Рішення

від 23.06.2006 по справі 7/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  7/284

23.06.06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1»

ДоАкціонерного комерційного інноваційного банку “Укрсиббанк”Приватного виробничого підприємства «Сіріус-1»

Про

визнання недійсною додаткової угоди

Представники:                                                         Суддя Якименко М.М.

від позивача:Мазовецький В.П. (за дов.)

від відповідача1:від відповідача2:Юхименко К.А. (за дов.)Волосна Я.О., Ткаченко О.В. (за дов.)

Рішення прийнято з дотриманням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався, оголошувалася перерва для підготовки повного тексту рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду м. Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1»(далі –Позивач) до Акціонерного комерційного інноваційного банку “Укрсиббанк” (далі –Відповідач-1) та  Приватного виробничого підприємства «Сіріус-1»(далі –Відповідач-1) про визнання недійсною додаткової угоди №3 до кредитного договору №40-рн-ока від 12.11.2002, укладену 11.02.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1»та Акціонерного комерційного інноваційного банку “Укрсиббанк” та зобов'язання сторін повернути одне одному одержане за вказаною угодою.

07.06.2006 Відповідач-1 та Відповідач-2 надали заяву про відвід судді.

Ухвалою від 13.06.2006 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

15.06.2006 Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати недійсною додаткову угоду №3 до кредитного договору №40-рн-ока від 12.11.2002, укладену 11.02.2004 між Позивачем та Відповідачем-2 та стягнути з відповідачів витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткова угода № 3 від 11 лютого 2004 року була укладена внаслідок того, що Позивач помилявся відносно правової природи оскаржуваної угоди, оскільки Позивач мав на меті укладення оскаржуваної додаткової угоди до кредитного договору виключно за умови та у рамках припинення (реорганізації") Відповідача-2 шляхом приєднання останнього до ТОВ "Сіріус - 1", таким чином, Позивач мав на меті стати правонаступником ліквідованого Відповідача-2 у даному правовідношенні,  у зв'язку з чим додаткова угода № 3 від 11 лютого 2004 року до кредитного договору №40-рн-ока від 12.11.2002 підлягає визнанню недійсною.

Відповідач-1 та Відповідач-2 позовні вимоги відхилили повністю, виклавши свої заперечення у поданих суду відзивах.

   Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2002 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено кредитний договір № 40-грн-ока, згідно якого Відповідач-1 зобов'язався видати Відповідачу-2 кредит у розмірі 8 050 000,00 гривень.

03 грудня 2002 року між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, згідно п. 1 якої розмір кредитної лінії було збільшено до 8 080 100,00 гривень.

11 лютого 2004 року було підписано Додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 40-грн-ока від 12 листопада 2002 року, згідно якої Боржником за кредитним договором виступило як правонаступник первісного боржника Відповідача-2 –Позивач.

У відповідності до преамбули Додаткової угоди № 3 від 14 лютого 2004 року, угода була підписана Позивачем за обставин, що 17 березня 2003 року була здійснена реорганізація Відповідача-2 шляхом приєднання останнього до Позивача, а Позивач став правонаступником всього майна, майнових та немайнових прав, зобов'язань Відповідача-2, що підтверджується: Рішенням загальних зборів учасників Позивача від 17 березня 2003 року (протокол АФ 2); Рішенням засновника Відповідача-2 від 14 березня 2003 року; Змінами до статуту ТОВ "Сіріус - 1", які були зареєстровані виконавчим комітетом Харківської міської ради за № 04059243Ю0027981 від 03 квітня 2003 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 3 до кредитного договору було встановлено, що сторони за Кредитним договором № 40-грн-ока зобов'язалися переоформити усі існуючі зобов 'язання Відповідача-2, які витікають із умов Кредитного договору № 40-грн-ока від 12 листопада 2002 року та ті обов 'язки, які можуть виникати у майбутньому виходячи із умов зазначеного кредитного договору, на Правонаступника, котрим виходячи із вищевказаного являється Позивач, що і було вчинено сторонами за кредитним договором.

04 квітня 2005 року господарським судом Харківської області було винесено рішення по справі № 35/146-05 за позовом ТОВ Юридична фірма "Діке" до Позивача, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Відповідач-2, ТОВ "А-Корп", ТОВ "УКРПК групп", ТОВ "Укрнафтогазтрейдінг", про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сіріус - 1" (Позивача)  та скасування державної реєстрації. Згідно зазначеного рішення господарським судом було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сіріус-1" (Позивач) від 17 березня 2003 року, визнано недійсним Додаткову угоду до установчого договору Позивача, посвідчену 17 березня 2003 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та скасовано державну реєстрацію змін до Статуту Позивача, зареєстрованих виконкомом Харківської міської ради 03 квітня 2003 року.

Згідно Постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04 липня 2005 року вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 04 квітня 2005 року було залишено без змін.

На день звернення Позивача до суду, рішення засновника Відповідача-2 від 14 березня 2003 року та рішення загальних зборів учасників Позивача від 17 березня 2003 року про реорганізацію Відповідача-2 шляхом приєднання останнього до Позивача не виконано, що зокрема, підтверджується довідкою Київського міського управління статистики № 15-1436 від 04.03.05, відповідно до якої Відповідача-2 із єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій не виключено.

Таким чином, додаткова угода № 3 від 11 лютого 2004 року була укладена внаслідок того, що Позивач помилявся відносно правової природи оскаржуваної угоди. Оскільки, Позивачем було укладено  додаткову угоду № 3 від 11 лютого 2004 року до кредитного договору виключно за умови та у рамках припинення (реорганізації") Відповідача-2 шляхом приєднання останнього до Позивача, маючи на меті стати правонаступником ліквідованого Відповідача-2 у даному правовідношенні.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Доказів передання всього свого майна, прав та обов'язків Позивачу Відповідач-2 суду не надав, запис про припинення Відповідача-2 до єдиного державного реєстру не внесено.

Таким чином, при укладенні Додаткової угоди № 3 від 11 лютого 2004 року до кредитного договору № 40 - грн - ока, Позивачем було допущено помилку щодо обставини, що має суттєве значення, а саме: правової природи додаткової угоди № 3 від 11 лютого 2004 року до кредитного договору   40 - грн - ока від 12 листопада 2002 року.

Частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має, зокрема, помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання Додаткової угоди № 3 від 11 лютого 2004 року до кредитного договору № 40 - грн - ока недійсною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Додаткова угода № 3 від 11 лютого 2004 року є невід'ємною частиною кредитного договору № 40-грн-ока від 12 листопада 2002 року і внесла зміни лише стосовно заміни сторони за договором, при наявності первісного боржника за кредитним договором визнання недійсною Додаткової угоди № 3 від 11 лютого 2004 року у відповідності до положень ст. 216 Цивільного кодексу України повертає сторони за ним у первісний стан.

Згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідач-1 та Відповідач-2 не надали суду обґрунтованих заперечень на позовну заяву.

Відповідно до п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та  ст.33 Господарського процесуального кодексу України на стороні що надала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надані відповідачами є не належними, в зв'язку з чим суд не приймає їх до уваги.

Відповідно до п. 33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15 та п. 4.5. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78, з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив лише 85, 00 грн. державного мита, таким чином, не доплативши державне мито у сумі 25 500, 00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню в доход державного бюджету з позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

Вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 40-рн-ока від 12 листопада 2002 року, укладену 11 лютого 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус - 1" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 20, код ЄДРПОУ 32239577) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (61001, м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 25820629).

3.Стягнути приватного виробничого підприємства «Сіріус-1»(м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, оф. 13, рахунок 26006110250000 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код 32163194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1»(61166, м. Харків, пр-т Леніна, 20,  код ЄДРПОУ 32239577) 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 20,  код ЄДРПОУ 32239577) 25 500 (двадцять п»ять тисяч п»ятсот) грн. державного мита в доход державного бюджету.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його оголошення.

Суддя                                                                                                М.М.Якименко