Рішення

від 12.01.2012 по справі 45/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

45/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  45/234

12.01.12

За позовом: Приватного підприємства "Самтекс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Самекс"

про: стягнення заборгованості за товар в сумі  1.284.300,17 грн.

Суддя Балац С.В.  

Представники:

від позивача: Копейка Г.І.

від відповідача: Балан Д.Р., Чабіна М.С.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач протягом періоду з 01.04.2010 по 03.10.2011 передав відповідачеві товар на підставі  видаткових накладних на загальну суму 1.625.776,00 грн., а відповідач його прийняв. Також позивач вказав, що відповідач повернув частину отриманого товару на суму 72180,43 грн. та сплатив за отриманий товар 341.475,83 грн. Отже, за твердженням позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.284.300,17 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що між сторонами спору було укладено договір від 16.04.2010 № 431 і поставка товару відбувалась саме на підставі вказаного договору. Також відповідач вказав, що в деяких наданих суду видаткових накладних міститься посилання на те, що поставка відбувається на підставі договору № 1111 від 01.01.11 та договору №2222ОКМ від 14.02.11 відповідач вказав, що позивачем не надано суду довіреностей на отримання товару за видатковими накладними та в односторонньому порядку здійснено зарахування поверненого товару та сплачених коштів в рахунок заборгованості за поставлений товар.

В додаткових поясненнях позивач зазначив наступне: договір № 431 від 16.04.2010 укладався для поставки інших товарів, ніж ті, поставка яких є предметом цього спору; примірник позивача вказаного договору відповідач не передавав позивачеві; видаткові накладні, за якими поставлено товар, що є предметом цього спору, не містять посилання на договір № 431 від 16.04.2010. Також позивач зазначив, що договорів № 1111 від 01.01.11 та №2222ОКМ від 14.02.11 між сторонами спору не укладалося, а посилання на вказані договори в накладних є помилковим.

В уточненнях до відзиву на позовну заяву відповідач наполіг, що до поставки товару за накладними, в яких є посилання на договір № 1111 від 01.01.11 та договір №2222ОКМ від 14.02.11 мають застосовуватися вказані договори. Також відповідач вказав, що договір № 431 від 16.04.2010 є дійсним і саме він має застосовуватися до спірних відносин сторін. За твердженням відповідача, окремі з накладних, якими позивач обґрунтовує факт поставки товару, та які перебувають у відповідача, містять інший підпис хоч і скріплений печаткою відповідача, а окремих з наданих позивачем накладних у відповідача немає, тому такі накладні не можуть бути доказом поставки товару.  На думку відповідача, позивачем не подавалася до суду заява про об'єднання вимог в одній справі, а тому заявлені позивачем вимоги в позовній заяві  об'єднано з порушенням правил об'єднання вимог. Також відповідач вказав, що позивачем не надано суду довіреностей на отримання товару, а тому вимоги позивача є безпідставними.

В доповненнях до відзиву відповідач назвав накладні, в яких, на думку відповідача, міститься підпис, який не відповідає підпису особи підписанта. При цьому відповідач зазначає, що невідповідність полягає в тому, що підпис в спірних накладних дещо відрізняється від справжнього.

В додаткових поясненнях позивач вказує, що накладні, які затвердженням відповідача у останнього відсутні, зазначені в підписаних сторонами спору актах звірки взаєморозрахунків, копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач зазначив, що підписи в накладних, з якими відповідач не погодився, скріплені печаткою відповідача, і дійсність відбитку печатки відповідача останнім не заперечується. Також позивач вказав, що  відповідно до листів Міністерства фінансів України від 04.04.2001 № 053-2948, від 05.03.2002 № 053-2930, та відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України  від 16.05.1996 № 99 без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях за умови скріплення підпису одержувача на накладній печаткою одержувача.

Ухвалою від 27.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2011.

В судовому засіданні 05.12.2011 суд оголосив перерву до 14.12.2011.

Ухвалою від 14.12.2011 розгляд справи відкладено на 26.12.2011.

До суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи на вирішення якої відповідач а запропонував поставити питання про те, чи підписувалися видаткові накладні комірником відповідача Кацюрубою В.О. та начальником управління відділу закупівлі відповідача Лампігою В.В.? Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, в матеріалах справи наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей  на згаданих осіб і підписи цих осіб на накладних скріплені печаткою відповідача, що відповідачем не заперечується; по-друге, відповідач не надав  жодного доказу, який би ставив під сумнів підписи цих осіб на накладних. Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач у клопотанні про призначення судової експертизи просив вирішити питання про дійсність підписів на всіх накладних, в той час як значна частина цих накладних знайшла своє відображення у підписаних сторонами актах звірки взаєморозрахунків.

В судовому засіданні 26.12.2011 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 28.12.2011.

Ухвалою від 28.12.2011 розгляд справи відкладався на 12.01.2012

В судовому засіданні 12.01.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач поставив відповідачеві товар на підставі накладних копії яких містяться в матеріалах справи на загальну суму 1.625.776,00 грн., а відповідач його прийняв, що підтверджується підписами на видаткових накладних та відбитками печатки на них.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.08.2011 № 18/08-СТ про оплату поставленого товару, що підтверджується належним чином засвідченою копією фіскального чеку від 19.08.2011 та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до вимог ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.  Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

В накладних, за якими передано товар відповідачеві,  визначено предмет (товар) та  його ціну. Проте, сторонами не досягнуто згоди про строк оплати поставленого товару.

Згідно ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов'язувався поставляти відповідачеві товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти  та оплатити відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

Посилання відповідача на те, що поставка за спірними накладними має регулюватися положеннями договору № 431 від 16.04.2010 судом відхиляється виходячи з того, що видаткові накладні, за якими поставлено товар, що є предметом цього спору, не містять посилання на договір № 431 від 16.04.2010, а товар поставлений за ними не належить до предмету поставки за договором № 431 від 16.04.2010.

Також судом відхиляється посилання відповідача на те, що до окремих із спірних накладних має застосовуватися положення договорів № 1111 від 01.01.11 та №2222ОКМ від 14.02.11, на які є посилання в окремих з накладних, виходячи з того, що сторонами спору таких договорів не надано, а з пояснень вбачається, що між сторонами спору таких договорів не укладалося, а посилання на них в накладних є помилковим.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду довіреностей від імені відповідача щодо отримання кожної партії товару, судом приймається, проте факт отримання товару відповідачем підтверджується як підписом так і відбитком печатки відповідача на кожній видатковій накладній щодо якої відсутня відповідна довіреність.

Суд відхиляє заперечення відповідача з приводу відсутності у нього окремих накладних, зазначених у доповнення до відзиву від 12.01.2012, оскільки ці накладні наявні в матеріалах справи, їх оригінали досліджені судом і вони відображені  у відповідних актах звірки, підписаних сторонами. Також судом відхиляються заперечення відповідача з приводу начебто іншого підпису в накладних, зазначених у доповненнях до відзиву від 12.01.2012, оскільки ці накладні скріплені печаткою відповідача та також відображені у актах звірки. Крім того, суд враховує, що відповідач в наданих суду усних та письмових поясненнях постійно змінює свої посилання на накладні, які, на думку відповідача, містять  "невідповідний підпис", що призводить то до визнання, то до невизнання відповідачем поставки за певною накладною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув позивачеві товар на суму 72180,43 грн. та сплатив за отриманий товар 341.475,83 грн.

Отже, за твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1.284.300,17 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 530 Цивільного  кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.08.2011 № 18/08-СТ про оплату поставленого товару, що підтверджується належним чином засвідченою копією фіскального чеку від 19.08.2011 та описом вкладення у цінний лист.

Оскільки відповідач отримав вимогу  19.08.2011, то у відповідача виник обов'язок  оплатити заборгованість товар в сумі 1.284.300,17 грн. до 26.08.2011 включно.

Доказів погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 1.284.300,17 грн. суду не надано.

Отже, вимоги позивача про стягнення 1.284.300,17 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія “Самекс" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 71, код 36940175, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства "Самтекс" (01004, м. Київ, вул.. Льва Толстого, буд. 11/61, неж. прим. № 69, код 31809563, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 1.284.300 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі триста) грн. 17 коп. –основного боргу, 12.843 (дванадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 01 коп. -  витрат на оплату державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя:                                                                      С. Балац

Дата підписання рішення: 16.01.2012