Рішення

від 17.01.2012 по справі 30/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/69

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.12 р.                                                                                 Справа № 30/69                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., судді Сгари Е.В., судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг”, м. Київ,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м. Донецьк

про: стягнення з Відповідача грошових кошти в загальній сумі 19 109,52грн., у тому числі заборгованість за прострочення лізингових платежів, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду у сумі 11 059,23грн.; очікуване валютне коригування – 5 695,61грн.; пеню – 1 528,68грн., 3% річних – 677,02грн. та  інфляційні – 148,98грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –не з'явився;

від Відповідача  –не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг”, м. Київ (далі –Позивач)  звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м. Донецьк (далі –Відповідач), про стягнення заборгованості за прострочення лізингових платежів, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду у сумі 11 059,23грн.; очікуване валютне коригування – 5 695,61грн.; пеню – 1 528,68грн., 3% річних – 677,02грн. та  інфляційні – 148,98грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №288 від 25.02.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних , інфляційної індексації та пені.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу №288 від 25.02.2008р. з додатками та додатковими угодами; акт приймання-передачі майна, довіреність; акт примусового вилучення (повернення) автомобіля з лізингу, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 222, 229 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 611, 612, 625, 629, 762, 806 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.09.2011р. у зв'язку із знаходженням судді Довгалюк В.О. на лікарняному справу №30/69 передано на розгляд судді Лейби М.О.

Ухвалою від 08.11.2011р. відповідно до ст.69 ГПК України продовжено розгляд справи на 15 днів до 04.12.2011р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. справа №30/69 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лейба М.О., суддя Сгара Е.В., суддя Курило Г.Є.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду та наявними в матеріалах справи  повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №288, згідно умов п. 1.1, 2.1, якого Лізингодавець надає в платне користування Лізингоодержувачу предмету лізингу для підприємницьких цілей на строк –36 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Згідно Додатку №2 до вказаного договору предмет лізингу – автомобілі FAW СА 2006р. у кількості 1 шт. загальною вартістю 80 000,00грн.

Розділом 3 договору оперативного лізингу передбачені розміри та порядок розрахунків, зокрема:

-          за користування майном Лiзингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1) (п.3.1.);

-          усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок (п. 3.5.);

-          Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім першого лізингового платежу). При цьому, сторонами визначена формула здійснення такого коригування, яка передбачає використання відомостей про значення курсу гривні до долару США, встановленому на дату фактичного виконання лізингового платежу. Сторони погодились, що зазначений курс гривні до долару США визначається за даними банку, оформленими ним відповідною довідкою (п.3.5.1.).

-          Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 3.5.3.)

- В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшувати розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ нарахованому на такий об'єкт оподаткування (п.3.5.4).

-          Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед Лізингодавцем у наступному порядку: сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем обов'язків за цим договором; сплата суми заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами; сплата поточних лізингових платежів (п. 3.6.).

Положеннями розділу 4 договору фінансового лізингу визначено, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі, з моменту підписання якого до Лізингоодержувача переходять усі ризики та відповідальність, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу.

Пунктом 11.2.1 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.1 цього договору, Лiзингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення платежу.

29.10.2008р. Додатковою угодою № 2 до Договору №288 від 25.02.2008р. було змінено загальну суму винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за вказаним договором та викладено в новій редакції Графік лізингових платежів (Додаток №1 до Договору №288 від 25.02.2008р.).

Майно, яке становить предмет лізингу, було придбане Позивачем у ІП „АІС - Донецьк” (Постачальник) на підставі договору поставки №2 від 28.02.2007р. та акту приймання-передачі до нього від 20.03.2007р.

Як зазначає позивач задля фінансування придбання предмету лізингу Позивачем був укладений кредитний договір з Відкритим акціонерним товариством „БТА Банк”.

У відповідності до умов договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, 07.04.2008р. було передано в користування Відповідачу, про що сторонами був складений відповідний акт приймання-передачі майна.

27.04.2011р. у зв'язку з прострочкою сплати лізингових платежів по договору фінансового лізингу №288 від 25.02.2008р. Відповідач повернув Позивачу предмет лізингу по акту примусового вилучення (повернення) автомобілів з лізингу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені, інфляції та 3% річних.

Враховуючи статус сторін  та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем  договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі  ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку, а також сплати валютного коригування та  відшкодування ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку – шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених  зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконувалися у повному обсягу та своєчасно зобов'язання з оплати лізингових платежів згідно графіку внесення платежів з жовтня 2009р. Також, Відповідачем не виконувались зобов'язання щодо сплати сум валютного коригування за серпень, вересень 2009р. та оплата ПДВ на винагороду за вересень 2009р., що дозволяє  стверджувати про наявність порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу.

За розрахунком позивача, сума заборгованості з лізингових платежів, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду становить 11 059,23грн.; сума очікуваного валютного коригування – 5 695,61грн., а всього 16 754,84грн.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення наявної суми заборгованості, враховуючи валютне коригування, за договором фінансового лізингу, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по простроченим лізинговим платежам, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду в розмірі 11 059,23грн.; суми очікуваного валютного коригування в розмірі 5 695,61грн.,  обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 1 528,68грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.       

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно 11.2.1. договору, за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1. договору, Лізингоодержувач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 677,02грн. та інфляційних витрат в розмірі 148,98грн., суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.

Порядок здійснення розрахунку позивачем перевірений судом та визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ                     до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м.Донецьк про стягнення заборгованості за прострочення лізингових платежів, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду у сумі 11 059,23грн.; очікуване валютне коригування – 5 695,61грн.; пеню – 1 528,68грн., 3% річних – 677,02грн. та  інфляційні – 148,98грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ пакування”, м.Донецьк (83005; м.Донецьк, вул. Річна, б.14, кв.21 ЄДРПОУ 32467084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ (04073, м.Київ, пров.Балтійський, 20, ЄДРПОУ 33635277) суму заборгованості за прострочення лізингових платежів, враховуючи валютне коригування та ПДВ на винагороду у сумі 11 059,23грн.; очікуване валютне коригування – 5 695,61грн.; пеню – 1 528,68грн., 3% річних – 677,02грн.; інфляційні – 148,98грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 191,10грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.01.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 19.01.2012р.

Головуючий суддя                                                               Лейба М.О.           

Суддя                                                                  Курило Г.Є.     

Суддя                                                                  Сгара Е.В.    

< Текст >