Рішення

від 18.01.2012 по справі 34/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/7 18.01.12

За позовом Товариства з обмеженою в ідповідальністю «Вінницяін вестбуд»

до Публічного акціонерног о товариства «Райффайзен Бан к Аваль»

про визнання недійсними креди тного договору та додаткових угод до нього

Суддя Сташків Р.Б.

Представники

від позивача - не з' явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (представник за до віреністю);

ОСОБА_2 (представник за до віреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2011 року Товарис тво з обмеженою відповідальн істю «Вінницяінвестбуд»(дал і - Товариство або позивач) з вернувся до Господарського с уду м. Києва з позовом до Публі чного акціонерного товарист ва «Райффайзен Банк Аваль»(д алі - Банк або відповідач) пр о визнання недійсними кредит ного договору № 010/03-11/20, укладено го 16.05.2007 між Банком та Товариств ом (далі - Кредитний договір ) та додаткових угод до нього № 010/03-11/20/1 від 19.06.2009 та № 010/03-11/20/2 від 14.01.2011 на підставі частини 1 статті 207 Го сподарського кодексу Україн и (далі - ГК України), частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), с татті 18 Закону України «Про за хист прав споживачів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні Кредитн ого договору сторонами не бу ло дотримано вимог статей 203, 524 ЦК України, статей 198 ГК Україн и, частин 1, 2, 4, 6 статті 5 Декрету К абінету Міністрів України «П ро систему валютного регулюв ання і валютного контролю»(д алі - Декрет), оскільки при ви значенні у цьому договорі ва лютою кредиту доларів США, то бто валюти відмінної від гри вні України, жодна із сторін н е мала на це індивідуальної л іцензії Національного банку України. На думку позивача, ін дивідуальна ліцензія необхі дна й для використання позив ачем доларів США як засобу пл атежу при сплаті Банку проце нтів за користування кредито м у цій валюті.

Також, на думку позивача, ум ови Кредитного договору є не справедливими в частині нада ння кредиту у доларах США, що є способом зловживання правом , коли усі ризики знецінення н аціональної валюти України в ідповідач переклав на позива ча, а це є грубим порушенням ча стини 3 статті 13 ЦК України.

Крім того, при укладанні Кре дитного договору не було дот римано письмової форми право чину, оскільки підпис предст авника відповідача не був ск ріплений печаткою Банку. Зам ість неї Кредитний договір с кріплено печаткою Вінницько ї обласної дирекції Банку.

Ухвалою суду від 23.12.2011 поруше но провадження у даній справ і та призначено її розгляд на 18.01.2012.

Відповідач позов не визнав , мотивуючи свої заперечення тим, що Кредитний договір укл адено з дотриманням вимог чи нного законодавства України , а банки на підставі банківсь кої ліцензії та письмового д озволу на здійснення операці й з валютними цінностями маю ть право здійснювати операці ї з надання кредитів в інозем ній валюті. При цьому, відпові дач зазначив, що на момент укл адання Кредитного договору д ля здійснення банком вказано ї операції індивідуальна бан ківська ліцензія не потребув алась. Посилання позивача на пункт 4 статті 5 Декрету Банк в важає необґрунтованим, оскіл ьки на сьогоднішній день зак онодавець не визначив межі т ермінів і сум надання/одержа ння кредитів в іноземній вал юті. Посилання позивача на За кон України «Про захист прав споживачів»є неправомірним , оскільки даний закон на спір ні правовідносини не поширює ться. Позаяк Вінницька облас на дирекція Банку діє від іме ні Банку, то скріплення Креди тного договору її печаткою є дотриманням письмової форми договору.

Представник позивача на пр изначене судове засідання не з' явився, додаткових поясн ень чи обґрунтувань через ка нцелярію суду не подав, клопо тань про відкладення розгляд у справи не направив.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового з асідання, про що свідчить ная вне у матеріалах справи пові домлення про вручення поштов ого відправлення (рекомендов ане) № 01030 1902373 0, з якого вбачається , що позивачем отримано ухвал у суду ще 04.01.2012. Отже у позивача б уло достатньо часу для напра влення в судове засідання св ого представника чи надання додаткових документів.

Представники відповідача наполягали на розгляді даної справи.

За таких обставин, суд не вб ачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідн о до статті 75 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни (далі - ГПК України) здійсн ює її розгляд за наявними в ні й матеріалами.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників відповідача, всеб ічно і повно з'ясувавши всі фа ктичні обставини, на яких ґру нтується позов, об'єктивно оц інивши докази, які мають юрид ичне значення для розгляду с прави і вирішення спору по су ті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.2007 між Товариством (Позичальник) та Відкритим ак ціонерним товариством «Райф файзен Банк Аваль»(правонаст упником якого є Банк) було укл адено Кредитний договір, від повідно до якого Банк відкри в позивачу невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 000 000 дола рів США строком до 15.01.2011 із спла тою 12 % річних (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 2.1 Кредитно го договору кредитні кошти п ризначені для проведення фін ансування робіт по будівницт ву першої черги муніципально го ринка непродовольчих това рів в м. Винниці.

19.06.2009 між Товариством та ВАТ « Райффайзен Банк Аваль»уклад ено додаткову угоду № 010/03-11/20/1 до Кредитного договору, якою зб ільшено відсоткову ставку за кредитом до 12,5% річних, встанов лено ліміт невідновлювально ї кредитної лінії в сумі 650 000 до ларів США та встановлено нов ий графік погашення основної суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.3 Стат уту Банку (затверджений Зага льними Зборами акціонерів; п ротокол № 3б-45 від 14.10.2009; погоджен ий Національним банком Украї ни 04.11.2009) Публічне акціонерне то вариство «Райффайзен Банк Ав аль» є правонаступником Відк ритого акціонерного товарис тва «Райффайзен Банк Аваль».

14.01.2011 між Банком та Товариств ом укладено додаткову угоду № 010/03-11/20/2 до Кредитного договору , якою продовжено строк корис тування кредитом до 15.02.2011 та змі нено розмір процентної ставк и (за різні періоди встановле но ставку з 12% до 14% річних).

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думк у позивача видача банками кр едитів та сплата процентів з а їх користування у валюті ві дмінній від української грив ні без наявності індивідуаль ної ліцензії Національного б анку України є порушенням ва лютного законодавства, що у с вою чергу є підставою для виз нання недійсними кредитних д оговорів у яких зобов' язанн я між сторонами виражене в ін оземній валюті та підлягає в иконанню у валюті, відмінній від гривні України.

Проте, суд не може погодитис ь з даною позицією позивача з наступних підстав.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України грошовою оди ницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи прав овий статус гривні, вказана н орма Основного Закону не вст ановлює сферу її обігу та буд ь-яких обмежень щодо можливо сті використання в Україні г рошових одиниць іноземних де ржав.

Відповідно до статті 192 ЦК Ук раїни іноземна валюта може в икористовуватися в Україні у випадках і в порядку, вста новлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило , відповідно до якого грошове зобов'язання має бути викона не у гривнях. Між тим, диспозиц ія норми частини 3 цієї статті дозволяє використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями у випадках, по рядку та на умовах, встановле них законом.

Аналогічний режим викорис тання національної та інозем ної валюти при виконанні гро шових зобов' язань передбач ений ГК України. Зокрема, част иною 2 статті 198 ГК України вста новлено, що грошові зобов'яза ння учасників господарських відносин повинні бути вираж ені і підлягають оплаті у гри внях; грошові зобов'язання мо жуть бути виражені в іноземн ій валюті лише у випадках, якщ о суб'єкти господарювання ма ють право проводити розрахун ки між собою в іноземній валю ті відповідно до законода вства. Виконання зобов'яза нь, виражених в іноземній вал юті, здійснюється відпові дно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК У країни за кредитним договоро м банк або інша фінансова уст анова (кредитодавець) зобов'я зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закон у України «Про банки і банків ську діяльність»кошти - гро ші у національній або інозем ній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 ГК Україн и кредитні операції банків п олягають у розміщенні від св ого імені, на власних умовах т а на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позич альників) та громадян. Кредит ними визнаються банківські о перації, визначені як такі за коном про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність»визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет, стаття 1 якого відноси ть надання кредитів в інозем ній валюті до валютних опера цій.

Частиною 1 статті 5 Декрету п ередбачено, що Національний банк України видає індивідуа льні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опера цій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Де кретом.

При цьому, генеральні ліцен зії видаються комерційним ба нкам та іншим фінансовим уст ановам України, національном у оператору поштового зв'язк у на здійснення валютних опе рацій, що не потребують індив ідуальної ліцензії, на весь п еріод дії режиму валютного р егулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разов ої валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції (частина 4 с татті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії п отребують, зокрема, такі опер ації:

- надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми так их кредитів перевищують вста новлені законодавством межі (підпункт «в»пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и (підпункт «г»пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавство м не встановлено терміни та с уми кредитів в іноземній вал юті як критерій їх віднесенн я до сфери дії режиму індивід уального ліцензування. Ця об ставина, з огляду на відсилоч ний характер норми Декрету, н е дозволяє поширити режим ін дивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язан і з наданням резидентами (бан ками та іншими фінансовими у становами) кредитів в інозем ній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009 «Про правомірність уклада ння кредитних договорів в ін оземній валюті» у зв'язку з за питами банків з питання щодо правомірності укладання кре дитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що оп ерація з надання банками кре дитів в іноземній валюті не п отребує індивідуальної ліце нзії.

Таким чином, операція з нада ння банками кредитів в інозе мній валюті не потребує інди відуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк Укра їни», статей 2, 47, 49 Закону Україн и «Про банки і банківську дія льність», статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни «Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг», стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю»банки та інші фін ансові установи, які у встано вленому порядку отримали ген еральну ліцензію Національн ого банку України на здійсне нну валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як убачається з матеріалів справи, Банк має (мав) ліцензі ю № 10 від 11.10.2006 Національного бан ку України, згідно з якою оста нньому надано право здійснюв ати банківські операції, виз начені частиною першою та пу нктами 5-11 частини другої стат ті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». О крім того, у матеріалах справ и міститься виданий Націонал ьним банком України відповід ачу дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 на право здійснення операцій, визнач ених пунктами 1-4 частини друго ї та частиною четвертою стат ті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»зг ідно з додатком до цього дозв олу. Так, відповідно до додатк у до цього дозволу Банк має пр аво здійснювати, зокрема, опе рації з валютними цінностями щодо залучення та розміщенн я іноземної валюти на валютн ому ринку України.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що відповідач на підстав і банківської ліцензії та пи сьмового дозволу на здійснен ня операцій з валютними цінн остями має та мав право здійс нювати операції з надання кр едитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, щ о порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання безготівкової інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу реглам ентує Положення про порядок видачі Національним банком У країни індивідуальних ліцен зій на використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу (затвердж ено постановою Правління Нац іонального банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстров ано в Міністерстві юстиції У країни 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі - Положення), яке бул о розроблено Національним ба нком України відповідно до в имог статей 5, 11, 13 Декрету, а тако ж статей 7 і 44 Закону України «П ро Національний банк України »(пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказ аного Положення використанн я іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозвол яється, зокрема, якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк України в идав йому банківську ліцензі ю та письмовий дозвіл на здій снення операції з валютними цінностями). У всіх інших випа дках використання іноземної валюти як засобу платежу мож ливе лише за наявності ліцен зії.

Виходячи з наведеного, нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору.

Крім того, суд зауважує, що в ідсутність у сторін індивіду альної ліцензії Національно го банку України не дає підст ав для визнання недійсними к редитних договорів, у яких мі стяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за корис тування цими кредитами інозе мною валютою.

Відсутність у необхідних в ипадках відповідних індивід уальних ліцензій може бути п ідставою лише для застування до учасників валютних відно син передбачених законодавс твом України певних заходів відповідальності.

Посилання позивача на част ину 3 статті 13 ЦК України та тве рдження про те, що Банком було допущено зловживання правом при укладанні Кредитного до говору в іноземній валюті й т е що його умови є несправедли вими, є необґрунтованим, оскі льки у позичальника існувала можливість передбачити в мо мент укладення договору змін и курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з дина міки зміни курсів валют з мом енту введення в обіг націона льної валюти - гривні та її д евальвації й можливість отри мання кредиту в національній валюті.

Посилання позивача на Зако н України «Про захис?т прав сп оживачів»є помилковим, оскіл ьки даний Закон не поширюєть ся на спірні правовідносини сторін.

Так, у преамбулі Закону Укра їни «Про захист прав спожива чів»зазначено, що цей Закон р егулює відносини між спож ивачами товарів, робіт і п ослуг та виробниками і прода вцями товарів, виконавцями р обіт і надавачами послуг різ них форм власності, встановл ює права споживачів, а також в изначає механізм їх захисту та основи реалізації державн ої політики у сфері захисту п рав споживачів.

Споживачем відповідно до п ункту 22 статті 1 цього Закону є фізична особа, яка прид баває, замовляє, використову є або має намір придбати чи за мовити продукцію для особ истих потреб, безпосер едньо не пов'язаних з підприє мницькою діяльністю або в иконанням обов'язків наймано го працівника.

Товариство є юридичною осо бою, яка веде підприємницьку діяльність. Крім того, згідно з пунктом 2.1 Кредитного догов ору кредитні кошти призначен і для фінансування будівницт ва першої черги муніципально го ринку непродовольчих това рів в м. Вінниця.

Суд також зауважує, що при у кладенні спірного договору п озивачеві були відомі усі ум ови договору та не існувало н іяких інших умов, які б примус или його прийняти їх на вкрай невигідних (несправедливих) для себе умовах.

Обставини, на які посилаєть ся позивач, не можуть бути під ставою для визнання недійсни м кредитного договору, уклад аючи такий договір, сторона з ' ясовує, на яких умовах він у кладається, а відтак з власно ї ініціативи на момент отри?м ання коштів визначає для себ ?е правила подальшої поведін к?и (брати кредит у іноземній в алюті під менші відсотки, спо діваючись, що гривня України не б?уде особливо девальвува ти, аб?о взяти кредит у націона льній? валюті України під біл ьші від?сотки, захистивши себ е від зне?цінення останньої).

Відповідно до статті 627 ЦК Ук раїни сторони є вільними не т ільки у визначенні умов дого вору (виборі валюти кредиту), а й у виборі контрагентів. Тому , позивач не був змушений укла дати договір з такими умовам и з Банком, який не є монополіс том на ринку банківських пос луг відповідно до Закону Укр аїни «Про захист економічної конкуренції»та був вільний у виборі іншого банку для отр имання кредиту. Укладенням д оговору позивач висловив зго ду з усіма умовами кредитног о договору, в тому числі і з ва лютою кредиту.

Позивач також вказує, що Кр едитний договір скріплений п ечаткою Вінницької обласної дирекції Банку, а не Банку, що є недодержанням письмової ф орми правочину.

Проте, суд не погоджується з даним твердженням позивача виходячи з наступного.

Спірний кредитний договір від імені Банку був укладени й Вінницькою обласною дирекц ією ВАТ «Райффайзен Банк Ава ль», яка є відособленим підро зділом (філією) Банку.

Відповідно до частини 1 стат ті 95 ЦК України філією є відок ремлений підрозділ юридично ї особи, що розташований поза її місцезнаходженням та з дійснює всі або частину її фу нкцій. А отже, Кредитний до говір скріплений печаткою Ві нницької обласної дирекції Б анку, яка діяла від імені Банк у. Крім того, чинним законодав ством не передбачено, що печа тка дирекції як філії не є печ аткою юридичної особи.

Крім того, частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що н едодержання сторонами письм ової форми правочину, яка вст ановлена законом, не має насл ідком його недійсність, крім випадків, встановлених зако ном.

Жодною нормою чинного зако нодавства не передбачено, що скріплення договору печатко ю філії юридичної особи тягн е за собою його недійсність.

Частиною 1 статті 207 ГК Украї ни передбачено, що господарс ьке зобов'язання, що не відпов ідає вимогам закону, або вчин ено з метою, яка завідомо супе речить інтересам держави і с успільства, або укладено уча сниками господарських відно син з порушенням хоча б одним з них господарської компете нції (спеціальної правосуб'є ктності), може бути на вимогу о днієї із сторін, або відповід ного органу державної влади визнано судом недійсним повн істю або в частині.

Відповідно до статті 215 ЦК Ук раїни підставою недійсності правочину є недодержання в м омент вчинення правочину сто роною (сторонами) вимог, які вс тановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст атті 203 ЦК України. У частині 1 с татті 203 ЦК України зазначаєть ся, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін шим актам цивільного законод авства, а також моральним зас адам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 227 ЦК України правочин юридично ї особи, вчинений нею без відп овідного дозволу (ліцензії), м оже бути визнаний судом неді йсним.

Судом встановлено, що при ук ладенні Кредитного договору у Банка була відповідна ліце нзія (генеральна) на здійснен ня валютних операцій, операц ія з надання Банком кредиту в іноземній валюті не потребу вала індивідуальної ліцензі ї, а Кредитний договір не супе речить тим нормам законодавс тва на які посилається позив ач у позовній заяві.

Таким чином, вимога позивач а про визнання недійсним Кре дитного договору не підлягає задоволенню, оскільки немає підстав передбачених ГК Укр аїни та ЦК України, при наявно сті яких правочин може бути в изнаний недійсним.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Виходячи з викладеного та к еруючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГП К України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити п овністю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення 10-денного строк у з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.