Рішення

від 17.01.2012 по справі 11/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/395

17.01.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

до  1) Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у місті Києві ради,2) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

провизнання недійсною додаткової угоди від 21.12.2006

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       Шумська О.В. –представник

від відповідача-1  Алексенко В.Ю. –представник

від відповідача-2  Дудко О.В. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" до Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у місті Києві ради про визнання недійсною додаткової угоди від 21.12.2006 про зміну договору №2254 оренди нежилого приміщення від 27.04.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладена 21.12.2006 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"  додаткова угода про зміну договору № 2254 оренди нежилого приміщення від 27.04.2006 суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки не була нотаріально посвідчена, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання її недійсною.

Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що спірну угоду укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, що свідчить про досягнення згоди по всім істотним умовам, необхідним для такого виду договору. Також відповідач-1 вважає, що оскільки договір оренди № 2254 від 27.04.2006 було укладено без нотаріального посвідчення, і в подальшому його було визнано дійсним за рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2006 у справі № 2/515, то і додаткова угода до вказаного договору не підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідач-2 проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач-1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва  

В С Т А Н О В И В :

27.04.2006 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (орендар) було укладено договір № 2254 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення площею 366,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вершигори, 7 (далі - об'єкт оренди), для розміщення складу непродовольчих товарів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2006 у справі № 2/515 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"  до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва Договір оренди № 2254 від 27.04.2006 визнано дійсним.

21.12.2006 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду про зміну Договору (далі - Угода), якою сторонами погоджено та внесено зміни до Договору щодо визначення розміру орендної плати.

Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради від 25.06.2007 № 129 визначено Комунальне підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у місті Києві ради єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району м. Києва (в т.ч. об'єкту оренди за Договором).

Спір у справі виник у зв'язку із оспорюванням позивачем дійсності Угоди.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності Угоди позивачем визначається невідповідність її положенням чинного законодавства України у зв'язку із відсутністю її нотаріального посвідчення.

За своїм змістом Угода є правочином щодо внесення змін до Договору, а тому з огляду на приписи 654 Цивільного кодексу України мала бути вчинена в тій самій формі, що і Договір.

Із тексту Договору вбачається, що його предметом є передання в оренду нежилого приміщення площею 366,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вершигори, 7.

Відтак, Договір є договором оренди нерухомого майна, тобто між сторонами виникли правовідносини оренди нерухомого майна, які підпадають під правове регулювання в т.ч. § 4 Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У відповідності до ст. 793 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договорів) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Тобто, укладення договору оренди нерухомого майна на строк більше одного року обумовлено його обов'язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення Договорів) договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договорів) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 7.1 Договору погоджено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 27.04.2006 по 27.04.2016.

Відтак, сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна строком на 10 (десять) років, а тому згідно приписів ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене вбачається, що укладена між сторонами Угода підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація Угоди не проводились.

Відповідно до абз. 1-3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У відповідності до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, з огляду на відсутність нотаріального посвідчення та державної реєстрації Угоди, з вчиненням яких законодавець пов'язує укладення відповідного правочину, судових рішень про визнання її дійсною, така Угода є неукладеною в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд відзначає, що наявність судового рішення про визнання Договору дійсним, укладення якого відповідно до ст.ст. 753, 754 Цивільного кодексу України обумовлено його обов'язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, за змістом ст. 654 Цивільного кодексу України не позбавляє обов'язку сторін щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації Угоди про внесення змін до такого договору.

Згідно із абз. 4 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, враховуючи, що судом встановлено неукладеність Угоди, то підстави для визнання її недійсною відсутні.

Враховуючи вищезазначене, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання недійсною спірної Угоди, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                         Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 19.01.2012