10.2006 р., укладеного з Товариством, поставило останньому товар, проте Товариство розрахувалось за цей товар лише частково, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням пені та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. (суддя Панна С.П.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково: з Товариства стягнуто основний борг у розмірі 16 378,36 грн., пеню у розмірі 1 462,99 грн. та 3 % річних у розмірі 473,09 грн., а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. (колегія суддів: Науменко І.М., Білецька Л.М., Голяшкін О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Підприємством у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів неправильно застосували ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 599 та 625 Цивільного кодексу України, порушили ст. ст. 538, 612, 613 і 616 Цивільного кодексу України та не застосували ст. 220 Господарського кодексу України.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що зазначені рішення та постанова є законними, а доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними та не відповідають вимогам законодавства України.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Кривди Д.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Підприємством та Товариством укладено договір № 169 від 27.10.2006 р., згідно з яким Підприємство зобов'язувалось забезпечити поставку та передачу товару у власність Товариству, а Товариство зобов'язувалось прийняти товар та оплатити його (п. 1.1 договору);

– п. 2.3 договору № 169 від 27.10.2006 р. передбачено, що Товариство надає Підприємству у термін до 20 числа поточного місяця письмову заявку на наступний місяць з вказівкою асортименту, кількості та термінів поставки кожної партії;

– п. 5.1 договору № 169 від 27.10.2006 р. встановлено, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється згідно виставлених рахунків на умовах 100% вартості товару по факту отримання товару на складі Підприємства;

– Товариство надало Підприємству заявку № д-384 від 11.12.2006 р., у якій просило відвантажити товар: брус х/п 58*100 в об'ємі 50 м куб. –до 20.12.2006 р. та брус х/п 48*78 в об'ємі 25 м куб. –до 25.12.2006 р.;

– заявка Товариства № д-384 від 11.12.2006 р. була прийнята Підприємством до виконання та була частково виконана: Товариству було поставлено товар на загальну суму у розмірі 18 378,36 грн., що підтверджується накладною № 91 від 25.12.2006 р.;

– Підприємство виставило Товариству рахунок № 96 від 25.12.2006 р. на оплату поставленого згідно заявки № д-384 від 11.12.2006 р. товару, який 19.03.2007 р. був частково оплачений Товариством на суму у розмірі 2 000,00 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, господарські суди першої та другої інстанції виходили з того, що Підприємство виконало зобов'язання з поставки товару Товариству за договором № 169 від 27.10.2006 р.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вказаний висновок є передчасним, оскільки його зроблено з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій не було у повному обсязі дано оцінки накладній № 91 від 25.12.2006 р., з якої вбачається, що Підприємство поставило Товариству брус х/п 58*100 в об'ємі 14,91 м куб. та брус х/п 48*78 в об'ємі 5,11 м куб.

Однак, як зазначено вище, заявка Товариства № д-384 від 11.12.2006 р. містила інші дані щодо кількості товару, який необхідно було поставити: брус х/п 58*100 в об'ємі 50 м куб. та брус х/п 48*78 в об'ємі 25 м куб.

Наведене свідчить, що місцевий та апеляційний господарські суди передчасно дійшли до висновків, що Підприємство здійснило поставку партії товару за договором № 169 від 27.10.2006 р. згідно заявки Товариства № д-384 від 11.12.2006 р. у повному обсязі, у зв'язку з чим Товариство має оплатити вказану партію товару, виходячи з п. 5.1 вказаного договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що, як вказано вище, п. 5.1 договору № 169 від 27.10.2006 р. передбачає здійснення повного (100 %) розрахунку Товариством за кожну отриману партію товару, а не за частину отриманої партії.

Частина перша ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин позовні вимоги Підприємства не можна вважати обґрунтованими.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2008 р. у справі № 14/11-08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          Д.С. Кривда