Рішення

від 27.12.2011 по справі 4/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/239

27.12.11

За позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»

Проспонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення штрафних санкцій

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від прокуратури           Шекшеєва В.С.

від позивача                    Ганкевич О.Ю.

від відповідача              Качур О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»про зобов'язання відповідача допоставити Міністерству оборони України згідно згідно рознарядки (додаток 2 до договору №249/9/10 від 29.12.10) устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації (додаток 1 до договору №249/9/10 від 29.12.10), а саме: рентгенівський діагностичний комплекс «Медике», реєстраційне свідоцтво №4801/2006 - 5 комплектів, мобільна рентгенівська система PLX102 реєстраційне свідоцтво Лг«6316/2007 - 17 комплектів, система томографічна Ney Viz Multi-slize СТ Scanner, реєстраційне свідоцтво №9736/2010 - 1 комплект, томограф комп'ютерний (сканер) LightSpeed VCT, реєстраційне свідоцтво №9664/2010 - 1 комплект, на загальну суму 35 544 000, 00 грн.

Крім того, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»штрафні санкції у розмірі 6 180 917 грн. 53 коп., з яких 2 524 996 грн. - штраф (пеня) 0,1% від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення, 960 307,61 грн. - інфляційні втрати; 207 533,92 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 2 488 080, 00 грн. - штраф 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву від 14.07.2011р. та уточнення до відзиву від 27.12.2011р., в якому повідомив суд, що станом на 27.12.2011р. відповідачем поставлено за погодження з позивачем адресатам продукцію на суму 35 887 000 грн.

20.10.2011р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 8 072 700 грн. штрафу (пеня) 0,1% від обсягу непоставлених (недопостчалених) товарів за кожен день прострочення, 1 418 495,76 грн. –інфляційні витрати, 660588,16 грн. 3% річних, 2 488 080,00 грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить допоставити на користь Міністерства оборони України обладнання на суму 588 000 грн., та стягнути з відповідача 8 072 700 грн. пені від обсягу непоставлених товарів за кожен день прострочення, 1 418 495,76 грн. інфляційних витрат, 660 588,16 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості, 2 488 080,00 грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Заява Позивача від 13.10.2011р. № 560/2 про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач уточнив позовні вимоги, просить зобов'язати здійснити дії та стягнути відповідача заборгованість в загальному розмірі 12 639 863,92 грн.,  тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

 Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2010 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емансіс»за результатами відкритих торгів укладено Договір № 249/9/10 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Учасник (Відповідач) зобов'язався до 28 лютого 2011 року поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне зазначене у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник - прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна Договору становить 36 475 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2010 року № 969 "Питання використання в 2010 році коштів державного бюджету, передбачених Міністерству оборони за деякими програмами" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 1145 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2010 року № 969" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.06.2006 року "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" Замовником була проведена попередня оплата за продукцію згідно виставленого рахунку-фактури №348 від 29.12.10 на суму 36 475 000, 00 грн. (платіжне доручення №249/14 від 30.12.10).

Отже, зобов'язання Позивача щодо повної та своєчасної оплати вартості продукції, передбачене пунктом 6.1.1. Договору виконано належним чином, у повному обсязі у порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 5.1. Договору визначено кінцевий строк поставки продукції - 28 лютого 2011 року.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що одержувачем продукції є військові частини Замовника (Позивача) згідно рознарядки Міністерства оборони України (додаток 2 до договору).

Станом на 27.12.2011р. відповідачем постановлено за погодженням з позивачем адресами наступну продукцію:

-          рентгенівський діагностичний комплекс «Медике»в кількості 5 комплектів на загальну суму 6 235 000,00 грн.;

-          мобільна рентгенівська система PLX102 в кількості 18 комплектів на загальну суму 1 176 000,00 грн.;

-          система томографічна Ney Viz Multi-slize СТ Scanner в кількості 1 комплект на суму 6 497 000,00 грн.;

-          томограф комп'ютерний (сканер) серії LightSpeed VCT в кількості 1 комплект на суму 21 979 000,00 грн.

Всього Позивачеві поставлено Продукції на суму 35 887 000,00 грн.

Не допоставлено  на користь Міністерства оборони України обладнання на суму 588 000 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.   

Між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емансіс»за результатами відкритих торгів укладено Договір № 249/9/10 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Учасник (Відповідач) зобов'язався до 28 лютого 2011 року поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне зазначене у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник - прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору ціна Договору становить 36 475 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору була проведена попередня оплата за продукцію згідно виставленого рахунку-фактури №348 від 29.12.10 на суму 36 475 000, 00 грн. (платіжне доручення №249/14 від 30.12.10).

Отже, зобов'язання Позивача щодо повної та своєчасної оплати вартості продукції, передбачене пунктом 6.1.1. Договору виконано належним чином, у повному обсязі у порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 5.1. Договору визначено кінцевий строк поставки продукції - 28 лютого 2011 року.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено зобов'язання Відповідача забезпечити поставку продукції вантажоотримувачем Замовника (Позивача) разом з усіма документами необхідними для прийняття продукції на умовах і терміни цього Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору датою виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата її надходження у кількості та якості до місця призначення, та прийняття її вантажоотримувачеами Замовника (Позивача) відповідно до цього Договору.

Стаття 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи свідчать, що медичне майно станом на 28.02.2011р. до військових частин згідно умов Договору не було поставлено.

Листом №249/4/1060 від 23.02.2011р. Позивач звернувся до Відповідача з проханням до поставити продукцію до Договору та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання продукції.

Своїм листом від 25.02.2011р. за №1080 Відповідач висловив готовність до повного виконання умов договору з кінцевим строком поставки до 20.03.2011р. та погодився сплатити штрафні санкції за порушення договірних зобов'язань, відповідно до умов Договору.

Тобто, станом на 25.02.2011р. Відповідач підтвердив про неможливість у строк, встановлений Договором, виконати свої зобов'язання щодо своєчасного постачання медичної апаратури.

Окрім цього, наявна заборгованість підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 31.01.2011р., 28.02.2011р.та 31.03.2011р.

В процесі розгляду справи Відповідачем   постановлено за погодженням з  позивачем адресами наступну продукцію:

-          рентгенівський діагностичний комплекс «Медике»в кількості 5 комплектів на загальну суму 6 235 000,00 грн.;

-          мобільна рентгенівська система PLX102 в кількості 18 комплектів на загальну суму 1 176 000,00 грн.;

-          система томографічна Ney Viz Multi-slize СТ Scanner в кількості 1 комплект на суму 6 497 000,00 грн.;

-          томограф комп'ютерний (сканер) серії LightSpeed VCT в кількості 1 комплект на суму 21 979 000,00 грн.

Таким чином, факт передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем на суму 35 887 000,00 грн. вважається судом доведеним.   

Не допоставлено  на користь Міністерства оборони України обладнання на суму 588 000 грн.

Таким чином, Відповідачем не дотримані умови Договору щодо строків поставки продукції, чим порушено вимоги ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та п. 6.3.1 Договору

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Твердження Відповідача, що не допоставка товару вчасно виникла не з вини ТОВ «Емансіс»спростовується матеріалами справи.

В процесі розгляду справи Господарським судом міста Києва було направлено запит до Головного управління по боротьбі  з корупцією та організованою  злочинністю для отримання інформації щодо стану кримінальної справи №1764,  порушеної проти ТОВ «Емансіс» за фактом контробанди в Україну товарів комп'ютерний томограф «Light Speed 7/X VCT» та ін'єкційна система для введення контрастних речовин  «Dual Shot GX V»за ознаками вчинення злочину, передбаченому ч.1 ст. 201 КК України.

Відповідно до відповіді від органу СБУ та копії Постанови про закриття кримінальної справи №1764,  суд зазначає, що постанова не спростовує відсутність вини Відповідача, а також звільнення його від відповідальності за несвоєчасну поставку до військових частин медичного обладнання, що підтверджується наступним.

Відповідно до описової частини постанови про закриття кримінальної справи № 1764 28.02.2011 на митну територію України на адресу Відповідача був переміщений вантаж, а саме, "комп'ютерний томограф "Light Speed 7.X VCT" - 1 комплект, який був заявлений до митного оформлення на підставі ВМД № 100170000/2001/161268 лише 14.04.2011, тобто цей вантаж був оформлений у вільний обіг лише у середині квітня місяця і саме з 14.04.2011 зазначений томограф не знаходиться під митним контролем. Розміщення зазначеного томографу на митному ліцензійному складі МП "Рокада" для подальшого оформлення його у вільний обіг відбулося згідно листа Відповідача за вих. № 04-06/417 від 14.06.11, адресованого директору МП "Рокада", 09.03.11..

Крім зазначеного, згідно п. 5.3 Договору продукція постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року. Термін DDP "поставка зі сплатою мита" означає , що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Отже, процедуру розмитнення та закінчення митної очистки комп'ютерного томографу, обов'язок здійснення якої відповідно до п. 5.3 Договору, покладалася на Відповідача (згідно умов DDP) станом на 28.02.2011 року не було завершено і продукція вчасно не поставлена до військових частин згідно рознарядки Міноборони України.

Слід також зазначити, що кримінальна справа була порушена за фактом контрабанди в Україну, зокрема "комп'ютерного томографа "Light Speed 7.X VCT", але залишок непоставленого майна станом на 25.04.2011 року складає 35 544 000 (тридцять п'ять мільйонів п'ятсот сорок чотири тисячі) 00 грн., тобто на день подання позовної заяви до військових частин не було поставлено, крім комп'ютерного томографу, ще й рентгенівський діагностичний комплекс "Медікс" (5 шт.), мобільна рентгенівська система PLX 102 ( 19 піт.) та система томографічна Ney Viz Multi-slice CT (1 шт.) вартістю 13 565 000 грн. згідно рознарядки Міноборони України (Додаток 2 Договору).

Відповідно до листа директора ТОВ "Емансіс", адресованого Позивачу за вих. № 04-06/123 від 25.03.11, Відповідач повідомляє про те, що рентгенівські діагностичні комплекси "Медікс" знаходяться на складі виробника та будуть поставлені замовнику 28-29.03.11 р, мобільні рентгенівські системи PLX 102 - на складі виробника та будуть поставлені 01-04.04.11 p., система томографічна Ney Viz Multi-slice CT та комп'ютерний томограф знаходяться на митно-ліцензійному складі та проходять процедуру розмитнення.

Крім зазначеного, в листі Державної митної служби України від 15.09.2011№ 11.1/7-12/2/12944, адресованому на запит суду, повідомляється про те, що інша частина продукції заявлена до митного оформлення за вантажними митними деклараціями від 28.04.2011 № 100170000/2011/161898 та від 27.07.2011 № 100190000/2011/496759.

Частина цієї продукції на суму 7 264 000,00 грн. була поставлена в період з 26.07.11 до 03.10.11 до військових частин Позивача, тобто до винесення постанови про закриття кримінальної справи (10.10.2011) а, отже, несвоєчасна поставка частини продукції Позивачу не пов'язана порушенням кримінальної справи. Доказами є відповідні акти приймання продукції.

Пунктом 6.3.7 Договору встановлено, що Учасник (Позивач) зобов'язаний нести всі ризики, яких може зазнати продукція до моменту її передачі представнику Замовника.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, суд вважає, посилання Відповідача на об'єктивні причини, які не залежать від керівництва ТОВ "Емансіс'' щодо того, що медичне обладнання своєчасно не було розмитнене та під час, коли строк дії Договору закінчився і частина його залишалася на складі виробника, є безпідставними та не звільняють ТОВ "Емансіс" від відповідальності.

Крім вище викладеного, слід зазначити, що порушення строків поставки медичного обладнання Відповідачем не можна вважати таким, що відбулося внаслідок непереборної сили.

Зазначене обґрунтовується наступним. У Розділі VIII Договору (Обставини непереборної сили) Сторони самостійно визначили перелік обставин непереборної сили (форс-мажору), і таким чином, передбачили звільнення себе від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань через виникнення таких обставин. Незважаючи на відсутність у зазначеному розділі Договору перешкод щодо належного виконання зобов'язань у вигляді дії державних органів, який по-іншому називається "юридичний форс-мажор".

Визначення обставин форс-мажору визначено у ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, укладеної у Відні 11 квітня   1980  р.   Згідно  неї,  обставини  непереборної сили  (форс  мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов'язань однією із сторін, не залежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання.

Таким чином, виникнення таких обставин не могло бути передбачено під час укладення Договору.

Посилання та доводи Відповідача про те, що Сторони при укладенні Договору та протягом всього існування між Сторонами по справі договірних відносин, не могли передбачити вплив митних органів та органу СБУ України на виконання умов Договору, є необгрунтованими, оскільки жодна із Сторін за Договором не може здійснювати контроль за діяльністю державних органів та заздалегідь вжити заходів щодо запобіганню перешкод, які можуть виникнути в результаті виконання державними органами своїх встановлених законом повноважень. Діяльність по контролю з боку державних органів відноситься до сфери регулювання публічного права та не може охоплюватися умовами Договору в сфері приватного права.

Такий висновок робить і колегія Вищого господарського суду України під час розгляду справи № 16-29/174-07-3890 у винесеній від 08.07.2008 р. ним постанові.           Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що не можна вважати затримку товару на митниці органами СБУ як обставину непереборної сили та посилатися на неї, оскільки частина медичного обладнання була затримана, та проведено її виїмку в період, коли строк дії Договору закінчився. Кримінальна справа, порушена згідно переміщення "комп'ютерного томографу "Light Speed 7.X VCT" - 1 комплект, який був заявлений до митного оформлення на підставі ВМД № 100170000/2001/161268 лише 14.04.2011, а сама справа порушена від 15.06.20011 року. Причому два вантажі, які надійшли на адресу ТОВ "Емансіс в рамках зовнішньоекономічних угод заявлені до митного оформлення за вантажними митними деклараціями лише від 28.04.2011 та від 27.07.2011.

Відповідно до пункту 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які надаються компетентними органами державної влади за місцем настання форс-мажорних обставин та/або Торгівельно-промисловою палатою України.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач повідомив у письмовій формі у зазначений Договором строк Позивача про перешкоди (наявність обставин непереборної сили) для належного виконання своїх зобов'язань. Не звернувся Відповідач і до Торгівельно-промислової палати України, а також до Управління з питань надзвичайних ситуацій Печерської районної у місті Києві державної адміністрації з метою отримання довідок про виникнення обставин непереборної сили при виконанні Договору № 249/9/10 від 29.10.2010 року, що підтверджуються їх відповідями, наданими на запит військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим Договором.

Пунктом 7.4 Договору визначено, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Таким чином, відповідач повинен виконати договірні зобов'язання у натурі в повному обсязі - допоставити устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації до договору на загальну суму 588 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Законом та цим Договором.

Відповідно до 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за державні кошти Учасник повертає Замовнику залишок невикористаних коштів, що були отримані в якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок Замовника та сплачує штраф у  розмірі 0,1 % від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день поставки.

Відповідач після закінчення терміну поставки продукції (28.02.2011р.) зобов'язаний був повернути на реєстраційний рахунок Замовника (Позивача) залишок невикористаних коштів, що були отримані в якості попередньої оплати, тобто 35 544 000, 00грн. –вартість непоставленого майна.

Тобто, Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання та всупереч договірним зобов'язанням безпідставно використовував державні кошти до моменту пред'явлення позову та в процесі розгляду справи

Отже, порушення відповідачем строків поставки, передбачений п. 5.1   Договору  № 249/9/10 від 29 грудня 2010р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Але, судом при перевірці розрахунку позивача встановлено, що позивачем не вірно розрахована подвійна облікова ставка НБУ та суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому пені підлягає стягненню в сумі 6 469 008,00 грн.  (від суми недопоставленого товару в розмірі 35 544 000 грн.) за період з 01.03.2011р. по 29.08.2011р. в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який розрахована пеня, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В решті частині пені слід відмовити.  

Позивач, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.10.2011. просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 8 072 700,00 грн. 0,1% від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожен день прострочення.

Оскільки, обидві сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення 7% штрафу у розмірі 2 488 080,00грн. за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:  

- за порушення строків виконання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.

Господарський суд, вирішуючи питання про стягнення розміру неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об‘єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов‘язань, причини неналежного виконання зобов‘язання, надмірно великі порівняно із збитками кредитора належні до сплати штрафні санкції, вважає за доцільне зменшити штрафні санкції до 50%.

Таким чином, з відповідача належить стягнути 3 234 504 грн., штрафу,  відповідно до п. 7.2 Договору та 1 244 040,00грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Однак, Вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 660 588,16 грн. та 1 418 495,76 грн. індексу інфляції задоволенню не підлягає, оскільки зміст позовних вимог стосується зобов'язання товариства виконати умови  договору.

А ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування зазначених вимог передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині зобов'язання до поставити продукцію на суму 588 000, 00грн. та стягнення з відповідача 3 234 504 грн. пені та штрафу у сумі 1 244 040,00грн. (7%). В решті  частині стягнення пені, штрафу та 3% річних, індексу інфляції суд  відмовляє з підстав вищезазначених.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання до поставити продукцію на суму 588 000, 00грн. та стягнення з відповідача 3 234 504 грн. пені та штрафу у сумі 1 244 040,00грн. (7%). В решті  частині стягнення пені, штрафу та 3% річних, індексу інфляції суд  відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул.Панфіловців, 17, код ЗКПО 34809414) допоставити Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр.-кт, 6, код ЗКПО 00034022) устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації на суму 588 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17, код ЗКПО 34809414) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр.-кт, 6, р/р 352003703192 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00034022) 3 234 504 грн. пені  та 1 244 040,00грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»(01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 17, код ЗКПО 34809414) в дохід державного бюджету України 12 750,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

 Повне рішення складено: 13.01.2012р.