Постанова

від 07.05.2012 по справі 4/239

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2012 № 4/239

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. №220/759/д від 24.11.2011р.;

відповідача: не з'явились;

прокуратури: ОСОБА_3 - дов. б/н від 02.02.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги заступника військового прокурора Центрального регіону України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.12.2011р.

у справі №4/239 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс"

про спонукання до виконання договірних зобов'язань та стягнення штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс" (далі - відповідач), в якому просив суд:

- зобов'язати відповідача допоставити позивачу згідно рознарядки (додаток 2 до договору №249/9/10 від 29.12.2010р.) устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації (додаток 1 до договору №249/9/10 від 29.12.2010р.), а саме: рентгенівський діагностичний комплекс "Медикс", реєстраційне свідоцтво №4801/2006 - 5 комплектів, мобільна рентгенівська система PLX102 реєстраційне свідоцтво №6316/2007 - 17 комплектів, система томографічна Ney Viz Multi-slize СТ Scanner, реєстраційне свідоцтво №9736/2010 - 1 комплект, томограф комп'ютерний (сканер) LightSpeed VCT, реєстраційне свідоцтво №9664/2010 - 1 комплект, на загальну суму 35 544 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 6 180 917,53 грн., з яких: 2 524 996,00 грн. штрафу (пені), 960 307,61 грн. інфляційних втрат, 207 533,92 грн. 3% річних, 2 488 080,00 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

В процесі судового розгляду позивач неодноразово уточняв розмір своїх вимог і згідно з останнім клопотанням від 27.12.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 345-346) просив суд зобов'язати відповідача допоставити позивачу медичне обладнання на суму 588 000 грн. та стягнути з відповідача 8 072 700 грн. штрафу (пені), 1 418 495,76 грн. інфляційних втрат, 660 588,16 грн. 3% річних, 2 488 080,00 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи наступне:

- додатком 2 до договору №249/9/10 від 29.12.2010р. було змінено кінцевий строк поставки товару з 28.02.2011р. на перший квартал 2011р.;

- строки поставки медичного обладнання були порушені не з вини відповідача та з незалежних від нього обставин, оскільки обладнання було затримано на митниці під час проходження митного контролю;

- відповідач вжив усіх заходів для належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 позов було задоволено частково, зобов'язано відповідача допоставити позивачу устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно специфікації на суму 588 000 грн., присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 234 504 грн. пені та 1 244 040,00 грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід державного бюджету України 12 750,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 в частині стягнення зменшеної неустойки у розмірі 3 234 504 грн. пені, 1 244 040,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 660 588,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 418 495,76 грн., прийняти нове рішення щодо стягнення пені у розмірі 6 469 008,00 грн., штрафу 2 448 080,00 грн., 3% річних у розмірі 660 588,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 418 495,76 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, прокурор звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- у суду не було підстав для зменшення санкцій, заявлених до стягнення з відповідача;

- судом не враховано державні інтереси та не надано оцінки збиткам, завданим внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань;

- жодна із сторін у справі не зверталась до суду з клопотанням про зменшення розміру санкцій;

- за умовами договору №249/9/10 від 29.12.2010р. відповідач повинен був повернути позивачу залишок невикористаних коштів, тому в даному випадку має місце грошове зобов'язання і суд повинен був застосувати ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2012р. апеляційну скаргу прокурора було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2012р.

В судовому засіданні 05.03.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.04.2012р.

Відповідач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 234 504 грн. пені і 1 244 040,00 грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 8 070 700 грн. та штрафу в розмірі 2 488 080,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- в даному випадку мають місце форс-мажорні обставини, оскільки медичне обладнання, а саме комп'ютерний томограф серії LightSpeed 7.Х VCT прибув на митну територію України 28.02.2011р., але працівники митниці відмовились проводити будь-які дії з вантажем, посилаючись на вказівку працівників Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та допустили вантаж до митного оформлення лише 14.04.2011р., тобто вже після закінчення строку поставки обладнання за спірним договором;

- на дату винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем з поставки медичного обладнання на 98,4%, однак ця обставина не була врахована судом при визначенні суми санкцій, які підлягали стягненню з відповідача;

- позивачем не доведено факт нанесення збитків, які настали або могли настати внаслідок порушення відповідачем строку поставки медичного обладнання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2012р.

13.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли уточнення до апеляційної скарги (том справи - 2, аркуш справи - 59), в яких прокуратура просила рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача зменшеної неустойки у розмірі 3 234 504 грн., штрафу у сумі 1 244 040,00 грн., 3% річних у розмірі 660 588,16 грн., інфляційних втрат у сумі 1 418 495,76 грн., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача 6 469 008,00 грн. пені, 2 488 080,00 грн. штрафу, 660 588,16 грн. 3% річних та 1 418 495,76 грн. інфляційних втрат.

03.04.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (том справи - 2, аркуші справи - 62-66).

04.04.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та непідтверджену належними доказами (том справи - 2, аркуші справи - 107-112).

В судовому засіданні 04.04.2012р. представник відповідача надав письмові пояснення по справі, до яких було додано клопотання про направлення запитів до Служби безпеки України та Київської регіональної митниці для з'ясування підстав затримання вантажу та його невчасного митного оформлення (том справи - 2, аркуші справи - 85-86).

В судовому засіданні 04.04.2012р. представники прокуратури та позивача підтримали апеляційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України з урахуванням уточнень до неї, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 в частині стягнення зменшеної неустойки у розмірі 3 234 504 грн. пені, 1 244 040,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 660 588,16 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 418 495,76 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс" заперечували та просили залишити вказану скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 04.04.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс", просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 234 504 грн. пені та 1 244 040,00 грн. штрафу 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 8 070 700 грн. та штрафу в розмірі 2 488 080,00 грн. Проти доводів апеляційної скарги заступника військового прокурора Центрального регіону України заперечував, просив суд відмовити в задоволенні цієї скарги.

В судовому засіданні 04.04.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.04.2012р.

В судовому засіданні 25.04.2012р. представник відповідача підтримав клопотання про направлення запитів до Служби безпеки України та Київської регіональної митниці для з'ясування підстав затримання вантажу та його невчасного митного оформлення.

Представники прокуратури та позивача заперечували проти клопотання представника відповідача, наголошуючи на його необґрунтованості та недоцільності, оскільки під час вирішення спору місцевим господарським судом направлялись аналогічні запити і відповіді на них наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача як необґрунтованого.

В судовому засіданні 25.04.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 07.05.2012р.

В судовому засіданні 07.05.2012р. представники прокуратури та позивача підтримали пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просили апеляційну скаргу заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс" відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 07.05.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін і прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

29.12.2010р. між позивачем, як замовником, та відповідачем за результатами відкритих торгів було укладено договір №249/9/10 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 3.1) відповідач зобов'язався до 28.02.2011р. поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (далі - продукцію), зазначене у Специфікації (Додаток 1), а позивач - прийняти продукцію та оплатити її в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Ціна Договору становить 36 475 000,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 12-18).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.4 Договору строк (термін) поставки продукції - 28.02.2011р. Одержувачем продукції є військові частини позивача згідно рознарядки Міністерства оборони України (Додаток 2). Датою виконання відповідачем зобов'язань з поставки продукції вважається дата її надходження у кількості та якості до місця призначення, та прийняття її вантажоотримувачами замовника (позивача) відповідно до цього Договору.

Відповідач зобов'язався забезпечити поставку продукції вантажоотримувачам замовника (позивача) разом з усіма документами, необхідними для прийняття продукції на умовах і в терміни цього Договору (п.п.6.3.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач згідно з виставленим рахунком-фактури №348 від 29.12.2010р. здійснив на користь відповідача попередню оплату за продукцію (медичне обладнання) на загальну суму 36 475 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №249/14 від 30.12.2010р.(том справи - 1, аркуш справи - 44).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідачем порушено умови Договору в частині дотримання порядку та строків здійснення поставки медичного обладнання, оскільки станом на 28.02.2011р. (граничний строк поставки, обумовлений в Договорі) обладнання було поставлено лише на суму 931 000,00 грн. Решта обладнання вартістю 35 544 000,00 грн. не поставлено.

Неодноразові претензії позивача залишені відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на тривалість прострочення виконання договірних зобов'язань відповідачем, окрім вимог про зобов'язання поставити медичне обладнання, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних, пеню (штраф) згідно з п.7.2 Договору та штраф у розмірі 7% вартості недопоставленої продукції відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими в частині вимог про зобов'язання відповідача поставити продукцію, а також стягнення пені і штрафу, зменшивши суми санкцій, які підлягали стягненню з відповідача на 50%. В частині вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом було відмовлено, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передумовою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є прострочення боржником грошового зобов'язання, натомість вимоги позивача стосуються зобов'язань відповідача здійснити поставку обладнання, тобто не грошових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу передоплату у загальній сумі 36 475 000,00 грн., тоді як відповідач не дотримався порядку і строків здійснення поставки продукції (медичного обладнання), погоджених сторонами у Договорі.

Так, в листі №249/4/1060 від 23.02.2011р. позивач просив відповідача поставити продукцію по Договору та сплатити штрафні санкції за прострочення виконання своїх зобов'язань (том справи - 1, аркуш справи - 77).

Відповідач в листі №1080 від 25.02.2011р. висловив готовність повністю виконати умови Договору з кінцевим строком поставки до 20.03.2011р. та погодився сплатити штрафні санкції (том справи - 1, аркуш справи - 77).

В матеріалах справи наявні підписані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків за січень-березень 2011р., в яких зафіксовано суми недопоставленої продукції (том справи - 1, аркуші справи - 87-89).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких, зокрема, вимагав сплатити пеню (том справи - 1, аркуші справи - 41-43). Відповідач в листі вих.№04-06/123 від 25.03.2011р. визнав, що повинен був здійснити поставку обладнання до 28.02.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 80) та повідомив позивача про те, що медичне обладнання ввезено на територію України, але з незалежних від відповідача причин ще не розмитнене.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що під час розгляду справи місцевим господарським судом за погодженням з позивачем відповідач здійснив поставку продукції на загальну суму 35 887 000,00 грн., а саме: рентгенівський діагностичний комплекс "Медикс" в кількості 5 комплектів на суму 6 235 000,00 грн.; мобільна рентгенівська система PLX102 в кількості 18 комплектів на суму 1 176 000,00 грн.; система томографічна Ney Viz Multi-slize СТ Scanner в кількості 1 комплект на суму 6 497 000,00 грн.; томограф комп'ютерний (сканер) серії LightSpeed VCT в кількості 1 комплект на суму 21 979 000,00 грн. Вартість залишку продукції, яка не була поставлена відповідачем, становить 588 000,00 грн.

Факт поставки продукції на суму 35 887 000,00 грн. позивачем не заперечується.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем у повному обсязі, тобто на суму 36 475 000,00 грн. не надано, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача допоставити позивачу продукцію (медичне обладнання) на суму 588 000,00 грн. (згідно з клопотанням про уточнення позовних вимог від 27.12.2011р.).

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність його вини в порушенні строків поставки продукції не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно з п.п.6.3.7 Договору відповідач зобов'язаний нести всі ризики, яких може зазнати продукція до моменту її передачі представнику замовника (позивача).

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, затримка товару на митниці органами Служби безпеки України не може вважатись обставиною непереборної сили, оскільки частину медичного обладнання було затримано та проведено його виїмку в період, коли строк дії Договору закінчився.

Так, судом встановлено, що 15.06.2011р. була порушена кримінальна справа №1764 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 Кримінального кодексу України, тобто контрабанди в Україну товарів, а саме: комп'ютерного томографу „Light Speed 7.X VCT" (1 комплект) та ін'єкційної системи для введення контрасних речовин „Dual Shot GX V" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс". Згідно з відповіддю Державної митної служби №11.1/7-12.2/12944 від 15.09.2011р. (том справи - 1, аркуш справи - 179) на запит Господарського суду міста Києва за інформацією Київської регіональної митниці під митним контролем на час надання відповіді знаходились два вантажі, які надійшли на адресу відповідача в рамках угоди №0104Е від 01.04.2008р. (зовнішньоекономічна угода, укладена відповідачем для виконання своїх зобов'язань за Договором з позивачем), заявлені до митного оформлення за вантажними митними деклараціями від 28.04.2011р. №100170000/2011/161898 та від 27.07.2011р. №100190000/2011/496759.

Тобто, вищевказане обладнання було заявлено до митного оформлення за вантажними митними деклараціями від 28.04.2011р. та від 27.07.2011р., тоді як згідно з п.5.1 Договору строк поставки продукції - 28.02.2011р.

Окрім того, відповідно до п.п.5.3, 5.4 Договору продукція постачається на умовах DDP-склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс" у редакції 2000 року згідно з положеннями цього Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Датою виконання учасником (відповідачем) зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата її надходження у кількості та якості до місця призначення, та прийняття її вантажоотримувачами замовника (позивача) відповідно до цього Договору.

Згідно з Міжнародними правилами по тлумаченню термінів „Інкотермс" DDP „поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи будь-які „мита" (під словом „мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Наявними у справі доказами, зокрема, листами Державної митної служби №11.1/7-12.2/12944 від 15.09.2011р., Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю №14/34024 від 27.09.2011р., постановою про закриття кримінальної справи від 10.10.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 179, 186, 212-217) підтверджено, що процедуру розмитнення та закінчення митної очистки комп'ютерного томографу „Light Speed 7.X VCT" (1 комплект), обов'язок по здійсненню якої відповідно до п.5.3 Договору покладено на відповідача, станом на 28.02.2011р. не було завершено і обладнання не поставлено у погоджені сторонами строки до військових частин згідно рознарядки Міністерства оборони України. Також слід зазначити, що кримінальну справу №1764 було порушено лише відносно частини обладнання, яке повинен був поставити відповідач за Договором, укладеним з позивачем. На дату звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом, який розглядається у даній справі, вартість медичного обладнання, яке не було поставлене відповідачем, складала 35 544 000,00 грн.

Відносно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що в даному випадку мали місце обставини непереборної сили, колегією суддів було встановлено наступне.

Обставини непереборної сили визначені сторонами в розділі VIII Договору, згідно з п.п.8.1-8.3 якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентними органами державної влади за місцем настання форс-мажорних обставин та/або Торгівельно-промисловою палатою України.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач повідомляв позивача у порядку та строки, погоджені в Договорі, про наявність обставин непереборної сили для належного виконання своїх зобов'язань.

Згідно з листами Торгово-промислової палати України №765/05-5 від 04.04.2011р. Управління з питань надзвичайних ситуацій Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №213 від 13.04.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 244-246) відповідачу не надавались довідки на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) при виконанні Договору №249/9/10 від 29.10.2010р.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі продукції за державні кошти учасник (відповідач) повертає замовнику (позивачу) залишок невикористаних коштів, що були отримані у якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника та сплачує штраф у розмірі 0,1% від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення, але не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день поставки.

Окрім того, згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Об'єктом спірного Договору є здійснення закупівлі медичного обладнання за державні кошти, тобто виконання Договору фінансувалось за рахунок державних коштів.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, нарахування пені відповідно до п.7.2 Договору та штрафу згідно з ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України є правомірним.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 8 037 156,00 грн. пені за період з 01.03.2011р. по 19.10.2011р. та 2 488 080,00 грн. штрафу із розрахунку вартості медичного обладнання, яке не було поставлено відповідачем на дату звернення з позовом до суду (том справи - 1, аркуші справи - 199-201).

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, при здійсненні розрахунку пені позивачем було невірно розраховано розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та не враховано вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який збігається з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована за 6 місяців, починаючи з 01.03.2011р., у сумі 6 469 008,00 грн. Правильність цього розрахунку визнано прокуратурою в уточненні до апеляційної скарги (том справи - 2, аркуш справи - 59).

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем з поставки медичного обладнання (на дату звернення з позовом до суду вартість обладнання, яке не було поставлено, становила 35 544 000,00 грн., а на дату прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі - 588 000,00 грн.), причини неналежного виконання зобов'язання, розмір належних до сплати штрафних санкцій порівняно із збитками позивача, місцевий господарський суд вирішив зменшити суми пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на 50% і присудив до стягнення 3 234 504 грн. пені та 1 244 040,00 грн. штрафу.

Посилання прокуратури в апеляційній скарзі на те, що жодна із сторін не заявляла клопотань про зменшення розміру санкцій, які були заявлені до стягнення з відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, нормою названої статті не передбачено необхідності звернення сторін та/або інших учасників судового процесу до суду з клопотанням про зменшення розміру санкцій, оскільки коригування (зменшення) розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, є виключно правом, а не обов'язком суду, яке він використовує за власним внутрішнім переконанням з урахуванням обставин справи в їх сукупності.

З аналогічних підстав не приймаються доводи відповідача про те, що з урахуванням виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем на 98,4% місцевий господарський суд повинен був відмовити у позові. До того ж, передумовою для застосування санкцій є невиконання або неналежне виконання стороною договірних зобов'язань. Як уже зазначалось вище, відповідач здійснив поставку медичного обладнання позивачу на суму 34 956 000,00 грн. вже після звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання відповідачем умов спірного Договору.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши вказані вимоги, колегією суддів було встановлено, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки зміст вказаних вимог стосується не грошових зобов'язань відповідача, а зобов'язань здійснити поставку обладнання, тому в даному випадку відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни або скасування вказаного судового рішення та задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 прокуратурою судові витрати понесені не були.

Що ж до апеляційної скарги відповідача, то, враховуючи відмову в її задоволенні, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання цієї скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 75, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги заступника військового прокурора Центрального регіону України та Товариства з обмеженою відповідальністю „Емансіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі №4/239 - без змін.

2. Матеріали справи №4/239 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.